Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (вересень 2024)
В умовах постійних польотів російських безпілотників до Білорусі Олександру Лукашенку довелося визнати порушення повітряного простору країни та опосередковано підтвердити той факт, що керівництво Білорусі ніяк не контролює цей процес. Хоча він і намагався переконати Кремль у ризикованості ситуації, яка може вийти з-під контролю. Тож не дивно, що білоруське керівництво намагалося знайти розуміння у інших «дружніх країн» на кшталт Китаю чи Бразилії та не відмовлялося від спроб налагодити відносини із країнами Заходу, потроху відпускаючи політв’язнів.
У вересні режим О. Лукашенка активізувався у питанні майбутніх президентських виборів. Від чиновників вимагали дисципліни та єдності, порівнюючи передвиборчий період із полем бою, а в інформаційному просторі тестували нові інструменти впливу на громадську думку.
Лукашенко «домовлявся» про «Шахеди» з Україною замість Росії
У вересні російські ударні безпілотники, які Москва запускає по Україні, продовжили регулярно залітати на територію Білорусі, надалі провокуючи розмови про наближення моменту, коли Мінськ буде змушений повноцінно вступити у війну. Резонансним став випадок, коли в ніч на 5 вересня ЗС РБ збили дрони, що долетіли до Гомеля. Керівництво країни зберігало мовчання щодо того, як вони потрапили до Білорусі та хто їх запустив. І лише 17 вересня О. Лукашенко вирішив роз’яснити ситуацію, коли виступав на відкритті концерту з нагоди Дня народної єдності. Він був змушений визнати постійну присутність безпілотників у повітряному просторі Білорусі, наголосивши при цьому, що в країну залітають не лише російські, а нібито й українські БПЛА. «Бо і ті, й інші погано керують цими безпілотниками. По-перше, нові для них. А по-друге, працюють системи радіоелектронної боротьби, які збивають із курсу безпілотники. І один із них ми знайшли аж під Бобруйском, у центрі Білорусі. І то були українські безпілотники, а не російські. Хоча з іншого боку теж бувають», – зазначив О. Лукашенко. І навіть додав, що Білорусь нібито домовилась з Україною (цікаво, що не з РФ) «не підсвічувати у ЗМІ факти зальоту безпілотників… на нашу територію».
Оскільки, окрім цієї заяви, жодних пояснень щодо безпілотників надано не було, важко зробити однозначні висновки про те, які причини криються за цими інцидентами і чи є вони результатом цілеспрямованих дій Росії. Разом з тим варто звернути увагу на певну координацію між білоруськими та російськими військовими у питанні реагування на присутність БПЛА в РБ. Зокрема, за інформацією моніторингової групи «Білоруський Гаюн», 5 вересня для ліквідації російських дронів були задіяні не тільки білоруська авіація, а й сили російської ППО. «Ймовірно, по “Шахедах” працював підрозділ 1530-го зенітного ракетного полку ЗС РФ (в/ч 31458, на озброєнні – ЗРК С-400, ЗРПК “Панцир”), який дислокується на аеродромі “Зябрівка” (Гомельський район)», – повідомив «Гаюн». Аналітики проекту звертали увагу й на випадки, коли білоруська авіація піднімалася в небо для реагування на «Шахеди» задовго до того, як вони перетинали кордон України з Білоруссю. Тобто можна припустити, що РФ попереджала РБ про загрози у повітрі.
О. Лукашенко намагався переконати Кремль, що загострення безпекової ситуації через російські безпілотники не принесе жодної вигоди, а навпаки – може порушити баланс сил та призвести до непередбачуваних наслідків. У властивій йому манері він використав для цього історію про «зовнішню загрозу», заявивши про прогнози американських спецслужб, які нібито очікують на «ескалацію військової обстановки як з боку Москви, так і з боку Києва» з вересня по листопад. А місцем ескалації, за його твердженням, може стати Білорусь. «Я хочу, щоби це почули і росіяни. Ми до них не доводили поки що цю інформацію. Західні спецслужби говорять про Білорусь як про можливе місце ескалації», – заявив він. І додав, що «американці вказали Києву, якщо складуться обставини, атакувати нашу інфраструктуру на південному кордоні» нібито на підставі того, що «над територією, поряд із територією Білорусі» літають російські безпілотники. «Хочу попередити наших супротивників, наших суперників. І тих, хто ще не розуміє. Не треба це робити. Напад на Білорусь – це Третя світова війна», – заявив він.
Разом з тим очевидно, що Москва не збирається відмовлятися від використання «Шахедів», тим паче враховувати інтереси та занепокоєння Мінська щодо дронів. І пояснення, яке О. Лукашенко запропонував жителям Білорусі, опосередковано засвідчило, що Білорусь не має жодних важелів впливу на ситуацію і ніяк не може запобігти подальшій появі російських дронів у повітряному просторі країни.
Ядерна парасолька для «союзної» Білорусі
Більше того, Росія вчергове продемонструвала, що вважає Білорусь зоною свого виняткового впливу, тож без вагань апелює до «захисту» РБ, переслідуючивласні цілі. Зокрема, у вересні президент РФ повернувся до ядерних погроз, оголосивши про намір змінити ядерну доктрину Росії. Знайшлося тут місце і для Білорусі. «Залишаємо за собою право застосувати ядерну зброю у разі агресії проти Росії та Білорусі як учасника Союзної держави. З білоруською стороною, із президентом Білорусі всі ці питання узгоджені. У тому числі якщо противник, використовуючи звичайну зброю, створює критичну загрозу нашому суверенітету», — заявив В. Путін, по суті, повторивши погрози, які вже неодноразово звучали раніше.
Такий діалог між країнами підтвердив глава МЗС РБ Максим Риженков, зауваживши, що Мінськ і Москва планують підписати до 25-річчя утворення Союзної держави договір про гарантії безпеки, в якому одним із пунктів буде положення про ядерну зброю. «Наразі проект договору практично узгоджений. Ми провели низку консультацій з Міністерством закордонних справ Російської Федерації, враховуючи думку всіх зацікавлених військових відомств, а також відомств, які відповідають за питання безпеки», — сказав він. М. Риженковтакож нагадав, що раніше РФ вже розмістила частину ядерної зброї на території Білорусі та заявив, що ЯЗ «утримує» сусідні країни, які «нарощують свої військові м’язи на кордоні Білорусі».
Загалом між країнами зберігалася робоча динаміка, зокрема й у сфері безпеки. Повідомлялося про плани подальшого військово-технічного співробітництва та розвиток спільних навчально-бойових центрів. А держсекретар Радбезу Олександр Вольфович анонсував проведення у Білорусі навчань спільного регіонального угруповання військ РФ та РБ у 2025 році в рамках планової «підготовки до захисту Союзної держави».
Розуміючи вразливість положення Білорусі керівництво країни про всяк випадок докладало зусиль для посилення армії та інших силових структур. Лукашенко пояснював це звичною вже формулою «хочеш миру – готуйся до О. війни», повторюючи при цьому, що РБ нападати ні на кого не буде, «якщо чужий чобіт не ступить на нашу землю». Під час відвідин Обуз-Лісновськогополігону, де йому продемонстрували низку білоруських розробок у сфері безпілотної техніки та РЕБ, він наголошував на необхідності реформувати армію Білорусі з урахуванням досвіду російсько-української війни. Особливу увагу він звернув на розвиток та впровадження безпілотних систем і засобів радіоелектронної боротьби («Безпілотники – це серйозна новинка… значно вплине на перебіг воєнних дій»). Відомо, що РБ планує створити «нові спеціалізовані підрозділи БАК (безпілотних авіаційних комплексів)», у зв’язку з чим міністр оборони В. Хренін доручив керівнику 927-го центру підготовки та застосування БАК прискорити підготовку відповідних спеціалістів.
О. Лукашенко також наголошував, що РБ не має ресурсів для забезпечення великої армії, як в Росії, Індії чи Китаї, тому робить ставку на максимальне залучення населення до оборони – через створення територіальної оборони,народного ополчення та використання можливостей суміжних структур, таких як мисливські об’єднання («Де ми підготуємо кращих снайперів, ніж у них?»). Розвиток тероборони в РБ вважають одним з пріоритетних, про що свідчить і заява голови Радбезу О. Вольфовича: «Якби у Росії питання територіальної оборони розглядалися так, як у нас, я думаю, ті події, які сьогодні спалахнули в Курській області, мали б зовсім інший характер».
Лукашенко шукав нових друзів
Оскільки О. Лукашенко сприймає мінливі безпекові обставини в регіоні як загрозу своїй владі та стабільності в Білорусі, він намагався налагодити взаємодію з альтернативними РФ гравцями, які зможуть тією чи іншою мірою замінити для Мінська Кремль та збалансувати його вплив. Пріоритетною в цьому плані є співпраця з Китаєм, яка знаходиться у найвищій точці в останні кілька місяців. У цьому контексті зазначимо, що у вересні два топ-чиновники РБ знову відвідали КНР з робочими візитами: глава МЗС М. Риженков вперше в історії країни відвідав Гонконг, а голова Міноборони В. Хренін взяв участь у знаковому безпековому форумі в Пекіні. Очевидно, що Мінськ надає особливого значення відносинам з Пекіном і всіляко це наголошує. Наприклад, показово, що участь Білорусі у китайському проекті «Пояс та шлях» у виступі М. Риженкова трактується як фактор збереження миру в Білорусі. «Хто знає, чи був би сьогодні в Білорусі мир, якби президент Лукашенко не підтримав ініціативу Сі Цзіньпіна у 2013 році і не почав активно її реалізовувати уситуації, коли конфлікт в Україні, спровокований Заходом, вже через кілька місяців перетворився на повномасштабне військове протистояння, проксі-війну проти Росії, спрямовану на її стратегічну поразку? ми сповнені рішучості не допустити втягування нашої країни в цей конфлікт, і Білорусь має цілий арсенал інструментів для цього», — заявив голова білоруського МЗС. У свою чергу, В. Хренін, який поспілкувався на полях саміту з китайськими журналістами, повідомив про плани Білорусі нарощувати військову співпрацю між країнами. «Ми поспілкувалися з моїм колегою, міністром оборони Народно-визвольної армії Китаю та намітили подальші перспективи нашої співпраці. Співпраця в галузі оборони, миротворчої діяльності, навчання, спільної бойової підготовки — вона вже у нас є, але ми не зупиняємося на досягнутому. Ми обговорили низку заходів, у яких нарощуватимемо обсяги співпраці, обговорили нові сфери взаємодії», – зазначив В. Хренін.
Також звернемо увагу на прагнення О. Лукашенка налагодити контакти з керівництвом Бразилії. Він анонсував особисту зустріч із президентом Луїсом Інасіо Лулою да Сілвою на полях жовтневого саміту БРІКС у Казані та зауважив, що розраховує на посилення «взаємовигідної співпраці та синхронізації спільної роботи, у тому числі на глобальних інтеграційних майданчиках». Крім того, О. Лукашенко зазначив, що «Білорусь, прихильна до ідей мирного врегулювання будь-яких конфліктів, високо цінує ініціативи Бразилії, яка прагне сприяти побудові більш справедливого та збалансованого світопорядку».
Зрештою Білорусь, як і раніше, заявляла про готовність вести діалог із Заходом. Наприклад, М. Риженков у Гонконгу заявив, що Білорусь «не відвертається від наших західних сусідів. Навпаки, ми робимо кроки їм назустріч і продовжуємо демонструвати нашу готовність разом будувати загальну світову спільноту».Сигналом Заходу також можна вважати чотири хвилі звільнення політв’язнів, в межах яких із липня на волю відпустили 115 білорусів. Останній указ про помилування О. Лукашенко підписав 16 вересня. Різні коментатори у державних ЗМІ РБ прямо говорили, що «нам дуже хочеться почути, що у відповідь на благо і доброту з боку глави держави вони (ЄС, США – ред.) запропонують натомість». Більше того, до теми можливого діалогу із США звертався й сам О. Лукашенко, заявивши, що американці «останнім часом дуже часто натякали нам про переговори. І навіть висунули умови для цих переговорів. Ми погодилися». Вважається, що під умовами йшлося про вже згадане звільнення політичних в’язнів. Наприкінці вересня, на зустрічі зі студентами одного з білоруських вишів Лукашенко повідомив, що звільнятиме людей і надалі: «Бо це моя робота, це конституційний обов’язок президента — помилувати людину. Тому треба виконувати свої обов’язки. Тому ми продовжуватимемо».
Лукашенко не знайшов собі наступника
На внутрішньополітичному треку важливе місце у білоруському порядкуденному займала підготовка до президентських виборів, які мають відбутися у першій половині 2025 року. Цьому питанню приділяв увагу особисто О. Лукашенко, який розмірковував, що в Білорусі немає такої людини, яка б поєднувала всі якості, необхідні для того, щоб зайняти посаду президента. Атакож – різні відповідальні держструктури, у першу чергу Центрвиборчком, від посадовців якого лунали заяви про готовність відмовитися від відеонагляду на дільницях, бо це «не впливає на прозорість процесу», та розширити коло спостерігачів за рахунок людей не тільки країн СНД, а й з інших «дружніх» держав, щоб додати більшої легітимності процесу на фоні відсутності спостерігав від ОБСЄ та інших авторитетних міжнародних структур.
Очевидною була активізація з підготовки інформаційного простору – від запуску мовлення нового інформаційного телеканалу («Перший інформаційний») та включення його до обов’язкового загальнодоступного пакету телепрограм, до проведення конференції блогерів та інтенсифікації роботи з лідерами думок у соцмережах, до проведення «Марафону єдності»(триватиме з 17 вересня 2024 року до 24 лютого 2025 р.), що вочевидь має сприяти об’єднанню суспільства навколо чинної влади.
Також велась робота силових структур, які регулярно проводять тренування з розгону мітингів і, як висловився голова Ради безпеки РБ, «тримають на олівці» всіх, хто може заявити про фальсифікації/спровокувати невдоволення у суспільстві.
Ольга Кравченко, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир Головко, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
