ФОРМУЛА ВАН Ї

Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (квітень 2024)

За підсумками переговорів в Пекіні С. Лавров заявив, що Ван Ї висунув формулу «подвійної протидії» у відповідь на «подвійне стримування» з боку Заходу. Плюс до цього РФ та КНР домовилися розпочати діалог з питань формування євразійської безпеки з підключенням держав-однодумців. А Сі Цзіньпін заявив про готовність співпрацювати з В. Путіним у справі «об’єднання Глобального півдня».

Західні батіг та медяник для Китаю

США, Німеччина та Франція різко посилили активність, щоб змінити ставлення Пекіна до російсько-української війни та активізувати його роль у мирному врегулюванні. При цьому прямо заявлялося, що без справедливого миру для України Китай не може розраховувати на стале економічне співробітництво із Заходом.

2 квітня глава КНР Сі Цзіньпін та президент США Джо Байден провели перші прямі телефонні переговори після зустрічі у листопаді 2023 р. На них центральне місце посіли питання воєн в Україні та на Близькому Сході, поряд з темами денуклеаризації Корейського півострова та конфронтації у Південно-Китайському морі. Деталей не наводилося, але обидві сторони назвали телефонну розмову відвертою та конструктивною.

Після переговорів лідерів активізувалися китайсько-американські комунікації по лінії фінансових, військових та зовнішньополітичних відомств, у ході яких обговорювалися, зокрема, різні аспекти російсько-української війни. Так, за підсумками чергового візиту до КНР міністр фінансів США Джанет Йеллен 8 квітня попередила китайські банки та експортерів про санкційні наслідки, якщо ті допомагатимуть зміцнювати військовий потенціал Росії. 16 квітня в Пекіні пройшли переговори на рівні заступника міністра закордонних справ Ма Чжаосю та директора Департаменту у справах Америки та Океанії МЗС Ян Тао, з одного боку, і помічника держсекретаря США у справах Східної Азії та Тихоокеанського регіону Деніеля Крітенбрінком та директором Ради нацбезпеки Тайваню Сарой Беран, з іншого боку. У повідомленні Держдепартаменту США переговори в Пекіні були названі глибокими, відвертими та конструктивними: «Сторони обговорили низку двосторонніх, регіональних та глобальних питань, включаючи Близький Схід, підтримку Китаєм оборонно-промислової бази Росії, питання Тайванської протоки, Південно-Китайського моря та КНДР». У той же день в онлайн-форматі відбулися переговори міністрів оборони США та КНР Ллойда Остіна та Дун Цзюня. Зазначалося, що крім питань судноплавства в Південно-Китайському морі та американської підтримки Тайваню також обговорили війну Росії проти України та провокації з боку КНДР.

На цьому тлі з американської сторони все більш категорично лунало занепокоєння щодо посилення взаємодії між Москвою та Пекіном Згідно з публікаціями в західних ЗМІ, Китай надає Росії супутникові зображення для військових цілей, мікроелектроніку та верстати для виробництва танків, оптику, паливо для ракет. Держсекретар США Ентоні Блінкен на полях зустрічі глав МЗС країн G7 в Італії заявив, що головним постачальником російського ВПК зараз є Китай: «Нам відомо про постачання Китаєм деталей для машин, напівпровідниками, іншими товарами подвійного призначення, які допомагають Росії відбудовувати військово-промислову базу». За його словами, Вашингтон попередив Пекін про неприйнятність підтримки російської війни: «Китай не може працювати на дві сторони. Він не може собі цього дозволити. Йому хочеться мати позитивні та дружні відносини з державами Європи, водночас розпалюючи найбільшу загрозу європейській безпеці з часів завершення Холодної війни». А в комюніке за підсумками зустрічі глави МЗС країн G7 закликали КНР вплинути на РФ, щоб та припинила військові дії. Крім того, було виражено «серйозне занепокоєння» з приводу поставок компаніями з КНР продукції подвійного призначення до РФ.

Ця проблема посіла одне з центральних місць на переговорах Ван Ї з Е. Блінкеним у Пекіні. Держсекретар США прямо заявив: «Росії було б важко продовжувати свій напад на Україну без підтримки Китаю». Він додав, що на зустрічах із союзниками по НАТО та з партнерами з G7 почув той самий меседж: підживлення військово-промислової бази Росії загрожує не лише безпеці України, а й європейській безпеці загалом. «Пекін не зможе досягти кращих відносин з Європою, підтримуючи найбільшу загрозу європейській безпеці з часів закінчення холодної війни», – констатував американський дипломат. І далі озвучив загрозу: «У наших сьогоднішніх дискусіях я чітко дав зрозуміти, що якщо Пекін не вирішить цю проблему, ми самі це зробимо». Додамо, що Е. Блінкен був прийнятий Сі Цзіньпіном.

Американську позицію підтримала Німеччина, хоча й у більш стриманій формі. 15 квітня канцлер Олаф Шольц під час своїх переговорів у Пекіні з Сі Цзіньпіном також застеріг Китай від підтримки Росії у веденні війни проти України. А МЗС КНР, коментуючи зустріч, повідомило: «Лідери двох країн провели поглиблений обмін думками щодо «української кризи» і заявили, що Китай та Німеччина зобов’язуються дотримуватися цілей та принципів Статуту ООН, виступають проти використання ядерної зброї чи нападів на мирні ядерні об’єкти, а також наполягають на належному вирішенні питань міжнародної продовольчої безпеки та дотриманні міжнародного гуманітарного права». При цьому наводилися слова Сі Цзіньпіна, що слід відмовитися від егоїстичних інтересів, охолодити ситуацію, уникати подальшого загострення та зменшити негативний вплив на світову економіку. І далі: «Китай підтримує скликання міжнародної мирної конференції, визнаної Україною та Росією та з рівноправною участю всіх сторін та справедливе обговорення всіх варіантів миру». Сі Цзіньпін додав, що у цьому Китай готовий підтримувати тісне співробітництво з усіма сторонами, включаючи Німеччину. В останньому контексті звернемо увагу на таку заяву О. Шольца: «Голова Сі та я домовилися, що Китай та Німеччина мають намір активно та в позитивному ключі координувати зусилля щодо сприяння у проведенні конференції високого рівня у Швейцарії та майбутніх міжнародних мирних конференцій». Крім того, за словами О. Шольца, під час його візиту до Пекіна він отримав сигнали, що свідчать про широку підтримку та розуміння необхідності продовження розпочатих у Копенгагені, Джидді, Валлетті, Давосі розмов. Подібні обговорення намічені і на майбутнє, – додав канцлер.

Були помітні й зусилля Франції на китайському напрямі, особливо у світлі травневого візиту Сі Цзіньпіна. Так, 1 квітня у Пекіні відбулася зустріч міністрів закордонних справ Ван Ї та Стефана Сежурне. Останній, окрім іншого, закликав Китай відігравати більш активну роль у врегулюванні війни Росії проти України та направити РФ відповідний сигнал. При цьому наголосив: «Китай, очевидно, відіграє ключову роль у забезпеченні незалежності України та поваги до міжнародного права, включаючи її суверенітет». Він також закликав до «балансу сил, сприятливого для України». «Не буде безпеки для європейців, якщо не буде миру відповідно до міжнародного права», – заявив С. Сежурне, наголосивши, що ця війна стосується всієї міжнародної спільноти, тому Франція налаштована підтримувати тісний діалог з Китаєм у цьому питанні. 27 квітня Ван Ї провів телефонну розмову із зовнішньополітичним радником президента Франції Еммануелем Бонном. У повідомленні МЗС КНР наголошувалося, що сторони «підтвердили готовність координувати зусилля з міжнародних та регіональних питань, що становлять спільний інтерес, таких як українське питання та палестино-ізраїльський конфлікт».

У світлі травневого візиту Сі Цзіньпіна до Будапешта зазначимо переговори 24 квітня в Пекіні Ван Ї з главою МЗС Угорщини Петером Сійярто, під час яких, згідно з прес-релізом МЗС КНР, «сторони також провели поглиблений обмін думками щодо «кризи в Україні»».

Україна – Китай: посли прийшли в рух

У рамках підготовки до Глобального саміту у Швейцарії офіційний Київ демонстрував зацікавленість щодо участі Китаю, вітаючи дипломатичні зусилля союзників на цьому напрямі. Так, 16 квітня Володимир Зеленський у зв’язку із заявами О. Шольца під час візиту до КНР подякував канцлеру за «лідерство та міжнародну комунікацію». При цьому президент зазначив: «Китай справді може допомогти відновити справедливий мир для України, стабільність у міжнародних відносинах. Саміт у Швейцарії дає реальний шанс усім нам, щоб Статут ООН, його цілі та принципи справді запрацювали».

У цьому контексті зазначимо деяке пожвавлення дипломатичної комунікації між Києвом та Пекіном. 17 квітня відбулася зустріч посла України в КНР Павла Рябікіна зі Спеціальним представником уряду КНР у справах Євразії Лі Хуеєм. «Сторони обмінялися думками щодо українсько-китайських відносин, повномасштабного вторгнення Росії в Україну та інших питань, що становлять спільний інтерес», – йдеться у повідомленні посольства України в Китаї. П. Рябікін у ході переговорів наголосив на важливості активізації двостороннього політичного діалогу на всіх рівнях, а також підтвердив запрошення китайській стороні взяти участь у Саміті миру, який відбудеться у Швейцарії. При цьому сторонами було відзначено, що взаємна повага суверенітету, територіальної цілісності і незалежності є непорушною основою українсько-китайських відносин. А 22 квітня відбулися переговори першого заступника міністра закордонних справ Андрія Сибіги та посла КНР в Україні Фань Сяньжуна. «Сторони обговорили питання активізації українсько-китайського політичного діалогу, перспективи участі Китаю у реалізації Формули миру Президента України Володимира Зеленського та у першому інавгураційному Саміті миру у Швейцарії», – йдеться у повідомленні МЗС. Окрім того, сторони обговорили графік роботи механізмів двосторонньої взаємодії на різних рівнях на найближчу перспективу.

Втім, продовжували звучати й критичні оцінки китайської позиції щодо російсько-української війни. Наприклад, голова комітету Верховної Ради із зовнішньої політики Олександр Мережко, коментуючи українським ЗМІ заяви американських спікерів, також розкритикував посилення військово-технічного співробітництва КНР з РФ, фактичне фінансування російської військової машини через закупівлю російських енергоносіїв, а також поширення китайською пропагандою російських наративів. Відповідно, народний депутат констатував, що Китай зараз «не на боці справедливості й міжнародного права», адже з погляду міжнародного права ситуація є дуже чіткою: є агресор і є жертва агресії.

КНР та РФ формують антизахідний блок

Поряд з інтенсифікацією діалогу Китаю та Заходу спостерігалася активна російсько-китайська комунікація, що частково було пов’язано з підготовкою до травневого візиту В. Путіна до КНР. 8-9 квітня Китай відвідав міністр закордонних справ РФ С. Лавров для переговорів із Ван Ї. За підсумками зустрічі китайський міністр заявив, що Москва є одним із ключових партнерів Пекіна, а їхня взаємодія може бути прикладом для інших країн. За його словами, у майбутньому дві країни повинні дотримуватися «п’яти завжди»: завжди виконувати стратегічні вказівки глав держав, дотримуватися принципу «неприєднання та ненацілювання на треті сторони», відігравати конструктивну роль у вирішенні глобальних проблем, прагнути взаємної вигоди та співпраці та завжди сприяти рівноправного багатополярного світу. Поряд з цим, китайський дипломат заявив, що Пекін сподівається на якнайшвидше припинення вогню та завершення збройного протистояння в Україні. Далі він зазначив, що як відповідальна велика держава Китай завжди самостійно визначає свою позицію та повторив, що її країна підтримує скликання міжнародної конференції, «визнаної як Росією, так і Україною, з рівноправною участю всіх сторін та чесним обговоренням усіх варіантів миру».

У свою чергу, С. Лавров наголосив, що з переобранням В. Путіна на пост президента наступність лінії на зміцнення російсько-китайських відносин отримала додаткові гарантії. Що стосується російсько-українського мирного врегулювання, С. Лавров заявив, що «ми з китайськими колегами підтвердили висновок про безперспективність будь-яких міжнародних заходів, які не те, що не враховують позицію Росії, а повністю її ігнорують, які просувають абсолютно порожню, ультимативну так. звану формулу миру Зеленського і тим самим повністю відірвані від якихось реалій». При цьому він зазначив, що Москва вдячна Пекіну за об’єктивну, виважену позицію по Україні, а також за готовність відігравати позитивну роль у справі політико-дипломатичного врегулювання.

Особливу увагу варто звернути на слова С. Лаврова, що Ван Ї висунув ідею («винайшов цю формулу») про «подвійну протидію» як відповідь на «подвійне стримування» з боку Заходу. Потім С. Лавров сказав «від себе»: «Взагалі в принципі вже час в умовах, коли в будь-який момент США та їх сателіти можуть обрушити стійкі ланцюжки та фінансування, і логістичні, транспортні ланцюжки, інвестиційні ланцюжки, настав час вирішувати питання про те, щоб всі ці завдання можна було розглядати та приймати щодо них рішення в рамках інших структур». Далі він окреслив такі практичні кроки: «Перехід на національні валюти, розмови про необхідність створення альтернативних платіжних платформ, у тому числі прийняті з цього приводу рішення в рамках БРІКС, діяльність регіональних організацій, таких, як…ШОС, Спільнота латиноамериканських та карибських країн (СЕЛАК)».

Понад те, С. Лавров повідомив, що Москва та Пекін домовилися розпочати діалог з питань формування євразійської безпеки з підключенням держав-однодумців: «У нас спільна націленість на зміцнення безпеки в Євразії. Довгий час існувала структура євроатлантичної безпеки у вигляді НАТО, а також Організації з безпеки та співробітництва в Європі. Вона просто сама викреслює з переліку актуальних структур, у межах яких можна поводити значні переговори і щось домовлятися з урахуванням балансу інтересів». Водночас міністр нагадав, що Росія готова допомагати Китаю у суперництві зі США в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР): «Ми багато говорили про завдання забезпечення безпеки та стабільності в АТР на тлі лінії США щодо створення там закритих військово-політичних союзів вузького складу, які мають відверту антикитайську, антиросійську спрямованість і які, крім іншого, націлені на те, щоб зламати архітектуру безпеки, яка довгі десятиліття складалася навколо Асоціації держав Південно-Східної Азії у рамках тих самих форматів, які ця асоціація запропонувала своїм партнерам та які спираються на інклюзивність, консенсус, взаємну повагу, відмову від односторонніх дій». Далі він додав: «У ширшому контексті ми обмінялися міркуваннями щодо перспектив формування нової структури безпеки в Євразії на тлі повної стагнації та саморуйнування євроатлантичних механізмів ». Якщо відштовхуватися від цієї риторики російського міністра, то фактично анонсовано перехід до практичної фази формування антизахідного блоку навколо КНР та РФ.

Після переговорів з Ван Ї С. Лавров був прийнятий Сі Цзіньпіном, який заявив: «Китай підтримує російський народ у виборі ним власного шляху розвитку, що відповідає його національним умовам». А далі він зазначив: «Китай…готовий співпрацювати з Росією для інтенсифікації двосторонніх обмінів, зміцнення координації у багатосторонніх форматах, таких як БРІКС, Шанхайська організація співробітництва та інших, та об’єднувати Глобальний Південь у дусі рівності, відкритості та прозорості».

Силовики РФ та КНР: «брати навіки»

У квітні спостерігалися інтенсивні російсько-китайські комунікації між представниками силових відомств. 2 квітня на полях щорічної зустрічі секретарів рад безпеки держав-членів ШОС, що проходила в Астані, Микола Патрушев провів робочу зустріч із членом Держради КНР, міністром громадської безпеки Ван Сяохуном. Обговорили питання російсько-китайської взаємодії по лінії правоохоронних органів та спецслужб, об’єднання зусиль у протидії екстремізму, тероризму та транснаціональній злочинності. А 23 квітня М. Патрушев на полях міжнародної зустрічі з безпеки поговорив із членом політбюро ЦК Компартії Китаю, секретарем політико-юридичної комісії Чень Веньціном. Секретар Радбезу РФ наголосив, що сторони підтвердили націленість на «продовження діалогу з питань подальшого зміцнення співпраці правоохоронних органів та спецслужб, у тому числі в рамках консультацій із громадської безпеки, юстиції та правопорядку». У свою чергу Чень Веньцин заявив, що китайська сторона «підтримує всі зусилля російської сторони, спрямовані на забезпечення національної безпеки».

Головком ВМФ Росії адмірал Олександр Моїсеєв здійснив візит до Китаю (м. Ціндао) для участі у 19-му Симпозіумі ВМС країн західної частини Тихого океану. Він провів переговори про військово-морське співробітництво між флотами РФ і КНР з командувачем ВМС НВАК адміралом Ху Чжунміном. За їхніми підсумками було підписано Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю в галузі пошуку та рятування на морі. У МО РФ додали, що сторони наголосили на важливості подальшого розвитку співпраці між флотами Росії та Китаю «в інтересах безпеки та стабільності у Світовому океані». В ході візиту О. Моїсеєв відвідав академію підводних сил ВМС НВАК, оглянув есмінець та підводний човен.

26 квітня на полях наради міністрів оборони держав – членів ШОС в Астані пройшли переговори С. Шойгу та Дун Цзюня. Останній заявив, що між збройними силами двох держав зберігається висока динаміка взаємодії і це має важливе значення для стратегічної стабільності на планеті. За словами глави міноборони РФ, російсько-китайська військова співпраця – важливий елемент підвищення обороноздатності, підтримки глобальної та регіональної стабільності. «Регулярно проводимо спільну оперативну та бойову підготовку на суші, морі та в повітрі, успішно відпрацьовуємо навчально-бойові завдання різного ступеня складності », – сказав він. Це перша особиста зустріч С. Шойгу та Дун Цзюня після призначення останнього головою військового відомства КНР.

ЦК КПК прислав у Мінськ інспектора?

Порівняно з попередніми місяцями дещо пожвавилася офіційна комунікація між Мінськом та Пекіном. 17 квітня міністр закордонних справ Білорусі Сергій Алейник прийняв посла КНР у Білорусі Се Сяоюна. Було порушено поточні питання білорусько-китайської взаємодії, включаючи майбутні контакти на найвищому та найвищому рівнях. Особлива увага була приділена підготовці плану співпраці Білорусі та Китаю до 2030 року та просуванню перспективних коопераційних проектів. Було також підтверджено готовність тісно взаємодіяти у ШОС, а також співпрацювати на шляху отримання членства Білорусі у БРІКС. Додамо, що 25 квітня посол КНР Се Сяоюн як гість узяв участь у VII Всебілоруських народних зборах.

16 квітня посол РБ у КНР Олександр Червяков провів зустріч із керівником міжнародного відділу Центрального комітету Компартії КНР Лю Цзяньчао. Сторони розглянули стан та перспективи розширення білорусько-китайської співпраці, йшлося також про графік майбутніх контактів на різних рівнях. Під час переговорів було виражено взаємну зацікавленість у зміцненні міждержавних зв’язків, а також встановлення контактів між політичними партіями, громадськими об’єднаннями Білорусі та Китаю з метою обміну досвідом.

Після цього Білорусь відвідала делегація на чолі із заступником завідувача міжнародного відділу Центрального комітету Компартії КНР Чень Чжоу. Очевидно, метою візиту було ознайомитися із внутрішньополітичною ситуацію в РБ в умовах нового політичного циклу (початок роботи нового скликання Всебілоруських народних зборів як пролог до переобрання О. Лукашенка). Були проведені зустрічі не лише з керівництвом Адміністрації президента РБ та Палати представників, а й з функціонерами основних політичних партій («Біла Русь», Компартією Білорусі, Ліберально-демократичною партією) та аналітичних центрів (зокрема, Білоруського інституту стратегічних досліджень). Окремо відзначимо, що на зустрічі з Чень Чжоу голова Палати представників РБ Ігорь Сергєєнко заявляв про «миролюбний зовнішньополітичний курс Білорусі, відкритість і готовність до політичного діалогу з усіма країнами», що «повною мірою відповідає висунутій головою КНР Сі Цзіньпіном мети побудови глобальної спільноти». Він навіть зазначив, що Білорусь та Китай виступають проти застосування сили у міжнародних справах.

Насамкінець відзначимо, зустріч 26 квітня на полях наради міністрів оборони держав – членів ШОС міністра оборони Білорусі генерал-лейтенанта Віктора Хреніна з міністром оборони Китаю адміралом Дун Цзюнем. Сторони обмінялися думками щодо стану та перспектив розвитку взаємодії у військовій сфері. Повідомлялося, що були намічені шляхи співробітництва на середньо- та довгострокову перспективу.

Володимир ГОЛОВКО,

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України,

 спеціально для «Української лінії»