Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (квітень 2025)
Білорусь знову знаходиться у зоні підвищеної уваги з боку російського керівництва, що, вочевидь, пов’язано із інтенсивною комунікацією між Москвою та Вашингтоном щодо майбутнього російсько-української війни та намаганням Кремля забезпечити собі сильну позицію в перемовинах.
Союзна держава – знову лякалка для Заходу
Кремль вдавався до звичної тактики проекції сили, нагадуючи своїм супротивникам на Заході про партнерство з Білоруссю в межах Союзної держави та загрози, які воно несе для НАТО та загалом західного світопорядку.Відповідні сигнали озвучували російські високопосадовці силового блоку. Так, директор Служби зовнішньої розвідки Росії Сергій Наришкін, який відвідав Білорусь для участі у спільній колегії СЗР РФ та КДБ РБ, говорив про посилення військової активності держав НАТО, особливо Франції, Великобританії та Німеччини, які нібито «підвищують рівень ескалації навколо українського конфлікту». Він також звинувачував Польщу та країни Балтії у «брязканні зброєю», маючи на увазі їх дії по зміцненню національних армій та посиленню кордонів. «Це, звісно, сумно. Вони ніяк не можуть зрозуміти, що саме нарощування військової активності біля кордонів Росії, Білорусі стало одним із факторів і причин нинішньої такої великої, гострої, дуже небезпечної кризи на європейському континенті. Вони повинні б зрозуміти (хоча поки не розуміють), що у разі агресії з боку Північноатлантичного альянсу проти Союзної держави збитків буде завдано, безумовно, всьому блоку НАТО, але переважно перші, хто постраждає, — це носії таких ідей, носії серед політичних кіл Польщі та балтійських країн», — сказав С. Наришкін.
Про російські можливості в Білорусі говорив і секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу: в інтерв’ю ТАСС черговий раз згадавши про «Орєшнік». «Росія погодилася на розміщення в Білорусі систем «Орєшнік» на пряме прохання білоруської сторони та з урахуванням загроз безпеці, суверенітету та територіальній цілісності нашого найближчого союзника. Поки що ці загрози зберігають актуальність», — заявив він, натякаючи на те, що відмова від таких планів може бути пов’язана з відмовою США від розміщення ракет середньої та меншої дальності в Німеччині, а також планів сусідніх з Білоруссю країн НАТОпосилювати свою обороноздатність.
Крім того, Білорусь та Росія готувались до проведення спільних військових навчань «Захід-2025», що викликало чимале збурення принаймні на рівні риторики. Вони мають відбутися на території РБ уже цієї осені, так само як і низка спільних заходів у форматі ОДКБ. Зокрема, з 1 по 6 вересня очікується проведення в Білорусі навчань «Взаємодія-2025», «Пошук-2025», «Ешелон-2025». Як зазначив начальник Об’єднаного штабу ОДКБ Андрій Сердюков під час штабних переговорів, задуми цих навчань планують тісно пов’язати з цілями навчань «Захід-2025», що також пройдуть на початку вересня.
Україна поставилася до цих приготувань з настороженістю, особливо враховуючи той факт, що у 2022 році Росія використала спільні з Білоруссю маневри для підготовки до нападу на Україну. Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, зокрема, наголосив, що Київ має бути особливо уважним на білоруському напрямку через рішення РБ та РФ відновити навчання після трирічної паузи. «Усі навчання мають якусь мету. І одна з таких цілей – це приховане створення угруповань наступальних військ. Тобто видимість навчань — це найприйнятніший спосіб перебазувати, перекинути війська, сконцентрувати на якомусь напрямку та створити угруповання військ», — пояснив він і додав, що цей факт «ми обов’язково маємо враховувати». До цього питання також повертався президент України Володимир Зеленський, який вже не раз говорив про небезпеки, які несе військова співпраця Білорусі з Росією. Виступаючи на Саміті Тримор’я він вчергове зазначив, що Росія «щось готує» у Білорусі під виглядом військових навчань: «Саме так зазвичай починаються її нові атаки. Але куди цього разу? Я не знаю. Україна? Литва? Польща? Не дай боже! Але ми всі маємо бути готовими».
Лукашенко «підніс» Путіну вибухівку
Сама ж Білорусь демонструвала готовність продовжувати співпрацю з Росією, зокрема, й у безпековій сфері. Хоча очевидно, що Мінськ волів би залишатись в межах формату відносин, який склався за останні кілька років і полягає в обслуговуванні інтересів Кремля (навчання військових, ремонт і виробництво озброєння, провокативна активність на кордонах з Україною, Польщею, Литвою, Латвією) без безпосереднього залучення РБ до бойових дій. Показовою в цьому сенсі є історія із затриманням на польсько-білоруському кордоні машини з вибухівкою, яка нібито мала нелегально прибути до Росії. Цей інцидент В. Путін та О. Лукашенко обговорили телефоном. Пресслужбаостаннього навіть зазначила, що В. Путін подякував відповідальним структурам РБ «за затримання найбільшої партії особливо небезпечного вантажу», підкресливши таким чином свою потрібність і вказавши на певну залежність Росії від Білорусі в окремих питаннях. Хоча в Кремлі лише зазначили, що предметом розмови була спільна «боротьба з тероризмом».
Водночас керівництво Білорусі, усвідомлюючи залежність майбутнього країни від позиції Кремля, не втомлювалося нагадувати Росії про існування білоруських інтересів та необхідність їх враховувати, особливо в контексті переговорів про можливі варіанти завершення війни. Так, посол Білорусі Олександр Ганевич в інтерв’ю російському інформагентству «РИА Новости»зауважив, що мирне врегулювання «в нашому регіоні» без участі Білорусі (та Росії) – це утопія, а спроби виключити «суверенні країни з діалогу з найважливіших питань – це шлях у нікуди».
Хоча Білорусь також робила спроби вийти за межі російського впливу, підтримуючи комунікацію с США, про що свідчить чергове звільнення (знову в односторонньому порядку) з білоруської в’язниці громадянина США Юрія Зеньковича. Як повідомила прессекретарка О. Лукашенка, його звільнили «на прохання адміністрації президента США», вочевидь, все ще сподіваючись, що такі дії сприятимуть більш широкому діалогу з Вашингтоном. Крім того, Мінськ намагався активізувати контакти з іншими країнами по військовій лінії. Зокрема, у квітні відбувся офіційний візит начальника Генштабу ЗС РБ ПавлаМуравейка до Казахстану (провів переговори з міністром оборони Русланом Жаксиликовим), а міністр оборони Білорусі Віктор Хрєнін відвідав Катар(зустрічався з віце-прем’єром, державним міністром у справах оборони Саудомбін Абдулрахманом бін Хасаном бін Алі Аль-Тані).
Економічний союз з Глазьєвим у навантаження
Важливим завданням для білоруського керівництва було переведення численних політичних домовленостей, яких досягли О. Лукашенко та В. Путінпід час переговорів у березні, у площину реальної їх реалізації. Саме таке завдання О. Лукашенко поставив новому білоруському прем’єру ОлександруТурчину перед його від’їздом до Росії на переговори з Михайлом Мишустіним. «Усі ці питання відомі. Вони були підтримані під час переговорів. І під час візиту треба попросити в уряду Росії, щоб ці питання були вирішені остаточно… Тому що рішення всі прийняті, але в нас часто буває “відклали, завтра вирішимо”. Вже немає часу, щоб їх відкладати», — заявив О. Лукашенко. Ці питання стосуються, зокрема, постачання нафти за прийнятними для Білорусі цінами (треба, «щоб наші підприємства працювали»), перспектив будівництва нової атомної електростанції в РБ (наразі робота ведеться на рівні технічних команд двох країн), зменшення боргового навантаження (РФ та РБ «за окремими угодами домовилися про рефінансування кредитів», які надавала Москва), розширення співпраці у сфері промисловості (проєктиімпортозаміщення).
Росія демонструвала готовність йти на зустріч Білорусі, оскільки і сама зацікавлена у реалізації багатьох ініціатив, зокрема, виробничих. Так, під час чергових переговорів з О. Лукашенком у Волгограді, куди він прибув для участі у форумі Союзної держави до Дня перемоги, В. Путін наголосив на співпраці Росії та Білорусі в авіаційній сфері. «Ми готові вже закласти завод разом із вашими фахівцями та відповідну лабораторію по безпілотності (мається на увазі плани по будівництву заводу з виробництва безпілотників в Білорусі – ред.)», – сказав Путін. І додав, що РФ та РБ також планують реалізацію спільних проектів з виробництва малих та середньомагістральних літаків.
Така «щедрість» Росії завжди йде в пакеті з посиленням політичної співпраці. Тож знаковим для подальшого розвитку російсько-білоруських відносин стало призначення секретарем Союзної держави Росії та Білорусі колишнього помічника В. Путіна з економічних питань Сергія Глазьєва, який відомий своєю антиукраїнською позицією. За даними українських спецслужб, у 2014 роціС. Глазьєв координував проросійських активістів та парамілітарні структури, що отримували фінансування з Росії, на Кримському півострові та у низцісхідних та південних областей України. Він також відповідав за організацію захоплення кримського парламенту та місцевих органів влади на сході та півдні країни, керував процесом створення т. зв. «народних республік», які згодом були використані Кремлем як інструмент для розгортання військової агресії проти України під виглядом «допомоги» та «захисту» місцевих жителів від «нацистів» та «бандерівців». Це призначення стало недвозначним сигналом про те, яким Москва бачить майбутній розвиток проекту Союзної держави. О. Лукашенко ж на зустрічі з С. Глазьєвим був вірний своїй риториці і дав зрозуміти, що бачить у СД насамперед економічний союз: «Я давно думав про те, що наш рух до союзу, найтіснішого союзу між Білоруссю та Росією, має ґрунтуватися насамперед на економіці. Ви економіст, я вважаю, від бога». Він також вирішив додати свою звичну вже тезу про те, що відносини між Росією та Білоруссю, зокрема й у межах Союзної держави, мають будуватися з урахуванням того, що це дві окремі суверенні країни. «А в іншому випадку (ви бачите, що відбувається навколо нас) нам не бути і не існувати», – додав О. Лукашенко.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
