ОКУЛЬТИЗМ НА СЛУЖБІ РОСІЙСЬКОГО ТЕРОРИЗМУ. ДИПЛОМАТІЯ ПІД ПРИЦІЛОМ

22 грудня 2022 року дипломатичний корпус України та усі причетні до благородної і складної місії дипломата вчергове відзначили професійне свято. Цього разу воно було позначене особливими викликами для української дипломатії, пов’язаними з протистоянням нашої держави російській військовій агресії. Серед комплексу нових викликів безпеці українські дипломати у кількох країнах напередодні зустрілися з досі безпрецедентним для себе явищем – терористичними атаками у формі отримання поштових переказів з погрозами, предметами окультно-ритуального змісту або ж відвертого сміття, та навіть вибухівкою, що надійшла на адреси дипломатичних представництв. Масштабу цієї явно спланованої акції, що тривала близько тижня, додало паралельне розповсюдження поштового тероризму на органи державної влади та посадовців окремих країн перебування української дипломатії за кордоном.

Станом на 7 грудня було відомо про 31 випадок погроз в 15 країнах. Цілі «ураження» та країни-об’єкти терористичних атак були вибрані явно не випадково. До адресатів незвичної кореспонденції увійшли дипломатичні представництва України в переважно союзницьких державах, більшість з яких надають вагому політичну, фінансову, військову підтримку нашій державі в умовах війни. Серед них Австрія, Ватикан, Данія, Іспанія, Італія, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, США, Франція, Хорватія, Чехія, а також Казахстан та Угорщина.

Усе розпочалося в Мадриді, де 30 листопада в посольстві України в Іспанії вибухнув надісланий поштою пакунок, адресований особисто послу Сергію Погорельцеву. Незначні ушкодження отримав співробітник посольства. Незабаром стіни в будинку посла України у Ватикані Андрія Юраша обмастили екскрементами. До більшості дипмісій було надіслано пакунки з рештками вбитих травин (виколоті очі з кров’ю). Прикметно, що у більшості посилок з рештками тварин була вказана одна адреса відправника – автосалон «Тесла» (Tesla) в німецькому містечку Зіндельфінген (Sindelfingen). Декілька пакунків з вибухівкою, що надійшли кільком адресатам в Іспанії, були надіслані з міста Вальядолід.

За оцінками міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби, уперше в історії дипломатії така кількість посольств і консульств однієї країни за такий короткий проміжок часу піддавалася масованим атакам. Останні були оцінені як спроба залякування українських дипломатів. Хоча Кулеба прямо вказав на високу імовірність російського сліду цих атак, в Москві одразу заперечили свою причетність. Водночас яскраво виражена мотивація, низка ознак здійснення цих злочинів та наростання популярності різного роду окультних практик в росії серед політичних еліт свідчать саме про російське походження такого виду міжнародного тероризму.

Головне питання у цій історії полягає безумовно не стільки у факті терористичних актів (до «витівок» російського керівництва та підконтрольних йому структур уже звикли практично усі в світі), не в їх змісті, а у меті та завданнях здійснення. На перший погляд через використання предметів окультизму вона має навіть дещо гротескний зміст. Однак насправді її завдання мали цілком серйозний, комплексний та далекоглядний характер.

Комплексна мета акції – дестабілізація єдності і стійкості міжнародного демократичного співтовариства у процесі протистояння російській міжнародній агресії. Причому ідеться не лише про банальне залякування українських дипломатів та окремих зарубіжних посадовців з метою отримання певної морально-психологічної чи технічної переваги над супротивником, а значно ширший спектр завдань. Розглянемо їх детальніше.

  1.  Морально-психологічний тиск на представників української дипломатії з метою деморалізації і спроби розбалансування роботи дипломатичного корпусу України. Таким нестандартним та брутальним шляхом в Кремлі намагалися передати послання владі України зі своєрідним попередженням щодо утримання від подальших активних дій на фронті і за кордоном, змусити до розгляду пропозиції сісти за стіл переговорів на умовах Москви. Це безумовно своєрідна помста за серію дипломатичних поразок росії, зокрема, початок роботи над створенням міжнародного трибуналу над російськими злочинцями та створення передумов для виключення рф зі складу Ради безпеки ООН.
  •  Головне, хоча далеко не єдине завдання – це демонстрація сили перед міжнародною спільнотою з метою вчергове переконати світ про здатність росіян воювати будь якими засобами і будь де з метою тиску на закордонні уряди щодо недопущення подальшої допомоги Україні. Особливо наочно це проявилося в Іспанії. В Мадриді вибухівку надіслали не лише посольству України, але й офісу прем’єр-міністра Педро Санчеса, посольству США в Іспанії, на військову авіабазу, супутниковій компанії Європейського Союзу та офісу компанії Instalaza. Остання виготовляє протитанкові гранатомети для потреб України. І відбулося це саме напередодні відправки до України партії іспанської зброї. Так Кремль імовірно думав змусити іспанське керівництво відмовитися від рішення про постачання озброєнь нашій державі.

Менш радикальне послання отримало посольство України в США, в якому містився дивного змісту лист із ксерокопією критичної статті про Україну з метою її дискредитації, який надійшов з Європи.

Спроба терактів проти посольств України в Казахстані та Угорщині, влада яких не відзначається проукраїнською позицією, стала швидше «окозамилюванням», тобто намаганням Кремля відвести від себе імовірні звинувачення в організації цієї акції щодо суто західних країн, союзників України. В Казахстані усе обійшлося неправдивим свідченням про замінування території посольства.

  •  Згадані адреси відправки поштових пакунків та загалом атаки саме на території країн Європи і США мали засвідчити збереження мережі неофіційного («тіньового») міжнародного впливу росії в умовах її фактичної міжнародної ізоляції. Така мережа традиційно включає агентуру ФСБ, приватні бізнес-лобі, групи тиску, громадські організації різного ступеня лояльності до кремлівського режиму, представництва російських ЗМІ, культурні центри, прихильних до кремля політичних, громадських та культурних діячів зарубіжних країн тощо.
  •  Наступний імовірний резон в діях російської сторони – спроба на певний час відволікти увагу від своїх провалів на фронті і в дипломатичній сфері з метою перегрупування сил і перенесення фокусу уваги з ситуації в Україні на територію насамперед країн Європи – членів НАТО. Мета – дестабілізація громадського спокою, створення суспільної напруги і як наслідок імовірного зростання непопулярності підтримки України серед громадськості згаданих країн. Кремлю, в силу продуманої та рішучої енергетичної політики і теплої зими, не вийшло «заморозити» Європу без російського газу, то ж варто хоча б налякати.
  •  Спроба спричинити напругу у відносинах України з європейськими партнерами шляхом акцентування уваги на проблемності української сторони як союзника і джерела дестабілізації ситуації на території самих цих країн і таким чином підштовхнути їх владу до необхідності відновлення переговорного процесу про нібито «мир» з росією. Для цього для посилення ефекту паралельно з атаками на посольства було проведено низку терористичних актів проти представників влади в Іспанії.
  •  Зрештою не варто виключати, що завданням акції могло стати назагал банальне, але цілком серйозне для її ідеологів прагнення шляхом засобів і методів магії хоч якось вплинути на хід війни та невдачі росії на міжнародній арені.

Потяг до окультизму в політичних колах росії сьогодні став більш ніж очевидним. Путіну та його злочинному оточенню не дає спокою історичний досвід інтересу до окультної практики нацистської верхівки на чолі з Адольфом Гітлером та інших диктаторських режимів, які користувалися послугами різного роду провидців і магів, шукали таємничі предмети та інше, що необмінно повинно було забезпечити їм вищу силу, непереможність і вічне життя. Однак добре відомо з історії, чим це все закінчується.

Спроба сакралізувати свою владу, що наочно демонструє третє поспіль десятиліття путінський режим, неодмінно передбачає намагання заручитися підтримкою більшої кількості «вищих сил», особливо, якщо корумпована система активно прогниває з середини, а ресурси для одурманення народу імперськими казками поступово вичерпуються. І тут навіть одні «православные скрепы» уже не допомагають. Варто врахувати самодурство та глибинний атеїзм вихованих в комуністичному дусі представників правлячої комсомольсько-КГБшної еліти, яка в силу своїх т. зв. «життєвих цінностей» до релігійної практики звикла підходити суто з утилітарно-споживацьких позицій.

Імперська росія має чималий історичний досвід загравання еліт з різного роду гадалками, шаманами, віщунами та іншими преставниками окультизму. Згадаймо фаворита імператора Миколи ІІ, відомого авантюриста Гришку Распутіна (прізвище дивним чином співзвучне з сучасним російським недоімператором). Не гребували інтересом до магії і в радянські часи. В ряду найбільш відомих проводирів кремлівських еліт у світ магії «кремлівська ворожка» часів Сталіна Наталія Львова, загадковий Вольф Мессінг, консультантка верхівки політбюро 1980-х Джуна та інші. Не стала винятком й сучасна російська «еліта».

Так би мовити ієрархію політичної верхівки окультної братії росії логічно очолює сам путін та його найближчий друг-помічник-провідник в магічних походеньках по тайзі міністр оборони шойгу. Заслужений «оленевод», виходець з Тувинського автономного округу, він ще той любитель послуг сибірських шаманів. Подейкують, що саме завдяки глибинному посвяченню свого патрона у справи магічні він уже не одне десятиліття обіймає міністерські посади в уряді. Хоча, як відомо, будучи з 2012 року міністром оборони, а з 2003 року – генералом армії, не служив в її рядах жодного дня. Регулярні щорічні спільні утаємничені поїздки цих двох в Сибір (зазвичай у дні весняного чи осіннього рівнодення, важливі для язичницьких культів) фактично підтверджують версії про захоплення путіна окультизмом, зокрема, активне залучення його практик для різного роду лікувальних цілей. І купіль з відвару рогів молодих оленів тут стане лише невеличким епізодом в закулісно-магічному житті одержимого прагненням до вічної молодості диктатора. Тому не виключено, що ідея з очима собак, надісланими адресатам за кордоном, стала черговим «винаходом» обох прихильників «танців з бубнами» як частина магічних дій для забезпечення перемоги у військовій авантюрі в Україні. До речі, чимало «знавців путіна» приписують початок війни з Україною у 2022 році магічним розкладам володаря кремля та його оточення. Мовляв і дата 24 лютого вибрана не випадково, хоча спершу нею мало стати 22 лютого, як «магічне співвідношення чисел» 22.02.2022. Сучасні труднощі російської армії в Україні нерідко приписують саме цьому дводенному «відставанню» від магічного графіка.

Окрім шойгу в оточенні путіна користуються впливом погляди інших прихидьників магії – його близького соратника Юрія Ковальчука (імовірного натхненника нападу на Україну 2022 року), фантаста Віктора Пелєвіна, філософа-шовініста Олександра Дугіна, публіциста Олександра Проханова.

Зрештою згадаймо таємничі неофіційні символи збройних сил росії – своєрідні талісмани у війні в Україні латинські літери Z іV, які окрім первинного трактування як позначення напряму розгортання військ вже давно набули сакрально-містичного змісту.

Як би там не було, згадана масштабна міжнародна терористична акція з елементами окультизму з прихованим російським слідом увійшла в історію, хоча й не стала чимось абсолютно новим в практиці світової політики і дипломатії. У політичному житті, особливо в діяльності терористичних диктаторських режимів, ще з давніх часів, особливо від Середньовіччя, аналогічний «поштовий тероризм» траплявся регулярно (від елементарних погроз-чорних міток, як то надсилання похоронного букета, до гидоти з підкиданням частин тварин, вибухівкою, отрутами різного виду тощо). Черговим непрямим доказом російського сліду в цій історії стало повідомлення організацій зоозахисників від 2 грудня про виявлення у тваринному могильнику поблизу Астрахані 60 тіл собак із ознаками насильницької смерті та без окремих частин тіла, зокрема, без очей. Хоча прямо підтвердити зв’язок цього факту із згаданою системою актів закордонного тероризму не вдалося, але хронологічне співпадіння безумовно наводить на думку про його високу імовірність.

Усі вказані імовірні, але цілком реальні для виконання завдання терористичних актів російського походження свідчать про слабкість і невпевненість російської влади в результаті у війні проти України та зрештою усього цивілізованого демократичного світу. Її головний натхненник та символ путін і частина його оточення усе ще марять своєю всесвітньою величчю і майбутнім підкоренням України, а ще більше – параноїдальним прагненням перемогти НАТО. Іншій частині еліти, яка наразі менш публічно виявляє свої більш помірковані погляди уже давно зрозуміло, що цієї війни росії не виграти. Окрім безумовно вирішального чинника – шаленого організованого спротиву українства, за підтримки союзників, ця авантюра погрузла в некомпетентності, тупості, корумпованості російських політичних та військових еліт (та й загалом російського суспільства), замішаних на вульгарному копіюванні окультних практик. Її виявом стала розглянута терористична кампанія проти української дипломатії, яка наочно продемонструвала приреченість чинної російської політичної системи і зрештою держави, яка усе більше вдається до примітивних методів впливу заради самозбереження. Схоже путінському режиму сьогодні здатні допомогти продовжити абсолютне панування лише шамани.

Терористична акція за кордоном для її організаторів мала прямо протилежний ефект. Союзники України ще більше згуртувалися в прагненні подолати злочинний режим в росії, що засвідчує передача усе більш сучасної зброї для ЗСУ. Стрімко зростає рівень надання Україні сучасних засобів протиповітряної оборони, зокрема, американських систем Patriot.

Розглянуті події терористичної акції погроз росії за кордоном уже зійшли з перших шпальт міжнародної та української преси як події минулого 2022 року. Однак їх значення як елементів російської комплексної гібридної війни проти Заходу не варто недооцінювати. Хоча б тому, що вони можуть повторитися в любий момент і в будь якій країні, а їх об᾽єктами можу стати будь хто – український дипломат, пересічний громадянин, високопосадовець. На війні як на війні.

Андрій ГРУБІНКО, для «Української лінії»