Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (березень 2026)
Олександр Лукашенко намагався отримати максимальний результат від діалогу з США в умовах обмежень, які на нього накладають тісні відносини з Росією та Китаєм. Після чергового візиту Джона Коула до Мінська О. Лукашенко оголосив про готовність до «великої угоди» із США, яка може дати йому не тільки скасування санкцій в обмін на звільнення політв’язнів та відмову від репресій, а й міжнародне визнання. З іншої сторони, він не поспішав відмовлятися від співпраці із Росією, усвідомлюючи ризики такого кроку. Натомість, очевидно, за певного сприяння Москви, відбувся його візит до Північної Кореї.
Лукашенко і «стіл невдах»
Попри перестороги щодо рішучих кроків США у Венесуелі та Ірані, білоруське керівництво спробувало вивести діалог з американцями на якісно новий рівень, сприймаючи його як можливість посилити свої позиції у регіоні та світі. 19 березня в Мінську відбулася чергова зустріч Олександра Лукашенка зі спецпредставником президента США з питань Білорусі Джоном Коулом, післяякої було оголошено про звільнення 250 політв’язнів. У відповідь на це США зняли санкції з «Белінвестбанку», Банку розвитку та Міністерства фінансів Білорусі, а також «Білоруськалія», Білоруської калійної компанії та української дочірньої компанії «Агророзквіт». Цього разу можна говорити про відчутні результати для Білорусі, адже зняття обмежень дозволить знизити транзакційні витрати білоруських компаній при експортних операціях та в перспективі відновити постачання калію до США, якщо вдасться домовитись із ЄС та Литвою.
Подробиці, що їх озвучили представники США після переговорів у Мінську, вказують на готовність Вашингтону повністю перезапустити відносини з Білоруссю. З коментарів Дж. Коула західним ЗМІ стало зрозуміло, що американці в рамках так званої великої угоди, готовність до якої підтвердили і в Білорусі, очікують, що О. Лукашенко випустить політичних в’язнів, якізалишаються у в’язницях (близько тисячі осіб) і відмовиться від практики їх депортації до сусідніх європейських держав. «Ми вважаємо, що зможемо звільнити ще більше людей і, сподіваємося, до кінця року витягнути всіх», – зауважив Дж. Коул. Американці також порушували перед О. Лукашенком питання про припинення репресій та відмову від нових політично мотивованих арештів. Частину цих вимог у РБ уже почали виконувати, хоча донедавна відкат репресій здавався примарною перспективною. Так, практично всім, хто вийшов на волю в березні, дозволили залишитися в Білорусі, тоді як до Литви виїхали лише 15 осіб.
У відповідь на це у США заявили про готовність зняти більшість санкцій, запроваджених щодо Білорусі. «Що ви повинні розуміти: майже 80% наших санкцій проти Білорусі було запроваджено через політичних в’язнів. Тому ідея завжди полягала в наступному: ви віддаєте нам ув’язнених, ми даємо вам пом’якшення санкцій у різних пропорціях», – пояснив логіку США Дж. Коул. Тобто, по суті, що більше людей випустить режим О. Лукашенка, то більше санкцій знімуть із Білорусі – аж до 80% від усіх обмежень, які діють у США.
Серед інших очікувань Вашингтону не останнє місце, вочевидь, займає здатність О. Лукашенка збільшити дистанцію у відносинах Білорусі з Росією. Це має відображатися як у відмові від гібридних атак та нормалізації відносин із сусідами – Литвою та Польщею, – так і в готовності бути більш самостійним у відносинах із самими США.
Виступаючи в Інституті Дж. Маккейна, Дж. Коул підтвердив, що використовує контакти з білорусами для вирішення регіональних проблем: «Я зустрічаюся з послом Білорусі в ООН [Валентином Рибаковим] приблизно раз на тиждень чи два. Наразі до процесу залучені Литва, Польща. Потрібно добиватися їхньої співпраці». Сусіди Білорусі розраховують, що посередництво США допоможе їм вирішити проблеми з нелегальною міграцією та повітряною контрабандою, яка створює проблеми для цивільної авіації та військових, а також повернути заблоковані вантажівки та своїх громадян із в’язниць РБ. З іншого боку, Дж. Коул визнав, що тісно спілкується і з представниками білоруських демократичних сил і навіть просив їх зменшити градус критики на адресу О. Лукашенка, щоб не зірвати подальших переговорів щодо звільнення людей.
Якщо РБ погодиться на запропоновані США умови, Вашингтон запропонуєБілорусі політичне визнання та підтвердження легітимності режиму О. Лукашенка, що посилить його позиції на міжнародній арені. Дж. Коул підтвердив, що сторони обговорюють перспективу поновлення роботи посольства США в Мінську. На столі залишається й особиста зустріч О. Лукашенка із Д. Трампом. Дж. Коул підтвердив, що у Вашингтоні протягом кількох місяців обговорювали можливість організації переговорів двох політиків, але остаточного рішення так і не досягли. Водночас, 30 березня, коментуючи результати поїздки Дж. Коула до Білорусі, Д. Трамп подякував О. Лукашенку за звільнення ще 250 політв’язнів та зазначив, що «з нетерпінням чекає зустрічі з ним на наступному засіданні Ради миру». Прес-секретар О. Лукашенка Наталія Ейсмонт підтвердила можливість участі у зустрічі, «якщо засідання буде цього року, і якщо це буде прийнятним для білоруської сторони». Остання фраза звучить певним чином як натяк на позицію Росії, якавплинула на рішення О. Лукашенка не брати участь у першому установчомузасіданні організації. До російського фактору апелювали й американці. За словами Дж. Коула, його робота в Мінську це «на 95% гуманітарна ініціатива» без політичного підґрунтя. «Я не збираюся вбивати клин між ним [Лукашенком]та Путіним. Це відносини тривалістю 30 років», — зауважив спецпредставник Д. Трампа. Пізніше він відгукнувся про це як про перевагу для США: «він дуже близький до Путіна. Вони знайомі вже 30 років, і він, напевно, ближче до Путіна, ніж будь-який інший глава держави, і вони розмовляють приблизно раз на 10 днів, тому ми отримуємо зворотний зв’язок та повідомлення і по цьомуканалу».
Проте в США швидко зрозуміли, що О. Лукашенка цікавить не лише скасування санкцій, а і його власна вага на міжнародній арені. Він неодноразово ініціював обговорення із американцями тем, які не стосуються двосторонніх відносин, наприклад, таких як війна в Ірані та спецоперація США у Венесуелі. При цьому О. Лукашенко стверджує, що також намагався передавати Д. Трампучерез Дж. Коула поради з цього приводу: «Дуже хотів би, щоб мій погляд ви донесли до Дональда Трампа. Я, як і раніше, незважаючи на певні помилки, як я вважаю, Сполучених Штатів є прихильником вашого президента».
Вашингтон намагається розігрувати цю картку, щоб вплинути на дії Білорусі. Як зауважив Дж. Коул, О. Лукашенко «перебуває при владі вже 30 років, більше 30, і, думаю, він хоче бути світовим гравцем. Тож ми про це говорили. Його запросили до Ради миру. Він не приїхав. Ми мали розмову з цього приводу». При цьому спецпредставник Д. Трампа висловив думку, що зараз О. Лукашенко та Білорусь перебувають за «столом невдах» – разом із Кубою, Іраном та Венесуелою. За оцінкою Дж. Коула, О. Лукашенко «страшно налякало» те, що США зробили у Венесуелі та Ірані. А щоб сісти за стіл «хороших хлопців», «треба почати поводитися як нормальна країна», заявив Дж. Коул. «Не можна робити те, що ти робиш зараз. Не можна запускати кулі, тримати у своїй країні вантажівки. Всі цим незадоволені», – пояснив представник США.
Інтерес США до РБ також має економічне підґрунтя. Вашингтон, схоже, був би не проти імпортувати білоруські калійні добрива, особливо на тлі проблем із постачанням добрив із країн Перської затоки. Так, Дж. Коул повідомив, що обговорював це питання з міністром сільського господарства Брук Роллінс, яка, за його словами, зазначила, що білоруські добрива були б дуже корисними для США. При цьому Дж. Коул вважає, що постачання калію з РБ, який до того ж нещодавно було виведено з-під американських санкцій, мають здійснюватись через литовські порти. Спроби Дж. Коула примирити Литву та Білорусь поки що мали обмежений ефект. Мінськ погодився надати можливість литовським вантажівкам, заблокованим у РБ, безперешкодно виїхати до Литви. Прем’єр країни Інга Ругінене навіть заявила, що Вільнюс погодиться на зустріч із РБ на рівні заступників міністрів закордонних справ, але для цього Білорусь має повернути литовським перевізникам усі вантажні автомобілі, припинити потік повітряної контрабанди та заблокувати потік нелегальних мігрантів. Президент країни Гітанас Науседа конкретизував, що дії РБ повинні мати тривалий ефект, а стабільна ситуація на кордоні та в повітряному просторі має зберігатися щонайменше чотири тижні («ми розцінимо це як знак доброї волі і, можливо, почнемо такий діалог»). Г. Науседа також прокоментував питання щодо ймовірності відновлення експорту білоруського калію через порти Литви. Він нагадав, що санкції, які забороняють операції з білоруськими добривами, було запроваджено на рівні ЄС, і наприкінці лютого термін їх дії продовжили ще на 12 місяців. «Європа, безумовно, не готова порушувати встановлений термін продовження на даний момент. Але ці 12 місяців рано чи пізно минуть. За цей час можуть відбутися й інші позитивні зрушення, і в режиму є нескінченно багато можливостей показати, що вони дійсно хочуть зблизитися із Заходом, що вони хочуть перестати бути маріонеткою Росії у війні з Україною… і тоді ми, без сумніву, будемо тими, хто скаже… “дивіться, ситуація в Білорусі змінюється, і ми можемо відповідним чином змінити нашу політику”, але сьогодні я не бачу жодних передумов для цього», — підсумував він.
Ще одна можлива лінія співпраці між США та РБ може виникнути навколо нафтопереробки. Схему виклало видання Wirtualna Polska з посиланням на неназвані джерела у дипломатичних колах. Нібито Мінськ та Вашингтон обговорюють можливість постачання в РБ нафти з Венесуели та Азербайджану для переробки на білоруських потужностях. Постачання нібито мають здійснювати через порти Литви та Латвії, а також нафтопроводом «Дружба». Передбачається, що отримані нафтопродукти РБ експортуватиме на зовнішні ринки і цим зможе збільшити пропозицію палива на тлі кризи на Близькому Сході. Зрозуміти, наскільки це близько до реальності, складно, всі джерела в публікації є анонімними, і перевірити достовірність озвученої інформації можливості немає.
У ході переговорів сторони також обговорювали інші питання економічної взаємодії: можливість закупівлі американського зрідженого природного газу для використання у виробництві на «Гродноазоті», продаж США Ніжинського ГЗК (виробництво калію). В обох випадках, за словами О. Лукашенка, проблемою є питання ціни (занадто дорогий газ порівняно з російським та неготовність США інвестувати 3 млрд дол. у розвиток ГЗК).
Лукашенко звітує Путіну
Переговори Мінська та Вашингтону не залишилися непоміченими у Кремлі. Увечері 21 березня, через два дні після візиту Дж. Коула до Білорусі В. Путін і О. Лукашенко провели телефонні переговори, під час яких, за інформацією Кремля, «обговорювалися питання подальшого розвитку двосторонньої співпраці в різних галузях, а також актуальні міжнародні теми». Очевидно, В. Путін хотів отримати інформацію про зміст переговорів із перших рук. Така увага також є показовою в тому сенсі, що деякі кроки, які РБ і США роблять на зустріч один одному, можуть суперечити інтересам РФ. О. Лукашенко це розуміє, тому перед візитом гостей зі США він кілька разів публічно повторив, що переговори з американцями аж ніяк не стосуються взаємодії РБ та РФ («Ми з ним [Путіним] співпрацюємо. Це виведено за дужки. Ми не обговорюємо[стосунки з РФ]»).
Тим часом Росія і Білорусь рухалися шляхом подальшої інтеграції в рамках Союзної держави. З 16 по 17 березня в Мінську пройшла робоча зустріч спецпредставників двох держав, заступника міністра закордонних справ РБ Ігоря Секрети та заступника міністра закордонних справ РФ Олександра Грушка, під час якої обговорювалися практичні аспекти реалізації положень Концепції безпеки СД та Договору про гарантії безпеки в межах СД. А з 24 по 31 березня білоруські та російські чиновники провели серію онлайн-зустрічей, присвячену роботі над новим пакетом інтеграційних програм – проектом основних напрямів реалізації положень Договору про створення Союзної держави на 2027-2029 роки. Його мають винести на розгляд О. Лукашенка та В. Путіна до кінця року.
Лукашенко потоваришував з Кім Чен Ином
О. Лукашенко працював над розвитком контактів не лише на Заході, а й на Сході. Наприкінці березня він вперше відвідав Північну Корею з дводенним візитом і провів переговори з главою КНДР Кім Чен Ином щодо «всього спектру напрямів розвитку білорусько-корейських відносин». Мінськ не збентежило те, що Північна Корея перебуває у міжнародній ізоляції. Навпаки, поїздку до Пхеньяну там сприйняли як однозначний успіх, адже О. Лукашенко давно домагався можливості відвідати КНДР. До того ж налагоджений особистий контакт із лідером такого закритого режиму, як у Північній Кореї, на думку О. Лукашенка, може бути додатковим бонусом в очах світової спільноти. Зокрема, про плани побувати у Пхеньяні після «переобрання» О. Лукашенко згадував ще напередодні виборів на початку 2025 р. Однак тоді Північна Корея поспішила повідомити, що жодних запрошень О. Лукашенку не надсилала. Водночас у вересні 2025 р. Лукашенку вдалося поговорити з Кім Чен Ином у кулуарах урочистих заходів з нагоди Другої світової війни, що відбувалися у Пекіні. Тоді, за даними прес-служби О. Лукашенка, північнокорейський лідер запросив його до Пхеньяна. Очевидно, певне сприяння тому, щоб візит білоруського керівництва до КНДР відбувся, надала й Росія, яка активно розвиває військову співпрацю із Північною Кореєю. Ніби на підтвердження цієїтези, прес-секретар Лукашенка Наталія Ейсмонт у коментарі російському агентству ТАСС наголосила, що тематика «братської Росії» була присутня на переговорах у КНДР. Крім того, в офіційному звіті РБ про поїздку також згадувалося покладання квітів до монументу «Звільнення». Один з букетів поклав молодший син О. Лукашенка Микола нібито на прохання В. Путіна на знак вдячності КНДР за допомогу в «СВО».
У 2024-2025 pp. Білорусь та КНДР обмінювалися візитами на рівні міністрів закордонних справ, але співпраця між країнами досі залишалася мінімальною. Тож О. Лукашенко використав свою поїздку, щоб надати імпульс двостороннім відносинам. Він визнав, що між РБ і КНДР не було «тісної співпраці, здебільшого з нашої вини. Але я щиро радий відзначити, що взаємодія між нами зараз значно активізувалася». Сторони підписали договір про дружбу та дев’ять галузевих угод про співпрацю у різних сферах від освіти та охорони здоров’я до сільського господарства. Однак очевидно, що особливий інтерес для Білорусі має можливість постачання озброєння та військової техніки в рамках технічної модернізації збройних сил КНДР. Щоб прорекламувати можливості білоруського ОПК, Лукашенко навіть подарував Кім Чен Ину автомат. «Не воювали зараз наші люди, але стрілецька зброя завжди потрібна буде для солдата. Ось ми почали виробляти стрілецьку зброю», — сказав Лукашенко, показуючи Кім Чен Ину зброю. Також обговорювалася можливість постачання продуктів харчування, допомога у підготовці інженерних кадрів, фахівців у сфері агропромислового комплексу, а також спеціалістів природничо-науковогоспрямування, тощо. Загалом, у РБ заявили, що візит «перевершив усі очікування» і запросили Кім Чен Ина відвідати Білорусь.
Лукашенко хоче, щоб «не лізли» в Білорусь
У березні в Білорусі тривала раптова перевірка боєздатності Збройних Сил, яку О. Лукашенко ініціював в обхід Міноборони та Генштабу. На її завершальному етапі особливу увагу було приділено Військово-повітряним силам та військам протиповітряної оборони, тому що вони, як висловився держсекретар Ради безпеки РБ О. Вольфович, «у мирний час виконують бойове завдання з охорони повітряного простору та кордонів нашої країни. А якщо брати ширше, то і Союзної держави, і західного стратегічного спрямування у рамках ОДКБ». Так, 11 березня перевірку проводили на 116 гвардійській штурмовій авіаційній базі. Були задіяні літаки Су-25, Як-130 та Л-39, пілоти відпрацьовували низку прийомів та завдань, включаючи подолання ППО. А 13 березня О. Вольфович оголосив про завершення раптової перевірки військ, що проводилася з 16 лютого.
Коментуючи результати перевірки, О. Лукашенко доручив наступним етапом перевірити не лише бойову авіацію, а й протидію безпілотникам. Поява дронів у повітряному просторі Білорусі залишається проблемою для країни. За даними командувача внутрішніх військ РБ Миколи Карпенкова, в 2025 році в РБ розмінували близько 520 безпілотників, в основному в Гомельській області. Кожен третій із них – бойовий. З початку цього року, за даними командувача ВПС та військами ППО Андрія Лук’яновича, було зафіксовано 107 порушень повітряного простору Білорусі та 72 випадки порушення державного кордону (чи всі вони пов’язані з дронами – невідомо). За цей час бойова авіація та зенітні ракетні війська знищили три безпілотники, «які становили загрозу».
1 квітня в РБ підбили підсумки раптової перевірки готовності військ. На нараді О. Лукашенка з військовим керівництвом, командирами підрозділів та представниками виконавчої влади було очевидне його невдоволення рівнем підготовки військових, станом техніки, а головне – загальним підходом військовослужбовців до перевірочних заходів як до чогось рутинного та формального. «Це була хоч і планова перевірка, але вперше в історії незалежної Білорусі така масштабна. І тут найголовніше, особливо для керівника нашого Генерального штабу, який нібито досі не зрозумів: ця перевірка проводилася в умовах воєнного часу чи мирного часу. Так от, я відповідаю на його запитання і звертаю на це особливу увагу. Мені ці перевірки в умовах мирного часу — витрачання грошей. Зайвих грошей ми не маємо. Жодного мирного часу бути не може. Ми готуємось до війни. На те ми та Збройні Сили створили, на те ми їх утримуємо, на те народ відстібає гроші від своїх невеликих заробітних плат та грошового забезпечення копійки, для того, щоб нас з вами утримувати… І в цій аудиторії, не лише в цій люди повинні розуміти. Ми абсолютно проти війни, особливо наші офіцери, наші солдати, Збройні Сили, бо знаємо, що таке війна. Ми не хочемо війни, але армія для того й призначена. Якщо раптом хтось вирішить з нами розмовляти та дивитися на нас через приціли, зброю, ми відповімо. До цього й готуємось», – попередив О. Лукашенко. Показово, що думка про необхідність готуватись до відсічі агресії, демонструвати ворогам високу підготовленість військ, непохитний дух і налаштованість на боротьбу з будь-якими проявами зовнішнього втручання О. Лукашенко у тій чи іншій формі повторював упродовж зустрічі багато разів. «Для мене було важливо перевірити: чи можете ви вижити в цій війні?.. Я хочу, щоб мої підлеглі були готові воювати. І якщо ми будемо готові воювати, нас боятимуться. Це дуже важливо. Нас боятимуться, і сюди ніхто не полізе. Ось моя мета», – пояснив Лукашенко ще раз. Така зацикленість на демонстрації сили на тлі дій США у Венесуелі, Ірані та щодо Куби привертала увагу із самого старту раптової перевірки. Однак після відвертих коментарів Дж. Коула стало зрозуміло, що дії Д. Трампа вплинули на О. Лукашенка безпосередньо.
У березні в Білорусі також проводилися заходи у рамках планової комплексної перевірки боєздатності по лінії Міноборони. 18 березня розпочалося тренування з організації планування тилового забезпечення. Вона пройшла на стаціонарних пунктах управління під керівництвом заступника міністра оборони — начальника тилу Андрія Бурдикова. А з 19 по 25 березня пройшло комплексне навчання з військами Західного оперативного командування підкерівництвом начальника Генштабу Павла Муравейка. Військові відпрацьовували підготовку оборонних рубежів та позицій з опорою на вузли опору, ділянки загороджень, залучаючи техніку та особовий склад інженерних військ. «Ми ставили собі завдання під час навчань максимально скоротити терміни підготовки оборонної операції військами оперативного об’єднання. Як мінімум, планували зробити це вдвічі швидше. Відразу скажу: на жаль, цього показника нам досягти не вдалося, але результат в скороченні часових параметрів на 40-60% нами досягнуто, і це дає інформацію до роздумів», — сказав П. Муравейко. Крім того, 24 березня Міноборони дало старт тренуванню з формування територіальних військ під керівництвом П. Муравейка, а також за участю представників Генштабу, виконкомів та військових комісаріатів. У військах РБ вже відпрацьовували формування тероборони у масштабах однієї області. Цього разу тренування охопило всі шість областей та Мінськ. З 24 по 26 березня в Білорусі також пройшло спільне штабне тренування під керівництвом заступника міністра оборони з озброєння – начальника озброєння Збройних сил Андрія Федіна. Метою тренування стало «підвищення рівня підготовки посадових осіб органів управління технічним забезпеченням при виконанні завдань антикризового реагування в період наростання військової загрози». А 31 березня Міноборони розпочало командно-штабне тренування з Північно-Західним оперативним командуванням, яке спрямоване на «вдосконалення роботи штабів під час планування операцій з урахуванням аналізу досвіду сучасних військових конфліктів».
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»