Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі ( червень 2024)
Не узявши участь у Глобальному саміту миру в Швейцарії, Пекін отримав багато подяк від Москви, але не наблизив справедливий мир в Європі. Як результат, Китай, постійно оглядаючись на Росію, ризикує знову стати реципієнтом підходів інших міжнародних акторів до мирного врегулювання та, врешті решт, опинитися споглядачем, а не співтворцем нового світоустрою.
«Справедливе обговорення» проти «справедливого миру»
У першій половині червня 2024 р. представники США, ЄС та України не залишали спроб залучити Китай до участі у Глобальному саміті миру у Швейцарії. Однак Пекін публічно відповідав відмовою, одна з яких була озвучена міністром іноземних справ Ван Ї на полях наради міністрів закордонних справ держав – членів БРІКС у Нижньому Новгороді (РФ). Міністр пояснив, що «Китай виступає за своєчасне скликання справжньої мирної конференції, схваленої російською та українською сторонами». Він уточнив, що форум з вирішення конфлікту має відбуватися з рівноправною участю всіх сторін, а також необхідно забезпечити «справедливе обговорення всіх проектів мирного врегулювання». Як видно, серед пріоритетів – «справедливий мир» не згадувався.
Китай не обмежився відмовою від участі у Саміті миру і продовжував лобіювати свій «мирний план» (формально, «Консенсус Китаю та Бразилії щодо політичного врегулювання української кризи») серед країн, що розвиваються, як дипломатичними каналами, так і інформаційно-пропагандистськими інструментами. Ван Ї повідомив, що вже 45 країн підтримали «китайську пропозицію», і понад два десятки або приєдналися до неї, або «серйозно розглядають» її. При цьому Китай прямо не критикував Саміт у Швейцарії і прямо не просив країни утриматися від участі в ньому, але просував тезу, що захід у такому форматі лише продовжить війну.
Відразу після Саміту міністр закордонних справ Швейцарії Ігнаціо Касіс заявив, що Швейцарія має намір обговорити підсумки заходу, зокрема, з КНР. І 28 червня глава департаменту міжнародної безпеки МЗС Швейцарії Габріель Люхінгер зустрівся у Пекіні зі спеціальним представником уряду КНР у справах Євразії Лі Хуеєм. Як повідомила швейцарська сторона, «вони обговорили підсумки конференції щодо України та намітили наступні кроки, щоб продемонструвати постійну відданість шляху до миру для України, визначеному у Бюргенштоку».
Російсько-українське врегулювання зайняло одне з центральних місць під час переговорів у КНР між президентом Польщі Анджеєм Дудою та китайським керівництвом. Звернемо увагу, що напередодні цього візиту, що розпочався 23 червня, А. Дуда провів телефонну розмову з В. Зеленським: у повідомленні про цю комунікацію прямо про Китай не згадувалося, але сторони обговорили підсумки Глобального саміту миру.
У ході чотиригодинної зустрічі із Сі Цзіньпіном А. Дуда виклав бачення російсько-української війни з погляду польської візії європейської безпеки та в історичній ретроспективі. При цьому він наголосив, що припинення війни має відповідати принципам міжнародного права, а мир має бути «справедливим». У спілкуванні зі ЗМІ А. Дуда за підсумками переговорів наголосив: «Нас почули». У свою чергу, китайська сторона поширила слова Сі Цзіньпіна, що Китай прагне мирних переговорів та політичного врегулювання «української кризи», і діятиме власним способом для досягнення такої мети, а також для «побудови ефективної та стійкої архітектури європейської безпеки». За його словами, зараз необхідно докласти зусиль щодо запобігання розширенню та посиленню конфлікту, зменшити напруженість та створити умови для мирних переговорів.
Тему російсько-української війни 28 червня у телефонній розмові із заступником міністра закордонних справ КНР Ма Чжаосюем піднімав перший заступник держсекретаря США Курт Кемпбелл. Зокрема, знову йшлося про китайську підтримку ВПК Росії. Водночас обговорили виклики на Корейському півострові, у Південно-Китайському морі, у Тайванській протоці та інші «ключові двосторонні, регіональні та глобальні питання, включаючи як сфери співробітництва, так і галузі, де є розбіжності».
Китай Україні не ворог, але є нюанси
Жорстка лінія до Китаю, ледь позначена В. Зеленським у його виступі на міжнародній конференції «Шангрі Ла» на початку червня, практично не отримала продовження. Звернімо лише увагу на один виняток, голова Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко не тільки послідовно критикував китайську позицію у ЗМІ, а й у своєму Фейсбуці написав наступне (2 червня): «Поведінка Китая ставить питання про необхідність денонсації договору про «дружбу» з цією країною, яка не тільки не є і не може бути справжнім другом та партнером України, а є стратегічним партнером нашого ворога та діє в його інтересах».
Щодо самого В. Зеленського, то він у своїх публічних проявах уникав прямої критики КНР. Так, на прес-конференції після підписання угоди про безпеку зі США президент заявив, що Китай, якщо має альтернативний погляд, має право підготувати альтернативну формулу миру, але вона повинна ґрунтуватися на загальноприйнятих нормах. Крім того, він згадав свою телефонну розмову з Сі Цзіньпіном, в якій той пообіцяв, що Китай не продаватиме озброєння Росії: «Побачимо. Але він так сказав. Якщо він шановна людина, він цього не робитиме, тому що дав мені слово».
У ході прес-конференції за підсумками Саміту миру, відповідаючи на запитання китайського журналіста, чи є Китай для України ворогом чи партнером, В. Зеленський категорично заявив: «Україна ніколи не казала, що Китай – наш ворог. І я прошу вас не використовувати такі речі. Я завжди говорю, що в України ворог один – Путін, бо саме він напав на нас. Що стосується друзів, то я вважаю, що друзі – це ті, хто допомагає тоді, коли складно. І я б хотів, щоб Китай був другом для України». Він зазначив, що Україна завжди поважала територіальну цілісність та суверенітет Китаю і хоче, щоб Китай поважав територіальну цілісність та суверенітет України: «Ми поважаємо ваш народ, ваші цінності, життя і ваш вибір і хотіли б, щоб Китай робив те саме, не більше. Хотілося б і не менше. Китай – дуже серйозна держава, серйозна економіка, яка має політичний і економічний вплив на Росію. Вважаю, що Китай міг би нам допомогти». Поряд з цим президент закликав Китай до посилення діалогу: «І тому дуже хотів би, щоб ті чи інші пропозиції, які є у китайської сторони, були в нашому діалозі. Я не можу сприймати пропозиції просто через медіа, це неправильно». Він також додав, що В. Путін «дезінформаційно або неважливо як ще зробив усе, щоб представники держави Китай працювали з іншими дипломатичними установами інших країн, щоб ті відмінили свою присутність (на Саміті миру. – Ред.) і підтримку України, а приєднались до китайсько-бразильських пропозицій». Тим самим В. Зеленський фактично дезавуював свою критику щодо Пекіна та переклав основну відповідальність за китайський саботаж Глобального саміту миру на Москву.
Зазначимо коментар Дмитра Кулеби , що вирішальним фактором для Китаю при ухваленні рішення щодо неучасті у Саміті миру стала принципова позиція України щодо відсутності там Росії. Водночас міністр сказав: «Утім, ми знаємо, що в Пекіні дуже уважно вивчають результати Саміту. Там побачили, наскільки вражаючим став його масштаб. І я переконаний, що у нас продовжиться розмова з Китаєм щодо припинення війни в Україні». При цьому він нагадав, що КНР залишається одним із найбільших торгових партнерів України. «Китай постійно наголошує, що не вважає Україну ворожою державою, що він хоче миру. Це позиція, з якою можна працювати. Вона не є ідеальною. У нас є запитання. Ми їх відверто озвучуємо. Я говорив про це з міністром закордонних справ Китаю. Але з усіма треба працювати», – підсумував Д. Кулеба. А 29 червня на полях Дубровницького форуму в Хорватії Д. Кулеба провів зустріч зі спеціальним представником уряду Китаю з європейських справ У Хунбо . І повідомив із цього приводу таке: «Я поінформував спецпредставника про перший Саміт миру, який відбувся у Швейцарії. Ми обмінялися думками щодо подальших зусиль з відновлення справедливого і тривалого миру в Україні, заснованого на повазі до Статуту ООН та міжнародного права. Україна та Китай продовжуватимуть діалог з питань миру та розвитку. Я наголосив на важливості стратегічно розглядати наші відносини в двосторонньому контексті, а також крізь призму майбутнього членства України в Європейському Союзі».
Зрештою, звернемо увагу на широкий коментар В. Зеленського щодо китайського контексту російсько-північнокорейського зближення (внаслідок візиту В. Путіна до Пхеньяну). В інтерв’ю американському The Philadelphia Inquirer президент заявив: «Зустріч Путіна з КДНР – це виделка у вічі Сі Цзіньпіну. Путін все одно боїться Китаю, але в нього безвихідь була». За його словами, понад 100 учасників Саміту миру та нестача артилерії змусили В. Путіна шукати таких союзників, як КНДР: «Він ризикує відносинами з Китаєм просто через те, що нестача снарядів. І це гарний сигнал для наших воїнів – не все так добре на полі бою у Росії». В. Зеленський також заявив, що Китай має «суворий діалог зі США», але «пробує знайти теплий формат з Європою»: «Це потрібно Китаю, тому що великий ринок, 600 мільйонів людей, і це великі економіки світу. Що таке для Китаю Європа і що таке для нього Росія? Росія – 3 трильйони зараз ВВП, Китай – 25-26, США – 30. Хто така Росія для цих держав? Якщо чесно, то це ніщо для них». В. Зеленський також вважає, що західні країни мають «забрати» Китай з альянсу з Росією: «Китай боїться, що без Росії відносини між Китаєм та Америкою будуть ще більш ускладненими. Вони думають про Путіна як про стримуючий чинник. Я пробую постійно забрати увагу Китаю від Росії та долучити їх до нашого процесу… І я вважаю, що, якими б труднощами не були, Європі та Америці треба спробувати від’єднати Китай від Росії. Мені здається, це буде справедливіше і логічніше».
Російська «справедливість» проти китайської «гармонії»
Під час прийому до дня Росії 12 червня в посольстві РФ в КНР (до речі, у ньому узяли участь заступник голови Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП) Пен Цінхуа, а також спеціальний представник уряду КНР у справах Євразії Лі Хуей) посол Ігор Моргулов так окреслив відмінності російських і китайських фундаментальних цінностей, з одного боку, та західних, з іншого: «Взагалі у Росії завжди був сильний потяг до справедливості, тоді як і у Китаю – до гармонії. Саме тому настільки занепокоєні наші опоненти об’єднанням на світовій арені зусиль Росії та Китаю. Бо справедливість і гармонія – це те, що ми з успіхом протиставляємо їхній політиці домінування та хаосу». Про те, що російська «справедливість» хаотизує глобальний світ та порушує у ньому «гармонію», більш ніж будь-які дії Заходу, посол волів не згадувати.
Тут, звернімо увагу, що незважаючи на близькість до зовнішньополітичної лінії Москви, Пекін продовжує ухилятися від спроб втягнути його в той чи інший формат жорсткого блокового протистояння. У даному контексті відзначимо дистанціювання Китаю від пропозиції В. Путіна сформувати нову систему безпеки, в основі якої буде Велике євразійське партнерство. У коментарі, наданому російському ТАСС, МЗС КНР наголосило, що китайська сторона «готова до реалізації глобальної ініціативи з безпеки разом із міжнародною спільнотою, включаючи Росію». В ньому підкреслювалося, що Пекін прагне формування відповідної концепції, яка буде орієнтована на рівноправну і стійку співпрацю і в той же час враховувати «раціональне занепокоєння кожної країни». Інакше кажучи, створювати регіональний військово-політичний блок Пекін відмовляється.
Російське керівництво у своїй публічній риториці не лише традиційно позитивно висловлювалося про Китай, а й демонструвало готовність підігравати китайському керівництву у проблемних питаннях. Так, 5 червня на зустрічі з головами світових інформаційних агентств Володимир Путін, відповідаючи на питання про стан російсько-китайських відносин, основний акцент робив на тому, що китайська економіка розвивається необхідними для неї темпами та є «надійною». Він також стверджував, що вона стає все більш високотехнологічною і назвав «великою помилкою» спроби США та деяких європейських країн загальмувати економіку Китаю: «щоб самим бути успішними, треба було б вбудовуватися в ці процеси, а не намагатися їм перешкодити». В. Путін назвав умілим і дуже професійним керівництво Сі Цзіньпіна Китаєм. Цю ж лінію В. Путін продовжив і під час своєї участі Петербурзького міжнародного економічного форуму. Там він заявив, що китайська модель економіки є більш ефективною, ніж північноамериканська чи європейська.
Інтенсивною залишалася російсько-китайська комунікація на офіційному рівні. Відзначимо переговори 10 червня на полях наради міністрів закордонних справ БРІКС у Нижньому Новгороді С. Лаврова з Ван Ї. На них російський міністр наголосив, що коло однодумців Москви та Пекіна у світі неухильно зростає, що проявляється у збільшенні кількості бажаючих співпрацювати і з БРІКС, та з ШОС. Він також наголосив, що сторони особливу увагу приділяють зовнішньополітичній координації, насамперед в ООН та її Раді Безпеки, БРІКС, ШОС, Групі двадцяти, АТЕС та інших багатосторонніх форматах. Ван Ї з цим погодився, але наголосив на тому, що координацію в багатосторонніх структурах важливо зміцнювати, щоб «захистити наші законні інтереси» і для «захисту спільних інтересів країн, що розвиваються». Згідно з повідомленням МЗС РФ, міністри «обговорили питання забезпечення безпеки та стабільності в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні з урахуванням лінії США щодо створення там закритих військово-політичних структур, що мають антиросійську та антикитайську спрямованість», а також «торкнулися окремих аспектів нової структури безпеки в Євразії на тлі стагнації євроатлантичних механізмів». Окремо С. Лавров на переговорах з Ван Ї висловив вдячність Пекіну за рішення не брати участь у швейцарській конференції з України. У свою чергу, МЗС КНР привело заяву Ван Ї, що БРІКС – це «важлива платформа для забезпечення єдності, а також співпраці між державами з ринком, що формується, і країнами, що розвиваються». Він зазначив, що даний механізм у розширеному складі відіграватиме «важливу ключову роль у створенні більш справедливої та раціональної системи глобального управління». За словами Ван Ї, Пекін разом із Москвою має намір сприяти посиленню позицій країн Глобального Півдня, сприяти просуванню багатостороннього співробітництва та загальному розвитку.
18 червня у Владивостоці на полях Міжнародного міжпартійного форуму «Світова більшість за багатополярний мир» у форматі «БРІКС та країни-партнери» пройшла зустріч глави відділу міжнародних зв’язків ЦК КПК Лю Цзяньчао з главою партії «Єдина Росія», заступником глави Ради безпеки РФ Дмитром Медведєвим. Обговорили питання взаємодії на міжнародній арені та практичні аспекти російсько-китайської співпраці. Д. Медведєв висловив вдячність китайській стороні за «зважений підхід до українського конфлікту».
20 червня відбулася зустріч голови Держдуми В’ячеслава Володіна із заступником голови Постійного комітету ВЗНП Пен Цінхуа. Обговорили розвиток міжпарламентських відносин Росії та Китаю. Того ж дня депутати Держдуми та ВЗНП провели друге засідання спільної робочої групи при міжпарламентській комісії зі співробітництва, в рамках якого обговорили питання безпеки, зокрема боротьби з корупцією. Російську делегацію очолював віце-спікер Держдуми Олександр Бабаков , який повідомив: «Питання безпеки держави є пріоритетними і щодо здійснення діяльності щодо запобігання корупції серед державних службовців. Ми з великим інтересом вислухали інформацію про підхід до вирішення цих питань у Китаї». Зазначимо, що О. Бабаков потрапив у медійний скандал, зумовлений різницею в трактуваннях Росією та Китаєм їхньої спільної історії. 13 червня він заявив, що Тяньцзінський договір 1858 р. заклав основи «миру та дружби між Росією та Китаєм». Після критики з боку російських експертів (бо договір був для китайської сторони нерівноправний), згадки про цю заяву намагалися видалити з росЗМІ та соцмереж, але вона все ж таки була помічена в Китаї. Однак, очевидно, за допомогою офіційної пропаганди скандальна заява О. Бабакова не вийшла за межі критичних висловлювань у китайських соцмережах, принаймні поки що.
Китайський та російський ВПК – брати на віки?
На зустрічі з головами світових інформаційних агентств 5 червня В. Путін згадав про поглиблення військового та військово-технічного співробітництва РФ і КНР: «… Ми, як Ви знаєте, навчання проводимо і будемо це робити в майбутньому, зокрема військові навчання, – у нас йде робота у сфері військово-технічної взаємодії, тут нам є що запропонувати китайським друзям, і інтерес у наших китайських друзів до спільної роботи з цього напряму є». І додав, що взаємодія Росії та Китаю на міжнародній арені є стримуючим фактором та елементом стабільності.
12 червня В. Путін підписав закон про ратифікацію угоди з урядом Китаю про співпрацю у галузі створення Міжнародної наукової місячної станції (укладена 25 листопада 2022 р.). Вона визначає галузі та форми співробітництва, порядок фінансування, фіксує поетапний план реалізації проекту, регулює податкові та митні питання, питання експортного контролю, а також закріплює механізм вирішення спорів у разі розбіжностей між сторонами. Особлива увага в документі приділяється ефективної охорони інтелектуальної власності, отриманої в результаті спільної діяльності, порядку поводження з конфіденційною інформацією, а також правового та фізичного захисту майна сторони, яка перебуває в рамках угоди на території іншої держави.
18 червня на полях 6-ї зустрічі керівників прокурорських служб країн БРІКС у Санкт-Петербурзі відбулися переговори генерального прокурора Верховної народної прокуратури КНР Ін Юня з генпрокурором РФ Ігорем Красновим. Серед іншого, було анонсовано, що китайські воєнні прокурори пройдуть курси підвищення кваліфікації в РФ, щоб вивчити досвід роботи російських воєнних прокурорів. За словами І. Краснова, він уже дав доручення, щоб ці курси були максимально орієнтованими на практику: їх проводитимуть як викладачі Університету Генпрокуратури, так і професори з Військового університету міноборони Росії та досвідчені працівники Генеральної прокуратури Росії. 20 червня, вже в Москві, Ін Юн зустрівся з головою Ради Федерації Валентиною Матвієнкою, яка зазначила, що зміцнення співпраці Росії та Китаю по лінії правоохоронних органів є важливим у контексті сучасних загроз, пов’язаних у тому числі з організованою злочинністю, тероризмом та наркотрафіком. Також відбулася зустріч Ін Юня з головою Слідчого комітету РФ Олександра Бастрикіна, який запропонував підписати угоду про співпрацю, а також зазначив, що між СК Росії та міністерством громадської безпеки КНР склалися продуктивні робочі відносини, в основу яких лягла угода про співпрацю, підписану у 2013 р.
Представники західних держав продовжували нагадувати, що Китай надає значну допомогу російському ВПК. 12 червня Мінфін США ввів санкції проти чотирьох фізичних осіб та 41 юридичної особи з Китаю за допомогу Росії в агресії проти України. Переважна більшість компаній, що потрапили до чорного списку, представляють технологічний сектор. У заяві держсекретаря США Ентоні Блінкена зазначалося, що компанії, що потрапили під санкції, поставляють з КНР до РФ «широкий спектр продукції подвійного призначення», яка «заповнює критичні прогалини у російському виробництві продукції військового призначення». А 18 червня Е. Блінкен заявив, що Пекін постачає Москві 70% верстатів і 90% мікроелектроніки: «Це дозволяє Росії підтримувати оборонно-промислову базу, підтримувати роботу військової машини, підтримувати війну. Тому це має припинитися».
У свою чергу, віце-канцлер – міністр економіки ФРН Роберт Габек під час візиту 22 червня до КНР на переговорах з головою Національної комісії розвитку та реформ Чжен Шаньцзе попередив про економічні наслідки підтримки Росії. За його словами, інтереси безпеки Німеччини та всієї Європи безпосередньо постраждали від війни Росії проти України: «Ми б діяли інакше і, звичайно, не так жорстко, аналізуючи, де ми маємо залежність від сировини та технічних товарів, якби не існувало цієї війни або підтримки Китаєм Росії у цій війні… На наші відносини, наші прямі відносини, це вже негативно вплинуло». За його оцінкою, у 2023 р. торговельний оборот Китаю з Росією зріс на 40% і «приблизно половина – це товари подвійного призначення». І Р. Габек також висловив переконання, що це має припинитися.
Окремо відзначимо інцидент, що мав місце 7 червня, коли два винищувачі та вертоліт НВАК наблизилися у міжнародному повітряному просторі у Східно-Китайському морі до вертольоту, що базується на фрегаті нідерландських ВМС, «створивши небезпечну ситуацію». Фрегат здійснює місію з моніторингу виконання резолюції Ради Безпеки ООН щодо санкцій щодо КНДР. Після того, як про це повідомила нідерландська сторона, представник міністерства оборони КНР Чжан Сяоган заявив, що нідерландський вертоліт на схід від Шанхаю «ущемив права Китаю і здійснив провокацію».
Лукашенко запропонував Сі користуватися Білоруссю
Олександр Лукашенко, який розглядає Китай як один із ключових інструментів збереження залишків суверенітету Білорусі, демонстративно шукає найменші нагоди, щоб нагадати про себе Пекіну. У червні, зокрема, для цього він використав другий Форум ректорів ВНЗ Білорусі та Китаю (проходив 25-26 червня у Мінську). На полях заходу провів зустріч із делегацією представників китайських університетів на чолі із секретарем партійного комітету Пекінського університету Хао Пін. У розмові О. Лукашенко виклав таку картину: «Свого часу нас намагалися відірвати від Китаю. Обіцяли багато. І ми Китай не зрадили. Це було 5-6 років тому. Ми сказали, що з Китаєм співпрацюватимемо завжди. І ми домовилися з паном Сі Цзіньпіном, що якщо Китаю потрібно, використовуйте Білорусь у просуванні своїх інтересів до Європи».
Водночас О. Лукашенко зробив і таку заяву: «Без Європи Китай існувати не може. Китай – гігантська країна, що визначає погоду у світі. Тому вона має співпрацювати з основними центрами опори нашої планети – США, Євросоюзом, Росією, Індією та іншими країнами. Тому ми готові надавати вам усіляку підтримку у ваших інтересах при просуванні їх до Європейського Союзу. Чимало у цьому напрямі зроблено». Підкреслимо, що тут О. Лукашенко йде в руслі китайського бачення глобального світоустрою і всупереч російському блоковому підходу. Окремо звернемо увагу й на таку заяву О. Лукашенка: «Дуже багато Китай нам допомагає в галузі оборони та безпеки. Це не секрет. Ми з багатьох питань працюємо разом».
Водночас режим О. Лукашенка може потрапити у складне становище як раз на європейському напрямі китайських інтересі. Це пов’язано зі здійсненням гібридних атак проти сусідніх західних держав і, насамперед, Польщі, які проводяться за допомогою мігрантів із третіх країн (що, очевидно, робиться у координації чи навіть на користь Росії). У ході переговорів у КНР президент Польщі А. Дуда надав китайській стороні інформацію про ситуацію на польсько-білоруському кордоні, через який проходить ключовий з точки зору торгівлі Китаю залізничний маршрут до Європи. Польська сторона озвучила загрозу закрити цей маршрут. А на початку липня польська сторона влаштувала дієву демонстрацію, запровадивши на 1,5 доби посилений контроль товарів у великому терміналі митного оформлення в Малашевичах («сухий порт») на кордоні з Білоруссю. Вочевидь, невдовзі міграційних атак на Польщу стане менше.
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
