Тактика «випаленої землі» – це старий та цинічний метод ведення війни, який використовувався з давніх часів. До нього і зараз у дещо інших випадках вдаються російські військові на українських землях. Вона заборонена статтею 54 Протоколу № I Женевської конвенції від 1977 року.
Її сутність зводиться до того, що війська, що відступають, вдаються до повного знищення всіх життєво важливих для супротивника продовольчих запасів та промислової інфраструктури з метою не допустити їх використання ворогом. Зерно вивозили, знищували продукти харчування, навіть худобу гнали на евакуацію через засіяні поля, щоб знищити врожай. Усе це викликало гострий дефіцит продуктів населення на початку війни. Далекого серпня 1941 року радянські війська відступаючи, замінували і знищили Дніпрогес. Операцію здійснив 157-й полк НКВС під керівництвом Бориса Епова. В результаті були знищені декілька частин наступаючого Вермахту, проте, як стверджує низка істориків, серед невинних жертв також опинилися мирні жителі і, навіть, відступаючі частини Червоної армії.
У листопаді 1941 року Сталін видав наказ, яким передбачалося знищення всіх населених пунктів у тилу німецьких військ з відривом 40 – 60 км у глибину від переднього краю і 20–30 км праворуч і ліворуч від доріг. Інтереси мирного населення до уваги не бралися. Тільки під Москвою з 19 листопада до 30 листопада 1941 року радянські військові в рамках цього наказу знищили 50 населених пунктів. Вже після війни герой СРСР Баурджан Момиш-ули у книзі «За нами Москва» написав про розпач і гнів мешканців сільських будинків, спалених червоноармійцями. Аморальним, злочинним, шкідливим та безглуздим з військової точки зору назвав наказ знаменитий сталінський диверсант Ілля Старінов. За його словами, якби тактика «випаленої землі» була здійснена за всіма вимогами, то під час окупації вимерло б майже все населення лівобережних областей України та окупованих територій Росії.
А ось як висловився про наказ всесвітньо відомий історик Д.Волкогонов: «Це було рішення на кшталт Сталіна. Люди ніколи не мали для нього цінності». І зараз людські життя не становлять жодної цінності для путіна та генералітету його варварської армії.
Володимир ГІНДА, для «Української лінії»