Випробування австрійського нейтралітету
російською війною
Потенціал російського впливу на австрійську політику визначається специфікою австрійської банківської системи. Після 1991 року австрійські банки стали тихою гаванню для російських олігархічних капіталів. Такий стан справ відкривав широкі можливості для підкупу австрійських політиків головним чином ультраправого спрямування. Але не тільки їх.
У 2021 р. закінчилась політична кар’єра наймолодшого австрійського канцлера Себастьяна Курца, який намагався вгамувати скандал з приводу спроби російського капіталу купити австрійські засоби масової інформації. Цьому запобігли працюючі механізми демократичного контролю та політичної конкуренції. Це відрізняє Австрію від Угорщини, де авторитарний режим деградуючої багатопартійної демократії створив умови для більш послідовної орієнтації на рф.
Австрія намагається всидіти на двох стільцях – бути частиною Євросоюзу і не спалювати мостів контактів з рф. Таку політику віддзеркалюють домінуючі суспільно-політичні настрої в цій країні. Провідні політичні сили країни «Австрійська народна партія», «Соціал-демократична партія Австрії» культивують ідею, що послідовний нейтралітет є передумовою миру і добробуту австрійського суспільства. Опозиційну точку зору до початку 2000-х років намагалася презентувати «Австрійська партія свободи». Вона намагалася трансформувати австрійський нейтралітет у європейський скептицизм, антидемократизм і антиамериканізм. Путін послідовно «підкормлював» активістів і провідних політиків цієї партії, вибудовуючи на їх фундаменті мережу російського впливу в Австрії. У 2014 році після анексії Криму, рф нагадувала Австрії, що частина території України до 1918 року входила до складу австрійської імперії. Австрійцям пропонували ностальгію по імперії, аби вони краще розуміли російські імперські травми. Але вибудувати в австрійському суспільстві цей імперський ресентимент (войовничу ностальгію) не вдалося. Брутальність порушення рф норм міжнародного права не залишила австрійській політичній еліті поля для маневру.
27 лютого 2022 року Австрія приєдналась до режиму санкцій, які Євросоюз запровадив проти рф. На початку квітня Австрія оголосила персонами нон-грата чотирьох російських дипломатів, які надто активно намагались впливати на формування австрійської політики. 9 квітня 2022 р. канцлер Карл Нехаммер відвідав Київ у спробі посередництва в конфлікті. Переговори в Москві він назвав «недружніми і важкими». Австрія після цього відмовилась від імпорту російської нафти, замінивши її казахською. Однак МЗС Австрії висловлювало сумніви щодо надання Україні статусу країни кандидата на вступ в ЄС. Попри це, 27 квітня австрійське посольство повернулось у Київ. Правда, Австрія не поспішала розширювати асортимент зброї, яка постачалася Україні, залишившись на постачанні касок і бронежилетів. На відміну від Швеції і Фінляндії, які подали заявки на вступ у НАТО, Австрія заявила про неможливість перегляду свого нейтралітету.
РФ намагається створювати сприятливий для себе порядок денний у інформаційному порядку денному в Австрії. 18 вересня 2022 р. посол України в Австрії В. Химинець висловив занепокоєння коментарем австрійського журналіста К.Віршютца щодо «мінімізації відповідальності РФ за військові злочини в Ізюмі». Водночас в Австрії зберігається соціально-політична стабільність. Фактично відсутній шок від зростання цін на енергоносії. Але австрійські акціонери спільного підприємства «Північний потік» втратили прибутки внаслідок його зупинення. Наприкінці жовтня 2022 р. стався скандал із постачанням австрійськими фірмами двигунів, які використовуються у іранських ударних безпілотниках. Це підриває морально-політичні засади австрійського нейтралітету. Тому не можна виключати, що російський тиск на Австрію з метою схиляння її до відходу від солідарності з Євросоюзом, зокрема, у питанні санкцій, тільки посилюватиметься.
Андрій МАРТИНОВ, для «Української лінії»
