Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (квітень 2026)
Під час квітневого візиту в Китай С. Лавров значну увагу приділив обговоренню «геополітичних аспектів». Зокрема, він намагався залякати китайське керівництвом тим, що начебто європейські країни разом з Україною формують антиросійський блок, який потенційно може бути небезпечним й для КНР. Вочевидь, російські залякування не переконали Сі Цзіньпіна та Ван Ї.
Пекін думками на Близькому Сході
У квітні, як і місяцем раніше, російсько-українська війна була на маргенесі уваги КНР через близькосхідне загострення. «Українська криза» не згадувалась у китайських повідомленнях про переговори Ван Ї з міністром закордонних справ Німеччини Йоханом Вадефулем (2 квітня), з верховним представником ЄС із закордонних справ та політики безпеки Каєю Каллас (2 квітня), з міністром закордонних справ Австралії Пенні Вонг (29 квітня). Жодної згадки війни не було в китайських повідомленнях про переговори 14 квітня в Пекіні прем’єр-міністра Іспанії Педро Санчеса з Сі Цзіньпіном, головою Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників Чжао Лецзи, прем’єр-міністром Державної ради Лі Цяном. Зазначимо лише, що П. Санчес побіжно згадав Україну (разом з Ліваном та Іраном) у своєму виступі в Університеті Цінхуа, закликавши Китай активізувати свою участь у припиненні регіональних конфліктів.
Одним із небагатьох винятків стала згадка про обмін думками щодо «української кризи» під час переговорів 16 квітня в Пекіні Ван Ї із заступником прем’єр-міністра та міністром закордонних справ Італії Антоніо Таяні. Крім того, дана тема обговорювалася 30 квітня в Пекіні Ван Ї із заступником прем’єр-міністра та міністром закордонних справ Бельгії Максимом Прево, згідно з повідомленням бельгійської сторони, Брюссель висловив своє занепокоєння щодо підтримки Китаєм російської військової економіки. Можна також припустити, що побіжно російсько-українська війна була згадана під час телефонної розмови 30 квітня Ван Ї з державним секретарем США Марко Рубіо. Водночас зазначимо заяву заступника постійного представника США при ООН Теммі Брюс, в якій вона закликала всі держави-члени ООН відігравати конструктивну роль у припиненні російсько-української війни, у тому числі шляхом припинення підтримки, яка дозволяє Росії продовжувати цю війну, а також заохочувати обидві сторони до переговорного врегулювання. При цьому вона наголосила: «Зокрема, ми закликаємо Китай негайно припинити постачання Росії товарів подвійного призначення та матеріальних компонентів, які сприяють її військовим зусиллям».
Питання припинення економічної підтримки російської агресії внесло до китайського порядку денного оголошення 23 квітня ЄС 20-го пакету антиросійських санкцій, до якого було включено 6 китайських компаній. Міністерство комерції КНР у зв’язку з цим випустило заяву, в якій наголошувалося: «Євросоюз проігнорував неодноразові подання та заперечення китайської сторони, безцеремонно включивши підприємства КНР до 20-го пакету санкцій проти Росії. Ми висловлюємо у зв’язку з цим глибоке невдоволення та рішучий протест». Китайська сторона закликала Брюссель негайно виключити підприємства з списків санкцій і вирішувати проблеми, що виникають шляхом діалогу.
У зв’язку з тим, що Китай розпочав обов’язки голови Ради безпеки ООН з 1 травня, зазначимо заяву офіційного представника МЗС КНР Лінь Цзяня, що Китай у період свого головування спрямує зусилля на політичне врегулювання міжнародних криз.
Україна-Китай: в очікуванні активізації політичних контактів
Протягом місяця українські офіційні особи не приділяли значної уваги китайському фактору. Варто лише наголосити на згадці китайського лідера Володимиром Зеленським в інтерв’ю CNN: «Я вважаю, що президент Трамп, президент Сі, прем’єр-міністр Моді та інші впливові світові лідери повинні сказати Путіну, що він повинен зупинити цю війну. Вони не можуть говорити Україні: «Ви маєте зупинити війну». Ми захищаємось. Ми не агресори. Що зупиняти? Усі разом ми маємо зупинити Путіна. Що означає бути великим лідером? Це означає зупинити війну дипломатичним шляхом ».
Андрій Сибіга у спілкуванні з журналістами висловив думку, що війна в Україні обговорюється під час будь-яких міжнародних переговорів. Так, у контексті відносин США та Китаю, за його словами, важливу роль відіграють енергетичні питання, зокрема закупівля Китаєм російських енергоносіїв: «Безумовно, це обговорюватиметься. З погляду енергоносіїв, які купує Китай у Росії, та інших факторів, і можливо ролі китайської сторони у врегулюванні – є різні підходи та бачення».
8 квітня прес-секретар МЗС Георгій Тихий на брифінгу повідомив, що зараз ведеться робота щодо узгодження термінів візиту глави МЗС України до Китаю, і при цьому він наголосив, що даний візит «має стати важливим елементом підтримки українсько-китайського діалогу». За його словами, на його порядку стояли б питання більш активного залучення Китаю до міжнародних зусиль щодо припинення військової агресії РФ проти України; активізація практичного співробітництва між країнами в торговельно-економічній та гуманітарній сферах тощо.
Служба зовнішньої розвідки України оприлюднила прогноз, що Росія та Китай у 2030-х рр. можуть перейти від нинішнього партнерства до конкурентних відносин через розбіжності у стратегічних інтересах: «На тлі ослаблення впливу США у східній півкулі та трансформації глобального порядку Москва і Пекін втратять статус ситуативних союзників. Їхні довгострокові цілі різняться: Росія зосереджена на формуванні власного панрегіону, тоді як Китай прагне глобального домінування. Це створює передумови для конкуренції за ресурси, території та союзників». Крім того, між КНР і РФ може посилитися конкуренція в низці азіатських регіонів (Корейському півострові, В’єтнамі та ін.), при цьому додатковим фактором стане зростання кількості країн, які намагаються уникати вибору між Китаєм та антикитайськими альянсами, що обмежить можливості Пекіна. Водночас наголошується, що економічна взаємодія між КНР та РФ продовжить зростати, однак у довгостроковій перспективі це не гарантує стабільного стратегічного союзу.
Говорячи про активність послів, відзначимо зустріч на початку квітня Олександра Нечитайла з головою Комітету із закордонних справ Постійного комітету ВСПН, керівником Групи міжпарламентської дружби «Китай-Україна» Лоу Ціньцзянем. Повідомлялося лише, що було обговорено актуальні питання та перспективи українсько-китайського міжпарламентського співробітництва.Ма Шенкунь опублікував статтю в українських ЗМІ, присвячену концепції екологічної цивілізації. У ній було наголошено, що Китай готовий поділитися з Україною як «житницею Європи»: досвідом рекультивації та відновлення забруднених ґрунтів, а також технологіями циркулярного землеробства; у сфері зеленого енергетичного переходу та низьковуглецевого розвитку технологіями та обладнанням у галузі сонячної та вітрової енергетики, а також накопичення енергії; у сфері відновлення екосистем та збереження біорізноманіття – досвідом управління річковими басейнами, створенням природоохоронних територій та охороною дикої флори та фауни.
Лавров малює Китаю геополітичні химери
Росія та Китай вели активний діалог у зв’язку з близькосхідною ескалацією. 5 квітня С. Лавров зателефонував Ван Ї, щоб зкоординувати кроки у Раді Безпеки ООН. При цьому МЗС РФ повідомило: «Виражене задоволення збігом підходів Росії та Китаю щодо більшості питань глобального порядку денного, включаючи ситуацію навколо Ірану, пов’язану з неспровокованою агресією США та Ізраїлю проти цієї країни». 7 квітня Росія і Китай заблокували в РБ ООН ухвалення резолюції, авторства Бахрейну, щодо Ормузької протоки.
14-15 квітня відбувся офіційний візит С. Лаврова до Китаю. Спочатку були проведені переговори з Ван Ї, в ході яких сторони узгодили плани зустрічі глав держав, яка відбудеться в першій половині 2026 р. Крім того, сторони обмінялися думками з міжнародних та регіональних питань: конфлікт між США та Іраном, ситуація в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні та Латинській Америці, «українська криза» (тут, зокрема, С. Лавров поскаржився: «Українська криза, яку Захід намагався штучно створити, щоб, як він заявляв, завдати стратегічної поразки РФ, зараз використовується насамперед європейцями для того, щоб почати виношувати плани про створення на заході Євразійського континенту нового агресивного блоку із залученням до нього українського режиму»). Показово, що С. Лавров спробував переконати Ван Ї, що Китай стикається зі схожими викликами: нібито Захід не припиняє своїх небезпечних ігор з питання Тайваню і в питанні Південно-Китайського моря, нагнітає обстановку навколо Корейського півострова. Відповідно, він запропонував « предметно обговорити наші практичні кроки» для реалізації ініціатив Сі Цзіньпіна щодо глобальної безпеки та В. Путіна щодо формування євразійської загальноконтинентальної архітектури безпеки. На це Ван Ї заявив, що китайсько-російські відносини не бояться «хмар, що затуляють погляд», і що співпраця у всіх сферах проходить випробування і стає тільки міцнішою. І додав: «Сторони повністю координують позиції та підтримують одна одну на міжнародній арені, демонструючи світові, що навіть проти течії існує правильний шлях, а в епоху змін особливо важлива відповідальність», тобто якісь принципово нові кроки не потрібні. Зазначимо, що розмова міністрів тривала близько чотирьох годин: вони спочатку провели зустріч у традиційному форматі, а потім під час робочої вечері обговорювали «перш за все геополітичні аспекти».
15 квітня С. Лавров був прийнятий Сі Цзіньпіном, якому передав «дружній привіт та найкращі побажання» від В. Путіна. При цьому міністр зазначив завдяки взаємодії лідерів відносини між країнами «демонструють високу стійкість до тих потрясінь, які охопили сучасний світ і в економічному, і в геополітичному плані, і, на жаль, дедалі більше цих протиріч набувають військового виміру». У свою чергу, Сі Цзіньпін попросив С. Лаврова передати щирі вітання В. Путіну і зазначив, що «в умовах складної та нестабільної міжнародної ситуації стабільність і впевненість у китайсько-російських відносинах набувають особливої цінності», водночас «обидві сторони повинні докласти всіх зусиль для реалізації важливих домовленостей…, зміцнити стратегічну взаємодію та тісно координувати дипломатичні зусилля для виведення всебічного стратегічного партнерства між Китаєм та Росією на більш високий рівень, забезпечення його стабільності та довгострокового майбутнього».
За підсумками свого візиту до Китаю С. Лавров у спілкуванні з журналістами розставив більш чітко низку акцентів щодо обговорюваних на переговорах тем:
• США хочуть перекласти стримування Росії на Європу, щоб звільнити собі руки на китайському напрямку: «Ось у цих інтересах вони і намагаються стимулювати не лише дискусії, а й практичні дії у напрямку створення військового антиросійського, заздалегідь анонсованого антиросійського військового блоку за участю України».
• США на Близькому Сході, крім підтримки Ізраїлю, перед собою ставлять за мету контролювати нафтові ринки, однак у Росії та Китаю «є всі можливості – і вже задіяні, і резервні потужності, і заплановані можливості для того, щоб не залежати від подібних агресивних авантюр, які підривають світову економіку». І далі: «Росія може, безумовно, заповнити нестачу ресурсів, що виникла і в КНР, і в інших країнах, які зацікавлені з нами працювати на рівноправній та взаємовигідній основі».
• У сфері євразійської інтеграції необхідно «уникнути дублювання та створити групу інтеграційних учасників, які будуть, розвиваючи свої субрегіональні програми, гармонізувати та взаємодоповнювати одна одну». За його словами, такою платформою може стати російська ініціатива «Велике євразійське партнерство». До найбільш активних інтеграційних об’єднань, які «прагнуть координувати свої дії між собою і тим самим максимально отримувати вигоду з тих переваг, які дає геополітичне та геоекономічне становище, насамперед приналежність до великого Євразійського континенту», С. Лавров відніс ЄАЕС, ШОС та АСЕАН. Він також навів як позитивний приклад координації проект газопроводу «Сила Сибіру – 2»: «Ми зіставляли його переваги з тим, які інфраструктурні енергетичні маршрути вже створені і як вони гармонійно поєднуються, у тому числі і з тими проектами, які опрацьовуються в Центральній Азії в рамках ініціативи “Один пояс – один шлях”».
Зазначимо низку оцінок, висловлених С. Лавровим під час Анталійського дипломатичного форуму. Зокрема, він зазначив: «Іноді кажуть, чому ви з Китаєм військовий союз не укладете. Ось у нас теж є деякі політологи, які кажуть, що час, час вже військовий союз, бо все йде до війни. Багато хто зараз про це говорить. На це ми вже відповіли, це записано в документі, який був схвалений, підписаний лідерами Росії та Китаю, що наші відносини за своєю якістю є вищими, глибшими, надійнішими, ніж класичні військові союзи». Поряд із цим С. Лавров переконував, що торговельні відносини РФ з Китаєм «дуже збалансовані» і оскільки активно розвивається співпраця в нафтогазовій сфері, в ядерній енергетиці та високих технологіях, включаючи космос, він не бачить «якоїсь односторонньої залежності». Хоча й додав, що побоюватися залежності, ймовірно, слід при взаємодії з партнерами, які вже неодноразово обманювали своїх колег: «У нас із Китаєм таких епізодів у нашій історії сучасної не було. З Китаєм дипломатія лідерів знаходиться, я вважаю, на найвищому рівні».
Зазначимо, що якраз на тлі візиту С. Лаврова до Пекіна російський журналіст Олексій Венедиктов, який має інсайдерські джерела у російській владі, вкинув у публічний простір інформацію, що нібито опрацьовується питання тристоронньої зустрічі в Китаї Сі Цзіньпіна, Володимира Путіна та Дональда Трампа: «Відкрита опція. Лідери обговорюють зі своїми командами». Однак, коментуючи цю інформацію, прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков сказав: «Наразі таких задумів немає». Зустріч у вказаному форматі є малоймовірною.
ООН: Китай та Росія шукають нового генерального секретаря
Росія та Китай вибудовують взаємодію з посилення свого впливу в ООН, зокрема у світлі майбутніх виборів нового генерального секретаря. Директор департаменту міжнародних організацій МЗС Росії Кирило Логвінов так пояснив російську позицію: « Не розкрию великого секрету: Росія на даному етапі не має переваг щодо кандидатур. Пов’язано це передусім про те, що процес висування триває. Сьогодні й у найближчі місяці важливо інше – довести до майбутніх претендентів російські принципові підходи до діяльності майбутнього генерального секретаря організації. У даному контексті тісно координуємось із китайськими партнерами». При цьому К. Логвінов зазначив, що Москва і Пекін докладно роз’яснюють іншим країнам, у тому числі у форматах СНД і БРІКС, логіку своїх вимог до кандидатів: «Завдання –сформувати широкий фронт однодумців з числа держав світової більшості, які усвідомлюють, що відновлення ролі ООН як ключового механізму багатосторонньої дипломатії можливими без “капітального ремонту” її секретаріату».
8 квітня в Пекіні пройшли консультації помічника міністра закордонних справ Цай Вея та заступника міністра закордонних справ Олександра Алімова з питань двосторонньої взаємодії в рамках ООН та Раді Безпеки ООН. «Ґрунтовно розглянуто широкий спектр питань на порядку денному Ради Безпеки та Генеральної Асамблеї, включаючи реформу РБ ООН, ініціативу генерального секретаря “ООН-80”, вибори непостійних членів Ради Безпеки та голови 81-ї сесії Генасамблеї, взаємодію в рамках Групи друзів на захист Уставів ООН, також низка регіональних сюжетів з акцентом на пошук шляхів політико-дипломатичного врегулювання ситуації навколо Ірану та взаємодія наших країн на дану тематику в РБ ООН», – повідомило МЗС РФ. Сторони особливу увагу приділили виборам Генсекретаря ООН: «Наголошено, що майбутній глава всесвітньої організації має стояти на рівновіддалених та нейтральних позиціях, сумлінно та невибірково підходити до принципів Статуту ООН, працювати на наведення мостів між державами – членами всесвітньої організації».
Міністерства оборони РФ та КНР: з чистого листа?
24 квітня у Москві відбулися переговори міністрів оборони Андрія Білоусова та адмірала Дун Цзюня. Як зазначив А. Білоусов: «Сьогоднішні переговори дозволять звірити позиції та визначити подальші кроки в рамках нашої стратегічної взаємодії». І далі сказав: «Військове двостороннє співробітництво в умовах постійно мінливої воєнно-політичної обстановки набуває особливої актуальності. Це один із ключових елементів регіональної та глобальної безпеки». У свою чергу, Дун Цзюнь зазначив, що «під стратегічним керівництвом голови КНР і президента РФ китайсько-російські відносини завжди розвиваються вірним шляхом і на високому рівні». За підсумками зустрічі було узгоджено новий план співробітництва у військовій сфері.
15-20 квітня корвети «Довершений», «Різкий» і судно постачання «Печенга» Тихоокеанського флоту (ТОФ) ВМФ РФ знаходилися у військовому порту Чжаньцзян у провінції Гуандун. П’ятиденний « дружній візит » передбачав відвідування кораблів один одного, проведення професійних обмінів та проведення спортивних змагань. Наголошено, що візит є частиною планових дружніх обмінів між флотами двох країн, він націлений на подальше зміцнення взаємної довіри та практичної співпраці. Окремо сторони намагалися запевнити, що візит не спрямований проти будь-якої третьої сторони і не пов’язаний із поточною міжнародною та регіональною ситуацією. 20 квітня російські кораблі вийшли у Південно-Китайське море. До Китаю російський корабельний загін здійснив «дружні заходи» до портів Джорджтаун (Малайзія), Тілава (М’янма), Вішакхапатнам (Індія), Читтагонг (Бангладеш) та Сіануквіль (Камбоджа).
Лукашенко набивається до Сі на родинну вечерю
Протягом квітня Олександр Лукашенко наполегливо нагадував Пекіну, що зближення з Вашингтоном не відбувається за китайський рахунок. Так, 6 квітня на зустрічі із генеральним секретарем ОДКБ Таалатбеком Масадиковим О. Лукашенко заявив: «І найнебезпечніше сьогодні для США те, що американці показали свою вразливість. Для них головним ворогом, як вони завжди говорили, був Китай. Але сьогодні й американці зрозуміли, що з китайцями вони ніколи не впораються. Ніколи. І це демонструє ситуація в Ірані». 17 квітня в інтерв’ю російським ЗМІ О. Лукашенко повторив свою тезу: «Трамп показав усьому світу, що США не всемогутні. За своєю потужністю супердержава, але не суперсила. Це зрозуміли усі. І головний ворог Америки – це Китай. Якщо американці не змогли впоратися з Іраном, я це давно сказав: “Не лізьте в Китай”, там така міць, з якою вони впоратися ніколи не зможуть”. Керівництво Америки зрозуміло, що вони супердержава, але не надсилала». За словами А. Лукашенка, це дає надію на те, що США рахуватимуться не лише з Китаєм і Росією, але й іншими країнами, «які мають свої інтереси». Поза тим, О. Лукашенко виправдовувався: «Якщо в Росії мене хтось дорікає, що я веду переговори з американцями, я можу задати їм питання: а ви що, не ведете з американцями діалог? Але я веду діалог з американцями не проти Росії і не проти Китаю».
20 квітня О.Лукашенко заявив, що найближчим часом зустрінеться із Сі Цзіньпіном: « У нас встановилася гарна практика – щороку, як китайці назвали це, проводити сімейні зустрічі. Ось найближчим часом ми з ним зустрінемося у родинній обстановці». О. Лукашенко нагадав, що приїжджає до китайського лідера зі своїм молодшим сином, який закінчив Пекінський університет: «Ми дружимо, спілкуємося».
Наприкінці квітня Китай на запрошення Міжнародного відділу Центрального комітету КПК відвідала білоруська делегація на чолі з керівником апарату адміністрації президента Білорусі Дмитром Крутим. Візит розпочався із Сіаню, де обговорювали нарощування перевезень у двосторонньому та транзитному сполученні з опорою на можливості Білоруської залізниці, а також на потенціал Китайсько-білоруського індустріального парку «Великий камінь». 27 квітня у Пекіні відбулася зустріч Д. Крутого із членом Постійного комітету Політбюро ЦК КПК, секретарем Центральної комісії з перевірки дисципліни КПК Лі Сі. Останній заявив, що Китай готовий співпрацювати з Білоруссю в реалізації домовленостей, досягнутих главами двох держав, продовжувати надавати один одному тверду підтримку з питань, що стосуються ключових інтересів та основних проблем, зміцнювати узгодженість стратегій розвитку та якісне спільне будівництво ініціативи «Один пояс, один шлях» тощо. У свою чергу, Д. Крутий заявив, що Білорусь віддана розвитку всебічного стратегічного партнерства з Китаєм у будь-яких погодних умовах і готова навчатися на досвіді Китаю в галузі національного управління та партійного будівництва. Д. Крутий також повідомив, що наразі завершується підготовка нової Директиви президента РБ щодо практичного наповнення всепогодного та всебічного стратегічного партнерства двох країн. Він наголосив, що в документ буде включена низкакроків щодо підвищення статусу відносин та поглиблення двостороннього співробітництва, а також перелік галузевих проектів та цільові економічні показники. Директиві буде надано максимально практико-орієнтований характер, при цьому вона міститиме політичну установку: для Білорусі поглиблення партнерства з КНР – корінний національний інтерес. Під час бесіди сторони обговорили графік контактів на найвищому рівні, співпрацю на міжнародній арені з акцентом на участь Білорусі у реалізації китайських глобальних ініціатив, інтенсифікацію міжрегіональної взаємодії, насамперед у торговельно-економічній та гуманітарній сферах, а також досвід боротьби з корупцією, підвищення дисципліни та ефективності роботи керівних кадрів.
Далі відбулися переговори Д. Крутого та завідувача Міжнародного відділу ЦК КПК Лю Хайсіна. Обговорили взаємодію з питань підвищення кадрового потенціалу, вдосконалення політичної системи, зміцнення інформаційної безпеки, а також залучення провідних китайських компаній до реалізації проектів у Білорусі. Крім того, наголошено, що відбувся діалог з широкого кола актуальних питань міжнародного порядку денного, досягнуто домовленості про обмін досвідом розширення ділових зв’язків та реалізацію економічних проектів в окремих регіонах світу. За підсумками переговорів було підписано Меморандум про поглиблення співпраці між Адміністрацією президента Білорусі та Міжнародним відділом ЦК КПК. У ході візиту до Пекіна Д. Крутий обговорив перспективи кооперації з Білоруссю з провідними компаніями КНР, які мають компетенції в таких галузях, як робототехніка, безпілотна авіація та нафтохімія. На полях візиту також відбулося відкриття представництва Національної державної телерадіокомпанії РБ у Пекіні.
17 квітня відбулася зустріч голови Комітету державного контролю (КДК, один із найбільш впливових силових органів РБ) Василя Герасимова та посла КНР Чжана Веньчуаня . Обговорили міжвідомчу взаємодію контрольних органів: В. Герасимов відзначив високий рівень співпраці КДК з Державним контрольно-ревізійним управлінням Китаю та Державним комітетом контролю Китаю. Однією з розглянутих тем була протидія корупції. Також обговорено питання соціально-економічного розвитку двох країн. Особливу увагу приділено питанням залучення прямих китайських інвестицій: було наголошено, Білорусь зацікавлена у більш активному залученні китайського бізнесу до білоруської економіки.
Відзначимо, що у повідомленні про відправлення 31 березня з Мінська до Китаю (у провінції Шеньсі та Цзянсу) збірного контейнерного потягу (логістичний оператор – «Белінтертранс») із продукцією білоруських підприємств (льон, пиломатеріали, целюлозу, сухе молоко), що вперше в практиці збірних сервісів вантаж у його складі прямувала продукція до іншої країни призначення (яка саме не зазначено, але, можливо, КНДР).
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
спеціально для «Української лінії»