Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (вересень 2026)
У вересні Мінськ повернувся до активного діалогу із Вашингтоном, хоча результати чергового візиту спецпосланця президента США до Білорусі виявилися досить скромними. О. Лукашенко під час переговорів дав зрозуміти: США мають виконати попередні домовленості, щоб справа рухалася швидше. Тим часом певна відлига спостерігалася і на польському напрямі. На полях Генасамблеї ООН відбулася перша за 10 років зустріч міністрів закордонних справ Білорусі та Польщі, що в перспективі може розпочати нормалізацію двосторонніх відносин між країнами. Така перспектива була нервово сприйнята в Кремлі: РФ показово відправила військовий гелікоптер у польський повітряний простір у день зустрічі міністрів. Тож О. Лукашенку довелося вчергове запевняти союзника, що багатовекторність Мінська не заважатиме реалізації двосторонніх планів. Одночасно з цим О. Лукашенко продовжує перевіряти боєздатність армії та внутрішніх військ.
Лукашенко доручив «розтрусити армію» та решту силовиків
Питання безпеки знову вийшло на перше місце у порядку денному білоруського керівництва. 11 вересня під час відвідування загальновійськового полігону Обуз-Лєсновський у Брестській області О. Лукашенко заявив про складну військово-політичну обстановку навколо Білорусі. Він висловив стурбованість тим, що сусіди «витрачають мільярди доларів на озброєння своєї армії», проводять навчання та розгортають нові військові підрозділи на кордоні з РБ, «нахабно, відкрито» ведуть розвідку щодо Білорусі («періодично фіксуємо різного роду провокації, порушення повітряного простору») тощо. Тож О. Лукашенко знову закликав готуватися до війни, щоб її уникнути. При цьому він підкреслював відсутність агресивних планів щодо сусідів: «ми прагматики. Ми розуміємо, що якщо ми на когось (припустимо, з наших сусідів) здійснимо напад, це смерті подібно. Виграти конфлікт з нашими “монстрами”, розташованими по периметру державами ми не можемо». Показово, що ця заява пролунала на тлі нового витка ескалації російсько-української війни та розмов про те, що РФ шукає нові способи послаблення України та її союзників, у т.ч. за рахунок розширення конфлікту на сусідні країни.
Очевидно, що у владі Білорусі посилюється тривога у зв’язку з новими ризиками для Мінська – як бути втягнутим у війну, так і постраждати безпосередньо від бойових дій. Тому в Білорусі продовжували займатися перевірками армії та інших силових структур. На нараді з військовими у Брестській області О. Лукашенко підкреслив: «Я вже казав по-народному: армію треба розтрусити, прийшов час. Всю армію. Всіх перевіримо. Аж до мобілізації» (мабуть, мова про перевірку мобілізаційної готовності). І додав, що поставлено завдання робити все, «як буде у війні», з урахуванням досвіду сучасних конфліктів.
Нова хвиля інспекційних перевірок цього разу зачепила МВС. 2 вересня у бойову готовність було приведено 7 окрему спеціальну міліцейську бригаду внутрішніх військ (ВВ) МВС у Вітебську. Як зазначив держсекретар Радбезу РБ О. Вольфович, О. Лукашенко поставив завдання перевірити не лише армію (у серпні перевірку розпочали у 51 артилерійській бригаді), а й «інші структури військової організації» в Білорусі, включаючи МВС, де подібні заходи проводять уперше: «Перевіримо весь алгоритм і весь ланцюжок — від постановки завдань міністром внутрішніх справ до командира з’єднання. Тому ми подивимося, які алгоритми розроблені в МВС, на відміну від Збройних Сил». Перед підрозділами ВВ було поставлено завдання забезпечити громадський порядок при дестабілізації обстановки («подивимося, як у внутрішніх військах впроваджено досвід спеціальної військової операції та інших сучасних конфліктів»). Зокрема, службовці ВВ відпрацьовували охорону об’єктів, припинення масових заворушень, спроб захоплення підприємств, блокування та ліквідацію ДРГ у міській забудові, звільнення із заручників представника місцевої влади, пошук невідомих із рюкзаками, які залишили предмети на залізничних коліях, обстеження залізничного полотна та прилеглої території з БПЛА, пішими та мобільними нарядами. До заходів залучали війська, щоб наблизити умови до бойових. Також брали участь ветерани органів внутрішніх справ та внутрішніх військ МВС. 8 вересня О. Вольфович оголосив про частковий відбій навчань, перевівши бригаду ВВ у режим повсякденної роботи.
14 вересня в рамках позапланової перевірки у бойову готовність привели танковий батальйон 19-ї окремої механізованої бригади Північно-Західного оперативного командування (у штаті мирного часу). Цього разу фокус був на питаннях управління військами. «Починаючи черговий етап перевірки, ми казали, що перевірятимемо, як функціонує система управління усім силовим блоком. Тому порядок доведення таких розпоряджень кожного разу буде різним. Ми перевіряємо, як працює вся система управління, як посадові особи здатні своєчасно ухвалювати рішення, своєчасно доводити завдання та контролювати виконання поставлених завдань», — зазначив заступник держсекретаря Радбезу РБ А. Горбатенко. А 23 вересня позапланова перевірка розпочалася у Військово-повітряних силах та військах протиповітряної оборони. О. Вольфович акцентував: «вони повинні завжди бути готові виконати раптові завдання, прикрити критично важливі об’єкти».
Крім того, по лінії міністерства оборони РБ з 1 по 25 вересня пройшли збори з військовозобов’язаними територіальних військ у Гомелі, Світлогірському, Октябрському та Мозирському районі, а також Заводському районі Мінська. Відпрацьовувалося формування загонів народного ополчення, забезпечення правопорядку, у т.ч. режиму комендантської години, а також – знищення бронегрупи противника, яка висувається, штурм траншеї, медична підготовка та протидія БПЛА із застосуванням турелей. 14-16 вересня у Червенському та Березинському районах Мінської області пройшло командно-штабне навчання територіальних військ, у фокусі якого було відпрацювання навичок офіцерів щодо роботи з особовим складом, взаємодія з органами внутрішніх справ, загонами народного ополчення.
З 15 по 18 вересня в РБ відбулося командно-штабне навчання із Західним оперативним командуванням. Відпрацьовувалося управління військами під час прикриття держкордону, пошук та знищення диверсійних груп, боротьба з легкою авіацією та безпілотниками. Практичні дії пройшли на полігонах «Гозький», «Брестський» та «Ружанський», а також на ділянках місцевості на території Брестської та Гродненської областей. До навчання залучали: механізовані батальйони, підрозділи забезпечення та охорони, а також управління військових частин, що входять до складу оперативного командування. За навчаннями також спостерігали військові аташе п’яти країн НАТО: Болгарії, Угорщини, Туреччини, США та Чехії.
Паралельно по лінії МВС пройшли навчання внутрішніх військ щодо розгону протестів (військовослужбовці відпрацювали «блокування осередку напруги, розосередження натовпу та затримання порушників») у Барановичах (03.09) та Поставському районі Вітебщини (11.09). Подібні тренування проводилися і раніше в серпні. Також 23 вересня в Гомельській області стартували комплексні командно-штабні навчання з перевірки готовності підрозділів МВС до дій в особливих умовах. У рамках першого етапу було проаналізовано різні сценарії розвитку оперативної обстановки та відпрацьовано алгоритми реагування на них. А під час активної фази навчань відпрацьовувалися практичні дії: затримання людей, які перекрили проїжджу частину; пошук та затримання збройних людей, які сховалися в будівлі залізничного вокзалу; звільнення провідниць, яких утримують у вагоні; штурм адмінбудівлі для звільнення заручників тощо. Окремо зазначимо відпрацювання пошуку диверсантів у районі Мозирського НПЗ.
Лукашенко оновлює армійське керівництво
Офіційний Мінськ зберігав курс на оновлення армії. 24 вересня О. Лукашенко підписав указ про призначення полковника Юрія Юнделя першим заступником начальника тилу Збройних сил – начальником штабу тилу. Його попередник на цій посаді Олександр Мосолов у липні пішов на підвищення та обійняв посаду заступника міністра оборони з тилу – начальника тилу ЗС РБ. Сам Ю. Юндель перейшов на нову роботу з позиції заступника начальника Департаменту транспортного забезпечення. А 28 вересня у рамках пакета кадрових рішень, які також торкнулися адміністративної вертикалі та урядового блоку, було оголошено про зміну керівництва Генерального штабу ЗС РБ. Новим начальником ГШ було призначено генерал-майора Володимира Бєлого. У липні 2026 р. його було призначено заступником міністра оборони. До цього він керував бойовою підготовкою ЗС РБ, а раніше командував Західним оперативним командуванням та очолював факультет Генштабу Військової академії.
Колишнього начальника Генштабу – першого заступника міністра оборони Павла Муравейка О. Лукашенко призначив заступником керівника своєї адміністрації, при цьому пояснивши таке рішення бажанням мати альтернативну точку зору на ситуацію в силових структурах. «Ви підходите, з моєї точки зору, для цієї ролі. Альтернативна, конкурентна точка зору повинна існувати на найвищому рівні. Це мені потрібно. Я хочу, щоб наші Збройні Сили були готові до найсерйозніших зіткнень, заходів, щоб їх уникнути. Наша мета одна — захистити той шматок землі, на якому ми живемо», — сказав Лукашенко. Сам П. Муравейко назвав це «посиленням Адміністрації в рамках створення повномасштабної, повноцінної картини процесів, що відбуваються, з метою забезпечення якісного керівництва країною та забезпечення президента всією необхідною інформацією для прийняття стратегічних рішень».
Він також пояснив, що альтернативна точка зору, якої від нього хоче Лукашенко, не обов’язково повинна «відрізнятися від даних представників силового блоку». «Вона буде просто більш глибинна, більш всебічна, ув’язана з питаннями економічного та соціального розвитку нашої країни», – додав П. Муравейко. Цей крок вкладається в логіку попередніх рішень О. Лукашенка, який не довіряє силовому апарату та створює додаткові можливості для контролю за силовиками. Тут варто нагадати, що у липні О. Лукашенко вже доручив посилити координуючу роль та вплив Ради безпеки РБ і особисто держсекретаря РБ на КДБ. Зокрема, він заявив, що Радбез повинен «наглядати» за КДБ та іншими силовими підрозділами та «доповідати президенту». Прикметно, що П. Муравейко – також виходець із Радбезу. Він був першим заступником нинішнього очільника РБ О. Вольфовича у 2021-2024 рр., а у 2020-2021 вони разом працювали в Генштабі, О. Вольфович був начальником ГШ, а П. Муравейко – його заступником.
Призначаючи П. Муравейка в АП, Лукашенко підкреслив, що його кандидатуру ніхто не рекомендував, і це нібито стало сюрпризом як для очільника АП Дмитра Крутого, так і для військових. Але він також обмовився, що О. Вольфович знав про майбутнє призначення, оскільки за дорученням О. Лукашенка заздалегідь довів до П. Муравейка «всі мої задуми», що також свідчить про посилення адміністративної ваги О. Вольфовича.
Слід також зазначити, що через кілька днів після призначення П. Муравейка на нову посаду стало відомо, що його обов’язки на новому місці виходять далеко за рамки забезпечення нагляду за силовим блоком. За словами Д. Крутого, він також візьме на себе контроль за стратегічними проєктами, причому не лише у сфері військово-промислового комплексу, а й пов’язаних із виконанням регіональних програм розвитку, а також координацію роботи помічників О. Лукашенка в регіонах і навіть геть далеку від проблем безпеки роботу зі зверненнями громадян. Це наштовхує на висновок, що переведення П. Муравейка в АП, можливо, також було пов’язане з необхідністю звільнити місце очільника ГШ для молодшого офіцера, який має досвід «польової» роботи (В. Бєлий відповідав за бойову підготовку). Це також співвідноситься з іще однією інтенцією О. Лукашенка, яка оформилася після підбиття підсумків першого етапу масштабної перевірки військ в обхід Міноборони – оновити військове керівництво, наситивши його професійними офіцерами, готовими до реальної війни.
Лукашенко хоче більшої віддачі від США
15 вересня після піврічної перерви відбувся черговий візит спецпосланця президента США по Білорусі Джона Коула до Мінська. Відновлення контактів після тривалої паузи свідчить, що інтерес сторін до продовження діалогу зберігається, однак результат останнього раунду переговорів між країнами зафіксував обмежений простір для подальшого зближення. Так, сторони домовилися про звільнення 25 білоруських політв’язнів, яких згодом доправили до Литви, в обмін на зняття санкцій США з двох білоруських компаній – «Лакокраска» та «Бєллеєсбумпром». Такий результат виглядає доволі скромно, особливо на тлі того, що під час попереднього візиту Дж. Коула до Мінська у березні 2026 р. США домоглися звільнення 250 політв’язнів, значній частині яких дозволили залишитися вдома, у Білорусі. У відповідь Вашингтон зняв санкції зі знакових для білоруської економіки підприємств БКК та «Білоруськалій», а також з «Белінвестбанку», Банку розвитку Білорусі та Міністерства фінансів.
Амбіції американців були високими і цього разу: напередодні візиту до РБ Дж. Коул казав, що розраховує на звільнення близько 200 політв’язнів. Однак схоже, що в Мінську були незадоволені реалізацією попередніх домовленостей із США, тому скоротили кількість політв’язнів у списках на звільнення, щоб домогтися від Вашингтону потрібного результату. «Ви знаєте, ми відкриті до обговорення будь-яких питань. Єдине (це не вимога, як ви сказали, а моє прохання до вас) — щоб ми неухильно дотримувалися наших домовленостей. З нашого боку і з боку Сполучених Штатів Америки», — нагадав О. Лукашенко Дж. Коулу під час переговорів. Про те, як ці «угоди» між країнами реалізуються на практиці, присутніх «буквально у кількох фразах» поінформував спеціально запрошений для цього прем’єр Білорусі О. Турчин.
Показово, що за підсумками зустрічі з О. Лукашенком Дж. Коул заявив: поточні домовленості між сторонами є «проміжними», а додаткове звільнення осіб та зняття санкцій з білоруських компаній продовжаться в майбутньому, коли спірні питання між сторонами будуть вирішені. «Наприклад, раніше ми вже знімали певні санкції заради звільнення людей, і тепер потрібно переконатися, що банки та бізнес у Сполучених Штатах розуміють, що означає це зняття санкцій, що вести бізнес у цій сфері, по суті, дозволено», – розповів він журналістам. Ймовірно, тут мова йде про епізод із «Сітібанком», де, як раніше заявляв О. Лукашенко, «застряг» платіж на 43-44 млн доларів від однієї з компаній, які співпрацювали з білоруською стороною. Дж. Коул згадував цю ситуацію під час зустрічі з О. Лукашенком, пообіцявши розблокувати гроші.
Ще однією сферою, яка становить інтерес як для Білорусі, так і для США, є відновлення комерційних поставок білоруського калію на ринок США. Зокрема, 21 вересня Дональд Трамп заявив, що США ведуть переговори про укладення «великої угоди» щодо закупівлі калійних добрив із Білорусі, причому за вигіднішою ціною, ніж у Канаді. Ще у серпні О. Лукашенко згадував про відправку тестової партії хлориду калію з РБ до США. Чи стане вона першою з багатьох або єдиною, залежить від волі Євросоюзу, який повинен скасувати заборону на транзит добрив через порти Литви, щоб доставка калію з РБ до США була економічно вигідною. При цьому європейські санкції проти РБ вводилися з політичних мотивів (у відповідь на репресії всередині країни та організацію міграційної кризи на кордонах ЄС, а продовжувалися у т.ч. з урахуванням сприяння РБ російській агресії), а отже домогтися їх скасування без кроків Мінська у напрямку деескалації буде дуже складно. О. Лукашенко розраховує у цьому плані на посередницьку роль США, але також створює додатковий тиск на Вашингтон, ставлячи масштабні помилування політв’язнів у залежність від конкретних послаблень для РБ.
За даними The New York Times, Дж. Коул обговорював питання транзиту білоруського калію під час зустрічей із керівництвом Литви та Латвії 16-17 вересня, на шляху з РБ до США. Але країни Балтії поки не демонструють ентузіазму щодо цього питання. Деякі з них, навпаки, наполягають на посиленні санкцій щодо РБ (Латвія) у зв’язку із наростаючим міграційним тиском. Про складність переговорів, на результат яких впливає у т.ч. військово-політична обстановка в регіоні, свідчить наступна ремарка Дж. Коула: «Якби не ці війни, ми б витягли всіх (політв’язнів – ред.) вже до наступного вівторка… Але війни створюють складнощі для нашого уряду, для уряду Білорусі та для всіх інших у світі». Розуміючи складність питання, у Мінську також не поспішали з обіцянками на адресу США: О. Лукашенко підкреслював, що зайвих добрив у РБ немає, і на цей рік усі обсяги вже законтрактовані.
При цьому спецпосланець Д. Трампа у розмові з журналістами про підсумки своєї поїздки акцентував на тому, що спілкування США з Білоруссю не обмежується питанням політв’язнів та поставками калію. США також зацікавлені в поліпшенні відносин Білорусі з іншими країнами регіону та поступовому поверненні країни на міжнародну арену. «Я вважаю, що світ став би кращим, якби Білорусь підтримувала хороші відносини з рештою світу. І мені здається, що вони намагаються», – сказав він. Крім того, Дж. Коул назвав «корисною» можливу роль О. Лукашенка як посередника між США та РФ, оскільки він має тривалу історію тісних відносин із В. Путіним. Дж. Коул також вважає, що О. Лукашенко потенційно міг би виступити як посередник у питанні війни.
Лукашенко обіцяє, що багатовекторність не віддаляє його від РФ
Знаковою подією вересня, яка засвідчила прагнення РБ до нормалізації відносин із західним світом, стала зустріч міністрів закордонних справ Білорусі М. Риженкова та Польщі Р. Сікорські на полях Генасамблеї ООН. Переговори між країнами на такому високому рівні не проводилися з 2016 р., однак ситуація з критичних для Польщі питань нормалізувалася, тому Варшава вирішила піти на такий крок, що, безумовно, є позитивним сигналом для Мінська, особливо в умовах зростаючих ризиків прямого втягування Білорусі в російсько-українську війну.
Зокрема, Р. Сікорські зазначив, що міграційний тиск на кордоні з РБ практично припинився, а звільнення політв’язнів тривають. Мінськ відпустив близько 800 осіб, включаючи Анджея Почобута, який до того ж з’їздив у вересні до Білорусі, де взяв участь у низці заходів польської громади, та зміг безперешкодно повернутися до Польщі, хоча багатьох білорусів після повернення з політичної еміграції влада затримувала. «Таким чином, сусідам дозволено більше, є більше приводів, щоб пробувати стабілізувати свої відносини», – сказав Р. Сікорські. За його словами, сторони обговорили ситуацію на кордоні, регіональну безпеку (у т.ч. транзит російських ракет і дронів через територію РБ, що становить загрозу для Європи). У МЗС РБ також підтвердили зустріч із Сікорські, зазначивши, що вона була «присвячена оцінці стану білорусько-польських відносин та шляхів їх подальшого розвитку в інтересах народів двох країн». Сторони також обговорили ситуацію в регіоні. При цьому Варшава дала зрозуміти, що умовою для продовження політичного діалогу між країнами є подальше поступове припинення агресивних жестів з боку Білорусі.
Активізація Білорусі на західному напрямку вказує на те, що Мінськ поки не зацікавлений у подальшій ескалації російсько-української війни, оскільки це призведе до розростання конфлікту і вимагатиме від Білорусі активнішої участі в ньому. Показово, що поспілкувавшись із білоруським колегою Р. Сікорські на одному з сайд-івентів ГА ООН прямо заявив: «білоруси дуже занепокоєні можливістю втягування у війну». На цьому тлі була помітна активізація дипломатичних зусиль РБ для просування «миротворчого» порядку денного. Зокрема, виступаючи на Генасамблеї ООН М. Риженков заявив про готовність Білорусі сприяти досягненню миру: «Ми довели свою здатність виступати у ролі надійного договірного майданчика. Ми готові й надалі робити все можливе для найскорішого досягнення миру в Україні». І закликав «до найскорішого початку реальних переговорів».
Росія при цьому уважно слідкувала за зовнішньополітичною активністю Білорусі, яка набрала обертів останнім часом. Незважаючи на відсутність безпосередніх контактів між керівництвом двох країн протягом вересня, Москва знаходила способи надіслати сигнал своєму головному союзнику, якщо така активність, на думку РФ, йшла в розріз із російськими інтересами. Показовою є ситуація із зальотом російського військового гелікоптера Мі-8 у повітряний простір Польщі 23 вересня, того ж дня, коли відбулася перша за 10 років зустріч глав МЗС Польщі та Білорусі. За даними Операційного командування польських Збройних сил гелікоптер ЗС РФ порушив польський повітряний простір об 11:08 ранку в районі н.п. Баранево. Гелікоптер летів із Калінінградської області, зайшов вглиб польської території на 300 метрів і перебував там 42 секунди. Варшава пояснила інцидент спробами РФ перевірити готовність польських систем ПВО.
Схоже, Кремль надсилав Мінську і не настільки публічні сигнали. Втім, у РБ уважно реагували на будь-які прояви невдоволення союзника. Так, 29 вересня на зустрічі з губернатором Ульяновської області РФ А. Русских О. Лукашенко запевнив політика, що «багатовекторність ніяк не віддаляє нас від Російської Федерації», а в основі такої стратегії лежать економічні, а не політичні інтереси. «Ми – патріоти, ми готові захищати свою Вітчизну. І ви повинні знати, що відходу тут ніякого і тим більше зради немає і бути не повинно. Чим закінчується зрада, ви бачите в Україні. Ми не хочемо повторити цю долю», – додав О. Лукашенко. Він також спробував вбудувати російські інтереси в свої плани щодо розвитку відносин із США і запропонував підключити США до будівництва заводу з виробництва азотних добрив, який РБ та РФ планують реалізувати за участі «Газпрому».
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру дослідження Китаю та Північної Євразії Інституту історії України НАН України,
спеціально для «Української лінії»