Російські громадяни, які щиро повірили в те, що пляшка заповнена сумішшю з керосину, смоли та бензину, більш відома в народі як «коктейль Молотова», є ніщо інше, як радянський винахід. А як же по іншому! Адже саме цими «напоями», названими на честь наркома закордонних справ Радянського Союзу, доблесні бійці Червоної армії зупиняли німецькі танки, що рвалися до Москви 1941 року. Проте поспішимо розчарувати квасних патріотів. Насправді «коктейль з пекельною сумішшю» був винайдений фінськими «очумілими ручками». Саме так, шановний читачу, фінами. А ще поспішаємо розчарувати войовничо налаштованих російських громадян, що Молотов до цього «пекельного напою» не має жодного відношення, від слова абсолютно.
Оскільки вперше пляшки з «пекельною сумішшю» були масово використані безстрашними бійцями фінської армії та шюцкора, під час радянсько-фінської війни 1939-1940 років. Саме цими «коктейлями» мужні громадяни Суомі зупиняли армади радянських танків, що рвалися до Гельсінкі. І називалася ця суміш, розлита по пляшках, інакше як «коктейль для Молотова», оскільки саме нарком закордонних справ СРСР уособлював собою агресора.
Однак згодом службова частина мови «для» зникла з вини горезвісного всюдисущого маркетингу. Справа в тому, що англійці саме в цей час шукали назву для контейнерів із запальними бомбами. Вони й позичили у фінів популярну на той час назву «гарячого напою», а щоб залишитися, як нині кажуть, політкоректними, трохи переінакшили його, прибравши ту саму службову частину мови «для». Таким чином, і з’явився новий “міцний напій” – “коктейль Молотова”. Однак, дотримуючись принципу історизму, як казали в недавньому минулому радянські вчені, варто все ж таки повернути службову частину мови на місце і надалі називати пляшку, заповнену сумішшю з гасу, смоли та бензину, не інакше як «коктейль для Молотова». Тобто «коктейль для агресора».
