Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (липень 2024)
Кремль посилює тиск з метою закріпити участь Мінська у російських ініціативах через неформальні домовленості між лідерами двох країн. В цих умовах О. Лукашенко активізував пошук альтернативних зовнішніх сил, які допоможуть його режиму «зберегти рівновагу», зокрема, шукаючи поглиблення відносин з Китаєм.
Випробування духовними практиками
Наприкінці липня відбувся черговий тривалий візит О. Лукашенка до Росії, під час якого, як повідомила прес-служба Кремля, сторони провели «неформальну бесіду» у перерві між відвідинами різних монастирів та храмів на Валаамі. Зустріч О. Лукашенка з В. Путіним відбулася у закритому форматі, не проводилася навіть протокольна частина для ЗМІ, а по її закінченні сторони утрималися від підсумкових заяв. Відомо лише, що спілкування було досить тривалим, що може свідчити про напружену дискусію.
Схоже також, що переговори відбулися на умовах В. Путіна, хоча О. Лукашенко протягом місяця робив численні спроби нав’язати Кремлю свій порядок денний. У розмовах із російськими чиновниками (наприклад, головою Держдуми В. Володіним) він згадував про намір зустрітися із російським президентом під час саміту ШОС в Астані на початку липня, щоб вирішити «багато проблем», які нібито накопичились у відносинах між країнами. На додачу до цього в Білорусі була розгорнута інформаційна кампанія про посилення воєнної загрози з боку України. Генштаб ЗС РБ стверджував, що Київ нібито перекинув до кордону з Білоруссю підрозділи спецпризначення, посилені бронетехнікою, що, на думку білоруських військових, свідчило про «високу ймовірність підготовки та проведення на нашій території збройних провокацій». Ба більше, Україна, як зазначив О. Лукашенко під час виступу з нагоди Дня незалежності РБ (3 липня), нібито почала запускати ударні безпілотники «для вчинення терактів в Росії», прокладаючи їх маршрути через Білорусь, тож білоруські військові нібито були змушені перехоплювати їх разом з ФСБ РФ («десятками, можна сказати»). На цьому тлі Міноборони РБ оголосило про чергову раптову перевірку бойової готовності військ, а у прикордоння були направлені додаткові сили та засоби ППО, зокрема й РСЗВ «Полонез», також згадувалося про наявність на озброєнні РБ ракетних комплексів «Іскандер». Такі дії були черговою спробою білоруського керівництва продемонструвати Москві ефективність діючою моделі співпраці між РБ та РФ у сфері безпеки та уникнути необхідності робити додаткові, можливо, менш вигідні для РБ кроки в цьому напрямку. Однак, вочевидь, вони не дали очікуваного результату, оскільки вже 13 липня О. Лукашенко провів нараду з військовими та силовиками у Брестській області, під час якої повідомив, що загроза з українського боку минула, і дав команду відвести війська, щоб «вони (українці – ред.) розуміли, що ми не збираємося воювати». «Зараз у нас жодних ускладнень немає з українцями, і я сподіваюся, що й не буде», — додав О. Лукашенко. Примітно, що ця заява пролунала після того, як російські безпілотники типу «Шахед», випущені по території України, кілька разів залітали вглиб Білорусі (іноді на понад 250 км), що можна трактувати як певну провокацію Росії на адресу Білорусі, спробу змусити Мінськ реагувати на «українську загрозу», про яку активно говорив О. Лукашенко. Спілкуючись з військовими останній знов загадав про намір «найближчим часом» обговорити з В. Путіним подальші кроки по Україні, хоча в Кремлі давали зрозуміти, що таких планів найближчим часом не мають.
Нарешті, 25 липня стало відомо, що О. Лукашенко вилетів до Росії, де провів три дні у компанії В. Путіна, обговорюючи питання безпеки. За визначенням О. Лукашенка, це була «центральна» тема, що мала «закритий характер». Такеформулювання може приховувати різні аспекти взаємодії – від російського бачення завершення війни, переходу до переговорів (РФ активізувалася на цьому треку) і ролі РБ у цьому питанні до безпосередньо бойових дій і спроб домогтися від Білорусі допомоги на цьому напрямі. У цьому контексті зазначимо, що навіть після перемовин В. Путіна та О. Лукашенка російські ударні безпілотники продовжили безперешкодно порушувати білоруський повітряний простір (останній випадок був зафіксований 31 липня).
З великою ймовірністю під час переговорів також обговорювалася роль Білорусі в організації обміну ув’язненими між РФ, з одного боку, і США, Німеччиною та трьома іншими країнами, з іншого боку. Внаслідок досягнутих домовленостей 1 серпня західним країнам було передано 16 політичних ув’язнених, які утримувалися переважно в російських в’язницях. В обміні також брав участь громадянин Німеччини Ріко Крігер, якого арештували в Білорусі та засудили там до страти через нібито участь у підготовці теракту. За твердженням білоруської сторони, Р. Крігер нібито був завербований СБУ, за вказівкою якої сфотографував територію військової частини під Осиповичами та військову техніку і залишив рюкзак з вибухівкою на станції Озерище. Цікаво, що Р. Крігерне оскаржив смертний вирок, а 30 липня стало відомо, що А. Лукашенко підписав указ про його помилування.
Схоже, що наявність такого ув’язненого, як Р. Крігер, була важливою для реалізації обміну, оскільки В. Путін, який особисто зустрів обміняних росіян, відзначив «жест доброї волі» О. Лукашенка. А 2 серпня зателефонував йому і ще раз особисто подякував «за участь та допомогу у процесі обміну, що відбувся напередодні». Ймовірно, визволення німецького громадянина могло бути умовою для повернення до РФ Вадима Красікова, полковника ФСБ, засудженого в Німеччині за вбивство чеченського польового командира Зелімхана Хангошвілі. В. Красіков, за даними західних ЗМІ, був ключовою фігурою, яку хотів повернути Кремль, але Берлін відмовлявся його видати. А затримання Р. Крігера в РБ і вирок, що послідував за цим, могли підштовхнути Німеччину до вигідного РФ рішення. У цьому світлі дії білоруських спецслужб виглядають як скоординована з РФ операція, успіх якої мав велике значення особисто для В. Путіна.
Безпекові питання в обмін на нафту
У ході переговорів О. Лукашенка з В. Путіним на Валаамі значну увагу також приділяли інтеграційному порядку. Зокрема, до засідання Ради міністрів та Вищої Держради Союзної держави Росії та Білорусі, які планують провести восени цього року, мають бути вирішені всі «проблемні питання – і по лінії радбезів (мається на увазі договір про взаємні гарантії безпеки, над якимпрацюють Радбези РФ і РБ – ред.), і за темами уряду».
По поверненні в Білорусь О. Лукашенко публічно озвучив низку домовленостей, яких вдалося досягти в економічній сфері, щоб таким чином «закріпити» їх виконання. Мова про перегляд формули ціноутворення та умовпостачання нафти. Зокрема, за словами О. Лукашенка, вимога «Роснафти» про запровадження передоплати для РБ нібито обурила В. Путіна. РФ продемонструвала готовність взяти до уваги щонайменше частину економічних вимог з боку Білорусі. Так, 30 липня прес-служба О. Лукашенка повідомила про його телефонні переговори з головою «Роснафти» І. Сєчіним, які відбулися з ініціативи останнього та стосувалися «перспектив співпраці». Також відзначимо прогрес між країнами щодо створення об’єднаного ринку електроенергії в межах Союзної держави. У липні проект відповідного договору між Білоруссю та Росією був погоджений російським урядом та схвалений до підписання В. Путіним. Просувалася й реалізація проектів по програмі імпортозаміщення: Білорусь вже розподілила виділені на це кошти російського кредиту в розмірі 105 млрд руб. та почала перемовини про виділення додаткового пакету фінансування. Особливу зацікавленість РФ демонструє у співпраці з РБ в авіаційній галузі.
Вісь Мінськ-Пхеньян: без Москви нікуди
Звернемо також увагу на спроби Мінська капіталізувати зв’язки з Москвою на міжнародному напрямку. Тут мова про візит білоруської делегації під керівництвом міністра закордонних справ М. Риженкова до КНДР 23-25 липня. Очевидно, що організації цього візиту сприяла РФ, яка нещодавно підписала з КНДР договір про стратегічне партнерство і таким чином по суті відповіла на раніше озвучений запит О. Лукашенка «подумати про співпрацю десь на трьох – Північна Корея, Росія» та Білорусь. Супроводом білоруської делегації займалося посольство РФ у КНДР, оскільки власного диппредставництва РБ у країні не має. У Пхеньяні М. Риженков та його колеги з гуманітарного блоку – перший заступник міністра освіти О. Баханович, перший заступник міністра інформації А. Кунцевич, заступник міністра охорони здоров’я О. Старовойтовта заступник міністра сільського господарства В. Шагойко провели низку зустрічей із північнокорейським керівництвом. Повідомлялося про зустрічі з головою МЗС КНДР Чхве Сон Хі (домовилися про активізацію взаємодії та розвиток договірно-правової бази, співробітництво у міжнародних організаціях, обговорили глобальну та регіональну безпеку і санкції), міністром зовнішньоекономічних зв’язків КНДР, співголовою Спільної комісії з торговельно-економічного співробітництва (ТЕС) Юн Чжоу Хо (обговорили економічне співробітництво у сферах, не обмежених рішеннями Ради безпеки ООН, зокрема, постачання білоруських продуктів та ліків і закупівлі корейської косметики, взаємодії в освіті, охороні здоров’я; домовилися про проведення цьогоріч засідання Комісії з ТЕС), прем’єр-міністром КНДР Кім Док Хуном(підтверджено взаємний інтерес до взаємодії у сферах освіти, охорони здоров’я та сільського господарства, також констатовано «високий рівень розуміння між країнами з основних питань глобального порядку денного»).
За підсумками візиту М. Риженков наголосив, що Мінськ розглядає варіанти участі у тристоронніх ініціативах із залученням не тільки КНДР, а й таких країн як Росія чи Китай, що мають накопичений багаж відносин із Північною Кореєю. Можна припустити, що РБ розраховує на фінансову участь РФ та КНР, оскільки можливості КНДР оплачувати постачання білоруських товарів та послуги фахівців є вкрай обмеженими.
Китайське рятівне коло
Через посилення тиску з боку Кремля О. Лукашенко послідовно налаштовувавуряд та чиновницький апарат на пошук міжнародних контактів, які можуть стати альтернативою зв’язкам з Росією та відіграти балансуючу роль для білоруської економіки. Симптоматично, що питання необхідності розширення зовнішніх контактів в черговий раз було порушено на нараді з білоруськими топ-чиновниками, яке О. Лукашенко зібрав після повернення з Росії (29 липня). Він вимагав від прем’єра та міністрів максимальної результативності міжнародних зустрічей, які зараз, на його думку, часто виглядають «напівтуристичними», та назвав пріоритетними напрямами роботи інтеграцію до ШОС (3 липня учасники саміту ШОС в Астані офіційно затвердили вступ Білорусі до організації) та роботу зі вступу до БРІКС. Причому розвиток співробітництва з цими об’єднаннями сприймається як вигідний для країни не лише з економічної, а й з політичної точки зору. «Треба негайно визначити стратегію руху до цілей, які ми намітили (в ШОС – ред.)… Відкриваються колосальні перспективи. Насамперед – додаткові можливості доступу на величезний ринок товарів та послуг, обмін досвідом, залучення інвестицій, диверсифікація логістики та розрахунків, зниження політичних ризиків», – зазначив О. Лукашенко. І додав, що сприймає БРІКС як «ще одну опору, за допомогою якої ми зможемо зберігати рівновагу та економічну стійкість».
Врівноважувати вплив Росії О. Лукашенко розраховує перш за все за рахунок посилення взаємодії з Китаєм, чому сприятиме й членство в ШОС та БРІКС, де КНР відіграє помітну роль. Зокрема, на цьому Лукашенко наголосив під час зустрічі з лідером КНР Сі Цзиньпіном на полях саміту ШОС. «Я дуже радий, що ви стаєте головою (у 2025 році Китай головуватиме в ШОС. – Ред.), це означає, що у мене буде зайва можливість наступного року відвідати Китайську Народну Республіку», – сказав О. Лукашенко. Переговори з Сі Цзіньпінемвідбулися як за участі делегацій, так і віч-на-віч та включали питання двосторонньої співпраці (подробиці не розкривались). О. Лукашенко подякував за підтримку Білорусі на шляху до ШОС та заявив про підтримку з боку РБ «всіх ініціатив» Китаю, які той просуває в організації. «Особливо головну ініціативу – щодо врегулювання української кризи. Ця ініціатива співзвучна з ініціативою Бразилії», – наголосив О. Лукашенко.
Після саміту ШОС голова МЗС РБ М. Риженков вирушив до Пекіна для участі в урочистій церемонії підняття прапора країни перед будинком секретаріату ШОС. У рамках візиту (6-9 липня) він також провів зустріч з міністром закордонних справ КНР Ван Ї, яка була присвячена питанням двостороннього порядку денного (як політичного, так і економічного) та взаємодії в рамках міжнародних організацій. Міністри деталізували домовленості, досягнуті на зустрічі О. Лукашенка та Сі Цзіньпіна, підтвердили взаємну підтримку побудови «справедливого багатополярного світоустрою», засудили санкційнийтиск та домовились спільно просувати ці питання на міжнародній арені. Окремо обговорювалися «безпекові питання в євразійському регіоні» (ймовірно, агресія РФ проти України). «Детально обговорені та звірені позиції, констатовано збіг підходів та досягнуто домовленості про продовження скоординованих кроків у напрямку мирного врегулювання наявних конфліктів», – повідомили у МЗС РБ з цього приводу. Крім того, Ван Ї підтвердив підтримку білоруської заявки на набуття статусу партнера БРІКС. Звернемо увагу, що на переговорах Ван Ї та М. Риженкова також обговорювалася ситуація на білорусько-польському кордоні. Президент Польші Анджей Дуда під час візиту в КНР довів до відома Сі Цзіньпіна, що міграційна криза на кордоні, до якої докладався Мінськ, загрожує безперешкодному руху товарів з Китаю в Європу і попросив вплинути на Білорусь в цьому питанні. Вочевидь, комунікація між головами МЗС КНР та РБ з цього питання мала ефект, оскільки з часом в Польщі повідомили про зменшення спроб нелегального перетину кордону зі сторони Білорусі, хоча й відбулось зростання кількості мігрантів на кордоні Білорусі з Литвою.
Тема безпеки та конфліктів у Євразійському регіоні також звучала на переговорах М. Риженкова із завідувачем міжнародного відділу ЦК КПК ЛюЦзяньчао. Сторони підтвердили необхідність «докладати всі можливі зусилля щодо їх врегулювання». Сторони також домовилися розвивати взаємодію полінії ЦК КПК та адміністрації О. Лукашенка та міжпартійної лінії. Пізніше у липні О. Лукашенко також анонсував візит до РБ прем’єра Держради КНР Лі Цяна, який має відбутися найближчим часом.
Зрештою, пожвавлення на китайському напрямку ознаменувало прибуття до Білорусі 6 липня військовослужбовців Народно-визвольної армії Китаю для участі у спільному зі Збройними силами Білорусі антитерористичному тренуванні «Атакуючий сокіл», яке відбулося з 8 по 19 липня. На полігоні «Брестський» відпрацьовували нічне десантування, подолання водних перешкод, штурм окопів, ведення дій у населеному пункті. На навчаннях розігрували пошук та знищення умовних диверсійно-розвідувальних груп із застосуванням броньованої техніки та транспортної авіації, а також безпілотної авіації та артилерії. Також відпрацьовували пошук базового табору умовної терористичної організації, а після його виявлення здійснили десантування та відпрацювали бойову стрільбу.
Начальник Генштабу ЗС РБ Павло Муравейко назвав співпрацю між арміями двох країн стратегічною і заявив, що вона стосується різних сфер: «Це радіоелектронна боротьба, можливості у зв’язку, в інженерному забезпеченні, а також в інших напрямках, які цікаві як нашим китайським товаришам, так і нам». У свою чергу заступник начальника штабу корпусу старший полковник Лю Чжень зазначив, що для КНР важливо було ознайомитися з білоруським досвідом підготовки військ: «Найцінніше для китайської делегації це ваш підхід, який ми отримали в Білорусі. Практичний підхід, практична військова підготовка». І додав: «Ми вважаємо, що завдяки спільному тренуванню наші два військові відомства розвинуть важливі здібності, необхідні для збереження миру. У перспективі, сподіваюся, спільні тренування буде продовжено».
Влада Білорусі також демонструвала інтерес до розвитку політичних контактів та торгівлі з країнами Латинської Америки та Африки. Зокрема, з 14 по 16 липня прем’єр РБ Р. Головченко відвідав з візитом Венесуелу, Кубу та Нікарагуа, де домовлявся по розширення торгівлі та спільні проекти у машинобудуванні. Якщо ж говорити про африканський напрям, то тут О. Лукашенко порадив чиновникам зосередитися на конкретних країнах, насамперед Екваторіальній Гвінеї, Нігерії, Кенії, Зімбабве, Мозамбіку. Цікаво і те, що він запропонував чиновникам «не втрачати контакти» й з європейськими країнами та «знайти шляхи співпраці з ЄС, оскільки «це наші сусіди». «Якщо їм треба щось купити, а нам треба продати у них на ринку – це взаємний інтерес. Хоч би як політики намагалися звести бар’єри, економіці, бізнесу, якщо треба, він знайде шляхи для того, щоб пробитися на ті чи інші ринки», – резюмував він.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»