Військово-політична ситуація на китайському напрямі (липень 2024)
Китай активізував свої дипломатичні зусилля на просуванні власної концепції мирного врегулювання російсько-української війни. Навколо цього відбувалися консультації на полях ШОС та з В. Орбаном, спецпредставник КНР по Євразії розпочав четвертий раунд човникової дипломатії, а також, вірогідно, частково цьому було присвячено африканське турне спецпредставника КНР по Африці. Безумовно позитивним кроком стало проведення переговорів глав МЗС України та КНР Д. Кулеби та Ван Ї. Однак водночас Пекін продовжив курс на зближення з державами-агресорами – Росією та Білоруссю, хоча й переконував, що вони йому не друзі, а лише попутники. У липні особливо помітною була інтенсифікація воєнного співробітництва між ними. Показовою була й зацікавленість китайської сторони у вивченні досвіду російської агресії проти України.
Китай про Україну без України
Після затишшя у червні Китай активізувався у питанні російсько-українського врегулювання. Ця проблематика обговорювалася під час саміту ШОС та на його полях на початку місяця. Так, 3 липня Сі Цзіньпін під час зустрічі з В. Путіним висловив готовність «продовжувати докладати активних зусиль для просування політичного розв’язання української кризи». Втім, згідно з коментарем Д. Пєскова, «не можна сказати, що Україні було приділено центральну увагу на зустрічі». Шляхи мирного врегулювання обговорювалися і безпосередньо на саміті ШОС: принаймні В. Путін дякував учасникам організації за їхні пропозиції і навіть заявив, що «Росія, безумовно, готова враховувати ваші ідеї та ініціативи». Тема врегулювання звучала і на саміті «ШОС плюс» (із залученням держав-спостерігачів та партнерів із діалогу), серед учасників якого були президент Туреччини Р. Ердоган та генсек ООН А. Гутерріш. Так, після двосторонньої зустрічі з Р. Ердоганом Сі Цзіньпін заявив, що «Китай і Туреччина дотримуються однакових чи схожих поглядів на палестино-ізраїльський конфлікт, українську кризу та інші питання».
Дещо несподіваним став терміновий візит 8 липня прем’єр-міністра Угорщини В. Орбана до Пекіна для переговорів про мирне врегулювання з Сі Цзіньпіном, здійснений після його поїздки до Києва та Москви. Прибувши до Пекіна, В. Орбан написав у Х, що «Китай є ключовою державою у створенні умов для миру в російсько-українському конфлікті». З якими пропозиціями приїжджав угорський лідер не ясно, але голова КНР йому відповів відмовою, заявивши: «Міжнародне співтовариство має створити умови та надати допомогу обом сторонам для поновлення прямого діалогу та переговорів. Тільки коли всі великі держави виявлять позитивну енергію замість негативної, у цьому конфлікті зможе настати якнайшвидше припинення вогню». Цю відмову підтвердив і В. Орбан у своєму звіті 12 липня президенту Європейської Ради Шарлю Мішелю про свої «миротворчі» поїздки, так описавши китайський підхід: «Китай продовжить свою політику, раніше сформульовану в міжнародних документах, які закликають до припинення вогню та мирних переговорів. Проте Китай гратиме активнішу роль лише в тому випадку, якщо шанс на успіх його взаємодії буде близьким до певного. За їхньою (китайцями. – Ред.) оцінкою, на даний момент це не так». Додамо, що напередодні публічного оприлюднення повної версії даного звіту, 17 липня відбулася телефонна розмова угорського міністра закордонних справ Петера Сійярто з Ван І, в ході якого останній наголосив, що Китай готовий працювати з Угорщиною над тим, щоб спільними зусиллями «підштовхнути ситуацію в Україні до політичного врегулювання». Однак наприкінці липня міністр у європейських справах Я. Бока направив до країн ЄС ноту про те, що Угорщина припинила свою «миротворчу місію» щодо України.
Одним з чинників дипломатичної активізації Китаю та одночасно репутаційним викликом стало жорстке формулювання у Вашингтонській декларації саміту НАТО: «КНР стала вирішальним чинником, що сприяє війні Росії проти України, завдяки так званому «партнерству без обмежень» з Росією і широкомасштабній підтримці оборонно-промислової бази Росії». Китайські дипломатичні установи – від МЗС і до посольств у США та ЄС – емоційно заявляли про «сфабриковану дезінформацію», закликали припинити говорити про «китайську загрозу» та наполягали на бажанні якнайшвидше закінчити війну.
Китай робить крок назустріч Україні…
У логіку китайської активізації у питанні мирного врегулювання вкладається і дещо несподіваний візит міністра закордонних справ Д. Кулеби до Китаю 24 липня для переговорів з Ван Ї. У її фокусі був пошук шляхів припинення російської агресії та можливої ролі Китаю у досягненні стійкого та справедливого миру. Українська сторона проінформувала китайську про результати Саміту миру у Швейцарії та роз’яснила логіку подальших кроків щодо впровадження формули миру. Д. Кулеба наголосив, що Україна готова вести переговорний процес з Росією на певному етапі, але коли та буде готова розмовляти доброчесно і зараз такої готовності не спостерігається.
У ході переговорів сторони також обмінялися думками щодо актуального стану та перспектив розвитку двосторонніх відносин, а також міжнародного порядку денного. У цьому контексті Д. Кулеба наголосив, що Україна розпочала переговори про вступ до ЄС і це рішення незворотне, відповідно він запропонував обговорити українсько-китайські відносини через призму майбутнього членства України в ЄС та відносин Китаю з Європою. Глава МЗС України наголосив, що «російська агресія стоїть не лише на заваді розвитку України. Вона також стоїть на заваді міжнародної стабільності, розвитку добросусідських відносин, і зокрема розвитку торгівлі між Китаєм та Європою».
Після переговорів Д. Кулеба заявив, що Ван Ї чітко погодився, що потрібний справедливий і стійкий мир в Україні і підтвердив повагу до суверенітету та територіальної цілісності України. Він розповів, що «велика, детальна і відверта» розмова тривала три години і Ван Ї непорушно підтвердив свою повагу до принципу суверенітету та територіальної цілісності України.
Звернемо увагу, що у повідомленні китайського МЗС наводяться слова Ван Ї, що Китай та Україна є дружніми один одному країнами, і що сторонами накопичена дружба та співпраця, вони поважають один одного і ставляться один до одного як до рівних, а їхня взаємовигідна співпраця продовжує розвиватися. Сторони під час переговорів наголосили, що їм слід розглядати та планувати двосторонні відносини у довгостроковій перспективі. Ван Їнаголосив, що в останні роки Китай є найбільшим торговим партнером України та найбільшим імпортером її сільськогосподарської продукції. Він пообіцяв, що Китай продовжуватиме розширювати імпорт зерна з України, а також спільно підтримуватиме безперебійні логістичні канали та міжнародну продовольчу безпеку. Крім того, анонсувалося, що Китай продовжить надавати Україні гуманітарну матеріальну допомогу. Щодо мирного врегулювання, то в повідомленні наголошувалося: «Останнім часом і Україна, і Росія по-різному посилають сигнали про свою готовність до переговорів. Хоча умови та час ще не дозріли, ми підтримуємо всі зусилля, які сприяють світові, та готові продовжувати відігравати конструктивну роль у цьому процесі». Зрештою, зазначено, що Україна «високо цінує позитивну та конструктивну роль Китаю у забезпеченні миру та підтримці міжнародного порядку» та «надає великого значення думці Китаю та уважно вивчила «консенсус із шести пунктів», досягнутий Китаєм та Бразилією щодо політичного врегулювання української кризи». І додано, що Україна бажає і готова брати участь у діалозі та переговорах з Росією, але вони мають бути розумними, предметними та націленими на досягнення справедливого та міцного миру.
Пізніше речник МЗС Георгій Тихий повідомив, що Україна запросила Китай брати участь щонайменше у проміжних зустрічах до другого саміту миру, які відбудуться незабаром. За його словами, чи приєднається Китай – на це запитання «відповідь має озвучити китайська сторона»: «Можна сказати, що вони уважно цю пропозицію сприйняли, але на цьому поки що зупинюся, і не будемо далі анонсувати, будемо дивитися, як далі буде розвиватися ситуація». Спікер МЗС також повідомив, що Д. Кулеба запросив Ван І здійснити візит до України. Спікер зазначив, що діалог між Україною та Китаєм продовжиться, і китайська сторона була зацікавлена у пропозиції.
У рамках візиту до КНР Д. Кулеба провів зустріч із губернатором провінції Гуандун Ван Вейчжуном та делегацією регіональних чиновників, у ході якої наголосив на важливості регіонального співробітництва між Україною та іншими країнами. Зокрема, він повідомив китайським чиновникам, що низка європейських країн уже прийняла патронат над українськими містами та регіонами, беручи участь у їх відновленні та розвитку. І в цьому контексті міністр нагадав, що між провінцією Гуандун та Миколаївською областю з 1994 року встановлені партнерські відносини та запросив розглянути можливість активізації співробітництва. Своєю чергою, Ван Вейчжун відзначив значні перспективи українсько-китайського регіонального співробітництва і запевнив у своїй готовності пожвавити взаємодію з Миколаєвом і розглянути перспективи взаємодії з іншими регіонами України. 25 липня Д. Кулеба відвідав Спеціальний Адміністративний Район Гонконг та провів переговори з його головою Джоном Лі, під час яких закликав вжити заходів, щоб позбавити Росію та російські компанії можливості використати Гонконг для обходу обмежувальних заходів, введених за російську агресію проти України.
Поки що у зв’язку з візитом Д. Кулеби не помітні зміни української позиції на китайському напрямі. Сам факт візиту Володимир Зеленський оцінив безумовно у позитивному ключі. 24 липня він зазначив: «Візит українського посадовця на такому рівні – уперше за багато років. І це добре. Є чіткий сигнал, що Китай підтримує територіальну цілісність і суверенітет України. А також було підтверджено й те, що мені говорив лідер Китаю Сі Цзіньпін, – що Китай не постачатиме зброї Росії». Водночас звернемо увагу на незмінність риторики Києва. Так, на початку липня в інтерв’ю Bloomberg В. Зеленський зазначав, що Китай може відіграти «величезну роль» у припиненні війни, оскільки Росія залежить від китайського експортного ринку. На його думку, Китай та США можуть припинити війну Росії проти України, якщо відкинуть розбіжності у поглядах і діятимуть разом. А наприкінці липня президент в інтерв’ю французьким ЗМІ наголосив, що не хоче, щоб Китай був посередником між Україною та Росією, а чинив тиск на РФ: « Якщо Китай захоче, він може змусити Росію припинити цю війну».
…та два кроки назад?
25 липня Ван Ї під час зустрічі на полях заходів АСЕАН розповів С. Лаврову про переговори з Д. Кулебою. Російський міністр згодом повідомив: «… І ми відчули, що китайська позиція залишається незмінною. Китайська позиція, ще раз кажу, полягає у зосередженні на першопричинах».
Одразу після візиту Д. Кулеби, 26 липня, представник міністерства закордонних справ КНР Мао Нін повідомила, що спеціальний представник уряду Китаю у справах Євразії Лі Хуей із 28 липня відвідає Бразилію, Південну Африку та Індонезію для проведення четвертого раунду човникової дипломатії щодо війни в Україні. За її словами, китайська сторона надалі обмінюватиметься думками з важливими членами Глобального Півдня щодо поточної ситуації та процесу мирних переговорів, вивчатиме шляхи охолодження ситуації та накопичуватиме умови для відновлення мирних переговорів.
29 липня Лі Хуей провів переговори у Бразилії з головним спеціальним радником президента Селсу Аморімом, радником президента із закордонних справ Ібрагімом Абдулом Хаком Нето і секретарем з питань відносин із країнами Азіатсько-Тихоокеанського регіону МЗС Бразилії Едуардо Сабоєй . У ході зустрічі Лі Хуей заявив, що «Консенсус із шести пунктів», спільно випущений Китаєм та Бразилією щодо сприяння політичному рішенню російсько-української війни, отримав позитивні відгуки більш ніж у 110 країнах, явно відсилаючи до того, що у Саміті миру у Швейцарії взяли участь 101 країна та міжнародна організація, а фінальне комюніке підписали менше 80.
2 серпня Лі Хуей відвідав Південну Африку, де провів переговори з генеральним директором міністерства закордонних справ та співробітництва ПАР Зане Дангором та радником президента ПАР з правових питань та міжнародних відносин Нокуханія Джелі. Китайська сторона заявила, що « країни Глобального Півдня повинні посилити координацію, висловитися чесно та справедливо перед міжнародною спільнотою та створити умови для деескалації ситуації та, зрештою, досягнення миру». Представники ПАР заявили, що в принципі підтримує «Консенсус із шести пунктів» і сподівається на співпрацю з Китаєм та Бразилією для спільного просування його в багатосторонніх рамках.
Щодо останнього пункту візиту Лі Хуея – Індонезії, то зазначимо, що там нещодавно був обраний новий президент Прабово Субіанто. 31 липня він відвідав Москву, де під час переговорів з В. Путіним заявив його адміністрація підтримуватиме зв’язки з «великим другом» Росією.
Звернемо також увагу, що наприкінці липня турне країнами Африки здійснював спецпредставник уряду Китаю у справах цього континенту Лю Юйсі. Зокрема, повідомлялося про його поїздки до Конго і Сан-Томі та Прінсіпі. Прямо обговорення російсько-української війни не згадувалося, але зазначався курс на співпрацю у міжнародних справах. Додамо, що перша країна підтримала Росію на початку червня 2024 р., а друга брала участь у Саміті миру у Швейцарії та підписала його підсумкове комюніке. Нарешті, 4-6 вересня в Пекіні планується Форум саміту співпраці Китаю та Африки: очевидно, що, крім іншого, китайська сторона спробує використати цей майданчик для лобіювання своїх підходів до російсько-українського врегулювання.
Москва та Пекін не друзі, а попутники?
Продовжуються інтенсивні контакти між КНР та РФ на найвищому рівні. 3 липня на полях ШОС відбулися двосторонні переговори В. Путіна із Сі Цзіньпіном, які тривали близько 50 хвилин. Тоді В. Путін підкреслив, що російсько-китайські відносини переживають найкращий період у своїй історії, а взаємодія РФ і КНР є одним із головних стабілізуючих факторів у світі, додавши: «І ми продовжуємо зміцнювати нашу взаємодію в цьому напрямі».
Звернемо окрему увагу, що в ході зустрічі В. Путін заявив Сі Цзіньпіну фактично китайськими словами: «Наша співпраця не спрямована проти будь-кого: ми не створюємо жодних блоків і союзів. Ми просто діємо в інтересах наших народів». Проте, виступаючи на засіданні ШОС, він знову закликав до розбудови Євразійської системи безпеки (до речі, й одразу згадав «українську кризу»). Тоді як Сі Цзіньпін на противагу заявив, що у світі існує реальна загроза поширення менталітету холодної війни і наголосив, що країнам ШОС слід реагувати на складні виклики та великі зміни на міжнародній арені, просуваючи діалог та співпрацю.
Після саміту ШОС російська сторона продовжила транслювати сигнали, що не планує припиняти спроби посилювати блокову складову. Так, С.Лавров на прес-конференції в ООН зазначив: «Ми з КНР та іншими нашими партнерами в рамках ШОС у контактах з АСЕАН, з Радою співробітництва країн Перської затоки виступаємо за те, щоб виробляти модель безпеки, яка буде євразійською моделлю безпеки, яка буде ґрунтуватися на рівноправності, на неподільності безпеки та на повному взаємному обліку». Але при цьому визнав, що для побудови цієї моделі знадобиться чимало часу.
Для просування своєї лінії Росія намагається шукати нові аргументи для Китаю та ШОС, зокрема, що НАТО хоче розширитися за рахунок держав Азіатсько-Тихоокеанського регіону, а отже, необхідно формувати анти-НАТО. 25 липня на полях Східноазіатського саміту та Регіонального форуму АСЕАН з безпеки, С. Лавров закликав Китай разом протидіяти втручанню позарегіональних сил у справи Південно-Східної Азії та робити все, щоб ніхто не зміг зруйнувати структури АСЕАН. Тоді ж російський міністр знову порушив питання «реалізації концепції створення нової архітектури безпеки в Євразії на тлі стагнації євроатлантичних механізмів». У свою чергу, Ван Ї заявив, що «Китай готовий працювати з Росією для підтримки відкритої, інклюзивної, асеаноцентричної архітектури регіонального співробітництва», а також зазначив, що сторони можуть підтримувати координацію у співпраці у Східній Азії. За його словами, Китай готовий для Росії «бути попутником і хорошим партнером на шляху розвитку та відродження».
У контексті останнього звернімо увагу, що заступник глави МЗС РФ Андрій Руденко на сесії дискусійного клубу «Валдай» також вказав, що російсько-китайське зближення є результатом співпадіння інтересів, а не фундаментальних цінностей. Так, він зазначив, що останнім часом для Москви та Пекіна вийшов вдалий збіг геополітичних реалій, економічних потреб та цілей розвитку двох країн: «Тому цей збіг цих головних тенденцій дозволило досягти того, чого ми зараз досягли. Насамперед це торгівля, не в останню чергу це координація наших дій на міжнародній арені, насамперед в ООН, де наша позиція збігається практично з усіх питань, глобальних питань та регіональних конфліктів».
У липні інтенсифікувалося військове співробітництво КНР та РФ. Особливо наголосимо, що китайську сторону цікавить досвід, здобутий Росією під час війни з Україною, і російська сторона готова їм ділитися. 15 липня в Москві пройшли переговори заступника міністра оборони РФ А. Булиги із заступником командувача Військами об’єднаного матеріально-технічного забезпечення НВАК Чжан Фаном. Китайській делегації розповіли про вироблені підходи щодо вдосконалення способів матеріально-технічного забезпечення (МТО) та прийомів застосування сил та засобів МТО у російсько-українській війні.
Протягом місяця в акваторії Філіппінського та Південно-Китайського морів було проведено спільне патрулювання, а в Південно-Китайському морі пройшла практична фаза навчань «Морська взаємодія – 2024» кораблів Тихоокеанського флоту (ТОФ) ВМС РФ та ВМС НВА. 25 липня стратегічні бомбардувальники Ту-95МС ВКС Росії та Хун-6к ВПС НВАК провели спільне повітряне патрулювання над акваторіями Чукотського, Берингова морів та північної частини Тихого океану. Наприкінці липня кораблі ВМС НВАК перебували у Владивостоці та Санкт-Петербурзі у рамках святкування Дня ВМС РФ. 27 липня заступник міністра оборони РФ О. Фомін провів зустріч із командувачем ВМС НВАК Ху Чжунміном, під час якою обговорили питання взаємодії країн у військово-морській сфері. А 29 липня російський та китайський кораблі провели спільні навчання на морському полігоні Ленінградської військово-морської бази Балтійського флоту в акваторії Фінської затоки. Відпрацьовувалося знищення «мінних загороджень» умовного супротивника, а також пошуково-рятувальні дії та допомога умовному надводному кораблю, пошкодженому в бою.
Лукашенко мліє від китайських ініціатив
4 липня було завершено процес приєднання Білорусі до ШОС, що стало результатом компромісу між РФ і КНР, а також значної активності на цьому напрямі самого О. Лукашенка, який тим самим намагається зберегти залишки білоруського державного суверенітету, який перебуває під постійним російським тиском. У цьому контексті звернемо увагу, що у своєму виступі на саміті О. Лукашенко особливо наголосив на символізмі того, що вступ до ШОС збігся з 80-річчям звільнення Білорусі від німецько-фашистських загарбників. Крім того, він запевнив, що країна готова працювати пліч-о-пліч з новим головуванням, яке перейде Китаю.
Ще більш прокитайська риторика виявилася в ході особистої зустрічі О. Лукашенка та Сі Цзіньпіна на полях саміту, яка проходила у два раунди – спочатку була проведена основна двостороння зустріч, потім лідери перервалися на засідання у форматі «ШОС+», а потім відновили переговори віч-на-віч, підключаючи за необхідності до розмови міністра закордонних справ КНР. Під час спілкування О. Лукашенко заявив Сі Цзіньпіну: «Я виписав ваші ініціативи, які ви просуваєте до ШОС: глобальна безпека, глобальний розвиток, глобальна цивілізація, глобальне управління штучним інтелектом… Ми всіляко підтримуємо усі ваші ініціативи. Особливо головну ініціативу – щодо врегулювання української кризи ». У свою чергу лідер Китаю наголосив, що контакти двох країн підтримуються на всіх рівнях, а домовленості реалізуються на практиці. «Я глибоко переконаний, що ми можемо сприяти подальшому розвитку наших відносин семимильними кроками», – додав він.
Після саміту ШОС в Астані міністр закордонних справ Білорусі М. Риженков здійснив з 6 по 9 липня візит до Китаю на запрошення Ван Ї. У цьому контексті зазначимо заяву міністра закордонних справ Польщі Р. Сікорського, що китайська сторона передала білоруській «свою стурбованість щодо безпеки на кордоні (білорусько-польському. – Ред.) як у плані перевезення вантажів, так і в плані пасажирського обороту».
У Пекіні М. Риженков взяв участь в офіційних заходах у рамках вступу Білорусії до ШОС, зокрема в урочистій церемонії підняття державного прапора РБ у штаб-квартирі організації. На переговорах з Ван Ї, які тривали три години, обговорили весь спектр двосторонніх відносин, включно з питаннями безперебійного функціонування наявних механізмів міжурядових, міжпарламентських, міжрегіональних та громадських зв’язків, а також створення нових. Окрема увага була приділена питанням безпеки в Євразійському регіоні: «Детально обговорені та звірені позиції, констатовано збіг підходів та досягнуто домовленості щодо продовження скоординованих кроків у напрямку мирного врегулювання наявних конфліктів». Міністри закордонних справ також ухвалили рішення щодо посилення взаємодії зовнішньополітичних відомств двох країн. Ван Ї у свою чергу підтвердив підтримку заявки Білорусі на набуття статусу партнера БРІКС як чергового кроку на шляху членства в об’єднанні.
Питанням безпеки та конфліктам в євразійському регіоні були присвячені переговори М. Риженкова із завідувачем Міжнародного відділу ЦК КПК КНР Лю Цзяньчао. Сторони підтвердили взаємне розуміння необхідності докладання всіх можливих зусиль щодо їх врегулювання та констатували «збіг підходів щодо необхідності просування більш справедливого багатополярного світоустрою». Лю Цзяньчао наголосив на важливості приєднання Білорусії до ШОС, зазначивши, що таким чином організація географічно розширилася на європейський континент. У свою чергу, М. Риженков заявив, що розвиток відносин з Китаєм є стратегічним напрямком білоруської зовнішньої політики, зазначивши, що, незважаючи на складну міжнародну обстановку та напружену геополітичну ситуацію країни «змогли продемонструвати приклад справжньої співпраці, заснованої на взаємній повазі, розумінні та підтримці».
За примітним збігом через кілька днів після саміту ШОС, у Білорусі на полігоні «Брестський» у Брестській області почалися антитерористичні тренування білоруського та китайського спецназу «Атакуючий сокіл» (проходили з 8 до 19 липня). Командувач силами спеціальних операцій ЗС РБ Вадим Денисенко тоді заявив: «Події у світі складні, ситуація складна, тому, вивчивши нові форми та способи ведення тактичних завдань, тут на навчаннях ми всі ці моменти відпрацьовуватимемо. З урахуванням всього того нового, напрацьованого за останні роки, запровадимо та подивимося, як спільний підрозділ вестиме дії. При цьому підрозділи на окремих етапах будуть зведені, не буде окремо китайського підрозділу чи окремо білоруського – вони діятимуть спільно». Зокрема відпрацьовувалися нічне десантування, подолання водних перешкод та ведення бою у населеному пункті, а також охоронні заходи, виконання блокуючих дій, ліквідація незаконних збройних формувань, відбиття атак противника на охоронні об’єкти.
Також відзначимо візити китайський військових делегацій. 8 липня у Мінську перебувала делегація Головного управління підготовки та управління Центральної військової ради КНР з метою переговорів з питань організації навчального процесу, а також удосконалення системи навчання у військових навчальних закладах Білорусі та Китаю. А 11-13 липня Мінськ відвідала китайська військова делегація Об’єднаних сил матеріально-технічного забезпечення НВАК.
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук,
провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії »
