Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (серпень 2026)
В. Зеленський на початку серпня озвучив задачу українському дипломатичному корпусу шукати шляхів розбудови діалогу з Китаєм, щоб той не підтримував виключно «рускіх». А виступаючи до Дня Незалежності український президент прямо заявив, що КНР має довести свою амбіцію на статус одного із світових лідерів через приборкання російської агресії. Показово, що наприкінці серпня Сі Цзіньпін досить неочікувано у своєму виступі на саміті ШОС зазначив про готовність Китаю долучитися до пошуку політичного вирішення російсько-української війни.
Київ — Пекіну: Китай має доказати свої амбіції
Володимир Зеленський, причому в позитивному ключі. Так, під час наради керівників закордонних дипломатичних установ України 3 серпня він заявив, що потрібно шукати діалог із Китаєм: «Якщо ми не хочемо, щоб Китай повністю підтримував виключно «рускіх». І якщо б він думав про майбутнє з Росією і не бачив там інших країн. Все треба будувати. Все це виклики, і дуже непрості».
У відеозверненні 24 серпня з нагоди Дня Незалежності України В. Зеленський згадав КНР, поряд із США та Європою, як силу, яка може допомогти завершити війну: «Китай більше не має мовчати. Коли хтось наряджається в костюм моряка й пілотку та, погано вимовляючи деякі слова, каже про ядерний удар (під цим мається на увазі агресивні заяви В. Путіна, зроблені ним під час відвідування навчань Тихоокеанського флоту РФ. – Ред.), Китай має реагувати, має охолоджувати пил. Китай має доводити свою амбіцію бути одним зі світових лідерів, і не лише економічно й технологічно, а цивілізаційно – даючи зрозуміти, що жодні диктатори не мають загрожувати планеті своїми старими боєголовками». Окремо В. Зеленський опублікував у мережі Х вітальний лист від Сі Цзіньпіна китайською мовою, в якому зазначалося, що дружба між КНР і Україною «відповідає корінним інтересам їхніх народів», а також висловлена готовність просувати «довгостроковий, здоровий і стабільний розвиток відносин між країнами на основі принципів взаємної поваги, рівності та взаємної вигоди». У відповідь В. Зеленський, подякувавши голові КНР за привітання, зазначив: «Ми розраховуємо на подальшу співпрацю та на сильну дипломатичну роль Китаю в завершенні російської війни проти нашої держави. Мир може бути нашим спільним досягненням».
До китайської теми продемонстрував увагу і спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук, який провів зустріч із послом України в КНР Олександром Нечитайлом. Вони обговорили актуальні питання українсько-китайських відносин, подальшу координацію міжпарламентської співпраці та взаємодію з китайською стороною. При цьому спікер зазначив: «Парламентська дипломатія залишається важливим інструментом розвитку діалогу, взаєморозуміння і співпраці між Україною та міжнародними партнерами».
Звернемо увагу, що Росія з помітним роздратуванням сприйняла активність українського керівництва на китайському напрямі. Так, МЗС РФ (заступник директора департаменту інформації і друку Алєксєй Фадєєв) трактував це як спроби «втрутитися у відносини Росії і Китаю». Крім того, здійснювалися пропагандистські спроби в соцмережах посіяти сумнів, що Сі Цзіньпін вітав В. Зеленського з Днем незалежності України. Відзначимо і такі слова першого заступника голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Андрія Денисова (колишній посол РФ у КНР), що виважена позиція Китаю щодо врегулювання конфлікту навколо України для Росії важливіша, ніж відкрита підтримка: «Ми потребуємо тут, передусім, розуміння, з рештою ми впораємося власними силами».
Зазначимо, що в соцмережах з’явилися повідомлення про створення у складі ЗСУ Азійського добровольчого корпусу (Asian Volunteer Corps). Однак, окрім натяків, що в ньому беруть участь громадяни Китаю, Японії, Південної Кореї та Тайваню, більше деталей не наводиться.
Сі нагадав ШОС про Україну
Зниження інтенсивності офіційних комунікацій між Китаєм і Заходом у період серпневих відпусток закономірно зменшило присутність теми російсько-української війни в китайському публічному полі. На цьому тлі тим більш важливим стало те, що це питання було згадане Сі Цзіньпіном під час його виступу на 26-му саміті ШОС 31 серпня. Ця згадка була зроблена наприкінці його промови в такому контексті: «Ми вітаємо залучення більшої кількості країн-однодумців до співпраці та спільної участі в поліпшенні регіонального і глобального управління. У таких міжнародних і регіональних проблемних сферах, як Україна, Близький Схід і Афганістан, Китай готовий зміцнювати взаємодію і координацію з усіма сторонами, дотримуватися комплексного підходу, спрямованого як на усунення симптомів, так і на усунення корінних причин, а також просувати політичні рішення». Те, що це було сказано саме на саміті ШОС, є важливим сигналом — зазвичай в офіційній публічній частині ця тема оминається. Тут варто зазначити, що в підсумкових деклараціях самітів ШОС російсько-українська війна не згадується, тоді як Близькому Сходу й Афганістану приділяється помітна увага. І нинішня Бішкекська декларація тут не стала винятком.
Додатково відзначимо також ухвалення «Декларації Ради глав держав ШОС про зміцнення багатостороннього партнерства в галузі ядерної безпеки і захисту ядерних ресурсів». Це можна трактувати як непряме підтвердження інформації, яку раніше озвучував президент Фінляндії Александер Стубб, що китайська сторона в липні 2026 р. запевнила його, що не допустить застосування Росією ядерної зброї проти України (до речі, у серпні А. Стубб в інтерв’ю західним ЗМІ знову підтвердив цю інформацію: «Цього літа до мене приїжджав міністр закордонних справ Китаю, і я порушив це питання. Він відповів: “Ми ніколи не дозволимо, щоб це сталося”. І я вважаю, що це достатньо ефективний стримувальний фактор»).
Говорячи про нові китайські сигнали, відзначимо заяви постійного представника КНР при ООН Фу Цуна, висловлені під час виступу на засіданні Ради Безпеки ООН щодо України: «Ми підтримуємо тісний контакт із залученими сторонами і міжнародною спільнотою і власними методами сприяємо просуванню миру і діалогу». Втім, далі він традиційно закликав «усі зацікавлені сторони керуватися довгостроковою перспективою, обстоювати концепцію спільної, всеосяжної, заснованої на співпраці та стійкої безпеки, поважати законні занепокоєння одна одної у сфері безпеки, а також усувати корінні причини кризи на основі повного, всебічного і всеосяжного дотримання принципів Статуту ООН».
Пу з Сі обговорює «складності»
Центральною подією російсько-китайських відносин серпня стали переговори В. Путіна і Сі Цзіньпіна 31 серпня на полях саміту ШОС у Киргизстані.
Привертає увагу деяка різниця в тональностях висвітлення змісту переговорів. Згідно з китайським повідомленням, обговорювався весь спектр відносин — від двосторонніх до міжнародних і регіональних питань. У свою чергу, російська сторона акцентувала увагу саме на двосторонньому треку. Зокрема, В. Путін у публічний частині переговорів ретельно перелічив «успіхи» двостороннього співробітництва, а також зазначив: «Сьогодні в умовах складної геополітичної обстановки всеосяжне партнерство і стратегічна взаємодія між Росією і Китаєм є взірцем міждержавних відносин. В основі — міцні традиції дружби, повага суверенітету, рівності, взаємної вигоди».
Показово, що прессекретар Кремля Дмитро Пєсков наголосив, що лідери лише побіжно обмінялися думками з питань міжнародного порядку денного, зокрема, «українська криза обговорювалася рефреном, побіжно, власне обговорення не було». Водночас він згадав деякі складні питання, які піднімалися під час переговорів: «Зустріч традиційно [пройшла] в дуже конструктивній, дружній атмосфері. І Сі, і Путін довіряють одне одному, використовують цю взаємну довіру для того, щоб торкатися найскладнішого»(можна припустити, що під останнім малося на увазі обговорення проєкту«Сила Сибіру – 2»). Пізніше, на одному з публічних заходів В. Путін охарактеризував зустріч із «другом» Сі Цзіньпіном як «винятково корисну, змістовну і дуже теплу».
Проти кого дружать КНР та РФ?
Протягом місяця обидві сторони приділяли значну увагу координації позицій на міжнародній арені. Російська сторона нагадувала про свою ідею поєднання ініціатив Велике Євразійське партнерство (ВЄП) та «Один пояс — один шлях» (ОПОШ). Так, 28 серпня посол з особливих доручень МЗС РФ Марат Бердиєв заявив: «Їхнє завдання просте і зрозуміле: створити умови для безперешкодної взаємодії економічних операторів, вибудовування ефективних ринків, ланцюгів постачання і транспортних коридорів, які дозволили б подолати наявні регуляторні та інфраструктурні бар’єри. Спряження ВЄП і ОПОШ не має кон’юнктурного характеру і поставлене на міцну основу». При цьому він наголосив, що подібний процес повинен «нести позитивний заряд, виступати об’єднавчим фактором», і додав: «Ми не шукаємо корисливих вигод і не практикуємо “гри в одні ворота”». Окремо М. Бердиєв підкреслив, що Росія і Китай «однаково дивляться на завдання міжнародної співпраці» і не розглядають Центральну Азію, як це начебто робить Захід, як територію для економічного освоєння або джерело сировинних ресурсів. «Ми бачимо серйозні перспективи зміцнення позицій розташованих тут країн у світогосподарській системі», — додав він. М. Бердиєв також зазначив, що значний імпульс сприятливим тенденціям на цьому напрямі надає нарощування інтеграційних процесів у форматі Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), розвиток вантажоперевезень по лінії транспортного коридору «Північ — Південь».
Особливо помітною була російсько-китайська координація на антияпонському напрямі. 13 серпня В. Путін вперше особисто відвідав один з Курильських острів – Ітуруп, у зв’язку з чим МЗС Японії висловило РФ «рішучий протест», оскільки він є «споконвічною японською територією з історичної та юридичної точок зору». У зв’язку з цією ситуацією офіційний представник МЗС КНР Го Цзякунь заявив, що Китай наполягає, щоб Японія поважала результати перемоги антифашистської коаліції в Другій світовій війні. Пізніше офіційний представник МЗС КНР Лінь Цзянь заявив, що Китай схвалює слова С. Лаврова про необхідність не забувати той факт, що Японія в Статуті ООН була позначена серед ворожих держав.
Зазначимо, що якраз 13 серпня посли РФ і КНР у Японії Ніколай Ноздрєві У Цзянхао опублікували спільну статтю. У ній, з одного боку, традиційно стверджувалося, що партнерство Росії та Китаю «не має блокового і конфронтаційного характеру і не спрямоване проти третіх країн». Однак, з іншого боку, констатувалося, що російсько-китайська взаємодія спрямована проти «військово-політичних альянсів епохи холодної війни, учасники яких досі не залишають спроб одноосібно керувати світовими справами, нав’язувати свої інтереси всьому світу й обмежувати можливості суверенного розвитку інших країн у гегемоністському і неоколоніальному дусі». Окремо дипломати зазначили, що Росія і Китай послідовно виступають проти спроб перегляду підсумків війни, героїзації агресорів та історичного ревізіонізму. І в цьому контексті висловлено «серйозне занепокоєння» «ремілітаризацією окремих держав (явний натяк на Японію. – Ред.), нарощуванням військово-політичних блоків і створенням нових конфронтаційних ліній, здатних підірвати стратегічну стабільність як в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, так і в світі загалом».
Додамо, що з російської сторони транслювалася підтримка китайської позиції щодо Південно-Китайського моря і критикувалися спроби з боку США підтримувати в спірних питаннях країни регіону. Так, радник президента Росії, відповідальний секретар оргкомітету СЕФ Антон Кобяков заявив: «У низки країн АСЕАН — передусім у Філіппін і В’єтнаму, а також меншою мірою — у Брунею і Малайзії — існують територіальні суперечності з Китаєм у Південно-Китайському морі. У цю щілину і намагається заповзти Вашингтон, який пропонує “допомогу” в забезпеченні безпеки». Водночас він висловив спірну впевненість: «Тому країни АСЕАН впевнені, що свої проблеми вони можуть вирішити без сторонньої допомоги, на регіональному рівні, не наражаючи Південно-Східну Азію на ризики воєнної конфронтації й американського воєнного втручання, пам’ятного за часів в’єтнамської війни».
Звернемо також увагу на заяву генерального секретаря Організації інформаційних агентств країн Азії і Тихого океану (ОАНА), заступника генерального директора ТАРС Марата Абулхатіна про те, що одним із пріоритетних напрямів роботи ЗМІ РФ і Китаю є боротьба з фейками: «Після кожної зустрічі чи саміту з китайцями йде просто неконтрольований потік брехні щодо наших відносин. Тому боротьба з фейками — окремий напрям». Відповідно, він закликав колег зі ЗМІ до тіснішої взаємодії у відповідній сфері. При цьому він нагадав, що ТАРС спільно з АНО «Діалог регіони» і «Майстернею нових медіа» виступив раніше співзасновником Міжнародної асоціації з фактчекінгу (Global Fact-Checking Network, GFCN): «У нас уже понад сто учасників — відомих міжнародних експертів більш ніж із п’ятдесяти країн. На майданчику в Москві ми цей напрям боротьби з фейками спільно з нашими китайськими колегами обговорюємо».
Партнерство КНР та РФ знову «не має кордонів» та «заборонених тем»?
Привертає увагу, що в публічній сфері активізувалася риторика про те, що партнерство між Росією та Китаєм «не має кордонів і заборонених тем» (подібна теза прозвучала в спільній заяві В. Путіна і Сі Цзіньпіна від 4 лютого 2022 р., але після початку широкомасштабного вторгнення РФ в Україну більше не транслювалася). Так, перший заступник голови комітету Ради Федерації з міжнародних справ Андрій Денисов (колишній посол РФ у КНР) заявив: «Якби ви мене запитали, які напрями [співпраці] не існують — я б сказав, що таких немає. Тому, якщо навпаки, які [напрями] існують, відповідь настільки ж коротка: існують усі. У нас немає таких напрямів, які б не цікавили наші сторони». Як приклад такої взаємодії А. Денисов висловив упевненість, що позиція Росії щодо «протидії актам морського піратства з боку країн Заходу»викличе розуміння Китаю, тому що Пекін зацікавлений у свободі судноплавства. (В. Путін, перебуваючи в Південно-Сахалінську на ракетному крейсері «Варяг», пригрозив, що Москва відповідатиме дзеркально на захоплення своїх суден «тіньового флоту», причому там, де сама вважатиме за доцільне, зокрема відповідне доручення доведено до командування, в тому числі Тихоокеанського флоту).
У свою чергу посол Китаю в РФ Чжан Ханьхуей заявив, що народам Китаю і Росії необхідно пам’ятати і чітко дотримуватися концепції «навіки друзі і ніколи — вороги» для динамічного розвитку відносин двох країн і успішного протистояння будь-яким викликам. Він додав, що лише за умови дотримання цієї концепції майбутні покоління двох країн «зможуть дати належну відповідь на виклики й успішно відстоювати інтереси у [сфері] безпеки наших країн і народів». Зазначимо, що він також заявив, що сторони активно розвивають великі стратегічні проєкти в таких галузях, як ядерна енергетика, авіація і космонавтика.
З 26 по 28 серпня інспекційна група КНР працювала на території Східного військового округу в рамках реалізації Шанхайської (1996 рік) і Московської (1997 рік) угод про зміцнення довіри у військовій сфері в районі кордону і про взаємне скорочення збройних сил у районі кордону. Зокрема, було проінспектовано реактивне артилерійське з’єднання, дислоковане в Приморському краї. «Під час відвідування китайська інспекційна група переконалася у виконанні Російською Федерацією прийнятих міжнародних зобов’язань і підтвердила високий рівень ефективності механізмів контролю, передбачених угодами з КНР», — зазначила пресслужба округу.
Говорячи про військово-технічну співпрацю РФ і КНР, зазначимо публікацію WSJ про те, що Росія почала застосовувати проти України вдосконалені дрони «Шахед» із турбореактивними двигунами китайського виробництва, що дозволяє їм розвивати швидкість понад 480 км/год. Газета зазначає, що двигуни для цих дронів постачає китайська компанія TeleflyTelecommunications Equipment із Шеньчженя. Вона переважно є виробником комп’ютерного обладнання, але також продає власну лінійку мікротурбореактивних двигунів, використовуваних у безпілотниках.
Лукашенко залякує своїх чиновників Компартією Китаю
Протягом серпня офіційні контакти між Мінськом і Пекіном були слабкими. Натомість Олександр Лукашенко нагадував про важливість для Білорусі китайського досвіду державного управління. Під час одного зі своїх регіональних візитів, пов’язаних із проблемами в агросекторі, він заявив: «Мене часто критикували за те, що ми вивчаємо досвід, систему управління КНР. Так от вони зі спересердя нічого не ламали. Вони в нас вчилися, багато робили схожого. Не хочу сказати, що копіювали, але десь розумне брали для себе. Нічого не ламали: ні ідеологію, політику Мао Цзедуна, Ден Сяопіна і так далі. Ніхто нічого не ламав. Мабуть, одна з причин успіху КНР криється в цьому». А далі пригрозив запровадити китайську систему в Білорусі: «Пропоную вам над цим подумати. Знаю, що вам не хочеться. Навіщо вам ці партійні органи, які кадрами займатимуться, і партбюро, куди треба ходити… Ви ж уже одноосібно керуєте (на місцях. – Ред.). Але якщо з державної точки зору — систему доведеться вибудовувати, донастроювати». І додав: «Для багатьох із вас це здається несподіваним, але багато питань вирішувалися б інакше й ефективніше, ніж зараз».
13 серпня відбулася зустріч голови Постійної комісії Ради Республіки з міжнародних справ і національної безпеки Сергія Алєйника з послом Китаю Чжан Веньчуанєм. На ній було підбито підсумки і намічено ключові точки розвитку двосторонніх відносин. Зокрема, обговорено перспективи проведення четвертого засідання Комітету високого рівня зі співпраці між законодавчими органами двох країн наступного року. Говорили також про позитивну динаміку торговельно-економічної взаємодії, міжрегіональну взаємодію (озвучено, що наступного року планується провести два регіональні форуми), а також взаємодію в рамках ШОС.
З 11 по 24 серпня в Китаї (у навчально-тренувальному центрі військово-повітряних сил КНР, провінція Хубей) відбулися китайсько-білоруські навчання «Стрімкий орел — 2026». Десантні підрозділи відпрацьовували дії з боротьби з терористами — спільна тактична операція в міських умовах. Примітно, що білоруські військовослужбовці (зі складу Сил спеціальних операцій РБ) використовували китайське озброєння та військову техніку. Під час маневрів військовослужбовці здійснювали парашутні стрибки, працювали з безпілотними літальними апаратами, включно зі спільним складанням БПЛА та ін.
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник, керівник Центру дослідження Китаю та Північної Євразії Інституту історії України НАН України,