Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (січень 2025)
Перша половина січня 2025 р. пройшла у традиційному форматі: представники Заходу закликали китайську сторону не надавати військово-технічну допомогу Росії та чинити на неї тиск для якнайшвидшого досягнення справедливого миру. Пекін у відповідь заявляв, що робить достатньо для сприяння процесу мирного врегулювання, а економічна взаємодія з РФ до цього не має відношення. А ось після першої телефонної розмови після повернення до Білого дому Д. Трампа з Сі Цзіньпіном, у якої обговорювалося, серед іншого, і російсько-українське врегулювання, було повідомлено про досягнення «низки компромісів».
Трамп знайшов спільну мову з Сі?
Представники Заходу продовжували чинити на Китай тиск у контексті російської збройної агресії проти України. Так, 6 січня міністр фінансів США Джанет Йеллен у ході онлайн-зустрічі з віце-прем’єром Держради КНР Хе Ліфеном, серед іншого, заявила про «значні наслідки» для китайських компаній, якщо вони нададуть матеріальну підтримку Росії в агресії проти України.
14 січня голова Європейської ради Антоніу Кошта в першій після свого обрання на посаду телефонної розмові з Сі Цзіньпіном закликав його «сприяти справедливому та довгостроковому миру» та «гарантувати, що жодні товари подвійного призначення не потраплять до Росії». На це Сі Цзіньпін нагадав про свою «прихильність до мирного врегулювання та сприяння переговорам» і додав, що «Китай і Росію пов’язують довгострокові економічні відносини».
Зазначимо досить різку заяву китайського дипломата Гена Шуана на засіданні Ради Безпеки ООН, присвяченому російсько-українській війні, 16 січня. Він у словесній суперечці з представником США, який вказав на небажання Пекіна сприяти закінченню війни і заклик не надавати підтримку Росії, заявив наступне: «По-перше, якби Китай справді надавав військові поставки Росії, то ситуація на полі бою була б не такою, як сьогодні; по-друге, якби Китай справді надавав політичне прикриття Росії, ми не підкреслювали б неодноразово публічно повагу суверенітету і територіальної цілісності всіх країн і дотримання цілей і принципів Статуту ООН; по-третє, якби Китай справді не хотів якнайшвидшого закінчення війни, ми б не направляли багато разів спецпредставників для проведення човникової дипломатії, а також не ініціювали б створення групи «Друзів миру» щодо української кризи спільно з країнами «Глобального Півдня»».
Водночас з поверненням на посаду президента США Дональда Трампа позначилися нові імпульси в американсько-китайському діалозі навколо російсько-українського врегулювання. У першій телефонній розмові з Сі Цзіньпіном 17 січня Д. Трамп закликав того посприяти у мирному процесі: «Я сказав: треба це врегулювати. Він не багато зробив на цьому напрямку. Має багато влади. Як у нас. Я сказав: треба це врегулювати». Надалі Д. Трамп кілька разів повторював цю тезу. Наприклад, виступаючи з відеозв’язку перед учасниками Всесвітнього економічного форуму в Давосі він заявив: «Сподіватимемося, що Китай зможе допомогти нам зупинити війну, зокрема, з Росією та Україною. І вони мають велику владу над цією ситуацією, і ми з ними працюватимемо». Поряд з цим звернемо увагу на фразу, висловлену міністром закордонних справ КНР Ван Ї 24 січня у телефонній розмові з новим держсекретарем США Марко Рубіо, що Китай, зосередившись на питаннях власного економічного розвитку, «не збирається нікого перевершити чи замінити». Китайський дипломат також відзначив значущість розмови Сі Цзіньпіна та Д. Трампа і згадав, що було досягнуто «низку консенсусів».
На цьому тлі 23 січня пройшла телефонна розмова Ван Ї зі спеціальним представником бразильського президента Селсу Аморімом, присвячена російсько-українському врегулюванню. Сторони обговорювали активізацію формату «Друзі миру». Зокрема, Ван Ї заявив: «Запропонований Китаєм і Бразилією консенсус із шести пунктів і створення групи «Друзі миру» для сприяння політичному вирішенню української кризи мають на меті досягнути одностайності у питанні врегулювання на Глобальному Півдні та створити атмосферу й акумулювати умови для мирних переговорів». А 24 січня офіційний представник МЗС КНР Мао Нін заявила: «Ми вітаємо конструктивну роль усіх сторін у створенні умов для деескалації ситуації та політичного вирішення кризи. Китай продовжить виступати за мир і сприяти переговорам і готовий підтримувати зв’язок із усіма сторонами». Очевидно, що це позитивний сигнал Вашингтону про готовність взаємодіяти у мирному процесі.
Київ гне свою лінію, але дивиться у майбутнє
Українське керівництво продовжувало критикувати альтернативні своїм – «Формулі миру» та «Плану перемоги» – підходи до мирного врегулювання, включаючи китайський. Так, на полях Всесвітнього економічного форуму в Давосі Володимир Зеленський заявив: «Ми дуже хотіли підключити всі країни до загального бачення, щоб ми всі були за одним столом, але Бразилія захотіла мати свою ініціативу, а Китай – свою. В Африканського континенту була своя ініціатива, своє бачення мали арабські країни та держави Близького Сходу. І всі будуть мати тисячу бачень, які ні на крок не наближають нас до завершення війни. У бразильців з китайцями дуже узагальнені речі, вони також не наблизили нас до завершення війни». Водночас час Президент висловлював надію, що Китай може використати свій вплив на Росію, щоб сприяти припиненню війни: «Сі Цзіньпін може підштовхнути Путіна до миру, я в цьому певен. Президент США Дональд Трамп найсильніший – і Сі Цзіньпін. Думаю, що немає іншого союзника, який справді міг би це зробити. Його економіка… Путін дуже залежить від Китаю». Наприкінці січня В. Зеленський знову повторив цю тезу в інтерв’ю західним ЗМІ: «І якщо США розглянуть можливість тиску на Путіна із залученням інших країн, Глобального Півдня та Китаю, я впевнений: угоди можна буде досягнути».
Інші спікери з українського боку озвучували більш категоричні оцінки. Так, радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк заявив наступне: «Якщо Китай займе справді нейтральну позицію, як мінімум, щодо війни (РФ проти України – ред.), чи відмовиться там, так чи інакше, підтримувати неформально Росію, то РФ взагалі немає. Вона не зможе нічого робити. Тому що ще раз, один на один проти…Ну, один, я маю на увазі, це з альянсом Північна Корея – Іран – Росія проти альянсу проукраїнського… Росія нічого не може протиставити». За його словами, єдине, що дозволяє сьогодні РФ гратись у політичний процес, це неформальна підтримка країн Глобального півдня, зокрема й Китаю. При цьому М. Подоляк зазначив, що Сі Цзіньпін під час переговорів з В. Путіним дивиться на останнього як начальник чи господар.
У свою чергу, речник МЗС Георгій Тихий заявив на одному з брифінгів, що Україна продовжує розвивати політичний двосторонній діалог з КНР, заснований на принципі взаємної поваги до територіальної цілісності та суверенітету. «Цього року ми ці контакти будемо розвивати, розраховуємо, що вони будуть на всіх рівнях, включно з найвищими. Ну і, крім того, звісно, є торгівельна співпраця з Китаєм, який залишається серед найбільших торгівельних партнерів Україні», – додав Г. Тихий. Він також підкреслив, що Україна вважає Сі Цзіньпіна фігурою, яка здатна впливати на дії В. Путіна.
Звернемо окрему увагу на роздуми В. Зеленського щодо китайського чинника та Європи під час виступу на Всесвітньому економічному форумі у Давосі 21 січня. Так, говорячи про перспективи мирного врегулювання він заявив: «Вже сьогодні алгоритми TikTok є потужнішими за деякі уряди. Вже сьогодні доля малих країн більше залежить від власників технологічних компаній, ніж від їхніх законів. Уже сьогодні Європа не лідирує в глобальних технологічних перегонах, відстаючи як від Америки, так і від Китаю. Це не дрібниця, це – про слабкість: спочатку технологічну та економічну, а потім і політичну». Відповідно президент дав зрозуміти, що Україна може допомогти Європі бути більш конкурентоздатною.
Високу активність продовжував демонструвати новий посол КНР Ма Шенкунь. Зокрема, 14 січня він зустрівся з першим віце-прем’єр-міністром – міністром економіки Юлією Свириденком (на зустрічі з українського боку також були присутні перший заступник міністра економіки Олексій Соболєв та заступник міністра – торговий представник Тарас Качка). Посол повідомив, що Китай готовий працювати з Україною над поглибленням практичної та взаємовигідної співпраці в економічній та торговій сферах. У свою чергу Ю. Свириденко заявила, що Україна готова посилити політичну комунікацію та координацію з Китаєм, підвищити рівень торгівлі та інвестицій, а також спільно сприяти економічному та торговельному розвитку двох країн.
Росіяни жаліються на китайський тиск
У російській публічній сфері спостерігається певна корекція риторики щодо Китаю. У соцмережах все більше зустрічаються публікації з побоюваннями про те, що Пекін після приходу до влади Д. Трампа може піти на зближення зі США за рахунок Росії. Примітно, що заява представника КНР в ООН Ген Шуана про те, що Пекін не надає і не планує надавати Москві підтримку у війні проти України, була сприйнята негативно («Китай міг допомогти, але не схотів») і фактично замовчена. А державне інформагентство РІА Новини, яке з небагатьох опублікувало інформацію про сам факт виступу, препарувало цитати Ген Шуана під традиційні тези російської пропаганди і не згадало висловлених ним основних положень.
Поряд з цим, зазначимо такий коментар програмного директора клубу «Валдай» Олега Барабанова з приводу тертя з китайською стороною: «Китайці займають все більш жорстку позицію щодо того, що це (війну з Україною. – Ред.) треба негайно закінчувати, що Росія має погодитися на перемир’я по лінії бойового спричинення. Перемир’я – це основа китайсько-бразильського мирного плану. Але якщо (у Москві. – Ред.) раніше всі просто посміхалися і казали: «Так, дякую, обов’язково візьмемо до уваги, ваша думка дуже важлива для нас», — то зараз останні кілька місяців я бачу, як китайці здійснюють дипломатичний, політичний тиск на Росію з питання перемир’я». Крім того, він також констатував, що «тиснуть китайці дуже чітко, дуже недвозначно, – це те, що в жодному разі неможлива не тільки ядерна ескалація, але самі загрози використовувати ядерну зброю». Показовою є і картина нового світового порядку, як його хоче бачити Москва, описана О. Барабановим: це три світові полюси – США, Китай та Росія, що об’єднала навколо себе Іран, Венесуелу, Білорусь, Північну Корею та Зімбабве.
Путіна змусили зачекати
Вже 9 січня В. Путін анонсував швидку телефонну розмову з Сі Цзіньпіном, але вона відбулася лише 21 січня – після першої комунікації лідерів КНР на США. При цьому російська сторона намагалася підкреслити, що це планова розмова («за доброю традицією, що склалася на початку року ») – щоб підбити підсумки роботи за минулий період і намітити нові плани.
У публічній частині розмови сторони обмінювалися люб’язностями та запевненнями у стратегічній співпраці. Так, Сі Цзіньпін заявив, що в 2025 р. готовий разом з В. Путіним «вивести китайсько-російські відносини на нову висоту», «впоратися з невизначеністю зовнішнього середовища за допомогою стабільності та стійкості китайсько-російських відносин, спільно сприяти розвитку та відродженню двох країн, а також захищати міжнародну справедливість та правосуддя». При цьому він заявив: «Китай і Росія повинні…спільно захистити міжнародну систему, ядром якої є Організація Об’єднаних Націй, та результати перемоги у Другій світовій війні, закликати всі країни дотримуватись мети та принципів Статуту ООН, дотримуватися загальновизнаних основних норм міжнародних відносин та практикувати справжню багатосторонність». У свою чергу, В. Путін запросив Сі Цзіньпіна на святкування 9 травня 2025 р. 80-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні, а той у відповідь запросив президента РФ на 80-річчя закінчення Другої світової війни 3 вересня в Пекіні.
За словами помічника президента РФ у міжнародних справах Юрія Ушакова, сторони обговорювали, як синхронізувати ідеї Москви та Пекіна щодо співробітництва на євразійському просторі. Зокрема, докладно торкнулися роботи ШОС у контексті головування Китаю в цій організації цього року. Йшлося про важливість забезпечити стикування російської ідеї формування євразійської архітектури безпеки з відповідними глобальними ініціативами Китаю, а також про важливість поєднання розбудови ЄАЕС з китайським проектом «Один пояс – один шлях». Зазначимо слова Ю. Ушакова, що лідери двох країн висловили зацікавленість і надалі сприяти зміцненню БРІКС як «ключового інструменту встановлення багатополярного миру».
Під час переговорів окрема увага була приділена зміні влади у Вашингтоні. Сі Цзіньпін загалом поінформував В. Путіна про зміст своєї телефонної розмови з Д. Трампом 17 січня. Водночас, за словами Ю. Ушакова, вони висловили готовність будувати відносини зі США на основі взаємної вигоди та взаємоповаги, але за умови «якщо команда Д. Трампа справді виявить до цього зустрічний інтерес». Звернемо увагу на повідомлення Ю. Ушакова, що В. Путін у розмові з Сі Цзіньпіном відзначив готовність до діалогу з новою адміністрацією США щодо «українського конфлікту»: «Якщо відповідні сигнали надійдуть із Вашингтона, то ми їх підхопимо і будемо готові проводити відповідні переговори, відповідні контакти». При цьому В. Путін заявив, що бачить мету українського врегулювання в довгостроковому, а не в короткій перспективі.
Додамо, що на безпековому треці В. Путін і Сі Цзіньпін обговорили ситуацію в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, обстановку на Корейському півострові, ситуацію на Близькому Сході, включаючи угоду між Ізраїлем та ХАМАС, а також розвиток подій у Сирії. Ю. Ушаков стверджує, що лідери в ході розмови констатували, що «Москва і Пекін узгоджено виступали і виступають на міжнародній арені, що позиції столиць щодо переважної більшості зовнішньополітичних питань близькі або повністю збігаються». Загалом переговори тривали 1 годину 35 хвилин (до речі, додамо, що з китайської сторони у спілкуванні також взяв участь Ван Ї).
Російська пропаганда намагалася позиціонувати переговори В. Путіна та Сі Цзіньпіна як сигнал Заходу про непорушність китайсько-російського альянсу. Так, заступник голови Ради безпеки РФ Дмитро Медведєв опублікував коментар, що проведення переговорів після інавгурації Д. Трампа «стало найкращим доказом багатополярності сучасного світу та стратегічного партнерства наших країн». «Разом зробимо світ кращим! », – додав Д. Медведєв, продублювавши ту ж фразу китайською мовою. Зазначимо також прогноз помічника президента РФ Микола Патрушев (від 14 січня), що відносини США з Китаєм загостряться, при цьому адміністрація Д. Трампа штучно роздмухуватиме розбіжності. Він також заявив, що для Росії Китай був і залишається найважливішим партнером, з яким її пов’язують відносини особливо привілейованого стратегічного співробітництва: «Ці відносини не схильні до кон’юнктури, вони зберігаються незалежно від того, хто займає Овальний кабінет».
Китайський облом Лукашенка
Білоруське керівництво розраховувало у січні відвідати Китай. Олександр Лукашенко анонсував майбутню поїздку кілька разів, а 3 січня підкреслював, що вона відбудеться до президентських виборів: «І міжнародні візити, до Китаю візит. Такі візити, від яких не можна відмовитись. Тому що це майбутнє нашої держави. Що таке зустріч із Сі Цзіньпіном та візит до Китаю? Це майбутнє нашої країни. Співпраця з Китаєм – це велика справа». Однак за фактом візит не відбувся і досі не відомо, в які дати в майбутньому він може пройти. Втім, це питання залишається на порядку білоруської влади і особисто О. Лукашенка. У день виборів він, зокрема, знову говорив, що планує з’їздити до КНР, а протягом місяця провів низку нарад із урядовцями, присвячені зовнішньоторговельній діяльності Білорусі, в ході яких акцентував увагу на необхідності вибудовувати тісніші економічні зв’язки з КНР.
15 січня О. Лукашенко схвалив Стратегію участі Білорусі в ШОС та Стратегію дій щодо реалізації зовнішньої політики Республіки Білорусь у рамках участі у діяльності БРІКС. Обидва документи розраховані на 5 років, до 2030 року, вони визначають концептуальні напрямки діяльності, цілі та завдання участі в організаціях та механізми їх реалізації. З цього приводу посол КНР у Білорусі Чжан Веньчуань заявив: «Китай рішуче підтримує та щиро вітає приєднання Білорусі до Шанхайської організації співробітництва та БРІКС. Для Білорусі це, безперечно, означає більше нових можливостей, які прискорять участь Білорусі у співпраці між двома структурами на ширшому, глибшому та найвищому рівні, відкриють нові можливості для підтримки національної безпеки, досягнення розвитку та відродження, а також допоможуть Білорусі ще більше розширити простір для міжнародного співробітництва, посилити свій голос та вплив у міжнародних справах».
Відзначимо, що Китай направляв на псевдовибори до РБ своїх спостерігачів під керівництвом колишнього посла КНР у Білорусі Се Сяоюна. Голова Центральної виборчої комісії РБ Ігор Карпенко на зустрічі із Се Сяоюном у день виборів 26 січня заявив: «Ваша участь для нас – це не лише спостереження, а й політична підтримка нашої країни у період важливої кампанії. Від цієї кампанії, звичайно, залежатиме те, як розвиватимуться відносини, в якому напрямку ми рухатимемося. Китай для нас – це не просто партнер, це великий друг, країна, яка поважає наш суверенітет та незалежність».
Після того, як з’явилися попередні результати псевдовиборів, Сі Цзіньпін 27 січня надіслав О. Лукашенку вітання з нагоди «переобрання». Зокрема, Сі Цзіньпін зазначив, що відносини РБ та КНР «вийшли на найвищий в історії рівень всебічного стратегічного партнерства» та висловив готовність розвивати їх надалі: «Я надаю великого значення розвитку китайсько-білоруських відносин і готовий працювати з президентом для продовження традиційної дружби між двома країнами, поглиблення взаємовигідного співробітництва та сприяння подальшому розвитку китайсько-білоруських відносин на благо народів двох країн».
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
