«Руській мір» є неоімперською ідеологічною і геополітичною доктриною періоду путінського правління. Цей міф покликаний подолати кризу російської самоідентифікації та легітимізувати експансіоністську політику Кремля. Є складовою частиною рашизма.
Концепт заснований, набув актуальності на початку ХХІ століття та базується на апологетиці «російського простору з часів Русі до сьогодення». Еклектично поєднує елементи панславізму (політичного об’єднання слов’ян, насамперед Білорусі, України та Росії під егідою останньої), євразійства (відмова від інтеграції із заходом – виключно декларативна), російського месіанізму та імперіалізму.
Ідеологічною основою доктрини є: російська мова («мова міжнаціонального спілкування»), що домінує роль Російської православної церкви, «загальна історична пам’ять»; інституційною – єдина держава, що поглинула Білорусь та Україну з авторитарно-тоталітарним режимом.
