Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (березень 2024)
Олександр Лукашенко намагався заробити політичні бали у Москви, заявляючи про всеосяжну співпрацю білоруських і російських спецслужб у процесі затримання причетних до скоєння теракту у Підмосков’ї. В інтересах РФ було зроблено й низку заяв, що містять недвозначні натяки на можливість захоплення Сувалкського коридору, якщо західні сусіди Білорусі поводитимуться «неправильно».
Як Лукашенко перевибирав Путіна
На початку березня спостерігалася інтенсивна комунікація О. Лукашенка з В. Путіним. Зокрема, повідомлялося про телефонні переговори 2 та 16 березня, предметом яких скоріше за все була організація виборного процесу в РБ, де діяло 6 дільниць – у Мінську, Бресті, Гомелі, Могильові, Гродно та Вітебську. Загалом голосування в РБ пройшло без ексцесів, окрім хибного повідомлення про мінування Генконсульства РФ у Бресті. Тож О. Лукашенко відмовився від можливості звернути на це увагу російського керівництва.
У підсумку О. Лукашенко отримав подяку з Москви. «Щойно переговорив із президентом Росії, привітав його з результатами президентських виборів у Російській Федерації. Просив передати подяку передусім, звичайно, присутнім тут та іншим особам, які допомагали тут організовувати вибори президента Росії. Вибори відбулися як ніде організовано. Як би не намагалися тут нас хитнути і із Заходу, дуже добрі результати. Посольство Росії дуже добре працювало у контакті з нашими посадовими особами. Тому я передаю вам його подяку», – заявив О. Лукашенко на нараді з чиновниками 18 березня. Хоча також варто звернути увагу на шпильку О. Лукашенка у бік В. Путіна щодо офіційних результатів голосування: «Звичайно, результат приголомшливий: 87,3% голосів віддали чинному президентові. Підсумки дуже серйозні, але й висока явка була. Ніколи такої явки не було у Російській Федерації. Тому за високої явки такі результати певною мірою навіть несподівані».
Як Лукашенко терористів ловив
Одразу по завершенні виборів актуальність білоруського питання для російського керівництва впала. Вплив на інтенсивність взаємодії між топ-посадовцями двох країн також мала ескалація у війні у вигляді масованих ракетних атак на об’єкти критичної інфраструктури України та теракт, що стався в Росії 22 березня.
Попри певну комунікацію між В. Путіним та О. Лукашенком з приводу теракту (останній висловив співчуття у телефонній розмові), участь Білорусі у затриманні терористів ніяк не коментувалася російськими офіційними особами. Більше того, російські спікери ніяк не реагували на заяви О. Лукашенка та інших білоруських чиновників, які кидали тінь на версію Кремля про причетність України до організації терактів та намагання злочинців одразу перетнути російсько-український кордон. Зокрема, посол Білорусі в Росії Д. Крутой стверджував, що керівник КДБ І. Тертель перебував «на прямому зв’язку зі своїм колегою» з РФ, щоб «не дати піти терористам через наш спільний кордон». О. Лукашенко, у свою чергу, заявив, що він постійно був на зв’язку з В. Путіним («Та ми добу не спали разом із Путіним!»), і додав, що в РБ, як і в Росії, «у перші хвилини» перейшли на посилений режим безпеки в прикордонній зоні, «за бойовою ситуацією привели в дію свої підрозділи». «Тому вони (терористи – ред.) до Білорусі ніяк не могли зайти. Вони це бачили. Тому відвернулися та пішли на ділянку українсько-російського кордону», – заявив О. Лукашенко.
Як Лукашенко Сувалкський коридор захоплював
У березні О. Лукашенко продовжував психологічну підготовку державних структур та суспільства до можливого протистояння із зовнішніми ворогами. Показовою була його чергова заява про те, що у 2020 році Білорусь перебувала в дуже складній ситуації, і країні дивом вдалося уникнути ядерної війни. «Бог нам допоміг 2020 року. Якби ми тоді не вистояли, то тут була б війна. Вони б сюди затягли війська НАТО. Подайте реакцію Росії — під Смоленськом війська НАТО. Це ж ядерна війна була б», – заявив О. Лукашенко і при цьому додав, що зараз ситуація ще небезпечніша, оскільки він багато чого не бачить (тобто – не має відповідної інформації).
Він також звертався до звичної ворожої риторики у бік західних сусідів на НАТО. Так, під час поїздки до Ошмянського району на кордоні з Литвою білоруські військові доповіли О. Лукашенку про те, що «на північно-західному операційному напрямку ситуація залишається складною і має тенденцію до наростання напруженості». Він же, своєю чергою, закликав відповідати на будь-які провокації на кордоні «збройним шляхом»: «Нема чого з ними жартувати. Порушили державний кордон – до знищення. Ніхто не повинен ні з ким церемонитися». А спілкуючись із командувачем Північно-Західного оперативного командування О. Науменком, О. Лукашенко згадав про Сувалкський коридор: поцікавився, яка відстань від кордону РБ до Калінінградської області РФ. А коли йому відповіли, що 42 км («якщо безпосередньо, а якщо по кордоні, то близько 90 км»), то О. Лукашенко зауважив: «Практично нічого. Даремно вони себе так поводять». І звертаючись до О. Науменка сказав, що тому «наразі доведеться протистояти балтійським республікам». Крім того, лунали натяки на те, що Білорусь «прихопить» частину Польщі, а також заяви про те, що військові готуються «утримувати фронт», хоча не ясно, який саме і в результаті яких дій він утвориться.
Водночас О. Лукашенко назвав «повною дурницею» заяву представника опозиційного Об’єднаного перехідного кабінету з оборони Валерія Сахащика про наявність у Білорусі та Росії планів нападу на країни Балтії. Зокрема, опозиціонер зазначав, що РФ та РБ готують плани військової операції проти Литви, у т.ч. із застосуванням ядерної зброї, та проводять відповідні тренування. «Так, звісно, можна сказати, що це просто тренування. Але якщо військові проводять такі тренування, значить, на це є запит політичного керівництва», – стверджував В. Сахащик. «Ми будуємо тут систему оборони. Нам не треба нападати. Я одного разу вже десь сказав: нам дай боже розібратися з Україною. Яка ще війна проти натовських військ? Нам це не треба», – заявив у відповідь на це О. Лукашенко. Така двоякість у висловлюваннях політичного керівництва РБ швидше свідчить на користь того, що всерйоз агресивні дії Білорусі на адресу сусідів поки що не розглядаються. Особливо якщо врахувати відсутність реальних військових ресурсів (насамперед у Росії) та ознак їх концентрації. Більш правдоподібним видається завдання із підвищення напруженості в регіоні на користь Росії.
Як Лукашенко до війни з НАТО готувався
На тлі таких заяв у Білорусі було оголошено про черговий етап перевірки боєздатності. Заходи розпочалися 11 березня і, як зазначив начальник Генштабу РБ В. Гулевич, стали відповіддю на навчання країн НАТО. В рамках перевірки до підрозділів ЗС РБ залучали військовозобов’язаних громадян із запасу. Станом на 19 березня таких було близько 5 тис. осіб, однак кінцева цифра вочевидь значно більша. Також повідомлялося про тренування територіальної оборони з акцентом на підвищення підготовки та злагодженості посадових осіб місцевих органів влади у процесі формування територіальних військ та скликання народного ополчення. Також проводилося відпрацювання охорони важливих об’єктів інфраструктури та забезпечення військового стану. «Досвід спеціальної військової операції показує, що ми не маємо глибокого тилу. У будь-якій області сили та засоби мають забезпечити спокій та порядок на нашій території», – заявив з цього приводу В. Гулевич.
Зберігалася взаємодія РБ із РФ у сфері безпеки. У березні відбулися спільні тактико-спеціальні заняття за участю спеціального підрозділу боротьби з тероризмом МВС Білорусі «Алмаз» та ЗОБР «Рись» ЦСН СР Росгвардії . На тренуванні, яке проводилося на території Білорусі, відпрацьовували звільнення заручників та затримання озброєних злочинців. Російський СОБР також «поділився досвідом щодо тактики застосування підрозділів у зоні та тилових районах “СВО”».
Крім того, зазначимо, що 15 березня Федерація американських учених (FAS) випустила оновлений звіт, в якому вказала на нещодавно модернізований військовий склад неподалік міста Осиповичі у Білорусі. Він, на думку вчених, може бути призначений для розміщення російських ядерних боєголовок до ракетних комплексів «Іскандер». Зокрема, склад був обладнаний додатковими периметрами безпеки і точками доступу, що охороняються.
У березні помітною була підвищена міжнародна активність силових структур Білорусі. Зокрема, 4 березня білоруська делегація на чолі з першим заступником начальника Генштабу Андрієм Матійовичем вирушила на міжнародну оборонну виставку DIMDEX-2024 у Досі. 5 березня делегація МВС Білорусі на чолі з міністром Іваном Кубраковим вирушила на виставку та конференцію Всесвітній поліцейський саміт у Дубаї, де Кубраков провів низку зустрічей «із закордонними колегами» та представниками Інтерполу. 5 березня делегація Збройних сил Білорусі взяла участь у семінарі з військової медицини для держав-членів ШОС у Пакистані. 11 березня відбулася зустріч міністра оборони Білорусі Віктора Хреніна з послом ОАЕ у Білорусі Ібрагімом Салімом Мохаммедом Аль-Мушаррахом. Сторони обговорили поточний стан відносин у військовій сфері та кроки щодо їх подальшого розвитку. 17 березня начальник Генштабу ЗС Білорусі В. Гулевич вирушив з офіційним візитом на Кубу для «подальшого зміцнення двосторонніх контактів у військовій сфері». Він провів зустріч із керівництвом Революційних Збройних Сил Куби, обговоривши поглиблення «взаємовигідних напрямів військової співпраці». Також повідомлялося про переговори Гулевича з міністром оборони Куби Альваро Лопесом М’єрою та начальником Генерального штабу – заступником міністра Роберто Легра Сотолонго. 27 березня також відбувся візит начальника Департаменту міжнародного військового співробітництва Міноборони РБ В. Ревенка в Абу-Дабі, де він провів двосторонню зустріч із помічником заступника державного міністра у справах оборони з питань оборонної політики та комунікації ОАЕ Алі Абдуллою-Ахмадом. Сторони обговорили питання двосторонньої взаємодії у військовій сфері та узгодили перелік спільних заходів, запланованих до проведення у 2024 році.
Як Лукашенко до своїх перевиборів готувався
На порядку денному керівництва Білорусі залишалось питання поновлення вищих органів влади. 12 березня стартували кампанії з формування Ради Республіки (верхня палата парламенту, РР) та Всебілоруських народних зборів. Очікується, що офіційно затвердити кандидатів мають до 10-11 квітня. Сам процес висування був малопримітним і не відрізнявся відкритою політичною боротьбою. Наприклад, серед кандидатів, яких висунула до РР Мінська міська рада депутатів та Мінський міськвиконком, п’ятеро є чинними членами ради. Водночас у списку також була Ірина Абельська, головлікар Республіканського клінічного медичного центру та мати молодшого сина О. Лукашенка Миколи.
Відсутність реальної конкуренції та висування заздалегідь узгоджених лояльних кандидатів підтверджує бажання білоруського керівництва підкорити оновлені структури своїм інтересам. Так, виступаючи на заході з нагоди 30-річчя Конституції, О. Лукашенко заявив, що хоче уникнути конфліктів із ВНС, аби «утримати країну». «Тому, не заважаючи президенту, як я і ставив завдання перед Конституційною комісією (він – глава держави, він багато за що відповідатиме), ВНС має акуратно знайти своє місце у нашому громадському устрої», – додав О. Лукашенко.
У публічному полі знову постало питання президентських виборів, які мають відбутися у 2025 році. О. Лукашенко вирішив повернутися до цієї теми після свого нещодавнього висловлювання про нібито намір знову брати участь у президентській кампанії. Виступаючи на зустрічі з активом БСЖ, він заявив, що «наївся цією роботою», і припустив, що в Білорусі може з’явитися людина, якій можна довірити президентство. А поки що «захищати країну» готовий він сам. Після завершення виборів в РФ він також звертав увагу білоруських чиновників на необхідність вивчити російський досвід. «Дуже хорошим було планування передвиборчого процесу та сам перебіг виборної кампанії. Є чому повчитися. Мобілізовані та згуртовані були всі – за планом Адміністрації президента… Для нас це урок», – сказав О. Лукашенко.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
