Перший візит Міністра закордонних справ України до Сенегалу розцінюється як такий, що спрямований на зміцнення співпраці з Сенегалом в умовах війни в Україні. На сьогодні ця країна вважається регіональним лідером та головує в Африканському Союзі. Африканське турне міністра пов’язане із спробою Києва зміцнити коло своїх друзів та прихильників на континенті.
Міністр закордонних справ України продемонстрував прагнення своєї країни зміцнювати співпрацю з нашою країною, йдеться на перших шпальтах газети «Le Quotidien». Зазначається, що Україна хоче посилити свою присутність в Африці та отримати підтримку африканців в рамках ООН.
Делегація Сенегалу утрималася при голосуванні Резолюції ГА ООН «Агресія проти України» 02 березня 2022 р., водночас підтримала Резолюцію ГА ООН «Гуманітарні наслідки агресії проти України» 24 березня 2022 р.
Позитивно сприйнято повідомлення про те, що в ході зустрічі з Президентом Сенегалу Макі Салом український міністр запевнив, що гуманітарна допомога буде відправлена до Сомалі та по всій Африці за підтримки ООН. Крім того, йшлося про функціонування коридору для експорту українського зерна. Наводяться слова міністра про те, що Україна «зробить усе можливе, щоб експортувати 830 тисяч тон зерна».
При висвітленні зустрічі та спільної прес-конференції Дмитра Кулеби з Міністеркою закордонних справ та сенегальців за кордоном Аїсатою Таль Саль говориться про те, український посадовець визнав низький рівень торгівлі України з Африкою і запевнив, що ця помилка минулого буде виправлена. «…Африка є великим континентом, і майбутнє належить Африці. Від відносин, які ми будуємо, залежить ваше майбутнє та майбутнє нашої країни».
Аїсата Таль Саль яка вітала цей візит, повідомила, що було вирішено розглянути, як збільшити наші обміни та покращити нашу співпрацю з Україною.
Однак, на особливу увагу заслуговують інші, наведені в газеті заяви міністерки, які стосуються позиції Сенегалу щодо війни в Україні. У ході цієї зустрічі вона зазначила: «Сенегал бажає, щоб різні учасники цієї війни, цієї кризи могли обговорювати, збиратися за одним столом. Це правда, що коли говорять гармати, голоси важко почути, але Сенегал не впадає у відчай, його голос буде почутий, можливо, навіть більше, ніж необхідно, щоб закликати до миру, деескалації та негайного припинення вогню».
Таким чином, перед нами наївна і небезпечна оцінка глави зовнішньополітичного відомства Сенегалу. Можна припустити, що саме ці тези і заклики лунають в Африканському Союзі, де Сенегал здійснює головування.
До речі, візит глави Африканського союзу та президента Сенегалу Макі Сала до РФ, у червні ц.р. в США було охарактеризовано, як дипломатична перемога путіна.
Кореспондент CNN Девід Маккензі написав: «Африканський континент ставиться до нинішнього конфлікту більш неоднозначно, ніж Захід. Більше того, кілька країн навіть підтримали Росію через голосування в ООН. Це також можна назвати дипломатичною перемогою для Володимира Путіна, оскільки тепер він має можливість показати, що на міжнародній арені його не повністю ізолювали»,
Хочеться навести африканську поговірку: «Гігантський удав ковтає, але не дикобраза».
Переворот у Буркіна-Фасо свідчить про те, що «удав» не спить. Деякі демонстранти після путчу розмахували російськими прапорцями. Про це також йшлося на спільній прес-конференції міністрів.
За повідомленням газети, пан Кулеба звинуватив «російське посольство в Буркіна-Фасо в роздачі прапорів, щоб показати підтримку Росії». Вважаючи, що «державний переворот є актом дискримінації та загрозою життю і гідності народу», він закликав африканські країни «протистояти спробам Росії втрутитися у справи Африки з метою дестабілізації континенту».
Міністерка також засудила переворот в Уагадугу. У рамках Економічного Співтовариства країн Західної Африки (ECOВАС) Сенегал закликає до відновлення конституційного порядку в цій країні.
У книзі «Виклик для Африки, нове бачення» Вангарі Маатаї, лауреат Нобелівської премії миру 2004 року, пише: «Африка — це парадокс. Це один із найбагатших континентів планети, забезпечений нафтою, дорогоцінним камінням і металами, лісами, водою, дикою природою, землею, сільськогосподарською продукцією та мільйонами людей. Проте більшість африканців залишаються бідними. Неможливо створити додаткову вартість матеріалів».
Цей парадокс сьогодні посилюється війною в Україні. З початком війни ціни на зернові та енергоносії пережили вражаючий бум на африканських ринках.
Україна та Росія залишаються для багатьох африканських країн основними постачальниками зерна, які вже перебувають у скрутному становищі. Це також матиме прямий наслідок для збільшення кількості недоїдаючого населення в Африці.
І якщо розглядати Сенегал, як «ворота до Західної Африки», точку входу до перспективних ринків і держав, де мешкають сотні мільйонів людей, то необхідно мати на увазі, що це не єдині «ворота» до Континенту.
Володимир ВОЛОШЕНЮК, для «Української лінії»
