ЗАКЛАДЕНІ СЕНСИ І ПРОГНОЗИ
Україна опинилася у центрі боротьби (протистояння) глобальних гравців у їх прагненні побудови нового світоустрою. Водночас, українська криза здатна виявитися тригером, що запускає початок процесу суттєвих коригувань усередині міжнародної системи.
Численні попередження про вторгнення, що готується, публікувалися в ЗМІ з жовтня 2021 року. Російські вищі офіційні особи, однак, послідовно заперечували підготовку до війни з Україною. 21 лютого 2022 року Росія визнала незалежність «ДНР та ЛНР». Вранці 24 лютого пролунало звернення президента Росії В. Путіна щодо початку «спеціальної військової операції». Як обґрунтування вторгнення В. Путін заявив про необхідність захисту «ДНР і ЛНР» і самої Росії, а також використав не відповідну дійсності характеристику України як неонацистської держави.
Вторгнення Росії в Україну почалося 24 лютого 2022 року, приблизно о 5 годині ранку за київським часом. Російські війська увійшли на територію України з Росії, Криму та Білорусі, також до бойових дій включилися війська «ДНР та ЛНР». Дії Росії одразу отримали різке засудження абсолютної більшості країн світової спільноти та міжнародних організацій, Росія майже одностайно була визнана агресором.
Провідні російські експерти заздалегідь попереджали про жорсткі наслідки для Росії у разі розв’язання військових дій проти України, але в Кремлі було ухвалено рішення йти шляхом агресії, яка вже зараз очевидно привела Москву до провалу її планів на всіх рівнях – локальному, регіональному та глобальному.
По суті цієї роботи російських експертів («Реставрація, реформація, революція? Сценарії світоустрою після російсько-українського конфлікту»), російська сторона посилає сигнали про бажання Москви розпочати переговори з Колективним Заходом (далі – КЗ) про завершення війни в Україні, описуючи розуміння цілей та дій КЗ (сценарій «реставрація»), демонструючи сценарій протидій Росії таким планам – «гра без правил» (сценарій «революція») та пропонуючи для переговорів нібито компромісний варіант на російських умовах (сценарій «реформація»), послідовно описуючи ймовірні наслідки кожного сценарію для всього міжнародного співтовариства та пропонуючи певні торги.
Оцінка російських експертів цих сценаріїв
З трьох окреслених варіантів розвитку міжнародної системи після завершення гострої фази російсько-українського конфлікту для Москви найнебезпечнішим і потенційно найбільш витратним залишається сценарій реставрації. Він не тільки позбавляє РФ будь-яких дивідендів від проведеної спеціальної військової операції, а й прирікає країну на довгострокову міжнародну ізоляцію, безповоротну втрату значної частини її золотовалютних резервів, незворотну втрату багатьох найбільш значущих ринків вуглеводнів, зброї та інших товарів експорту, збереження стійких антиросійських настроїв у багатьох країнах світу та неминуче різке зниження статусу держави в ієрархіях світової політики майбутнього. Сценарій реставрації не допускає варіантів того, що значна частина російських втрат на західному треку може бути оперативно та адекватно компенсована на інших географічних напрямках національної зовнішньої політики.
Сценарій революції може бути більш прийнятним і навіть вигідним для Москви. Тим не менш, і сценарій революції, на який деякі російські аналітики покладають великі надії, навряд чи відповідає довгостроковим національним інтересам — «гра без правил» в умовах значного економічного та технологічного відставання країни від її основних конкурентів здатна призвести до перенапруження сил та вимушеного переходу в «Другу лігу» світової політики. У багатьох відносинах вразливість Росії у світі може бути вищою, ніж у її противників. Так само сценарій революції сам по собі не зможе визначити майбутнє світоустрою на певний тривалий час. Радше, він стане лише проміжним етапом у планетарній перебудові.
Таким чином, лише реформований світовий порядок має шанси на те, щоб успішно функціонувати протягом тривалого часу.
До сценарію реформації можна дійти:
- або безпосередньо за підсумками нинішньої кризи;
- або опосередковано, пройшовши через етапи реставрації чи революції.
На Росію при будь-якому варіанті реалізації сценарію реформації очікує відносно тривалий період вимушеного зниження зовнішньополітичної активності деяких, раніше пріоритетних для Москви напрямів.
Москві доведеться все частіше виступати в Євразії в незвичній для себе ролі міноритарного акціонера, який досягає цілей у складі коаліцій за участю сильніших партнерів. Найближчим часом будь-які масштабні зовнішньополітичні ініціативи, що озвучуватимуться з Москви, сприйматимуться переважною частиною міжнародного співтовариства із великою долею обґрунтованого скепсису.
Так, сигнали і сенси, що закладені у цих сценаріях російських експертів, мають значення не тільки для України і Європи, але й для побудови нового світоустрою (чи його зміни) на глобальному рівні. Україна ж у цьому процесі відіграватиме помітну роль.
Розглянемо докладніше зазначені сценарії – «реставрація», «революція» та «реформація».
Стратегія КЗ у сценарії «реставрація» зводиться до досягнення перемоги над Москвою через довгострокове економічне виснаження Росії. РФ має визнати втрату зони впливу в Україні та вийти з усіх територій України. Експерти вказують, що для цього Заходу доведеться мобілізувати всі політичні, військово-технічні та економічні ресурси, що є у нього, і протистояти Росії так довго, як це може знадобитися – тобто, потрібен високий рівень консолідації КЗ у довгостроковій перспективі.
В своєму сценарії «революція» росіяни ж прогнозують, що у разі відсутності жодної домовленості щодо припинення конфлікту на території України та навколо неї — ні між Москвою та Києвом, ні між Росією та Заходом, — варто очікувати від Кремля продовження військового конфлікту й надалі:
• Війська РФ не відійдуть із зайнятих ними територій України.
• Продовжуватимуться наполегливі спроби створення нових «народних республік» за межами ДНР і ЛНР.
• Воєнна активність сторін у якийсь момент зміниться нестійким перемир’ям, що постійно порушуватиметься.
Як видно з дій та заяв Росії, саме це зараз і відбувається у тих чи інших формах. Тобто, своїм сценарієм «революція» Москва намагається максимально підняти ставки у переговорах із КЗ, щоб потім у торгах спуститися у сценарій «реформація» та отримати визначально бажані результати.
Експерти визнають, що це тривале протистояння для Росії може бути невигідним, і що потрібно шукати компроміси, а саме – розділити Україну на зони впливу між КЗ та РФ з урахуванням російських інтересів.
Визначені інтереси РФ:
• статус Криму та Донбасу визнається Києвом та західними столицями якщо не де-юре, то де-факто з можливістю повторного проведення референдумів та офіційного визнання;
• відмова України від спроб вступити в НАТО в обмін на отримання багатосторонніх гарантій безпеки, що юридично зобов’язують;
• місцеве суспільство приймає ідею нейтралітету;
• домовленість щодо параметрів військового потенціалу України;
• членство України в ЄС можливе у середньостроковій перспективі, але більш бажаним є особливий статус відносин України та ЄС.
Експерти наполягають, що політичний компроміс має бути заснований на розумінні керівництвом США того, що Україна не належить до сфери американських життєво важливих інтересів, а головним стратегічним противником Вашингтона є Пекін, а не Москва. Росія всіляко намагається вивести Україну із зони уваги глобального рівня та інтересу глобальних гравців. Москва наполягає, що Україна має залишитися в зоні інтересів регіональних гравців, а отже, «ділити» Україну мають Росія та ЄС, а не Росія та США/ЄС.
Росія пропонує не лише розділити зони впливу в Україні, а й розділити сфери впливу, дозволивши частковий політичний вплив Європи в Україні (тільки ЄС, але не США), а також Росія хоче зберегти під своїм контролем військовий та економічний вплив в Україні загалом.
Росія прагне послаблення консолідованої позиції КЗ, намагаючись грати на можливих непорозуміннях у відносинах між ЄС та США, запрошуючи ЄС відігравати центральну роль без огляду на позицію США та інших союзників. Експерти вважають, що Євросоюз має відігравати центральну роль у частковому політичному впливі в Україні та у постконфліктному відновленні країни – тобто. бути більш незалежним від США і більш згідливим з Росією, головним девізом якої у побудові взаємин є слоган: «інтереси вищі за цінності».
Як видно з аналізу російських експертів наслідків для України, найбільш сприятливий прогноз для України – це сценарій Колективного Заходу, в якому Україна зможе швидко та якісно подолати економічні наслідки постконфліктного періоду, має реальні перспективи вступу до ЄС та набуття членства в НАТО.
А два російські сценарії (революція і реформація) націлені швидше на досягнення хоч якихось власних значущих результатів у цьому конфлікті через пропозицію торгів Росії з КЗ та США, а також мінімізації негативних наслідків для Росії. Реалізації таких планів Росії заважає консолідація Колективного Заходу на регіональному та глобальному рівнях.
Наслідки у трьох сценаріях на глобальному рівні
Наслідки реалізації сценаріїв на глобальному рівні розглядаються для таких напрямків:
• Світоустрій;
• Консолідація, зокрема. вплив країн незахідного світу (виділені Китай та Індія);
• Універсальні міжнародні організації;
• Глобалізація;
• Міжнародний тероризм та міграція.
Російські експерти вважають, що сценарій КЗ «реставрація» може привести до західної коаліції під керівництвом США основну частину незахідного світу, таким чином повертаючи міжнародну систему до «однополярного моменту».
При такому розвитку подій Росії доведеться дотримуватись і виконувати загальноприйняті міжнародні правила, яким її поведінка останній десяток років зовсім не відповідає і за що її карають (в т.ч. і через санкції). Росію це не влаштовує категорично. Експерти прогнозують, що за максимально негативного сценарію «революція» (реалізацію якого Росія демонструє нині) Москва своїми діями добиватиметься того, щоб фактично перестали діяти універсальні норми міжнародного права.
Росія намагається демонструвати реалізацію тези про те, що на перший план у вирішенні конфліктів виходить конкуренція з використанням інструментів «жорсткої сили». Тобто. експерти серйозно намагаються залякати Колективний Захід тим, що Росія постарається в даному сценарії досягти максимально негативних наслідків на глобальному рівні і нібито готова до повної руйнації світопорядку, що склався, якщо КЗ не погодиться на її ультиматуми по Україні, тому Колективному Заходу нібито просто необхідно розпочати переговорний процес з Росією за компромісним сценарієм на умовах російських, щоб не трапився хаос.
У цих пропозиціях РФ у сценарії «реформація», озвучених експертами, зберігаються ті самі обриси побудови світоустрою, яких Москва домагалася і раніше, але у більш м’яких формах. Раніше завдання Росії полягало в тому, щоб зберегти і посилити свою залученість і вплив (військовий, політичний, економічний) у регіональному просторі для перенесення розгляду спірних питань («активів») на майданчик РБ ООН та подальших торгів між такими «активами» там у свою користь, використовуючи право «вето», та закріпити своє право на власні «зони впливу».
Тепер експерти пропонують нібито компроміс – у сценарії «реформація» передбачається відмова США від жорсткого протиставлення «демократичних» та «авторитарних» режимів; нова розділова лінія має пройти, на думку експертів, між «відповідальними» та «безвідповідальними» гравцями.
Так, розуміючи, що консолідація КЗ посилюється саме через агресію РФ проти України і змінити цей факт поки що неможливо, експерти пропонують змінити самі установки в консолідації: уникнути «протистояння» (боротьба) і повернутися до «стримування» (конкуренція).
Слід зазначити, що на початок військової агресії, розв’язаної Росією, саме установка «стримування» (конкуренція) і була пріоритетною для КЗ та США. Але зі зростанням російської агресії в Україні та погроз вже всьому цивілізованому світу дана установка по відношенню до Росії трансформувалася в «протистояння» (боротьбу) і повернути її в більш м’яку форму (як це було до війни) вже навряд чи вдасться без значних поступок і втрат з боку Росії – всьому є своя ціна, і РФ доведеться її заплатити. По відношенню до Китаю формулювання поки що залишилося колишнім – «стримування» (конкуренція).
Як говорилося раніше, консолідація відіграє важливу роль у побудові нової моделі світоустрою на глобальному рівні. Російські експерти вважають, що у сценарії «реставрація» Захід вийде із ситуації конфлікту більш консолідованим. Вони наголошують, що єдність західних країн виявиться не ситуативною, а стратегічною, тобто вона збережеться і після завершення гострої фази російсько-української кризи, а також пройде випробування президентськими виборами в США у листопаді 2024 р.
Щоб надати більш негативний аспект сценарію Росії «революція» у протидії планам КЗ у стратегічній консолідації, експерти сподіваються, що зберегти єдність Заходу в цьому випадку надовго не вдасться, незабаром після завершення активної фази російсько-українського конфлікту трансатлантичні протиріччя знову вийдуть на перший план. І Росія над цим планує активно працювати.
Експерти припускають, що конфлікт із Києвом неминуче відійде на другий план світової політики, і США не вдасться довго зберігати широку антиросійську коаліцію. Тим більше, що російська сторона має намір усіляко заважати такій консолідації через вплив на позицію деяких країн Європи (Францію та Німеччину) та країн незахідного світу (Китай та Індію).
Російські експерти роблять черговий реверанс у пропозиціях для Європи, стверджуючи, ніби сценарій реформації передбачає, що найближчими роками Євросоюз головним чином завдяки спільним зусиллям Німеччини та Франції може наростити військовий потенціал і досягти більшої стратегічної автономії від США. Тобто. Росія розраховує і надалі розігрівати ідею військової стратегічної автономії ЄС від США та НАТО, впливаючи на флагманів європейської економіки – Францію та Німеччину.
Експерти пропонують ЄС використовувати можливості, що відкрилися, у вирішення української кризи, запевняючи, що вона може виявитися каталізатором більш активної та енергійної стратегії розширення Європейського союзу та на інших напрямках, зокрема, на Західних Балканах, а також призведе до посилення ролі Євросоюзу в багатьох регіональних кризових ситуаціях. (Афганістан, Сирія, Лівія, Ефіопія, Малі). Тут слід зазначити якраз зацікавленість саме Німеччини та Франції у посиленні впливу (або відновленні свого впливу) у цих міжнародних активах.
Експерти роблять припущення про те, що, прийнявши умови РФ у компромісному сценарії по Україні «реформація», Європа стане сильнішою і незалежнішою, ніж раніше, і Росія не тільки не заважатиме цьому (як раніше), але навіть більше сприятиме – це саме те , чого РФ домагається від КЗ: розділ зон впливу в міжнародних активах і визнання їх іншими світовими гравцями. Заради визнання своїх умов щодо зони впливу в Україні Росія готова піти на компроміс в інших міжнародних активах, насамперед для ЄС – це пропозиція торгів, насамперед для Франції та Німеччини.
Тобто, можна припустити – основні зусилля щодо впливу в Європі з метою схилити до своїх компромісів Росія прикладатиме саме по відношенню до цих двох країн – Німеччини та Франції, які далі вже самостійно будуть впливати (задавати тон) як на інші країни в ЄС в потрібному для Кремля руслі, і всього ЄС на відносини зі США.
Також російські експерти прогнозують, що зусилля Росії, спрямовані на руйнування існуючої міжнародної системи, можуть призвести до формування значних осередків хронічної нестабільності на Близькому Сході, Північній Африці, Південній Азії та інших частинах планети. Це звучить як загроза від Росії відкрити «другий фронт» і розпалити «пожежі» заморожених раніше конфліктів у всьому світі, в яких вона мала певну залученість (міжнародні активи), порушуючи баланси, що склалися, за їх мирним вирішенням. Такий стан справ, на думку експертів, розпорошить увагу Колективного Заходу та значно ускладнить його протистояння з Росією, а також можливість надання допомоги Україні.
Московські експерти у пропозиціях щодо компромісного сценарію на російських умовах «сценарій реформація» пропонують відмовитися від ідеї створення єдиного стійкого антиросійського фронту із включенням незахідних країн. Натомість вони пропонують повернутися до ідеї реформування всієї системи світової політики та економіки.
Такі сигнали про реформування всієї системи світової політики та економіки, і торгів за своє місце в ній посилаються якраз для деяких країн незахідного світу (таких, як Китай, Індія, арабські монархії зони Перської затоки тощо), підштовхуючи їх до відмови в консолідації з КЗ проти РФ на умовах Заходу, спонукають до підтримки російських пропозицій щодо змін світоустрою, пропонуючи свої (Росії) можливості впливу на глобальному рівні (в т.ч. на майданчику ООН), а також зіштовхуючи їх інтереси як один з одним (наприклад, монархії Затоки та Ірану), так і з інтересами глобальних гравців (США, ЄС).
Російські експерти в сценарії «реформація» прогнозують, що США доведеться враховувати нібито мінливе співвідношення сил і йти на поступки китайській стороні. Тобто. у компромісному сценарії на російських умовах для США пропонується прийняти (змиритися) з першістю Китаю і визнати його лідируючу роль у міжнародному просторі замість обіцянки КНР не руйнувати модель світоустрою, що склалася, погодившись на її реформи і конкурувати, але не протистояти. Обов’язковою умовою зводиться такий самий перехід і до Росії з боку США – від протистояння до стримування, так само, як і до Китаю.
Таким чином Росія посилає сигнали не тільки Америці про Китай, але й Китаю малюються певні перспективи (у вигляді компромісної торгової угоди та визнання провідної ролі КНР на глобальному рівні), натомість на гарантію підтримки Росії в реалізації компромісного сценарію на російських умовах обіцяється стабілізація балансу сил і із боку РФ.
Ще одна вимога російської сторони в цьому сценарії полягає в тому, що США не повинні втягувати Індію в будь-який двосторонній або багатосторонній військово-політичний альянс, і висловлюється надія, що розбіжності між двома країнами з важливих міжнародних питань, включаючи Росію та Україну, що виявилися під час конфлікту, збережуться й у майбутньому.
У сценарії «революція» (максимально негативний), готовність до реалізації якого демонструє зараз Росія, – спеціально акцентується на нібито готовності РФ до завдання максимальної шкоди всій системі сформованого світопорядку та руйнування планів Колективного Заходу в реалізації глобальних проектів – це сценарій намірів Росії щодо завдання максимальної шкоди усьому світу через неприйняття її ультиматуму Україною, тобто банальний шантаж та спроба залякування глобальних гравців з демонстрацією своєї нібито сили та можливостей.
Але насправді, як зазначають самі російські експерти, такі нібито можливості Росії дещо перебільшені, а наслідки для самого Кремля дуже сумні.
Санкції, як говорилося раніше, одна з найбільших проблем для Росії для реалізації своїх планів у міжнародному просторі. Росія протягом 8 років боролася за ослаблення чи зняття санкцій проти неї через український конфлікт, що розпочався у 2014 році з анексії Криму та окупації ОРДЛО. У результаті, розпочавши повномасштабну агресію проти України у 2022 році, Москва прийшла до того, що на її рахунку вже понад 10 тисяч санкцій — такої кількості не було у жодної держави за всю історію.
У перших двох сценаріях, реалізацію яких ми зараз спостерігаємо – «реставрація» (сценарій Колективного Заходу) та «революція» (сценарій Росії – «гра без правил») санкції проти Росії за прогнозами тільки наростатимуть і кількісно, і якісно, не дивлячись на спроби Москви створювати інструменти для обходу санкцій.
У сценарії «компромісів по-російськи» («реформація») експерти пропонують КЗ розглянути питання, як антиросійські санкції США та Європейського союзу можуть бути частково зняті. Як позначають експерти, це не означає, що більшість із введених після 24 лютого 2022 р. санкцій скасують, але російські умови полягають у тому, щоб активність на цьому напрямку поступово знижувалася, а практика прийняття різноманітних винятків із рестрикційних режимів — розширювалася.
Ізоляція. Експерти констатують, що при успіху реалізації сценарію Колективного Заходу «реставрація» Росія виявиться майже повністю ізольованою від решти світу (варіант «великої Північної Кореї»), хоча якісь обмежені напрямки співпраці Заходу з Москвою (наприклад, контроль над стратегічними озброєннями) можуть зберегтися.
Також експерти констатують, що у міжнародних судах протягом кількох років йтимуть розгляди за численними звинуваченнями на адресу Росії у скоєнні військових злочинів на території України під час спеціальної операції. Російське керівництво надовго залишиться токсичним для будь-яких міжнародних співрозмовників, включаючи партнерів до конфлікту.
Експерти наголошують, що повноцінна реінтеграція Москви у міжнародну політичну та економічну системи почнеться лише в ході наступного російського політичного циклу та на умовах КЗ.
У сценарії ж «реформація» (компроміси російською) експерти наполягають на тому, щоб міжнародне розслідування військових злочинів, що почнеться після завершення конфлікту, не мало однозначно антиросійської спрямованості; звинувачення щодо вищого російського політичного керівництва не повинні висуватися, і Захід гарантує не наполягати і не застосовувати жодні дії щодо зміни політичного режиму в Росії.
Російські експерти пропонують у компромісному сценарії розглянути та гарантувати варіант того, що Росія залишиться в положенні часткової ізоляції протягом деякого часу, але поступово буде «прощена» і повернеться до більшості міжнародних організацій та режимів.
Міжнародні активи. Експерти констатують, що за успішну реалізації сценарію Колективного Заходу «реставрація» Росія буде змушена обмежувати військову присутність у таких точках як Південна Осетія або Нагірний Карабах, а також змінювати відносини з міжнародними партнерами, наприклад, із Сирією.
Також вони стверджують, що можливості Москви надавати істотну економічну підтримку «ДНР і ЛНР», так само як і іншим подібним утворенням на пострадянському просторі також виявляться дуже обмеженими, що зумовить поступовий політичний дрифт цих територій у протилежний бік.
При реалізації ж Росією сценарію «революція» («гра без правил») головну її увагу, як припускають експерти, буде, як і раніше, зосереджено в Україні. Москва навряд чи зможе скористатися потенційними можливостями, що відкриваються, зміцнити позиції в нестабільних регіонах світу. Навпаки, прогнозується зниження її активності, наприклад, у регіонах Близького Сходу та Північної Африки.
У компромісному сценарії «реформація» (компроміси російською) експерти припускають, що довгострокові витрати конфлікту з Україною стримуватимуть міжнародний вплив Москви протягом тривалого часу та претензії на роль «третього полюса» світової політики (поряд із США та Китаєм) доведеться надовго відкласти . Також припускають, що залежність Росії від Китаю збільшуватиметься, незважаючи на ймовірні спроби протидії цій тенденції з боку Заходу.
Отже, як видно з вищевикладеного, навіть у сценарії «реформація» (компроміси по-російськи) Кремль не зможе досягти своєї головної стратегічної мети – стати окремим незалежним полюсом впливу в міжнародному просторі.
Висновки
Як видно з вищевикладеного, Росія, розпочавши повномасштабну агресію проти України, переслідує стратегічні цілі насамперед на глобальному рівні – для зміни світоустрою на свій лад (підміна понять, інтереси вищі за цінності, розділ зон впливу). І як очевидно з аналізу та прогнозів самих російських експертів – домогтися своїх цілей Москві поки не вдається.
Надаючи допомогу та підтримку Україні у відбитті збройної агресії Росії, консолідуючи міжнародне співтовариство в антиросійську коаліцію, Колективний Захід та США також переслідують стратегічні цілі, що виходять далеко за рамки локального чи регіонального рівнів – це збереження справедливого світового порядку (порядок заснований на правилах, захист демократичних цінностей, стримування агресивних автократій).
Так, через агресивні дії Росії, Україна опинилася в центрі боротьби (протистояння) глобальних гравців у їх прагненні побудови нового світоустрою.
Але також стає зрозуміло, що для Москви на сьогоднішній момент стає головною метою вже не так досягнення своїх власних стратегічних цілей, як – недопущення досягнення стратегічних цілей Колективного Заходу та США. І в цьому напрямку Кремль готовий кинути всі сили і засоби, що в нього є. Насамперед це стосується посилення тиску на Україну, адже саме Україну Росія використовує для «продавлювання» своїх інтересів Колективному Заходу (насамперед США) на глобальному рівні.
Як розвиватимуться події та сценарії; які зміни відбуватимуться у вимогах Росії у цих сценаріях як до України, так і до Колективного Заходу; які сценарії з примусу до миру на своїх умовах задумуватиме і реалізовуватиме Росія в Україні; у яких саме активах і як змінюватиметься розстановка сил у міжнародному просторі з розвитком російсько-українського конфлікту; які контрзаходи прийматиме Росія у міжнародному просторі проти заходів КЗ та США; на які компроміси може піти Москва і Колективний Захід у світлі воєнного конфлікту, що триває в Україні тощо. – ми спостерігатимемо і описуватимемо далі.
Процеси довкола російсько-українського збройного конфлікту багаторівневі та складні. Впевненість у тому, що справедливість буде відновлена і Україна обов’язково переможе у цій війні, сильна як ніколи, але є й розуміння того, що Україна та її союзники та партнери мають пройти важкий і не швидкий шлях у боротьбі з таким агресивним і підступним противником, як Росія.
Продовження буде…
Наталія ТИМОШЕНКО, для «Української лінії»
