ПРЕМʼЄРІАДА ПО БРИТАНСЬКИ.
2022 рік, ще не завершившись, уже став особливим в політичній історії Великої Британії. Упродовж року, а якщо бути точним – усього за два місяці, в країні змінилося уже три премʼєр-міністри та відповідно три склади уряду. Такого інтенсиву владних трансформацій країна з багатовіковою усталеною системою парламентської демократії не переживала практично століття – з 1924 року. Правляча з 2010 року Консервативна партія продемонструвала надзвичайну динаміку внутрішньофракційного перегрупування сил та спроб подолання розколу, який намітився ще з початку літа 2022 року. Зрештою після рекордно короткого шеститижневого правління премʼєрки Ліз Трас до влади доволі очікувано прийшов одна з головних дієвих осіб цих політичних пертурбацій та лідер одного з двох основних конкурентних внутрішньопартійних угруповань Ріші Сунак.
Непересічна та водночас неоднозначна постать цього молодого та амбіційного політика, його передвиборчі програмні заяви і перші кадрові рішення на посаді премʼєр-міністра дають змогу зробити попередні висновки та прогностичні оцінки щодо змісту його урядування для Консервативної партії, Великої Британії загалом, перспектив її союзницьких відносин з Україною.
Уже сама постать 79-го премʼєр-міністра Великої Британії та його шлях до влади додали новаторського характеру сучасному політичному процесу в країні. Сунак став першим главою уряду – етнічним вихідцем з колишніх колоній Британської імперії (хоча народився в Англії), першим правовірним індуїстом на цій посаді. Він народився в сімʼї індійських емігрантів, медиків за фахом, які переїхали до Великої Британії з Східної Африки та оселилися в англійському Саутгемптоні. Рівень достатку батьків, які важко працювали для забезпечення хорошої освіти дітей, дозволила Ріші здобути освіту в провідних університетах Англії та США (Оксфорд, Стенфорд за стипендіальною програмою), де студіював філософію, політологію та економіку. Подальша робота аналітиком в таких бізнес-імперіях, як найбільша інвестиційна компанія світу «Goldman Sachs», принесли відповідний досвід, звʼязки і чималі статки. Ріші Сунак входить до 250 найбагатших громадян Великої Британії (його статки обраховують на суму приблизно 730 млн. фунтів, серед яких більшість – статки дружини) і кола найбагатших чинних парламентарів, хоча й не любить цього афішувати.
Як видно, не останню роль в його фінансовому становищі відіграв шлюб з донькою індійського мільярдера, співвласника IT-гіганта «Infosys» Нараяни Мурті. Водночас в умовах російсько-української війни наявність таких родинних звʼязків досі викликає застереження щодо персони Сунака. Справа в тому, що компанія його тестя донедавна активно працювала на російському ринку, мала офіс в Москві, і лише під тиском громадської думки у квітні оголосила про вихід з РФ. Хоча, як відомо, відсутність активної прямої співпраці не заважає зберігати бізнес-контакти з недавніми партнерами та вочевидь певні знайомства в політичних колах РФ, де ведення великого бізнесу традиційно неможливе без відповідного «благословення» владних кіл.
Сунак став наймолодшим за 200 років премʼєр-міністром Великої Британії, обійнявши посаду у віці 42 років. Лише за вісім років йому вдалося пройти шлях від уперше обраного депутата парламенту (2015 рік) в окрузі Річмод, що у графстві Північний Йоркшир, молодшого міністра в уряді Терези Мей, канцлера казначейства уряду Джонсона до глави уряду. Зажив слави як активний прихильник Брекзиту. Здавалося б недостатньо досвідчений політик, саме він рішуче розпочав «бунт на кораблі» уряду Джонсона, першим з міністрів оголосивши відставку і фактичну недовіру премʼєр-міністру, що зрештою призвело до швидкої відставки самого Джонсона 7 липня. Радикальна зміна політичної позиції стала початком стрімкого злету Сунака на вершину влади, яку він підкорив з другого разу, програвши у вересні боротьбу за посаду премʼєр-міністра Ліз Трас. Однак прорахунки політики останньої (див. публікацію «Дилеми для Лізи. Уроки і перспективи премʼєріади по британськи») швидко надали Ріші другий шанс.
Ріші Сунак прийшов до влади як представник правого крила Консервативної партії. Його звʼязки і можливості в середовищі бізнес-еліт дали можливість заручитися підтримкою відповідних наближених до партії фінансових кіл, а помірковані погляди та успішна урядова робота допомогли набути популярності серед досвідчених партійних функціонерів, колишніх міністрів та лідерів партії різних періодів. Це й допомогло йому вийти на провідні позиції в партії, здобути популярність серед знаної частини членів парламентської фракції. Нагадаємо, що лише загальнонаціональне голосування серед членів Консервативної партії Великої Британії у серпні допомогло його головному конкуренту та представниці протилежного внутрішньопартійного угруповання прихильників Бориса Джонсона Ліз Трас посісти посаду глави партії та відповідно премʼєр-міністра, тоді як сам Сунак мав перевагу в стані фракції. Хоча розрив між ними за підсумками голосування був не надто великим. Тепер же, після провального премʼєрства Трас, визначена внутрішньопартійним Комітетом 1922 процедура швидкого обрання нового лідера партії серед депутатів Палати громад фактично вже у перші дні кампанії окреслила безальтернативність кандидатури Сунака. Він, на відміну від двох інших заявлених претендентів Бориса Джонсона і Пенні Мордонт, єдиний зумів легко набрати і значно перевершити необхідне число підтримки у сто членів фракції для висунення в кандидати на посаду глави Консервативної партії, що автоматично і зробило його переможцем без голосування.
Однак впевнена перемога Ріші Сунака на партійно-фракційному полі не повинна давати йому жодних приводів для ейфорії. Насамперед хорошим уроком повинна послужити «піррова» перемога Ліз Трас, для якої переможно-привабливі передвиборчі гасла про зниження податків і роздачу комунальних субсидій швидко перетворилися на нездоланну «пробоїну» в урядовому кораблі.
Політичні позиції Ріші Сунака в парламенті як глави партії та уряду сьогодні є достатньо міцними. Надію на здобуття партійно-політичної стабільності насамперед дає досягнутий консенсус серед представників обох головних політичних угруповань, знаковою подією для якого стала втаємничена розмова Сунака і Джонсона в ніч з суботи на неділю (22-23 жовтня) як головних претендентів на посаду очільника партії. Хоча офіційно повідомлялося про безрезультатність перемовин, але подальша поведінка Джонсона та головне – призначення персоналій в новому складі уряду, зумовлюють відповідні висновки. Насамперед в уряді Сунака продовжать працювати міністр закордонних справ Джеймс Клеверлі та міністр оборони і провідний соратник Бориса Джонсона Бен Воллес. Сунак у своєму Twitter-акаунті подякував Джонсону за роботу і, зокрема, за допомогу Україні у війні проти РФ. Це засвідчує не лише прагнення до примирення та зміцнення єдності партії на тлі катастрофічного падіння її рейтингу фактично за рік до виборів, але й ставка нового премʼєр-міністра на фаховий підхід в розподілі міністерських портфелів і стабільність роботи Кабінету міністрів.
Однак чи на довго вистачить такої єдності – питання відкрите, що покажуть вже найближчі тижні роботи нового уряду. Стимулом до її збереження безумовно є жорстка політична конкуренція головної опозиційної сили – Лейбористської партії, яка через не цілком представницькі методи визначення нового премʼєр-міністра критикує консерваторів за втрату політичного контролю над країною і закликає до проведення дострокових виборів. Водночас новий глава уряду повністю відкинув такі заклики і очікувано стоїть на позиціях необхідності партійного обʼєднання.
Успіх обʼєднавчої політики премʼєра на рівні партії залежатиме насамперед від успіху його соціально-економічної політики, до якої прикута головна увага громадськості. Новий уряд успадкував від попередників насамперед такі нерозвʼязані проблеми, як дестабілізована фінансово-економічна система, значне зростання цін на енергоносії, заморожена проблема ірландського кордону як наслідок процесу «розлучення» з ЄС. Ці проблеми викликають все більший сумнів британців в доцільності виходу країн з Євросоюзу, одним з активістів якого був сам Сунак. Певною мірою символічно, що в день висунення його кандидатури на посаду глави партії та премʼєра 23 жовтня відбулися велелюдні мітинги проти Брекзису. Вдала енергетична політика в ЄС, яка дала можливість знизити ціни на газ та наростити електроенергетику в умовах протистояння з РФ, вихід єврозони з кризи та високі соціальні стандарти на континенті все частіше породжують в мешканців Туманного Альбіону думки про помилковість розриву з єдиним європейським ринком. Ціна прагнення до відновлення глобальної ролі Великої Британії в міжнародній політиці та економіці, яке десятиліттями плекали консервативні британські еліти у процесі продукування політичного популізму, виявилася явно заниженою.
На фоні падіння рівня життя громадян не останню роль у формуванні рівня популярності влади традиційно відіграє інформація про рівень доходів її очільників. В народі критикують Сунака за надмірні статки. Останньою стала критика за побудову нового басейну з підігрівом в одному із заміських маєтків сімʼї політика в умовах жорсткої енергетичної кризи, за що йому сповна дісталося і від опозиційних лейбористів. Хоча басейн виявився невеликим, але підраховані видатки на його обслуговування, «правильно» подані в ЗМІ та політичними опонентами, зробили свою справу. Відсторонення від влади Трас стало своєрідним переворотом на верхівці владно-політичного олімпу правлячих консерваторів. Тому вже сьогодні існують додаткові ризики для формування рівня підтримки консерваторів на наступних виборах до парламенту за умов імовірно значного антирейтингу її лідера, якому опозиція системно формує імідж особи «з іншого світу», відірваної від реалій життя простих громадян.
Водночас громадськість обговорює і його високий фаховий рівень як економіста, який добре розбирається в економічній ситуації країни. Старт в Сунака виявився напрочуд вдалим. Ще до офіційного оголошення підсумків процедури визначення нового премʼєр-міністра фінансові ринки країни дуже позитивно відреагували на його лідерство, особливо після різкого попереднього падіння, спричиненого оприлюдненням міні-бюджету уряду Трас. Водночас йому доведеться надалі зберігати високі податки заради стабілізації дефіциту бюджету. В суспільстві також памʼятають його заслуги як міністра фінансів, якому вдалося втримати економіку країни у період локдауну 2020 – 2021 років. Тому лише успіхи практичної економічної політики уряду Сунака зможуть компенсувати негативний потенціал його іміджу «мільйонера з Саутгемптона», який тепер накладається на імідж і рейтинги Консервативної партії. Зрештою Ріші завжди користувався популярністю в молоді і жіноцтва. Не випадково він став володарем почесного звання «найсексуальніший депутат 2020 року».
У зовнішній політиці нового британського уряду не очікується кардинальних змін. Одним з ключових каталізаторів її успішності стане подальша участь Великої Британії у міжнародній коаліції допомоги Україні у протистоянні російській військові агресії, в якій, завдяки активній політиці Джонсона і Трас, країна посідає провідні позиції.
Напередодні висунення кандидатури Сунака на пост премʼєра в пресі та громадськості ширилися певні перестороги та негативні очікування від зміни мегаактивних проукраїнських урядів апріорі більш поміркованим і прагматичним. Головну пересторогу викликали згадані родинні бізнес-звʼязки його тестя в РФ. Опосередковано не на користь іміджу нового глави уряду навіть його етнічне індійське походження, адже від початку війни в Україні відома проросійська позиція колишньої британської колонії Індії, еліти якої ще з радянських часів славляться своїм лояльним ставленням до Москви і тісних контактів з російською владою. Однак до честі самого Ріші, перші дні його правління в британському уряді швидко та рішуче розвіюють такі перестороги і упередження. Принаймні наразі він усе робить для цього.
Ще на етапі висунення своєї кандидатури Сунак чітко заявив про прагнення подвоїти проукраїнську урядову політику та підтримку України у війні з російським агресором, відзначивши історичну роль у цьому Бориса Джонсона. Зрештою саме Сунак був тим міністром фінансів, який формував та забезпечував фон підтримки України, до якого лише упродовж лютого-червня 2022 року вдалося залучити понад 1,5 млрд. фунтів. Українське питання стало невідʼємною частиною внутрішньопартійного консенсусу, і премʼєр-міністр Сунак має наміри підтримувати таку тенденцію. Очікувано і знаково, що свій перший закордонний телефонний дзвінок на посаді він зробив саме президенту України Володимиру Зеленському, демонструючи політичну наступність і послідовність, підкріплену відповідними конкретними проукраїнськими заявами. Наразі Сунак не вживає риторики в стилі знаменитого твердження Джонсона-Трас «Ми подбаємо, щоб путін програв цю війну», але його рішуча конструктивна позиція, фрази «Ми завжди будемо на боці України», «підтримка України Сполученим Королівством буде такою ж сильною, як ніколи» обнадіює. Новий премʼєр Великої Британії уже діє в дусі міжнародної ізоляції злочинного режиму, адже закликав G20 не допускати диктатора путіна на поля своїх зустрічей. За його словами, це обмеження має продовжитися до завершення війни в Україні.
Допомога Україні, насамперед військова, є частиною програми збільшення видатків на оборону Великої Британії до 2030 року, затвердженої урядом Джонсона. Незважаючи на непросте фінансово-економічне становище країни, наразі не спостерігається прагнення до її зміни. Принаймні в сучасних умовах наростання протистояння з РФ це було б сприйнято широкою громадськістю, зарубіжними партнерами та завжди готовою до радикальної критики політичною опозицією як відступ від союзницьких зобовʼязань і провалом діяльності уряду на міжнародній арені. Безумовно згаданій наступності сприяє збереження позицій в уряді проукраїнського «яструба» міністра оборони Бена Волеса, який в попередніх двох урядах особисто курував напрям політики щодо України.
Рівень подальшої проукраїнської політики нового британського уряду буде визначатися також потужними зовнішніми чинниками, якими традиційно для Британії є позиція її «особливого партнера» США, настрої європейських союзників по НАТО і, безумовно, успіхи самої України, її Збройних Сил на фронті. Історичний принцип «краще підтримувати того, хто перемагає» ніхто не відміняв. У цьому плані українській стороні завзяття не займати. Водночас Сунак і його команда будуть змушені реагувати на певні «хитання» в позиціях політичних еліт тих же США, де на фоні проведення проміжних виборів до Конгресу, що відбудуться в листопаді, не без впливу проросійського лобі розганяється потужна хвиля риторики щодо доцільності перегляду фінансування оборонної підтримки України, принаймні посилення контролю за цим процесом, потреби у переговорах з керівництвом РФ, що набуває міжпартійного характеру. В Лондоні пильно стежать за сигналами з адміністрації президента Байдена, особливо з наближенням президентських виборів. Показовою стане подальша еволюція позицій політичних еліт обох країн щодо визнання РФ країною-спонсором тероризму, на що США з політичних мотивів наразі не наважилися. На цьому фоні, по мірі зростання неадекватності терористичного режиму путіна і його відступу з території України, спостерігається зміцнення проукраїнських настроїв провідних європейських партнерів. Ідеться насамперед про найбільші в Європі економіки (ФРН, Францію та Італію), уряди яких тривали час займали недостатньо однозначну та рішучу позицію. Стимулом для нарощування не лише британської військової, але й економічної підтримки України має стати конкуренція за вплив в регіоні Центрально-Східної Європи насамперед з Німеччиною, коаліційний уряд якої на днях представив «план Маршалла» для повоєнної відбудови України. І тут наразі залишається низка питань по стратегії уряду Сунака щодо розвитку започаткованого попередниками стратегічного партнерства у форматі Велика Британія-Україна-Польща та країни Балтії, відповіді на які очікуємо найближчим часом.
Не останню роль у зовнішній політиці уряду Сунака відіграватимуть відносини з азійськими супердержавами. Якщо зміцнення відносин з Японією, яка все більше зближується з НАТО, і демонструє виражену проукраїнську позицію, не потребує додаткових зусиль, то Індія і Китай залишаються слабкими ланками в стратегії ізоляції російського міжнародного терористичного режиму. Щодо Індії, звідки походженням родина Сунака (штат Пенджаб), та навіть країн Африки, де певний час проживали батьки Ріші, то є підстави сподіватися на активізацію британської дипломатії щодо посилення проукраїнських позицій (зокрема, через механізми Співдружності націй), що стало б дієвим вкладом у стратегію задекларованої унікально «сильної» і «тотальної» підтримки України. Символічно, що правовірного індуїста Сунака, який прийшов до влади у перший день свята Дівалі – свята початку перемоги світла над темрявою і нового року за індуїстською традицією, першим привітавпрем’єр-міністр Індії Нарендра Моді. А дружина Ріші Акшата усе ще є громадянкою Індії. Офіційному Києву це потрібно взяти на замітку. Складніше з Китаєм. Наявність бізнес-досвіду в Ріші дозволяє прогнозувати спроби посилення британського впливу на «Піднебесну» через розвиток торговельно-економічної та інвестиційної співпраці, IT-технологій (тут знову роль тестя Ріші може відіграти ключову роль), що втім ускладнюється все більш жорсткою антизахідною політикою переобраного на новий термін лідера Китаю Сі Цзі Піна та його фактичної підтримки путінського режиму. Британія повинна посилювати свій міжнародний вплив на Іран щодо протистояння передачі РФ зброї для війни з Україною, зокрема, долучитися до стимулювання активнішої проукраїнської позиції Ізраїлю. Не варто очікувати від уряду Сунака (принаймні найближчим часом) спроб пошуку шляхів діалогу із керівництвом РФ, лідер якого демонстративно відмовився привітати його з обранням на посаду як глави уряду «недружньої країни». Так сам головний терорист сучасності путін свідомою політикою міжнародної самоізоляції схоже працює на користь іміджу Сунака – розвіює припущення щодо можливостей проросійської політики британського премʼєра.
Отже, наявна поточна партійна популярність Сунака і віднайдений консенсус в стані консерваторів, які розуміють реальність загрози завідомо програшних для себе імовірних дочасних парламентських виборів, дозволяють сподіватися на довгоочікуване досягнення владно-політичної стабільності у Великій Британії. Однак премʼєр-міністру не варто забувати, що активна фаза політичної кризи в країні розпочалася на початку липня саме з його відставки з посади канцлера казначейства. Тому головне питання для британського політикуму найближчого часу – здатність глави уряду забезпечити стійкість внутрішньопартійної коаліції. В її збереженні проблема підтримки України займає якщо не головне, то точно не останнє місце.
Андрій ГРУБІНКО, для «Української лінії»
