Об’єднана енергосистема України
Енергосистема України була створена ще за радянських часів. Сукупна потужність енергосистеми України становить більше 50 ГВт. Українська енергетика є однією з найпотужніших в Європі. Серед видів генерації можна виділити: АЕС, ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, ГАЕС, зелену енергетику (СЕС, ВЕС, міні ГЕС, біогаз) та інші альтернативні види генерації. Власне, перелік наведений вище, відповідає важливості та потужності таких генерацій в енергобалансі України.
Серед основних видів генерації є атомна генерація, теплова генерація, гідроелектростанції та різні види зеленої енергетики. До зеленої генерації відносять: сонячні, вітрові, припливні, хвильові та біогазові генерації електроенергії. Добре це чи погано, проте починала свій шлях незалежності Україна, маючи лише потужності АЕС, ТЕС, ТЕЦ, ГЕС, ГАЕС і міні ГЕС. Створена в Україні енергосистема забезпечувала електроенергією та теплом і 30 років назад, і зараз. Більшість потужностей генерації електроенергії, що були створені за часів Радянського Союзу, потребують модернізації та пролонгації строків використання шляхом здійснення капітальних ремонтів, проте працюють досить надійно і на цей час. Кити генерації української електроенергії – це АЄС, ТЕС та ТЕЦ. Кожен із цих двох видів генерації у роки незалежності, в різні періоди, генерував біля 50% необхідної електроенергії, тобто АЕС наявні в Україні чи ТЕС та ТЕЦ можуть номінально, самотужки, закрити потреби питомої електроенергії в державі. Третє місце за потужністю займають ГЕС та ГАЕС. Каскад, створений на річці Дніпро, та електростанції на Дністрі здатні генерувати близько 8-9% енергоємності ринку України до широкомасштабної війни. Гідроелектростанції є дуже важливою ланкою в енергозабезпеченні країни, бо це маневрові потужності. За рахунок ГЕС та ГАЕС покриваються пікові навантаження.
За часи незалежності, потужність всього енергобалансу України збільшилась на 7-9% за рахунок зеленої енергетики, в основному йдеться про СЕС та ВЕС. Динамічний розвиток зеленої енергетики припав на 2019-2021рр. Загальна потужність об’єктів зеленої енергетики на початок 2022 року становила 9 656 МВт. Зокрема, СЕС загальною номінальною потужністю 6320 МВт., ВЕС загальною номінальною потужністю 1673 МВт., біомаса – 119,1 МВт, біогаз – 105,4 МВт. Багато об’єктів зеленої енергетики постраждало від широкомасштабної війни росії проти України, внаслідок того, що вони розміщені в основному на півдні України. Розвиток зеленої енергетики був спричинений державною програмою з підтримки зеленої енергетики та спеціальним тарифом, встановленим законодавчо. Тариф є динамічним, обчислюється із застосуванням коефіцієнтів та змінюється в часових рамках. Вагомий внесок у розбудову зеленої енергетики України в основному був здійснений, нажаль, лише великим бізнесом, наприклад – ДТЕК. Частка малого та середнього бізнесу в розбудові зеленої енергетики України незначна. Зелена енергетика мала шанси стати джерелом доходу для кожного українця, що має заміську нерухомість, або для юридичних осіб, готових вкладати в енергетику, щоб оптимізувати затрати, проте підключення по зеленому тарифу та договір не набули широкого розповсюдження. Система аукціонів не є зрозумілою для фізичних осіб власників домогосподарств чи об’єднань домогосподарств. Навіть окреслювати головні перепони для цього безглуздо – і далі ви зрозумієте, чому. Секрет криється у небажанні всього ринку отримувати нову потужну диверсифіковану генерацію в особі простого громадянина України. Для забезпечення власних потреб, багато домогосподарств вже використовує альтернативні джерела енергії, але можливості генерації переважної більшості домогосподарств не інтегровані в енергосистему України, не оплачуються та не враховуються.
Якщо подивитись на структуру генерації електроенергії в Україні по роках, можна побачити, що прерогатива віддавалась завжди генерації ТЕС та ТЕЦ. Генерація на Теплових станціях пов’язана зі спалюванням вугілля, газу, мазутів. Така генерація є найбільш брудною для довкілля та визначена однією з головних проблем для озонового шару Землі. Розвиток зеленої енергетики покликаний вирішити проблему викидів з теплових електростанцій в атмосферу. В Україні 70% теплової генерації володіє компанія ДТЕК. Крім того, що теплова генерація є «брудною», вона також не є економічно вигідною, собівартість виробленої теплової електроенергії в різні часи в рази перевищувала ціну електроенергії з АЄС. Враховуючи те, що АЄС знаходяться у державній власності та генерують більш чисту та дешеву електроенергію, дивно спостерігати за тим, як протягом майже всього часу незалежності України, надаються преференції в об’ємі генерації тепловим електростанціям, які знаходяться в приватній власності. Об’єднана енергосистема України має достатній запас потужності, навіть тільки АЄС і ТЕС, ТЕЦ змогли б забезпечити необхідний на сьогоднішній день об’єм генерації, тобто від питомих на сьогодні 100% електроенергії ми можемо генерувати більше, з достатнім запасом. АЄС та ТЕС з ТЕЦ генерують на двох близько 80-90% всієї електроенергії України протягом всього часу незалежності, тож, справа у правильних акцентах та пропорціях, необхідних для того, щоб зробити електроенергію вироблену в Україні – дешевою, за рахунок зменшення частки дорогої електроенергії з ТЕС і ТЕЦ. Це покращить умови для всього бізнесу та вплине на всіх споживачів – від домогосподарств до заводів.
Напрямки розвитку енергосистеми України:
- Необхідно збільшити маневрові потужності ГЕС та ГАЄС до 15% у енергобалансі, для цього необхідно завершити почате будівництво та розширити гідро генерацію, в тому числі і за рахунок міні ГЕС. Це зробить енергосистему України більш стійкою, гнучкою, витривалою та потужною.
- Треба заміняти маневрові (газ, мазут) та не маневрові (вугілля) ТЕС та ТЕЦ на не маневрові джерела зеленої енергії ВЕС, СЕС. Це зробить енергосистему менш гнучкою, проте більш чистою, децентралізованою та технологічною. Розвиток СЕС та ВЕС може дати поштовх для використання подібних або інших технологій у домогосподарствах. Використання індивідуальних джерел енергії для домогосподарств робить енергосистему максимально стійкою, децентралізованою та прогнозованою. Зменшення використання викопних ресурсів для роботи енергосистеми зменшить викиди та мінімізує залежність від імпорту викопних ресурсів, зокрема з росії.
- Необхідно розвивати та збільшувати поставки електроенергії в Європу. Це може стати дуже суттєвим прибутком України, розрахунково в перспективі 1-2 років. За умови зруйнованих енергоємних підприємств та за умови наявності запасу потужності енергосистеми і до війни, треба продавати максимальну кількість електроенергії в Європу, в якій електроенергія дорожча ніж в Україні. До приєднання енергосистеми України до ENTSO-E (європейська енергосистема), експорт електроенергії до Європи з України здійснювався через так званий Бурштинський острів.
- Необхідно підтримувати, розвивати та поширювати індивідуальні енергетичні рішення для домогосподарств чи об’єднань домогосподарств. Це мають бути пакетні рішення, максимально зрозумілі та прості. Це зробить систему більш диверсифікованою, як наслідок, захищеною, та створить додаткову потужність, яку можна буде не витрачати на домогосподарства, а направити на експорт в Європу.
- Необхідно адаптувати енергосистему України до умов війни, особливу увагу у цьому питанні приділити тепловій генерації приватизованим та державним (з «контрольованим» чи «неконтрольованим» менеджментом) потужностям. Задля цього визначити межі контролю, обов’язків, відповідальності та компетенцій у разі військових атак на генерацію електроенергії між державою та власником генерації. В такому випадку чітко треба прослідити різницю та пріоритети між бізнесом та критично важливою інфраструктурою.
- Необхідно мати чітко розроблений план для продовження строків експлуатації блоків АЕС, план побудови нових блоків АЕС та план повного переходу з російського ядерного палива на американське. Для здійснення цих планів, необхідно закласти фінансування в тарифі, бюджеті (ціні електроенергії, що виробляється АЄС) та залучити міжнародних партнерів до фінансування таких планів. Це дасть можливість позбавитись залежності від росатому та росії в питанні поставок ядерного палива та зробить енергосистему набагато більш стійкою, потужною та безпечною.
- Необхідно розвивати викопну галузь України. Для цього треба залучити міжнародних партнерів для проведення сучасної геологорозвідки. Пріоритетним є пошук нових покладів газу, нафти та розробка розвіданих покладів сланцевого газу. Розробку нових родовищ викопних ресурсів необхідно намагатись робити власними силами, або на максимально вигідних для нас умовах з міжнародними партнерами. Найбільш сприятливий час для отримання найкращих умов для співпраці ми можемо отримати під час війни або одразу після нашої перемоги.
Енергетика України має всі можливості бути самодостатньою та збалансованою, відкриті двері для продажу електроенергії у Європу повинні створити міцну основу для подальшої розбудови енергетики України. Передусім, треба приділяти увагу оновленню виробничих фондів та введенню в дію нових потужностей. Звісно, важливим елементом стійкості енергосистеми є диверсифікація генерації електроенергії. Диверсифікована мережа не обов’язково повинна складатись з зеленої генерації, це можуть бути й інші індивідуальні види генерації чи опалення. Індивідуальні котельні та індивідуальна генерація електроенергії зменшує навантаження на систему державної генерації.
У розпал війни проявився масивний пласт проблем у теплових генераціях. Починаючи з невиконання робіт по модернізації станцій, закінчуючи проблемами колосальних заборгованостей.
Так, державна Центренерго (Трипільська ТЕС, Зміївська ТЕС, Вуглегірська ТЕС сумарна встановлена потужність виробничих активів — 7665 МВт, що дорівнює близько 14% загальної потужності електростанцій України) заборгувало Нафтогазу 2,8 млрд. грн., що ставить під загрозу роботу зокрема Трипільської ТЕС, яка забезпечує Київ, напередодні найвідповідальнішої зими в історії України.
Холдинг ДТЕК, монополіст на ринку теплової генерації, заявив: «Ми вже, нажаль, використали запас обладнання, який у нас був на складах після перших двох ворожих «хвиль атак», які відбуваються з 10 жовтня. Якусь кількість обладнання ми змогли придбати. Та, нажаль, вартість обладнання зараз вимірюється сотнями мільйонів доларів. Наразі вже є певні складності з купівлею цього обладнання, адже це дуже дорого. Зараз працюємо над тим, яким чином його все ж таки придбати чи отримати від наших партнерів. Нині це є проблемою для всіх енергетиків». Ця заява виконавчого директора ДТЕК Дмитра Сахарука свідчить про неготовність холдингу ДТЕК до надзвичайних видатків у зв’язку з війною, проте історія холдингу підтверджує його готовність до надприбутків. Звичайно, ракетні обстріли наносять значну шкоду, міжнародні партнери готові допомогти, проте, в цій заяві між рядків майорить бажання отримати кошти на відновлення від України – держави, третина «ліхтарів» в якій належить компанії ДТЕК. Монополісту, який зі своєю високою собівартістю електроенергії та вертикально інтегрованим холдингом від вугілля до генерації, отримував різні преференції протягом всього часу незалежності України. Зосередимся на тому, що спеціалісти ДТЕК в максимально короткі строки та ризикуючи своїм життям продовжують ліквідовувати наслідки ракетних обстрілів ворога, та вважатимемо, що витрати у сотні мільйонів доларів США можуть бути здійснені компанією ДТЕК.
Майбутнє України безперечно в ЄС та в дотриманні європейських цінностей. Приєднання до ENTSO-E – надважливий крок, який вже було зроблено, та його наслідки безперечно будуть впливати на розвиток України в майбутньому. Необхідно важко попрацювати для того, щоб зайняти місце на європейському енергетичному ринку. Прогнозований об’єм ринку, який може зайняти Україна складає 350-450 млн. євро щомісячно. Всі умови для приходу на європейський ринок електроенергії з України є: газова криза, вивільнення потужностей після знищення енергоємних підприємств росією, здійснення приєднання до ENTSO-E, позитивний імідж у європейських партнерів. Основною проблемою є ракетні обстріли та знищення енергетичної інфраструктури росією. Сподіваємося, ворог зазнає поразки і найближчим часом звільнить окуповані території України та припинить свої терористичні атаки на нашу державу.
На сьогоднішній день, навіть якщо Україна і може поставляти електроенергію до Європи, вона є ненадійним постачальником для європейських партнерів, через те, що обстріл може завадити нам поставити законтрактовай об’єм електроенергії до контрагентів у Євросоюзі, що є неприпустимим.
«Внаслідок війни та окупації втрачено біля 30-40 відсотків енергетики України» – заявив Міністр енергетики України Герман Галущенко, сподіваємось, що ця інформація озвучена для того, щоб ввести ворога в оману, бо в умовах атак на енергетичну галузь України всі заяви подібного роду мають бути дезінформацією, а вся можлива інформація про стан енергетики має бути засекречена. Звичайно, враховуючи кількість колаборантів, це може виявитися не до кінця ефективно, проте, оперативна інформація та інформація про динаміку та зміни в галузі не мають бути публічними.
Власне, необхідно зрозуміти мереживо інтересів в енергосистемі України, виявити основних стейкхолдерів, визначити впливи груп, вид права власності, методику ціноутворення, розібратись з видами генерації електроенергії та зрозуміти їх особливості. Оволодівши необхідними знаннями, доволі легко визначитись зі способом та методом проведення нагальних реформ в енергетиці.
Україна робить кроки назустріч енергоефективності, зміцненню та збільшенню потужності власної об’єднаної енергетичної системи, але українська реальність накладає свій відбиток на всі найкращі ініціативи.
Сергій СІВКОВ, для «Української лінії»
