ЯК ВНУТРІШНЬООРДИНСЬКА РОЗБІРКА XIV СТОЛІТТЯ СТАЛА «КУЛИКІВСЬКОЮ БИТВОЮ»
З дитинства росіянам розповідали, що перемога на Куликовому полі поклала край «монголо-татарському ігу». Насправді Куликовська битва, від початку до кінця, придумана літописцями казка. Зрозуміло, що цей опус із претензією на якусь хронікальність був створений у XVI столітті, тобто через 200 років після «історичної битви», на замовлення держави і, як кажуть нині, за бюджетні кошти. Воно й зрозуміло, адже держава, стурбована своєю винятковістю та претензією на месіанство, не може існувати без міфів.
Що ж насправді сталося 1380 року на Куликовому полі? Ви не повірите, але оспівана в билинах Куликовська битва, що ніби є визначальною подією для становлення, так званої, «російської держави», була нічим іншим, як бандитською стрілкою або, як кажуть історики, внутрішньоординськими розбірками між законним керманичом Орди Тохтамишем і змовником тумен-баші Мамаєм.
Тобто битви, ну тієї, яку нині подають дослідники, як історичний факт, зовсім не було. Просто зустрілися віч-на-віч дві армії Орди, і Мамай, побачивши, що частина його війська перейшла під руку Тохтамиша, просто втік з поля бою. Слід зазначити, що в «угрупованні» Тохтамиша був московський князь Дмитро на прізвисько Донський, а на боці Мамая були помічені рязанські князі.
Не знайшли слідів «лютого зіткнення» і археологи. Тридцять років тому на Куликовому полі працювала спільна експедиція Державного Історичного музею та Тульського музею археології. Незважаючи на те, що вчені були оснащені сучасними металошукачами, що дозволяють виявити метал на півметровій глибині орного шару, їм не вдалося знайти навіть натяку на оспівану в билинах битву. І всі спроби виявити артефакти, що стосуються XIV століття, виявилися марними.
Крім цього археологи не виявили і кісток убитих російських та ординських витязів. Попадалися кінські, коров’ячі і навіть ведмежі останки, але людських кісток ученим не вдалося виявити. З цього випливає, що за понад шістсот років, що минули після Куликовської битви, на ньому не було знайдено нічого, що могло б підтвердити факт бойового зіткнення, яке нібито визначило становлення російської держави, ну, і ясна річ, поклало край тому самому «монголо -татарському ігу».
Ось як емоційно прокоментував сам факт Куликовської битви радянський та російський вчений Лев Гумільов. У своїй книзі «Ритми Євразії» він пише: «Вибачте, але я не розумію: як можна вивчати російську історію і не бачити, де свої, і де чужі? Це або навмисне замовчування, або повна нездатність до історичного мислення…»
Але щоб нас не звинуватили в упередженості, і навіть спотворенні історії «руської держави», наведемо і досить сучасну думку представника офіційної російської історичної науки.
Отже, у своєму дослідженні доктор історичних наук, заступник директора Інституту російської історії Російської академії наук з наукової роботи Віктор Захаров, зокрема, пише: «Чим була Орда для Русі, чудово зрозумів св. Олександр Невський, який звернувся до Європи з мечем, а до хана – з миром та союзом. Запитають, а з ким же воювала згодом Русь на Куликовому полі? Ну, зрозуміло, не з Ордою, якщо найкращі ординські кінні лучники – найпрофесійніші воїни того часу – билися на боці Дмитра Донського та практично забезпечили російським перемогу проти Мамая. Смішно? Так, смішно, якщо усвідомити, наскільки можна було нас обманювати постійним збоченням великоросійської історії… ».