Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (квітень 2024)
О. Лукашенко чітко дав зрозуміти, що бачить своє політичне майбутнє виключно у якості беззмінного правителя Білорусі. На цьому тлі він знову повернувся до миролюбної риторики, хоча дії його режиму вказують на протилежне.
Кращий хлопець на селі
О. Лукашенко у квітні чітко продемонстрував, що бачить своє політичне майбутнє виключно у якості беззмінного керівника Білорусі і що найближчим часом не збирається запускати процес транзиту влади. Зокрема, за результатами першого засідання Всебілоруських народних зборів у якості конституційного органу, що відбулося 24-25 квітня, О. Лукашенко був обраний його головою. Показово, що заступником голови ВНС був призначений Олександр Косинець, який не має великої політичної ваги. З 2017 року він обіймав посаду помічника О. Лукашенка, а у 2014-2016 рр. – був головою його адміністрації. Багато спостерігачів звернули увагу, що за статусом більш підходящою кандидатурою на посаду заступника голови ВНС була керівник Ради Республіки Наталія Кочанова, проте вона має і більше зв’язків у владних колах, що, ймовірно, зіграло проти її призначення до керівництва ВНС.
Показовим є й те, що у склад президії ВНС включили малопомітні фігури, щоб унеможливити жодну політичну конкуренцію О. Лукашенку. Таким чином оточений лояльними та неамбітними людьми, він через керівництво ВНС зміг зациклити на собі прийняття рішень, які після конституційної реформи були передані від президента на рівень ВНС. І тим самим забезпечив собі можливість впливати на цілісність побудованої ним системи: «Так, я дійсно, як і ви, хочу, щоб збереглося те, що ми побудували. Щоби це ніхто не зламав. Йде… зміна поколінь. До нас приходить молодь, вони все знають. Є ймовірність, що вони можуть відмовитись від тих плечей, на яких вони стоятимуть».
Крім того, на засіданні ВНС він описав умови, за яких може зважитись на передачу влади та запустити процес транзиту: «Я хочу, щоб фініш мого політичного життя був гідним… щоб ми не згубили те, що створили своїми руками. Я піду на відпочинок лише тоді, коли ви мені в якійсь формі скажете: «Все». І коли поруч стоятиме людина, яка не зрадить, яка йтиме на барикади, не боячись, яка не зважатиме ні на що, навіть на власне життя». Очевидно, що умови, в яких білоруські еліти могли б донести до О. Лукашенка тезу про необхідність зміни влади, уявити складно. Також поки нічого не вказує на наявність у режиму кандидатури наступника – особливої уваги ні пропаганда, ні сам О. Лукашенко нікому не приділяють.
…А безпека в умі
Показово, що під час роботи ВНС було затверджено Концепцію національної безпеки та Військову доктрину Білорусі.
Так, серед основних загроз національній безпеці Білорусі визначені наступні:
- посягання на незалежність, територіальну цілісність, суверенітет та конституційний лад Республіки Білорусь;
- втручання ззовні у внутрішні справи, нав’язування Республіці Білорусь політичного курсу, що не відповідає її національним інтересам;
- прояви екстремізму в будь-яких його формах, у тому числі тероризму, расової, національної, релігійної чи іншої соціальної ворожнечі або ворожнечі, виникнення масових та інших заворушень, внаслідок яких створюється небезпека життя та здоров’ю людей, територіальної цілісності та існування держави;
- дезорганізація системи державного управління;
- застосування окремими державами чи групами держав щодо Республіки Білорусь санкцій;
- втрата зовнішніх ринків, у тому числі внаслідок дискримінації білоруських виробників;
- відставання від інших держав у темпах переходу економіки до передових технологічних укладів, тощо.
У свою чергу Воєнна доктрина визначає у якості внутрішніх військових небезпек такі:
- пропаганда ідей, розробка планів щодо зміни чинної влади із застосуванням засобів збройної боротьби, створення чи фінансування відповідних організацій, здійснення ними збройного опору правоохоронним органам, збройного впливу на критично важливі об’єкти інфраструктури, перешкоджання роботі системи державного управління;
- поширення у білоруському суспільстві ідей космополітизму, апатридизму та інших, які ведуть до відмови від традиційних духовно-моральних цінностей та орієнтирів;
- провокування в білоруському суспільстві ворожнечі, в т.ч. по ідейно-політичним переконанням або за ознакою расової, національної, релігійної, мовної приналежності, її переростання у масові заворушення;
- зниження рівня готовності держави до забезпечення оборони та стабільного функціонування економіки в період наростання військової загрози та у воєнний час;.
- здійснення агітації, що підриває довіру населення Республіки Білорусь до військово-політичного керівництва держави та прийнятих ним рішень щодо підтримки обороноздатності держави,
- зрив строків та обсягів виконання державних програм з оснащення Збройних Сил та інших військ сучасними зразками ОВТ;
- масове ухилення громадян від призову на військову службу, різке зниження рівня укомплектованості військовослужбовцями ЗС, неконтрольована міграція громадян за кордон, тощо
Серед зовнішніх військових небезпек визначені такі:
- Збройні інциденти з метою провокацій, зумовлені проникненням незаконних збройних формувань, що складаються з етнічних білорусів, та (або) окремих підрозділів регулярних військ (сил) інших держав, які діють під виглядом таких формувань, на територію Білорусі;
- розгортання поблизу державного кордону Білорусі військових формувань інших держав у високій бойовій готовності;
- ескалація внутрішнього збройного конфлікту на теренах держав–союзників, а також суміжних держав;
- розміщення стратегічних засобів ураження великої дальності у неядерному виконанні, ядерного, біологічного та інших видів ЗМЗ, виробництво ЗМЗ або його компонентів на територіях держав, суміжних з Республікою Білорусь; оголошення війни Республіці Білорусь, тощо.
У контексті ухвалених документів відзначимо заяву держсекретаря Ради безпеки Білорусі Олександра Вольфовича, що продовжується робота над проектом Концепції безпеки Союзної держави. Документ, за його словами, «сформований» та проходить обговорення «на відповідних структурних майданчиках у МЗС РФ, держсекретаріаті РФ відповідно. Тобто ми працюємо з нашими російськими колегами паралельно».
«Миролюбство» агресорів
11-12 квітня відбувся візит О. Лукашенка до Москви, який В. Путін використав, щоб озвучити позицію Кремля щодо перспектив мирного врегулювання у війні проти України. Зокрема, під час протокольної частини зустрічі президент РФ заявив О. Лукашенку, що Росія «ніколи не відмовлялися від мирного вирішення суперечок» і нагадав про переговори в Мінську в 2014-2015 рр., а також про роботу переговорних команд у Стамбулі після широкомасштабного вторгнення в 2022 р. («наші домовленості були викинуті у смітник»). В. Путін також поскаржився, що Росію не запросили на Саміт миру у Швейцарії, що відбудеться з ініціативи України у червні і залучить делегатів із сотні країн. «Оскільки ми туди не їдемо – це вже взагалі паноптикум якийсь, – кажуть, що ми відмовляємося від переговорів», – заявив він. І додав: «Ще раз хочу наголосити, що ми – за. Тільки не у форматі нав’язування нам будь -яких схем, які не мають нічого спільного з дійсністю». Більше того, В. Путін натякнув, що може знову звернутися до посередницьких послуг О. Лукашенка, як це було раніше, «якщо виникне потреба».
О. Лукашенко у відповідь на це заявив про повну підтримку російської позиції, і наголосив на Стамбульських домовленостях, які можна «покласти на стіл» і «рухатися за цим документом», з чим В. Путін, скоріше формально, погодився. А ось міністр закордонних справ РФ С. Лавров, реагуючи на це висловлювання О. Лукашенка, скоригував позицію РФ, зазначивши, що «мова йшла, звичайно ж, не про конкретний документ як про основу для можливих домовленостей, тому що проект угоди, який був готовий та парафований у Стамбулі, він відображав зовсім інші реалії. Йшлося, як я розумію, про засади, на яких треба вести діалог».
Тим не менш, О. Лукашенко демонстрував активність повернути собі статус посередника у процесі мирного врегулювання, тож неодноразово під час перебування у Москві наголошував на готовності «вклинитися» у розмову між Росією та Україною, закликав «дістати той документ (т.зв. стамбульскі домовленості. – Ред.), покласти на стіл та рухатися ним». «Якщо ми якусь роль у цьому можемо зіграти, Ви знаєте наші можливості. Ми завжди будемо поруч і діятимемо в одному ключі з вами», – запропонував він В. Путіну. Пізніше міністр закордонних справ РБ С. Алейник скаржився журналістам, що Білорусь не отримала запрошення від Швейцарії на Саміт миру: «Вважаємо, що відсутність запрошення абсолютно не відображає ту реальність, яка складається в європейському регіоні, і той внесок, який Білорусь вносила та продовжує вносити у мирне врегулювання української кризи».
О. Лукашенко також намагався просувати ідею про мирну Білорусь, яка потрібна «усім» – і Росії, і Україні. Так, на нараді із білоруськими чиновниками він застеріг Україну і особисто В. Зеленського від необережних дій щодо Білорусі: «Погляньте на поведінку президента Росії. Він дуже акуратний, обережний. Він розуміє: рано чи пізно все одно до миру прийдемо… Але Білорусь спокійна, миролюбна їм потрібна буде». А під час поїздки до Москви заявив російським журналістам, які цікавилися, якою є ймовірність участі білоруських військових у бойових діях, що такої необхідності немає, адже «Росії зараз потрібна така Білорусь – мирна, тиха, спокійна, яка робить свою справу». Більше того, він звинуватив російських «ура-патріотів», які закликають залучити білоруські війська до участі у війні, у підіграванні НАТО. На думку О. Лукашенка, вступ Білорусі у війну означатиме збільшення лінії фронту, утримувати який стане в рази складніше: «Що станеться? Ви знаєте, 1000 км фронт в Україні зараз. Думаєте просто? Не просто! 1500 приблизно кілометрів кордон у нас із Україною. Додайте 1500. І на прибалтійському, польському напрямку ще 1500. 3000 км – нам із вами доведеться цей фронт закрити, якщо ми вступимо у війну. Чи зможемо це зробити? Не зможемо… Це по-друге. А по-перше – можливо, Україні так само, як сьогодні Росії, стане в нагоді така Білорусь».
Мінськ готує «гострі чекістські заходи»
Протягом місяця керівництво Білорусі продовжувало розігрувати карту протистояння з колективним Заходом, тим самим підігруючи Росії. Новим витком загострення риторики щодо європейських сусідів став виступ на ВНС голови КДБ РБ Івана Тертеля, під час якого він заявив про проведення «гострих чекістських заходів» за кордоном. Зокрема, за його словами, спецслужбістам нібито вдалося запобігти завданню ударів бойовими дронами по Мінську з території Литви. У своєму виступі І. Тертель згадав і Україну, звинувативши білоруських добровольців із підрозділів ЗСУ (полк ім. Калиновського, батальйони «Волат», «Терор» та «Литвин») у підготовці до вторгнення на територію Білорусі. «Без сумніву, всіх їх спіткає заслужена кара, навіть незважаючи на те, що своїм лігвом вони обрали київські лікарні за адресою Богатирська 30 та 32, де фактично сховалися за спину хворих. дітей», – заявив І. Тертель. За названими адресами розташовані дві київські лікарні, які після цього евакуювали. В СБУ назвали заяви І. Тертеля проявом ІПСО. А литовська сторона заявила про дезінформацію.
На цьому тлі в Білорусі тривали заходи із «підготовки до війни», як про це сказав О. Лукашенко. Так, було прийнято закон про СМС-повістки (мають силу під час воєнного стану), покликаний у разі потреби забезпечити більш гладкий процес мобілізації та мінімізувати ризики ухилення від служби. Також у країні тривали навчання із залученням військовозобов’язаних та держструктур. Зокрема, 1 квітня відбулося командно-штабне навчання з 336-ю реактивною артилерійською бригадою, на озброєнні якої перебувають РСЗВ «Полонез». 2-4 квітня пройшли командно-штабні навчання з силами територіальної оборони у трьох районах РБ – Рогачівському, Кормянському та Воронівському (відпрацьовували охорону об’єктів, блокування та знищення диверсійно-розвідувальних груп із залученням народного ополчення, тощо). 9-11 квітня на полігонах та ділянках місцевості у Вітебській, Гродненській, Брестській та Могилівській областях пройшло бригадне тактичне вчення з бойовими стрільбами, відпрацьовувалися оборонні дії. З 22 по 26 квітня за даними міноборони РБ, відбулося навчання з органами військового управління та військовими частинами технічного забезпечення. За даними відомства, загалом під час чергового етапу перевірки боєздатності у березні-квітні було залучено близько 6,5 тис. військовозобов’язаних.
Крім того, 23 квітня у структурі внутрішніх військ МВС створено 12-й загін спецназу «Грім». Він дислокуватиметься у Могильові та Бобруйску. У його складі буде кілька бойових груп, у тому числі група застосування та розрахунки вогневої підтримки. «Для виконання поставлених завдань у загоні є фахівці найширшого профілю. Це снайпери, кулеметники, гранатометники. На озброєнні загону знаходяться кілька видів зброї, а також розвідувально-ударні дрони. Відповідно є фахівці, які пройшли навчання та можуть з ними працювати», – заявив командир загону Віктор Смолич.
Відзначимо високий рівень координації різних державних структур Росії та Білорусі у сфері безпеки:
- 2 квітня у Москві відбулося засідання спільної колегії КДБ Білорусі та СЗР Росії за участю керівників І. Тертеля та С. Наришкіна. Вони також мали двосторонню зустріч.
- 3 квітня держсекретар Ради безпеки Білорусі О. Вольфович зустрівся з секретарем російської Ради безпеки М. Патрушевим на полях заходів ШОС в Астані. Сторони обговорили спільні заходи у сфері інформаційної безпеки.
- 22 квітня військовослужбовці внутрішніх військ у складі делегації МВС Білорусі відвідали Санкт-Петербурзький університет МВС Росії для підвищення навичок профайлінгу.
- 23 квітня співробітники Слідчого комітету РБ, Державного комітету судових експертиз та збройних сил РБ провели спільні навчання з відпрацювання навичок роботи в умовах бойових дій. Теоретичну та практичну допомогу у проведенні заняття надавали співробітники Слідчого комітету Росії, «які мають великий досвід проведення слідчих дій у реальних бойових умовах».
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
спеціально для «Української лінії»
