ЕФЕКТ МЕТЕЛИКА

Вплив російсько-української війни на продовольчу безпеку країн Африки

Росія та Україна – два основні гравці на світовому сільськогосподарському ринку, особливо це стосується постачання пшениці. Для 16 африканських країн, залежність від української та російської пшениці перевищує 55 %, іноді досягаючи і 100 %.

Досягнута угода про український експорт пшениці дещо пом’якшує проблему у близько строковій перспективі, але не забезпечує довгострокову безпеку на продовольчому ринку Африки. Диверсифікація постачальників може призвести до втрати африканських ринків для України.

За наслідками у сфері постачання зернових, Африка стала територією найбільш постраждалою від війни. Це, у свою чергу, призводить до пошуку потенціалу досі недоексплуатованому. При цьому до 2050 року очікується демографічний вибух, коли кількість населення континенту збільшиться на 1 млрд.

У 2020 р. Росія експортувала в Африку сільськогосподарської продукції на 4 млрд дол. США, при цьому пшениця становила 90% всього імпорту. Доля Єгипту склала майже 50%, а за ним йдуть Судан, Нігерія, Танзанія, Алжир тощо.

Україна експортувала на континент зерна на 2,9 млрд. дол. США: пшениця (48%), кукурудза (31%). Крім того, було експортовано соняшникову олію, ячмінь та сою.

На Росію та Україну у 2020 р. прийшлося 14% світового виробництва злакових. В Африці, пшениця протягом тисячоліть є основною їжею багатьох людей. Серед сотні сортів, два найвідоміші – тверда пшениця та м’яка пшениця. Тверда пшениця використовується для виробництва макаронів і манної крупи, м’яка пшениця для виробництва хліба.

Що стосується соняшникової олії, то Україна у 2020 році посіла перше місце (40% світового експорту проти 18% росії).

У наведеній нижче таблиці дані шістнадцяти африканських країн, залежність яких від російської та української пшениці становить від 55% до 100%.

Загалом у цих шістнадцяти країнах проживає 374 мільйони осіб, що становить майже 40% населення. Ще 26 інших африканських країн, які залежать від українських та російських постачань менше ніж 50%, не враховуються в таблиці.

Перші місця посідають Єгипет, ДР Конго та Танзанія через чисельність їхнього населення та високу залежність до російської та української пшениці.

В той же час, велике занепокоєння викликають саме країни на південь від Сахари. За оцінкою експертів, ці країни мали дуже низькі запаси пшениці задовго до українсько-російської війни.

Що стосується країн Магрибу, які вже терміново шукають альтернативи, зіткнувшись із відсутністю запасів і поганими результатами останніх посівних кампаній, слід зазначити Лівію, яка входить до числа 16, і Туніс, який там не фігурує.

Нарешті, є три країни: Алжир, Марокко та Нігерія, що імпортують 17 мільйонів тонн пшениці, переважно російської і української, які диверсифікували свої джерела постачання задовго до початку війни.

Альтернативою є американська та канадська пшениця, а також пшениця ЄС. Проте, ціна продовольчої безпеки континенту зростає. Сплеск цін на м’яку пшеницю почався задовго до війни, досягнувши рекордної позначки в 276 євро в березні 2022 року. Ця тенденція має продовжитися як мінімум до першого кварталу 2023 року.

Ринок пшениці, як і будь-який ринок, піддається спільній еволюції попиту та пропозиції. І коли після початку війни в Україні пропозиція скоротилася на 25%, попит залишається. Війна в Україні також призвела до стрімкого зростання цін на дизельне паливо, що призвело до різкого зростання вартості морського транспорту, який і так вже сильно постраждав від кризи Covid-19.

Для країн-імпортерів пшениці існує подвійна небезпека: зростання ціни на пшеницю та підвищена вартість транспортування. Найгірший сценарій — це коли цінова межа стане настільки високою, що країни, які розвиваються, змушені будуть скорочувати свій попит, що може викликати соціальні вибухи.

Продовольча безпека африканського континенту з населенням 1,3-1,4 мільярда суттєво послаблена «російсько-українською» війною, стоїть перед новими демографічними викликами до 2050 року, а саме збільшенням населення на 1 млрд. І цей показник є середнім між найоптимістичнішим і найпесимістичнішим демографічними прогнозами.

На відміну від економічних прогнозів, які часто підриваються особливими обставинами, такими як Covid-19, або непередбаченою ситуацією, як вторгнення Росії в Україну, факти вказують, що в масштабі покоління (25-30 років), ці прогнози правдиві з похибкою + або – 10%.

Тому важливо спостерігати, як розвивається демографія 16 країн, найбільш залежних від Росії та України щодо постачання пшениці, між 2022 і 2050 роками.

В таблиці наведено дані щодо еволюції населення 16 африканських країн, найбільш залежних від імпорту російської та української пшениці між 2020 і 2050 роками.

Проведене дослідження вказує на масштаби демографічного виклику, який необхідно врахувати у майбутньому. Найбільше зростання населення очікується у ДР Конго (+141%) і Танзанії (+115%).
 
У липні ц.р. світові ціни на пшеницю знизилися на 14,5%, згідно з даними Продовольчої та сільськогосподарської організації (FAO). Зниження в основному пояснюється новою Угодою між Україною та Росією щодо спрощення експорту товарів.
 
Що стосується Марокко, то наявні запаси можуть забезпечити країну протягом шести місяців. Цього року спостерігалося скорочення внутрішнього виробництва, тому Угода була сприйнята з ентузіазмом.
 
Крім України та РФ, Королівство отримує м’яку пшеницю з Франції, Польщі та Угорщини, тоді як тверда пшениця в основному імпортується з Канади.
 
Оскільки світова продовольча криза загострилася через війну, уряд Марокко виділив більше коштів на субсидування вартості товарів першої необхідності для своїх громадян, причому продукти харчування та газ для приготування їжі визначені як пріоритетні для субсидій.
 
За оцінкою президента Африканського банку розвитку (AfDB) А. Адесіна, війна в Україні призвела до дефіциту продовольства в 30 мільйонів метричних тон, що, за оцінками, призвело до «катастрофічного рівня продовольчої безпеки» для 30 мільйонів африканців».
 
Експерти прогнозують посилення економічної кризи та політичної нестабільності в Африці через різке зростання цін на продовольство та добрива, а також порушення ланцюжків поставок через російсько-українську війну.
 
Володимир ВОЛОШЕНЮК, для «Української лінії»