Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (червень 2026)
Після того, як В. Зеленський жорстко означив необхідність згортання білоруського пособництва російський агресії проти України, О. Лукашенко зробив відповідні кроки і почав з відключення ретрансляторів, які коригували російські дронові обстріли північноукраїнских регіонів. Поряд з тим, він не піддався на відверту російську провокацію – атаку на автобус с білоруськими громадянами, відповідальність за яку Москва намагалася покласти на Сили оборони України. А після важких переговорів на Валдаї з В. Путіним О. Лукашенко здійснив візит до Пекіна, де заручився підтримкою Сі Цзіньпина щодо нерозширення своєї участі у російсько-українській війні. Поряд з цим О. Лукашенко продовжував транслювати миролюбну риторику та навіть визнав, що на випадок «гарячої війни» білоруська армія у нинішньому її стані – це потенційні смертники.
Україна попередила, що не терпітиме білоруське пособництво РФ
У червні українське керівництво посилило тиск на Білорусь, розраховуючи, що жорстка риторика разом із військовими спроможностями України, що значно зросли за роки війни, змусить Олександра Лукашенка знизити ступінь залученості Білорусі до російської агресії проти України. У фокусі уваги було використання білоруської території для запуску ударних безпілотників по північних та західних областях України. За спостереженням Держприкордонслужби та Повітряних Сил ЗСУ, за останні кілька тижнів такі випадки значно почастішали. А вже 19 червня Володимир Зеленський на спільній прес-конференції з президентом Гондурасу Насрі Асфурою у Києві повідомив журналістам, що на білоруській території «вздовж двох областей, що межують з Україною», знову фіксується робота ретрансляторів, які «коригують вогонь по українському населенню». І висунув досить жорсткий ультиматум на адресу О. Лукашенка: «Там ретранслятори на відповідних вишках. Він може це зняти. Для чого слова, що він не хоче бути у війні? Хай зніме цю техніку, хай вимкне цю техніку. Я думаю, що йому тижня буде достатньо… Якщо він цьогоне зробить, зробимо ми». Пізніше, у вечірньому зверненні 20 червня В. Зеленський розповів, що Україні відомо про чотири ретранслятори в Гомельській та Брестській областях Білорусі, використовуючи які РФ завдавала ударів по об’єктах енергетики та залізничної інфраструктури у Житомирській, Рівненській та Волинській областях.
21 червня В. Зеленський вкотре торкнувся теми військової співпраці Білорусі з Росією, зазначивши в інтерв’ю українським ЗМІ, що Київ був змушений винести це питання в публічну площину, тому що непублічні переговори з Мінськом по каналах розвідки не принесли результату. «На рівні розвідок та військових, на рівні керівництва Білорусь отримувала інформацію: припиніть допомагати росіянам. Історія з ретрансляторами – не історія вчорашнього дня, це довгий процес», – повідомив президент. І додав: «Лукашенко має, окрім слів, демонструвати деескалацію». Тиск на Мінськ мав ефект: В. Зеленський повідомив, що з 22 червня ретранслятори в РБ перестали працювати. Втім, підтвердження про повний демонтаж систем українська сторона не отримала, а в білоруських незалежних медіа вже 26 червня з’явилися свідчення мешканців Гомеля, які чули характерні звуки прольоту ударного дрона.
Українське керівництво звертало увагу й на інші форми співпраці Мінська та Москви. При цьому В. Зеленський зауважував: у О. Лукашенка з’явилось розуміння, «що Україна буде відповідати. Тому не треба зайвих слів». Натомість Київ розраховує, що Білорусь мінімізує свою допомогу Росії у таких чутливихпитаннях як постачання нафтопродуктів. За даними Зеленського, експорт бензину з Білорусі до Росії за 5 міс. 2026 р. зріс у 13 разів у порівнянні з аналогічним періодом минулого року, а постачання дизельного палива – утричі, що може знижувати ефективність українських ударів по об’єктах нафтопереробки в Росії. В. Зеленський також згадував, що Київ відслідковує діяльність білоруських підприємств, які працюють на користь російського оборонно-промислового комплексу, постачаючи компоненти для бронетехніки, ракетних систем та ін. «Білорусі слід робити ті кроки, про які її фактичне керівництво говорить неофіційними каналами, щоб ми в Україні бачили, що Білорусь справді проти цієї війни», – попередив В. Зеленський.
Україна також реагувала на прямі воєнні загрози з території РБ. 25 червня після доповіді голови Служби зовнішньої розвідки О. Луговського український президент повідомив про військові приготування Білорусі вздовж українського кордону, які проводяться під «очевидним» російським впливом: завершується будівництво дорожньої інфраструктури, баз зберігання боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів. «Йдеться про прикордонні напрямки Кобрин – Ковель, Іваново – Маневичі, Лунинець – Сарни, Речиця – Коростень та Гомель – Чернігів. Ми знаємо, що в російських документах це описується саме в контексті завдань так званої “СВО”», – наголосив В. Зеленський і закликав РБ зупинити будівництво. На цьому тлі головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський оголосив про плани Києва посилювати оборону на півночі країни, нарощуючи можливості діючих підрозділів, а також анонсував створення нових бойових бригад та підрозділів безпілотних систем. По лінії ДПСУ також було прийнято рішення про подальше інженерне облаштування кордону та посилення технічних можливостей підрозділів із протидії дронам.
Київ докладав зусиль, щоб утримувати білоруське питання у міжнародному порядку денному. Українські дипломати попереджали про ризики подальшої ескалації за участі Білорусі на різних майданчиках на кшталт ООН чи ОБСЄ. А президент України порушував це питання у комунікаціях із лідерами держав-партнерів. У результаті особливу увагу до цього питання виявила Франція. Після телефонних переговорів Еммануеля Макрона з О. Лукашенком на початку червня за дорученням французького президента до Мінська приїжджав генеральний директор Головного управління зовнішньої безпеки Франції Ніколя Лернер. У медіа з посиланням на неназвані джерела повідомлялося, що О. Лукашенка попередили про серйозні політичні, економічні та міжнародно-правові наслідки, які можуть настати у разі подальшої ескалації (пряма участь у бойових діях або використання території РБ для дій, «пов’язаних з ядерною зброєю»). О. Лукашенко нібито запевнив французьку сторону, що «Білорусь не має наміру допускати агресивних дій проти України зі своєї території та зацікавлена у збереженні миру та стабільності в регіоні». Під час переговорів також нібито обговорювалися питання політв’язнів, перспективи подальшої взаємодії з Євросоюзом та санкційна політика ЄС. Офіційно ні в Мінську, ні в Парижі цей візит не коментували, але після нього О. Лукашенко зробив кілька показових заяв. Під час поїздки до Гродно він зазначив, що Білорусь готова до «цивілізованого діалогу» із західними сусідами «на користь наших народів» і запевнив, що Мінськ «не ставить за мету воювати». Пізніше в одному з інтерв’ю О. Лукашенко також заявив, що нам треба думати, як припинити війни, які зараз ведуться у світі, включаючи російсько-українську війну. «Все залежить від бажання буквально кількох людей», – додав він.
У цьому контексті також варто наголосити на комунікації Білорусі з КНР, яка хоч і стосувалася переважно економічної співпраці між країнами, все ж зачіпала і питання безпеки. З 6 по 8 червня візит до РБ здійснив заступник голови Китаю Хань Чжень. У фокусі його переговорів із білоруським керівництвом були питання розвитку ініціативи «Поясу та шляху», інтенсифікація промислової кооперації та інвестиційної співпраці між країнами. Враховуючи важливу роль, яку Білорусь відіграє у розвитку логістичних коридорів з доставки китайських товарів до країн Європи, будь-яка нестабільність у РБ, про перспективи якої регулярно попереджає Київ, істотно ускладнить співпрацю у цій сфері. Тож цілком зрозумілою є заява посла КНР у Білорусі Чжана Веньчуаня, яку він зробив, підсумовуючи візит Хань Чженя. «Рішучість Китаю розвивати відносини та поглиблювати співпрацю з Білоруссю непорушна, китайська сторона, як і раніше, підтримуватиме білоруську сторону у захисті суверенітету, безпеки та інтересів розвитку. Дві країни мають орієнтуватися на високоякісне спільне будівництво “Одного поясу, одного шляху” та безперервно створювати нові точки зростання співробітництва. Китай готовий разом із Білоруссю відстоювати спільні інтереси Глобального Півдня та привносити стабільність у неспокійний світ», – заявив він. Додамо, що таку саму тезу про підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності Білорусі озвучив голова КНР Сі Цзіньпін під час зустрічі з О. Лукашенком 29 червня. Він прибув до Китаю одразу після переговорів з В. Путіним на Валдаї, які, серед іншого, були присвячені «регіональній безпеці».
Білорусь не піддалася на російські провокації
У червні у двосторонньому порядку денному РБ і РФ спостерігалася постійна присутність теми російсько-української війни та перспектив її подальшого розвитку. Так, під час телефонних переговорів 2 червня О. Лукашенко обговорив з В. Путіним «актуальні питання союзницької взаємодії», «міжнародний порядок денний та обстановку в регіоні». З великою ймовірністю О. Лукашенко поділився з В. Путіним подробицями візиту глави французької розвідки до Білорусі. Спираючись на окремі висловлювання російських чиновників можна дійти висновку, що ця обставина викликала певне роздратування РФ. Зокрема, на одному з ефірів речниця МЗС РФ М. Захарова висловила здивування тим, що Франція веде переговори з Білоруссю, а не безпосередньо з Москвою. Пізніше Сергій Лавров додав, що в ході його робочої поїздки до Білорусі 14-15 червня Мінськ і Москва обмінялися думками «з ключових проблем, які створює Захід» навколо «українського врегулювання» і узгодили подальші дії в цьому напрямі: «У нас єдина позиція: ми союзники, ми вірні нашим союзницьким зобов’язанням, бачимо задуми тих, хто намагається шукати прогалини в наших підходах, вбивати клини, і будемо продовжувати те, про що домовилися і що схвалено нашими народами, – рухатися до зміцнення Союзної держави в усіх її вимірах».
У цьому контексті звернемо увагу на публікацію американського видання The Wall Street Journal, яке з посиланням на колишніх і нинішніх російських та європейських чиновників повідомило про спроби Кремля чинити тиск на Мінськ у розрахунку на більш активну допомогу Білорусі для досягненнявійськових цілей у конфлікті з Україною. За інформацією видання, серед вимог Кремля – використання території Білорусі для завдання ударів безпілотниками по Україні, розширення лінії фронту та відтягування українських військ, реалізація нетрадиційних операцій проти сусідів по НАТО. Зазначається, що Кремль передавав свої вимоги через посла Росії в Білорусі Б. Гризлова, який нібито погрожував О. Лукашенку припинити фінансову підтримку Мінська. У РФ очікувано відкинули звинувачення у тиску на Білорусь. Але у світлі ультиматуму, який Київ висунув Мінську, російське керівництво заявило про готовність застосувати «весь комплекс заходів», передбачений договором про гарантії безпеки між РФ і РБ, щоб забезпечити безпеку свого союзника і Союзної держави.
У логіку тиску вписуються й інші дії Кремля. Щоб підштовхнути РБ до рішучих дій у РФ, схоже, пішли на провокацію з обстрілом автобуса, який перевозив групу дітей із Білорусі на відпочинок до російського Геленджика. 17 червня російська сторона повідомила про подію, звинувативши українську армію у нанесенні удару безпілотником по автобусу, який проїжджав по території Брянської області РФ. Інцидент широко коментувався російським керівництвом. В. Путін назвав удар по автобусу «терористичним випадом», зазначивши, що подібні інциденти, «особливо удари по дітях, звичайно, стимулюють наших бійців на полі бою виконувати ті завдання, які перед ними ставить країна». Через тиждень після інциденту Слідчий комітет Росії звинуватив у «теракті» командувача Сил безпілотних систем ЗСУ Роберта Бровді та начальника Головного управління розвідки Міноборони України Олега Іващенка. Білорусь була поставлена в положення, в якому керівництво країни було змушене солідаризуватися з російською версією подій. МЗС РБ назвало «атаку українського безпілотника на цивільний автобус» «черговим актом тероризму» і вимагало від української сторони «вичерпних пояснень». Білоруське відомство також вручило тимчасовому повіреному у справах України Ігорю Новицькому ноту протесту, а пізніше ініціювало (з великою ймовірністю, після консультацій із Кремлем) засідання Ради безпеки ООН з цього приводу. Спікер МЗС РБ звернув увагу: «нині Білорусь не є членом Ради безпеки. Наше звернення було підтримане нашим союзником та постійним членом Радбезу Російською Федерацією».
Незважаючи на таку риторику, білоруське керівництво все ж утрималося від прямих звинувачень на адресу України. Так, О. Лукашенко погодився із твердженням, що дрон, який атакував автобус, був українського виробництва, але зазначив: «ми не поспішаємо робити якісь висновки», «даний випадок має бути розслідуваний». Він повідомив, що українська сторона оперативно відповіла на претензії Білорусі й поділилась власним баченням подій (з РБ 17 червня зв’язувався український омбудсмен Дмитро Лубінець). Пізніше О. Лукашенко назвав атаку на білоруський автобус провокацією та порушенням домовленостей із боку «окремих держав». А держсекретар Ради безпеки РБ Олександр Вольфович, коментуючи перебіг розслідування інциденту, заявив: «Не має значення, чий це автобус — білоруський, російський чи якоїсь іншої держави. Це автобус із мирними жителями. Але той, хто зробив цей удар, намагався створити привід для того, щоб зіштовхнути Білорусь з Україною, спровокувати якусь погану ситуацію». І додав, що «втягнути Білорусь у конфлікт не вдасться. Ми за мир, розсудливість, за вирішення всіх питань дипломатичним шляхом».
Протягом місяця О. Лукашенко зробив ще низку спроб переконати РФ у недоцільності глибшої участі у війні. В інтерв’ю телеканалу «Аль-Арабія» він назвав «абсолютно неприпустимим», щоб війна «перекинулася на територію Білорусі», зазначивши, що багато разів обговорював це питання з В. Путіним і знайшов розуміння з його боку, що від цього «більше буде шкоди, ніж користі». Він також заявив, що Білорусь вразлива у військовому плані: територія країни в українських військових «як на долоні», і у разі ескалації ключові виробничі та логістичні об’єкти РБ опиняться під ударом, а Білорусь цього не хоче. Нарешті він заявив, що Росія та Білорусь не зможуть забезпечити захист лінії фронту, яка збільшиться до 1,5 тис. км, якщо РФ атакує Україну з території Білорусі.
Пізніше на зустрічі з губернатором Московської області РФ А. Воробйовим О. Лукашенко розповів про переговори з неназваними представниками В. Зеленського. Він переконував, що ескалація на білоруському напрямі невигідна жодній із сторін, і закликав як Росію, так і Україну до пошуку компромісних варіантів. «Не треба заводитись, не треба кричати, не треба намагатися в морду по-російськи вдарити і так далі. Давайте по-людськи. Розуміючи, що таке Росія і що таке ми. Теж розуміння є (у українців – ред.)», – заявив О. Лукашенко. Він підкреслив, що не збирається відмовлятися від співпраці з Росією, незважаючи на зростаючий тиск із Києва. І додав, адресуючи свій коментар Б. Гризлову, який також брав участь у зустрічі: «Ми з президентом Росії тисячу разів обговорювали цю тему. Ну як воювати проти українців тут, якщо з того боку територіальні війська здебільшого? Ми що, будемо цих механізаторів, доярок та робітників стріляти, які не хочуть воювати з білорусами? Ми також не хочемо з українцями воювати».
Очевидно, О. Лукашенку в публічних та непублічних комунікаціях із російськими чиновниками вдалося переконати Кремль у необхідності знизити амбіції на білоруському напрямі. Так, переговори О. Лукашенка з В. Путіним 26-27 червня, згідно з офіційним повідомленням Кремля, були присвячені розвитку Союзної держави, торговельно-економічній взаємодії та реалізації спільних проектів у галузі економіки. Показово, що на переговорах також був присутній прем’єр РФ Михайло Мішустін, який відповідає за економічний блок двостороннього порядку денного, а не за питання безпеки. Пізніше в інтерв’ю проекту «Вєсті» В. Путін підтвердив, що тема російсько-української війни все ж таки обговорювалася. Він зауважив, що «у деталях» на цьому питанні «не зупинялися», але зазначив, що «окрики» з боку України «не викликаютьпаніки» у О. Лукашенка і нагадав, що Білорусь готова підтримувати вирішення воєнного конфлікту мирними засобами.
Тим часом у червні продовжувалися робочі контакти між відомствами Росії та Білорусі з питань безпеки та оборони. 2-3 червня глава міноборони РБ Віктор Хренін з’їздив до Росії для участі у засіданні Ради міністрів оборони країн ОДКБ. Там він провів низку зустрічей та переговорів, присвячених військово-технічному співробітництву та відвідав «одне з підприємств» російського оборонно-промислового комплексу. А 3 червня відбулися його переговори з главою МО РФ Андрієм Білоусовим, під час якої обговорювалися поточні та перспективні напрямки двостороннього співробітництва. Білоусов звернув увагу, що Мінськ і Москва продовжують розвивати військову та військово-технічну співпрацю «в умовах безперервної ворожої діяльності НАТО біля кордонів».
18 червня відбулася зустріч голови Держкомвоєнпрому Дмитра Пантуса з першим заступником директора Федеральної служби з військово-технічного співробітництва Росії Андрієм Бойцовим. Сторони обговорили стан та перспективи взаємодії між відомствами, а також підписали дорожню карту спільних проектів із комплексного сервісного обслуговування авіаційної техніки на користь третіх країн. А 26 червня О. Лукашенко підписав поправки до договору про розвиток військово-технічного співробітництва між Білоруссю та Росією, які спрощують купівлю продукції військового призначення у РФ.
У червні також повідомлялося, що білоруські сапери залучаються до робіт з розмінування у Курській області РФ.
Лукашенко визнав, що його армія потенційні «смертники»
Паралельно з пошуком можливостей для примирення із сусідами, у Білорусі приділяли особливу увагу підвищенню рівня обороноздатності країни. На нараді з керівництвом міноборони та інших силових структур 18 червня О. Лукашенко назвав низку пріоритетних напрямків розвитку збройних сил. Це підвищення ефективності протиповітряної оборони, протидія безпілотним літальним апаратам та підготовка офіцерів. Він звернув увагу на досвід сучасних воєнних конфліктів, який вказує на критичну роль якісної підготовки особового складу: «Ми розуміємо: не дай Боже, буде розв’язана гаряча війна, ми будемо просто схожі на смертників. Ми будемо просто смертниками. Ми ж це бачили у конфлікті Росії та України». І попередив: «південний кордон – півтори тисячі кілометрів … палає як ніколи. Ось відповідь деяким військовим, треба нам захищати південний кордон у посиленому режимі чи не треба». Втім, В. Хренін пізніше розповів журналістам, що військові спостерігають за тим, що відбувається, і тримають на кордоні з Україною «певні сили», але «у мінімальному обсязі для того, щоб забезпечити прикриття державного кордону у взаємодії з прикордонниками».
У червні начальник генштабу РБ Павло Муравейко також повідомив про плани посилити вимоги щодо територіальної оборони. Він обіцяв, що кількість заходів і військовозобов’язаних, які залучаються до підготовки, щороку зростатиме: «Ми направлятимемо на ці цілі приблизно третину ресурсу наших військовозобов’язаних, щоб здійснити підготовку в усіх куточках нашої країни». Нині ж у кожній області проводяться 3-4 командно-штабні навчання на рік з відмобілізуванням військовозобов’язаних. «Тільки зробивши оборону держави всенародною справою, можна досягти успіху та зберегти незалежність, територіальну цілісність та свободу», – заявив П. Муравейко .
Також звернемо увагу на законодавчу ініціативу, яку наразі обговорюють на рівні експертної ради при Раді Республіки РБ. Зокрема, П. Муравейко представив депутатам поправки до законодавства, які пропонують дозволити громадянам іноземних держав служити за контрактом у Збройних силах РБ та внутрішніх військах МВС. Нині контракт можуть підписати лише громадяни РБ.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,