Вплив російсько-української війни на продовольчу безпеку країн Африки
Росія та Україна – два основні гравці на світовому сільськогосподарському ринку, особливо це стосується постачання пшениці. Для 16 африканських країн, залежність від української та російської пшениці перевищує 55 %, іноді досягаючи і 100 %.
Досягнута угода про український експорт пшениці дещо пом’якшує проблему у близько строковій перспективі, але не забезпечує довгострокову безпеку на продовольчому ринку Африки. Диверсифікація постачальників може призвести до втрати африканських ринків для України.
За наслідками у сфері постачання зернових, Африка стала територією найбільш постраждалою від війни. Це, у свою чергу, призводить до пошуку потенціалу досі недоексплуатованому. При цьому до 2050 року очікується демографічний вибух, коли кількість населення континенту збільшиться на 1 млрд.
У 2020 р. Росія експортувала в Африку сільськогосподарської продукції на 4 млрд дол. США, при цьому пшениця становила 90% всього імпорту. Доля Єгипту склала майже 50%, а за ним йдуть Судан, Нігерія, Танзанія, Алжир тощо.
Україна експортувала на континент зерна на 2,9 млрд. дол. США: пшениця (48%), кукурудза (31%). Крім того, було експортовано соняшникову олію, ячмінь та сою.
На Росію та Україну у 2020 р. прийшлося 14% світового виробництва злакових. В Африці, пшениця протягом тисячоліть є основною їжею багатьох людей. Серед сотні сортів, два найвідоміші – тверда пшениця та м’яка пшениця. Тверда пшениця використовується для виробництва макаронів і манної крупи, м’яка пшениця для виробництва хліба.
Що стосується соняшникової олії, то Україна у 2020 році посіла перше місце (40% світового експорту проти 18% росії).
У наведеній нижче таблиці дані шістнадцяти африканських країн, залежність яких від російської та української пшениці становить від 55% до 100%.
Загалом у цих шістнадцяти країнах проживає 374 мільйони осіб, що становить майже 40% населення. Ще 26 інших африканських країн, які залежать від українських та російських постачань менше ніж 50%, не враховуються в таблиці.
Перші місця посідають Єгипет, ДР Конго та Танзанія через чисельність їхнього населення та високу залежність до російської та української пшениці.
В той же час, велике занепокоєння викликають саме країни на південь від Сахари. За оцінкою експертів, ці країни мали дуже низькі запаси пшениці задовго до українсько-російської війни.
Що стосується країн Магрибу, які вже терміново шукають альтернативи, зіткнувшись із відсутністю запасів і поганими результатами останніх посівних кампаній, слід зазначити Лівію, яка входить до числа 16, і Туніс, який там не фігурує.
Нарешті, є три країни: Алжир, Марокко та Нігерія, що імпортують 17 мільйонів тонн пшениці, переважно російської і української, які диверсифікували свої джерела постачання задовго до початку війни.
Альтернативою є американська та канадська пшениця, а також пшениця ЄС. Проте, ціна продовольчої безпеки континенту зростає. Сплеск цін на м’яку пшеницю почався задовго до війни, досягнувши рекордної позначки в 276 євро в березні 2022 року. Ця тенденція має продовжитися як мінімум до першого кварталу 2023 року.
Ринок пшениці, як і будь-який ринок, піддається спільній еволюції попиту та пропозиції. І коли після початку війни в Україні пропозиція скоротилася на 25%, попит залишається. Війна в Україні також призвела до стрімкого зростання цін на дизельне паливо, що призвело до різкого зростання вартості морського транспорту, який і так вже сильно постраждав від кризи Covid-19.
Для країн-імпортерів пшениці існує подвійна небезпека: зростання ціни на пшеницю та підвищена вартість транспортування. Найгірший сценарій — це коли цінова межа стане настільки високою, що країни, які розвиваються, змушені будуть скорочувати свій попит, що може викликати соціальні вибухи.
Продовольча безпека африканського континенту з населенням 1,3-1,4 мільярда суттєво послаблена «російсько-українською» війною, стоїть перед новими демографічними викликами до 2050 року, а саме збільшенням населення на 1 млрд. І цей показник є середнім між найоптимістичнішим і найпесимістичнішим демографічними прогнозами.
На відміну від економічних прогнозів, які часто підриваються особливими обставинами, такими як Covid-19, або непередбаченою ситуацією, як вторгнення Росії в Україну, факти вказують, що в масштабі покоління (25-30 років), ці прогнози правдиві з похибкою + або – 10%.
Тому важливо спостерігати, як розвивається демографія 16 країн, найбільш залежних від Росії та України щодо постачання пшениці, між 2022 і 2050 роками.
В таблиці наведено дані щодо еволюції населення 16 африканських країн, найбільш залежних від імпорту російської та української пшениці між 2020 і 2050 роками.