Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (січень 2025 р.)
Псевдовибори О. Лукашенка минули без ускладнень, а сам він отримав підтримку не тільки від традиційних партнерів по різноманітним об’єднанням на кшталт СНД чи ОДКБ, а й від такого помітного гравця як Китай та низки країн Глобального Півдня. Однак, забезпечивши відносну політичну безпеку своєму авторитарному режиму на найближчу перспективу, він терміново взявся вирішувати питання пошуку нових ринків збуту для білоруських товарів на фоні очікуваних економічних труднощів в Росії та продовження дії міжнародних санкцій.
Пекін та Москва «проголосували» за Лукашенка
Президентські псевдовибори у Білорусі пройшли без ексцесів та очікувано завершилися «переобранням» Олександра Лукашенка. Вже на наступний ранок після голосування Центральна виборча комісія повідомила попередні результати – 86,82% голосів «за» Лукашенка при явці 85,7% виборців. Той же результат «голосування» вже офіційно був затверджений ЦВК РБ 3 лютого.
Достовірність цих даних викликає питання, враховуючи репресії, відсутність реальних політичних опонентів у списку, непрозорість процесу організації та проведення голосування, відсутність незалежних міжнародних спостерігачів, тощо. Втім, таку думку поділяють лише у таборі демократичних країн, які засудили «фіктивні вибори в Білорусі». Так, у спільній заяві ЄС, Великобританія, Нова Зеландія та Канада зауважили, що вони не можуть вважатися вільними та справедливими через те, що проводились в атмосфері страху, придушення громадянського суспільства, невмотивованих затримань та обмеження реальної політичної участі.
Водночас О. Лукашенко отримав привітання із «обранням» на новий термін від цілої низки країн, чиє керівництво тяжіє до опозиції Заходу. Зокрема, свої поздоровлення направили лідери Казахстану, Росії, Китаю, Узбекистану, Таджикистану, Азербайджану, Пакистану, Туркменістану, Киргизстану, В’єтнаму, Нікарагуа, Сербії, Ірану, ОАЕ, Туреччини, Бахрейну. Таким чином можна констатувати, що основні партнери Білорусі визнали легітимність О. Лукашенка. Це, безумовно, зміцнює його позиції на міжнародному рівні та всередині країни, знижуючи і без того незначні шанси на повторення подій 2020 р.
Важливу роль у цьому процесі також відіграли спостерігачі від «дружніх» країн та структур, перш за все Росії, і, що цікаво, Китаю. Так, основною структурою, яка забезпечувала міжнародне спостереження під час голосування, стала СНД, згідно з заявою якої «вибори були вільними, прозорими, конкурентними», а на дільницях «спостерігалася висока явка». Такого ж висновку дійшли спостерігачі від ПА ОДКБ. На зустрічі з генсеком СНД С. Лебедєвим після псевдовиборів О. Лукашенко зазначив, що «для нас ваша оцінка та висновок важливі, оскільки ви завжди є нашими щирими друзями». Примітною була й участь спостерігачів з КНР на чолі з колишнім послом Китаю в Білорусі Се Сяоюнем. «Ваша участь для нас – це не лише спостереження, а й політична підтримка нашої країни у період важливої кампанії», – зазначив голова ЦВК І. Карпенко, звертаючись до дипломата.
Залицяння до Заходу
Варто згадати, що Білорусь направляла ОБСЕ запрошення спостерігати за виборами, хоч і зробила це за 10 днів до голосування. Очікувано в ОБСЄ відмовилися, пояснивши, що через пізнє звернення не мають доступу до «ключових етапів виборчого процесу». Мінськ явно не розраховував на згоду ОБСЄ, швидше вирішив продемонструвати Заходу готовність коригувати свою позицію у разі необхідності.
Додатковим сигналом про готовність до пошуку прийнятних форматів взаємодії можна вважати умовну активізацію у питанні звільнення політв’язнів. У січні державна пропаганда показала на загал низку політв’язнів, про стан яких давно не було відомостей (Віктор Бабарико, Ігор Лосик, Ігор Карней, Юрій Зенкович та ін.). Крім того, після указів Лукашенка про помилування 18 та 24 січня був звільнений загалом 31 політв’язень. А в день виборів 26 січня держсекретар США Марко Рубіо повідомив, що Білорусь «в односторонньому порядку» звільнила громадянку США Анастасію Нуфер (Nufer). Очевидно, що Мінськ, розраховуючи на більш тісне співробітництво з Д. Трампом, зробив пас у бік нової адміністрації США і дав можливість показати свою ефективність та вміння домовлятися із одіозними персонажами. Більше того, О. Лукашенко підтвердив контакти з США з приводу звільнення американських громадян, натякнувши, що подібних угод може стати більше. Розуміючи, що подібні заяви можуть викликати нервову реакцію з російського боку, прес-секретарка О. Лукашенка Н. Ейсмонт повідомила ЗМІ, що Мінськ підтримує «невеликі контакти по лінії окремих служб» з Вашингтоном та Києвом, «і в Росії про це знають».
Життя після Лукашенка
Псевдовибори у Білорусі неминуче спровокували розмови про те, як може розвиватися політична кар’єра О. Лукашенка надалі. Часто ініціатором цих розмов виступав він сам, раз по раз згадуючи під час передвиборчих заходів про необхідність готувати нове покоління чиновників і думати про передачу влади «дітям». «Нам треба визначити нормальну владу, нормального президента, уряд буде вказувати той шлях, яким буде розвиватися наша країна. Ми від цього нікуди не дінемося. У цьому вся суть зміни поколінь. Я не про те, що я завтра втечу кудись. Поки що є здоров’я, я буду з вами. У будь-якій посади працюватиму для того, щоб зберегти те, що ми створили своїми руками», – сказав О. Лукашенко. Повірити у те, що він готовий відпустити владу, досить важко, враховуючи попередній досвід. Показовими є і його слова на прес-конференції після псевдовиборів, коли він сказав, що нічого не хоче загадувати на 2030 рік, але зауважив, що сам «вмиратиме, але ніколи не втече». Тобто мова скоріше йде про підготовку команди, яка в потрібний момент перебере на себе управління, але буде діяти в інтересах, а можливо і під контролем Лукашенка.
Враховуючи вік та численні свідчення про погіршення його здоров’я, цілком можливо, що О. Лукашенко замислюється над транзитом влади. Але піти на це він зможе тільки тоді, коли буде впевнений, що забезпечить стабільність і збереження свого режиму, а також персональну безпеку.
Білоруські псевдомиротворці
Коли О. Лукашенко вирішив питання зі своїм «переобранням», він знову звернув увагу на питання регіональної безпеки. Одразу після псевдовиборів він анонсував свій перший візит до Росії як головного союзника і партнера. У привітанні від В. Путіна була згадка про те, що О. Лукашенка чекають у будь-який час. Хоча його прес-секретар Д. Пєсков після заяв О. Лукашенка зазначив, що наразі відповідної зустрічі «ще немає у графіку» російського президента.
Торкнувся О. Лукашенко й російсько-української війни. Він напророкував вирішення конфлікту (але не завершення війни!) вже цього року і наголосив на виключній ролі Білорусі в цьому питанні. Зокрема, він вважає, що тільки білоруські військові можуть стати миротворцями в Україні, якщо сторони домовляться про такий формат припинення бойових дій. «Решта будуть тягнути або на Захід, або на Схід. Тому домовитися вони можуть тільки про білоруських миротворців», – запевняє О. Лукашенко.
А щоб підкріпити свої вимоги та необхідність враховувати інтереси Білорусі, він вирішив згадати про співпрацю з Росією та, зокрема, ядерну зброю та «Орєшнік», який В. Путін обіцяв Білорусі. Нову систему нібито мають розмістити «ближче до Смоленська», тобто біля кордону з РФ. В такому ж дусі висловлювався держсекретар Ради безпеки РБ Олександр Вольфович. Він назвав російську тактичну ядерну зброю, ракетні комплекси «Іскандер-М» та «Орєшнік» «ударним кулаком», що дозволить «завдати неприйнятної шкоди будь-якому потенційному агресору».
Мінськ та Москва також проводили підготовку до спільного стратегічному навчання «Захід-2025», яке пройде цього року в Білорусі. Так, 14-16 січня у Мінську пройшло спільне штабне тренування Об’єднаного командування регіональної угруповання військ (сил), темою якою стало «Прийняття рішення про застосування РГВ(С) на користь забезпечення військової безпеки Союзної держави».
Крім того, за рішенням Міноборони Білорусі з 8 по 31 січня у Гомельському районі пройшов перший збір із військовозобов’язаними територіальних військ у 2025 р. Військовозобов’язані пройшли підготовку до виконання завдань, у тому числі спільно з інженерними підрозділами Збройних сил, а командний склад відновив навички управління підлеглими. Також, за даними проекту «Білоруський Гаюн», у січні була посилена військова присутність на кордоні з Україною. Також приділялася увага питанням протидії безпілотникам. До підрозділів ВПС та військ ППО Білорусі передавалося відповідне обладнання для виявлення повітряних об’єктів (напр., радіолокаційний комплекс «Сопка-2»). Крім того, Міноборони РБ оголосило про рішення відкрити класи з підготовки операторів безпілотних літальних апаратів у кожному навчальному закладі, де є військовий факультет чи кафедра, наголосивши, що таких спеціалістів потрібні тисячі. До 1 вересня 2025 р. планується відкрити 16 таких класів.
Сподівання на Схід
Олександр Лукашенко приділяв значну увагу розвитку стосунків із низкою країн на Сході. У січні він повідомляв про намір навідатись до Китаю та Північної Кореї. Про підготовку візиту до КНР О. Лукашенко згадував, як мінімум, з грудня 2024 р. , вочевидь, розраховуючи, що зможе відвідати Пекін до своїх перевиборів. Цього не сталося, але Китай все ж продемонстрував свою прихильність режиму О. Лукашенка, коли Сі Цзіньпін направив йому свої привітання.
У випадку ж із КНДР О. Лукашенко говорив про зацікавленість у зустрічі саме зі сторони Пхеньяна. Однак у січні сестра Кім Чен Іна та заступник завідувача відділом ЦК Трудовий партії Кореї Кім Йо Чжон виступила з різкою критикою цієї заяви. За її словами, це Мінськ уже два роки добивається контакту на вищому рівні. Але для цього Білорусь, за її словами, має чітко «висловити свій ясний намір».
Метою цих візитів, за словами О. Лукашенка, є налагодження більш тісних економічних зв’язків та диверсифікація торгівлі. «Зовнішньоторговельний оборот колосальний — це мільярди доларів . Продукт підприємства (РБ – ред.) розкрутили, виробляють все, і непогана вартість. Від ліфтів , інтегральних схем до сільгосптехніки та продовольства. Половину треба продавати – скорочуватися не хочеться», – сказав він. Остання репліка вказує на те, що білоруська влада побоюється уповільнення російської економіки та зниження попиту на білоруські товари, ознаки чого вже проявляються по низці галузей ( транспортне машинобудування, сільське господарство, продовольство).
І знову важкий рік
На одній з нарад із членами уряду О. Лукашенко заявив: «2025 рік буде непростим… Опираючись на ємність ринку переважно, нам буде дуже складно жити і працювати . Прогноз росіян щодо ключових індикатором розвитку дуже обережний. Зростання економіки в межах, як вони планують 1,5-2,5%, двозначні банківські ставки, зростаючий дефіцит бюджету – це десь понад 1,2 трлн російських рублів». Економіка Росії змогла поглинути до 65-70% білоруського експорту, тож проблеми в РФ будуть відчутні в Білорусі одразу.
Уряд РБ заклав на 2025 рік зростання ВВП на рівні 4%, хоча на фоні російських проблем цей прогноз видається надто оптимістичним. Незалежні структури, до прикладу, очікують на суттєве сповільнення білоруської економіки. Так, Світовий банк прогнозує приріст ВВП цього року на 1,2%, білоруський незалежний аналітичний центр BEROC – на 1,5-2%, а Євразійський банк розвитку – на 2,6%. «Експорт знову стає найважливішим елементом у нашій економіці», – зауважив на одній з нарад О. Лукашенко і закликав працювати над виконанням планових показників не лише економічний блок уряду, а й МЗС. У цьому контексті зарубіжні поїздки Лукашенку необхідні, щоб «підстрахуватися» та забезпечити ринок збуту для РБ. Схоже завдання він ставив і призначеним у січні послам у Туреччині, Азербайджані, Узбекистані та інших країнах – максимально використовувати доступні можливості для інтенсифікації торгівлі та розвитку спільних проектів.
Крім того, у питаннях економіки О. Лукашенка хвилювало збереження стабільності на внутрішньому ринку (реформа системи регулювання цін та перетворення її у постійний інструмент контролю за інфляцією), а також здатність забезпечувати конкурентність білоруських товарів. В останньому випадку суттєвим обмежуючим фактором є західні санкції, які роблять недоступними або надто дорогими передові технології. Білорусь робить спроби протистояти відставанню за рахунок власних ресурсів, наприклад, у січні була прийнято Концепція забезпечення суверенітету у сфері цифрового розвитку до 2030 року, що визначає пріоритетом розвиток власної ІТ-індустрії, в т.ч. власного ПЗ та інших цифрових розробок та стимулювання науково-дослідної діяльності у цій сфері.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
