РАКЕТИ, ЯКІ НИНІ НЕСУТЬ СМЕРТЬ УКРАЇНЦЯМ

РОДОМ З ТРЕТЬОГО РЕЙХУ

Минули ті часи, коли слово ракета асоціювалося лише з космосом, прізвищами Корольова і Гагаріна. Нині це слово викликає в українців острах і лють, оскільки наш ворог активно використовує у війні проти нас усілякі там «калібри», «іскандери» і навіть застарілі «точки У». Попри те, що влада Росії запевняла, ніби цілями їх «високоточної» зброї будуть виключно об’єкти військової інфраструктури, від ракетних ударів постраждало безліч цивільних об’єктів, а головне загинули сотні і тисячі мирних жителів міст і сіл України.

Вандалізм та цинізм ворога не має меж. 8 квітня 2022 року росіяни завдали удару ракетою «точка У» по залізничному вокзалу міста Краматорська Донецької області, де збиралися люди для евакуації. В результату цього злочинного удару загинуло 57 мирних мешканців, а ще 109 зазнало поранень.

Відомо, що вся радянська зброя на перевірку виявляється плагіатом. Це стосується не тільки всесвітньовідомого, так званого, аналоговнєту «автомата Калашнікова», який насправді розробив видатний німецький конструктор стрілецької зброї Гуго Шмайсер, але й танків, артсистем, літаків тощо.

Але найбільше Радянський Союз переймався ракетним озброєнням Третього рейху. Так, на завершальному етапі Другої світової війни були створені спеціальні трофейні загони Червоної армії, що переймалися пошуком ракет, відповідного устаткування, обладнання та документації. Мені вдалося поспілкуватися з одним із них. Це – Іван ЄРИГІН. На момент інтерв’ю Івану Івановичу було 103 роки. У 1945 році його було призначено старшим конструктором технічного бюро для пошуку та збору устаткування і технічної документації німецьких ракет «ФАУ-1» та «ФАУ-2». Відомо, що саме перша в світі балістична ракета далекої дії «ФАУ-2», розроблена німецьким конструктором Вернером фон Брауном і прийнята на озброєння Вермахту наприкінці Другої світової війни, є першим в історії об’єктом, що здійснив суборбітальний космічний політ, досягнувши при вертикальному запуску висоти в 188 км. Це трапилося в 1944 р. Після війни «ФАУ-2» стала прототипом для розробки перших балістичних ракет в США та СРСР.

Єригін Іван Іванович. Народився 2 січня 1917 року. Ветеран Другої світової війни. У Червоній армії з 1941 року. Призваний Таганрозьким РВК Ростовської області. Учасник німецько-радянської війни з 1 жовтня 1941 року. Помічник командира 93-го гвардійського мінометного Режицького Червонопрапорного ордена Кутузова полку з технічної частини 79-го стрілецького Берлінського корпусу 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту. Гвардії майор. Нагороджений орденами Вітчизняної війни І ст. та двома орденами Вітчизняної війни ІІ ст. та орденом Червоної Зірки. На момент інтерв’ю 103 роки.

  •  Після закінчення війни я залишився в Німеччині на два роки.
  •  Тобто після завершення війни Ви займалися перевезенням трофейної техніки до Радянського Союзу?

– Після війни мене викликали до штабу радянських окупаційних військ в Берліні. До Берліну я поїхав на трофейному опелі. Це був опель фіа. Приїхав у Берлін, а там в штабі мені дали на руки направлення і я поїхав до міста Зондерсхаузена. У місті Зондерсхаузені був розташований філіал, де знаходилося, так би мовити, конструкторське бюро Сергія Павловича Корольова. Ось. І там, при цьому бюро почала формуватися частина особливого призначення. Ви розумієте, яка задача стояла перед цим формуванням? Ви ж, напевне, знаєте хто такий Корольов?

– Звичайно, конструктор ракет!

  •  Перший генеральний конструктор! Значить завдання цієї частини особливого призначення було таке. Треба було взяти у німців всю можливу документацію та матеріальну частину, що залишилася. Усе це відбувалося в такому змаганні між американцями і англійцями. Хто більше захопить (І.Є. – сміється)!
  •  Мені доводилося про це чути…
  •  Але треба сказати, що американці, звичайно, випередили нас. Похватали вони більше, ніж це вдалося нашим… Але дещо перепало і нам. Взяти те саме наземне обладнання. Мені потім вже довелося займатися саме наземним обладнанням. Я в період накопичення даних з цього питання отримав, будемо вважати, звичайно тимчасове призначення… Воно було дещо незвичайним…
  •  Що Ви маєте на увазі?
  •  У мене в біографії є той факт, що я до лав армії потрапив як конструктор з роботи…
  •  Ви маєте на увазі свою довоєнну роботу безпосередньо у відділі конструкторів на Таганрозькому авіаційному заводі?
  •  Саме так. Правда, я потрапив до армії не з посади конструктора, тобто технічного працівника, а з посади секретаря, першого секретаря міського комітету комсомолу Таганрога. Протягом двох років мені довелося займатися саме комсомольською справою…

Щодо мого перебування в Німеччині в той час, то можу сказати, що жив я на приватній квартирі, природно в німців. Прізвище німця, в якого мені довелося жити, я пам’ятаю до цього часу. Його прізвище Ульріх.

– Гаразд, а на яку посаду Вас призначили?

– Я отримав посаду старшого конструктора технічного бюро. Це нині дивно, адже я навіть рядовим конструктором не пропрацював у цьому самому бюро.

– Чим займалося ваше технічне бюро?

– Значить, протягом двох років ми накопичували і документацію, і матеріальну частину. Нами було підготовлено спецпотяг німецького виробництва. До цього спецпотягу було завантажено техніку. Це були ракети Фау-11 та Фау-22.

– Тобто ваше бюро протягом двох років займалося формуванням спецпотягу, що мав потім вивезти до Союзу технічну документацію і обладнання для монтажу ракет?

– Наше технічне бюро розпочало роботу наприкінці 45-го, а приблизно в серпні 47-го було сформовано перший ешелон для відправки. І десь у серпні 1947 року перший ешелон з особовим складом, технікою та розбірними бараками відправився до Радянського Союзу. Мене було призначено комендантом цього першого ешелону. А що таке перший ешелон, який прямує до майбутнього полігону? Тепер це вже не таємниця…

  •  Ешелон, напевно, мав відбути до Капустиного Яру3?
  •  Саме так. Капустин Яр. До того ж за тим маршрутом, який нам обрали. Можливо, під час нашого руху він корегувався. Тобто ми їхали таємно. Я знав тільки кінцевий пункт призначення. А повного маршруту нашого руху ніхто не знав. Не знали і залізничники. Вони знали тільки, що чергова залізнична станція, скажімо Серпухов, ну і так далі. Словом, інформація про пересування нашого ешелону йшла від станції до станції, від коменданта до коменданта. І нарешті ми прибули до Капустиного Яру…
  •  У Капустиному Яру на вас хтось чекав?
  •  Місце голе, але, звичайно, були там тимчасові палатки.
  •  А вас хтось там чекав?
  •  Ага, начальник полігону. До речі, навіть прізвище начальника полігону тепер можна назвати і навіть вам записати прізвище цього генерала. Він був родом з України. Це був генерал Вознюк Василь Іванович. Він і був першим начальником полігону в Капустиному Яру…

Окрім того, можу не для запису, не для вашої книги сказати, що в Капустиному Яру з привезених запасних частин була зібрана Фау-2. Вам це знайоме?

  •  Тобто, ракета?
  •  Ви молодець! Ви вже підготовлені! Саме на полігоні в Капустиному Яру була зібрана перша ракета. І я в цьому приймав участь…
  •  У випробуванні?
  •  Під час запуску ракети…
  •  А коли її запустили?
  •  Коли? (І.Є. – сміється). По-моєму, в 47-му…4
  •  І що виходить, ось ви приїхали до Капустиного Яру, розвантажились, зібрали ракету і запустили?
  •  Так, але це ж (І.Є. – сміється)… Ви трішки дивна людина! Хіба так приїхав і зібрали? Для цього ж треба час!
  •  Маю на увазі, що Ви в 47-му приїхали на полігон в Капустин Яр, зібрали там ракету і в тому ж таки 47-му запустили її. Чи не так?
  •  Знаю, що я приїхав у 47-му, десь у другій половині літа. Було достатньо тепло… Там було спекотно, будь здоров! А ще пилюка довкола і все інше і так далі. Ось такі справи. Так що ось…
  •  З вами, напевне, до Капустиного Яру прибули і німецькі фахівці?
  •  Німецькі спеціалісти були тоді в Росії… (Радянському Союзі, – О.Ф.).
  •  Що вони там робили?
  •  Вони займалися організацією свого роду тилу конструкторського бюро, але я до цього процесу не мав найменшого відношення…
  •  А Ви особисто привозили до Капустиного Яру німецьких фахівців?
  •  Ні, ні, ні! У нас на полігоні німців не було!
  •  А я думав, якщо Ви везли документацію та устаткування, то, можливо, з вами були і німецькі фахівці, які могли підказати, як монтувати, врешті-решт, те саме пускове устаткування. Чи не так?
  •  Можливо, й були там один-два таких цивільних спостерігачі, які отримали дозвіл бути присутніми на випробуваннях… Подивитися, що нам вдалося зробити…
  •  Щось на кшталт консультантів?
  •  Так, але я в цьому не брав участі і підтвердити на сто відсотків, що там були, як ви сказали, німецькі фахівці, я не можу… Я допускаю, що вони могли бути на полігоні, допускаю це… У цьому є своя рація. Напевне, нашим фахівцям була все ж важлива думка німецьких спеціалістів, що ми зібрали, настільки ми досягли успіху у підготовці до пуску ракет… Але потім наше керівництво і Корольов, коротше, вони були розчаровані їхньою роботою та результатами цього конструкторського бюро і їх скасували там…
  •  А Вам особисто довелося спілкуватися з Сергієм Павловичем Корольовим?
  •  Звичайно! Я був ним прийнятий як офіцер, що приїхав запризначенням (І.Є. – сміється)! Корольов потис мені руку і запитав: «Хто-як?» Я в свою чергу: «Здраствуйте, Сергію Павловичу, майор Єригін прибув за призначенням!»

І ось Сергій Павлович дав команду створити технічне бюро, а мене призначити старшим конструктором, от і все!

  •  А яким у спілкуванні був Сергій Павлович?
  •  Як людина він був добрий, доступний… Але це все-таки була величина і його по плечу просто так не поплескаєш
  •  Ви привезли з Німеччини до Капустиного Яру документацію, а також складові ракет Фау-2. А ось скільки людей прибуло до полігону?
  •  Ну, це був підрозділ, який охороняв наш залізничний ешелон. Приблизно…
  •  Рота?
  •  Так, десь так. Не менше роти.
  •  А скільки вагонів було у вашому ешелоні?
  •  Вагонів?
  •  Штук двадцять?
  •  Я як начальник ешелону їхав у пульмані. Зі мною був мій заступник з політичної частини і так далі…
  •  А скільки все ж таки було вагонів у вашому ешелоні?
  •  Ну, зараз… Я їх не рахував… Для чого мені їх рахувати? Ось ешелон і все…
  •  Оскільки за допомогою крилатої ракети Фау-1 та балістичної ракети Фау-2 німці здійснювали обстріли Великої Британії, Франції та Бельгії, я хотів би, звичайно, отримати від Вас якомога більше інформації про випробування цих ракет на території Радянського Союзу.
  •  Ну що я вам скажу, звичайно, зараз це вже історія…
  •  Скажіть, будь ласка, а де ви розташувалися тоді в 47-му в Капустиному Яру?
  •  Ну, що я можу сказати? Привіз я тоді до Капустиного Яру, значить, розбірні німецькі бараки для солдатів.
  •  Розбірні бараки везли з Німеччини?
  •  Так. Щодо нашого розташування. Капустин Яр це – село. Так, село. Там ми, офіцери, розташувалися в цьому селі на приватних квартирах. А неподалік на височині почали будувати з цегли житлові приміщення для всіх нас, для особового складу. А особовий склад, який прибув разом зі мною, ми розмістили в бараках. Я говорив вам, що ці бараки ми також привезли з Німеччини.
  •  Тобто ви почали відразу монтувати житло для особового складу?
  •  Так. І це житло було комплексне. Воно було пристосоване не тільки для того, щоб переспати, а там була і кухня, і так далі…
  •  А скільки Ви пробули в Капустиному Яру?
  •  Десять років.
  •  Цілих десять років?
  •  Так, безпосередньо в Капустиному Яру, на полігоні…
  •  Яку посаду Ви тоді займали?
  •  Переважно я був старшим інженером з випробувань.
  •  Тобто Ви були свідком всіх випробувань та пусків ракет?
  •  Ну, аякже! Ми випробували там і літаки-снаряди…
  •  Ви пробули в Капустиному Яру до 1957 року?
  • Ну, може бути…

– А головний маршал артилерії маршал Нєдєлін загинув у 1960 році?

Він згорів у Казахстані на стартовому майданчику Байконуру. Чули?

– Так. Точно в Казахстані. тм т тм тм

Це сталося в Казахстані під час випробування ракет далекої, не Фау-2, а саме ракет далекої дії5, що доставали до Камчатки! А на Камчатці сиділи наші хлопці і дивилися, куди та ракета впала… Ось там і трапилася ця аварія…

4 березня 2020 року.

Місто Київ.

1«ФАУ-1» – літак-снаряд (крилата ракета). Знаходилась на озброєнні Вермахту в середині Другої світової війни. Назва походить від німецького Vergeltungswaffe-1 («зброя відплати-1»). Крилата ракета була обладнана пульсуючим повітряно-реактивним двигуном. Бойова частина складала 750-1000 кг вибухівки. Дальність польоту – 250 км, пізніше була доведена до 400 км. Вперше були застосовані 13 червня 1944 р. під час обстрілу Лондона. До 29 березня 1945 р. по Англії було запущено близько 10 000 ракет. 3 200 впало на території країни, з них 2 419 досягли Лондона. У результаті обстрілів загинуло 6 184 особи та 17 981 особа отримала поранення. Близько 20 % ракет відмовили під час запуску, 25 % були знищені авіацією, 17 % були збиті зенітками, 7 % знешкоджені при зіткненні з аеростатами. А також 20 % не досягли цілі через технічні неполадки. Вартість – 10 000 рейхсмарок, наприкінці війни – 3,5 тис. рейхсмарок.

 2«ФАУ-2» – перша в світі балістична ракета далекої дії. Була розроблена німецьким конструктором Вернером фон Брауном і прийнята на озброєння Вермахту наприкінці Другої світової війни. Перший пуск відбувся в березні 1942 р., а перший бойовий пуск – 8 вересня 1944 р. Всього було здійснено 3225 пусків ракети «ФАУ-2». Крейсерська швидкість – 5940 км/год, дальність польоту сягала 320 км. Бойова частина ракети – 800 кг вибухівки (амотол). Під час обстрілів Великої Британії ракетами «ФАУ-2» загинули близько 2700 осіб. Середня вартість – 119 600 рейхсмарок. «ФАУ-2» є першим в історії об’єктом, що здійснив суборбітальний космічний політ, досягнувши при вертикальному запуску висоти в 188 км. Це трапилося в 1944 р. Після війни «ФАУ-2» стала прототипом для розробки перших балістичних ракет в США та СРСР.

3Ракетний полігон в північно-східній частині Астраханської області Росії. Місце дислокації ракетного полігону було визначено Постановою Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) № 2642-817 від 3 червня 1947 р. Начальником полігону було призначено генерал-майора В. І. Вознюка, начальником штабу ГЦП – полковника М. З. Слєпакова. Перші офіцери на полігон прибули 20 серпня 1947 р. У вересні 1947 р. із Німеччини прибула бригада особливого призначення РВГК генерал-майора артилерії Олександра Тверецького, а потім два спецпотяги з обладнанням. На початок жовтня 1947 р. було збудовано бетонний випробувальний стенд і бункер на першому майданчику, стартовий майданчик з бункером, тимчасова технічна позиція, монтажний корпус. Окрім того, побудовано шосе і 20-кілометрова залізнична гілка, яка з’єднувала полігон з головною магістраллю на Сталінград.

41 жовтня 1947 р. начальник полігону генерал-майор Василь Вознюк доповів про готовність об’єкту до проведення запусків ракет. 14 жовтня 1947 р. перша партія ракет Фау-2 (А-4) прибула на полігон. А вже 18 жовтня 1947 р. було здійснено перший старт балістичної ракети в СРСР. Всього ж у період з 18 жовтня по 13 листопада 1947 р. було здійснено 11 запусків ракет Фау-2. Дев’ять ракет досягли цілі, щоправда зі значним відхиленням від заданої траєкторії, а дві – зазнали аварії.

5У листопаді 1950 р. на озброєння Радянської армії була прийнята перша балістична ракета Р-1. Це була майже точна копія німецької балістичної ракети далекої дії «Фау-2» створена під керівництвом Сергія Корольова. Це була одноступенева ракета. В якості пального використовувався етиловий спирт, а окислювач – рідкий кисень. Однокамерний ракетний двигун для Р-1 було спроєктовано Віктором Глушковим. Ракета Р-1 була досить примітивною, водночас досить складною в обслуговуванні з досить тривалим циклом передстартової підготовки. Р-1 могла доставити на дальність до 270 км неядерну боєголовку масою 1 т. Цікаво, що для серійного випуску Р-1 був перепрофільований Дніпропетровський автомобільний завод, який отримав «відкриту» назву «Південний машинобудівельний завод» і таємне – «Державний союзний завод № 586».

Олександр ФИЛЬ,

спеціально для «Української лінії».