Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (березень 2026)
Пекін, активно долучаючись до владнання «іранської кризи», помітно знизив увагу до російсько-української війни. При цьому китайські кроки та заяви щодо мирного врегулювання на Близькому Сході явно дисонували з кволими китайськими діями щодо сприянню встановлення сталого та справедливого миру на європейському континенті. Тим самим КНР демонструє подвійні стандарти у своїй зовнішній та безпековій політиці.
Іранська тінь
У березні увага КНР до тематики російсько-української війни помітно знизилася. З одного боку, це було зумовлено проведенням знакової внутрішньополітичної події – «Двох сесій», а з іншого – явною занепокоєністю Пекіна загостренням навколо Ірану. Показово, що на прес-конференції, організованій 8 березня на полях «Двох сесій», міністр закордонних справ КНР Ван Ї жодного разу не згадав про Україну та російську агресію, натомість багато говорив про стратегічну співпрацю з Росією та ситуацію на Близькому Сході.
На контрасті з «іранською кризою» значно менша увага російсько-українській війні приділялася китайською стороною в ході її контактів з європейськими дипломатами: протягом місяця Ван Ї обмінювався думками щодо «української кризи», серед інших питань, лише під час телефонних переговорів із міністром закордонних справ Нідерландів Томом Берендерсоном (13 березня) та під час очної зустрічі у Пекіні з радником прем’єр-міністра Великобританії з національної безпеки Джонатаном Пауеллом (23 березня). 25 березня заступник міністра закордонних справ Лю Бінь «обмінявся думками щодо іранської ядерної проблеми та української кризи» з генеральним директором МАГАТЕ Рафаелем Гроссі, наступного дня останній зустрівся з Ван Ї, але у протокольному повідомленні згадки про Україну не було.
Зазначимо, що 23-29 березня делегація міністерства національної оборони Китаю провела у Брюсселі 15-й діалог з питань політики безпеки між КНР та ЄС, 9-й діалог з питань політики безпеки між КНР та НАТО та 15-й діалог між КНР та Швейцарією в галузі оборони. Судячи з протокольних повідомлень, російсько-українська війна найбільше обговорювалася на європейському треку. Зокрема, європейська сторона заявила, що позиція Китаю до війни продовжує впливати на відносини між ЄС та Китаєм, і закликала Пекін вплинути на Москву, щоб та припинила війну. Співголовами консультацій були керуючий директор з питань миру, безпеки та оборони Європейської служби зовнішніх дій Бенедикта фон Зехерр-Тосс та заступник керівника Управління з міжнародного військового співробітництва генерал-майор Го Хунтяо.
Зрештою, зазначимо, що китайську позицію щодо російсько-української війни окреслив (точніше, повторив) 23 березня заступник постійного представника КНР при ООН Сунь Лей на засіданні Ради Безпеки ООН щодо України, скликаному на запит Києва. Зокрема, він заявив, що Пекін вітає «інтенсивні переговори з українського питання», що йдуть з початку року, але далі констатував: «Хоча нинішній переговорний імпульс сповільнився, доки діалог триває, рішення буде знайдено і двері до миру будуть відчинені». А далі він озвучив такі роздуми: «Українська криза за своєю суттю є великим спалахом напруженості у сфері безпеки в Європі, що став результатом довгострокового накопичення та посилення дефіциту безпеки та довіри. Зацікавленим сторонам необхідно винести уроки з кризи, дотримуватися принципу неподільної безпеки та працювати над створенням збалансованої, ефективної та стійкої регіональної архітектури безпеки». Фіналізуючи, Сунь Лей закликав до якнайшвидшого припинення вогню та політичного врегулювання, пообіцявши, що Китай для цього «невпинно працюватиме».
Київ все бачить і розуміє
Офіційний Київ майже не згадував про Китай. Лише зазначимо, що посол України у Великій Британії та колишній головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у своєму блозі, опублікованому в українських ЗМІ, натякнув, що залежно від того, як закінчиться російсько-українська війна, можуть виникнути (або не виникнути) перешкоди для того, щоб Китай став глобальним лідером.
3 березня прес-секретар МЗС КНР Мао Нін, на прохання журналіста прокоментувати слова Володимира Зеленського про те, що українська сторона не бачить залучення Китаю до міжнародних зусиль з припинення війни, лише повторила традиційну «формулу»: «З самого початку «української кризи» Китай прагне сприяти мирним переговорам, і зусилля Китаю щодо припинення бойових дій є очевидними для всіх країн». Відповідаючи на уточнююче питання, чи адресовані Росії слова Ван Ї про неприпустимість використання великими країнами своєї військової переваги для вчинення довільних нападів на інші країни, спікер лише нагадала висунуті Сі Цзіньпіном чотири принципи для врегулювання російсько-українського конфлікту.
Цілком відповідає баченню Києва питання, задане спецкореспондентом «Укрінформу» на брифінгу в МЗС КНР, що китайські заяви про порушення США та Ізраїлю міжнародного права через удари по цивільному населенню Ірану за відсутності подібних заяв щодо російських ударів по українському населенню, є проявом подвійних стандартів у зовнішній політиці КНР. На це Мао Нін відповіла лише: «Те, що ви сказали, не відповідає фактам», а далі обмежилася загальними фразами.
Китай хоче відновлювати Україну, але є нюанси
Китай продовжував транслювати сигнали про свою зацікавленість у розвитку економічної співпраці, у тому числі у післявоєнному відновленні України. Так, посол КНР в Україні Ма Шенкунь опублікував в українських ЗМІ чергову колонку, в якій серед іншого окреслив такі пріоритетні сфери китайсько-українського співробітництва: сільське господарство, продовольча безпека, інфраструктура, енергетика, промислове виробництво та цифрова економіка. Він також зазначив: «Стабільний, відкритий китайський ринок, який безперервно вдосконалюється, неодмінно створюватиме значний попит на українські товари та послуги та приноситиме вагомі вигоди, сприятиме досягненню Україною національного процвітання та розвитку та позитивний внесок у стабільність та процвітання світової економіки».
Показовим також став візит до України (перший у такому форматі з початку широкомасштабного вторгнення Росії) у середині березня делегації китайського неурядового аналітичного центру Grandview Institution , близького до МЗС КНР. Серед учасників делегації, поряд із засновником та президентом Grandview Institution Рен Лібо, були також директор Центру європейських досліджень Мао Цзін та директор Центру досліджень в галузі оборони У Хао. Китайська сторона докладно висвітлювала свою подорож. Спочатку делегація провела зустріч із екс-заступником міністра закордонних справ Олександром Чалим (підкреслено, що той входив до складу української делегації під час переговорів у Стамбулі у березні 2022 р.). Далі повідомлено, що було проведено зустріч із головою UkraineInvest («Офіс із залучення та підтримки іноземних інвестицій») при Міністерстві економіки Мариною Хлистун. Китайську делегацію ознайомили із загальним планом відновлення України, ключовими напрямками, великими проектами, а також відповідними дозволами та фінансовою підтримкою. М. Хлистун повідомила, що в рамках існуючої політики немає явних обмежень для китайських компаній, проте проекти, пов’язані з критичною інфраструктурою, підлягатимуть розгляду та затвердженню урядом. Вона додала, що реалізація відповідних проектів, особливо державно-приватного партнерства, має також відповідати двостороннім угодам, підписаним між Україною та ЄС, а також деякими іншими країнами. Окремо зазначено, що у відомстві спеціально призначено співробітника, який володіє китайською мовою, для зв’язку з китайськими компаніями. Потім делегація відвідала «Укренерго», де зустрілася з директором Офісу ідентифікації та протидії загрозам об’єктам критичної інфраструктури Сергієм Назаренком, який зазначив, що першочерговим завданням України залишається забезпечення стійкості енергосистеми до військових загроз, і відповідно вона вітає підтримку з боку таких країн, як Китай. Делегація провела зустрічі з українськими аналітичними центрами – Національним інститутом стратегічних досліджень, Центром Разумкова, Інститутом майбутнього. У неформальній обстановці відбулася зустріч з колишнім міністром закордонних справ Павлом Клімкіним та нинішнім генеральним директором Департаменту у справах Азії МЗС Жанною Лещинською. Потім китайська делегація відвідала Міністерство економіки, навколишнього середовища та сільського господарства, де зустрілася з директором Департаменту аграрного розвитку Багратом Ахіджановим: йшлося про вплив війни на українські орні землі, повоєнну роль агропрому України у глобальному ланцюжку постачання продовольства,модернізації сільського господарства та залучення для цього іноземних інвестицій. На завершення візиту китайська делегація відвідала модульний житловий комплекс на околиці Києва, де компактно проживають внутрішньо переміщені особи зі східних областей України.
Говорячи про китайські амбіції щодо можливої масштабної участі у повоєнному відновленні, зазначимо сигнали стурбованості з боку партнерів України.Зокрема, уряд Японії, яка зараз виступає одним із найбільших донорів України, попередив японські компанії, готові взяти участь у відновленні України, про можливі ризики витоку технологій та конфіденційної інформації через високошвидкісні мережі 5G, які використовують обладнання китайської Huawei Technologies. Це пов’язано з тим, що один із найбільших українських телекомунікаційних операторів (йдеться, очевидно, про Vodafone), який минулого року проводив випробування 5G спільно з Huawei в окремих містах, отримав від уряду України радіочастотний спектр для 5G. Японська компанія Rakuten Group також брала участь у тендері на розвиток 5G в Україні, але не виграла його. Згідно з урядовими документами Японії, якщо мережа 5G від Huawei пошириться на Київ та інші великі міста, це становитиме «значний ризик» для інвестицій Японії, Європи та США у критичну інфраструктуру, зокрема енергетику. У документі також є попередження про те, що китайська продукція може попадати на ринки через турецькі компанії. Японський уряд також стурбований повідомленнями про те, що технології Huawei можуть містити приховані бекдори, які можуть використовуватися для збору інформації.
Росія більше не повертається на Схід?
На тлі деякого зниження інтенсивності політичного діалогу в першій половині березня РФ і КНР продовжували транслювати сигнали про виключно позитивний характер двосторонніх відносин. Так, 8 березня на прес-конференції, проведеній на полях «Двох сесій», Ван Ї заявив: «В умовах складної та нестабільної міжнародної обстановки китайсько-російські відносини залишаються непорушними та міцними, як скеля. Чому нам вдалося досягти такого рівня? Я думаю, головна причина, що китайсько-російське стратегічне партнерство та взаємодія від самого початку будувалися на основі рівноправності, взаємної поваги та взаємної вигоди». А далі додав: «Китай та Росія поділяють високий рівень політичної взаємної довіри. Дії «спина до спини» стали сутністю їхніх стосунків, які не бояться зовнішніх провокацій чи тиску, маючи потужну стратегічну стійкість».
Ці заяви Ван Ї були позитивно оцінені російською стороною. Поряд із цим російські спікери намагалися переконати, що інформація, оприлюднена західними ЗМІ, про те, що США намагаються зробити відносини Росії та Китаю менш тісними, не відповідає дійсності. При цьому, фактично, інформація не спростовувалася. Так, прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков заявив, що Кремль не бачить сенсу коментувати зазначені міркування. У цьому контексті звертає на себе увагу заява, зроблена на полях Боаоськогоазіатського форуму директором Інституту Китаю та сучасної Азії (ІКСА) РАН Кирилом Бабаєвим, який тісно взаємодіє з російською владою та спецслужбами: «Росія не повинна нікуди крутитися, наше завдання – створити стійкий баланс відносин. Ми – велика євразійська держава, і наша зовнішня політика, торговельно-економічна співпраця не має зациклюватись на якомусь одному напрямі». За його словами, для РФ важливо вибудовувати конструктивну взаємодію і із Заходом, і зі Сходом, і з країнами Півдня (тобто фактично він закликав відмовити від стратегії «повороту на Схід», іншими словами, продовження зближення з КНР). При цьому К. Бабаєв акцентував увагу, що фінансові важелі світової економіки «як і раніше в руках Заходу», а далі пояснив: «Китайський фондовий ринок досить волатильний і не завжди корелює з реальною ситуацією в економіці . валюти. Китайський юань, як і раніше, не є вільно конвертованою валютою. Ринок боргових облігацій Китаю за своєю ліквідністю також не можна порівняти з ринком американських казначейських облігацій». У зв’язку з цим, як вважає К. Бабаєв, для Росії важливо зберігати простір для взаємодії із Заходом «при врахуванні останнімросійських інтересів, послідовно зміцнювати своє географічно та історично обумовлене центральне місце в Євразії». Нарешті, він навіть висловив переконання, що в результаті Росія зможе стати «головним двигуном формування Великого євразійського партнерства».
Говорячи про офіційні російсько-китайські контакти, зазначимо такі.
17 березня в Пекіні пройшли консультації глави латиноамериканського департаменту МЗС РФ Олександра Щетиніна з директором департаменту Латинської Америки та Карибського басейну МЗС КНР Чжан Жунем . Сторони обговорили ситуацію в Латинській Америці з урахуванням нових геополітичних реалій та продовження взаємовигідної співпраці з країнами регіону «у сферах, що становлять взаємний інтерес».
23 березня відбулася зустріч заступника міністра закордонних справ Лю Біня з послом Росії в Китаї Ігорем Моргуловим, під час якої обговорили подальші кроки щодо розвитку «стратегічного координаційного партнерства» між країнами та 25-річчя підписання Договору про добросусідство та дружню співпрацю між Китаєм та Росією. Також зазначено, що сторони обмінялися думками з інших питань, що становлять взаємний інтерес. Тоді ж від російського МЗС пролунала інформація, що терміни візиту В. Путіна до Китаю опрацьовуються і стануть відомими найближчим часом.
24 березня в Пекіні відбулося П’яте засідання спільної робочої групи при Міжпарламентській комісії Федеральних Зборів РФ та Всекитайських зборів народних представників (ВЗНП). Російську делегацію очолював заступник голови Держдуми Олександр Бабаков. Обговорили розширення двосторонньої співпраці, у тому числі – у питаннях спільного протистояння спільним викликам та загрозам. Китайську сторону поінформували про останні зміни в російському законодавстві, спрямовані на захист суверенітету, а також про «виявлені методи деструктивного впливу з боку недружніх країн». Зокрема, О. Бабаков розповів про «спроби створити за кордоном мережу сепаратистських організацій з числа радикально налаштованих перебіжчиків із Росії, які мають на меті руйнування територіальної цілісності та конституційного ладу» (можливо, російський політик тут жалівся на російські підрозділи, які воюють у складі Сил оборони та безпеки України). Китайська сторона, у свою чергу, поділилася своїм досвідом протидії іноземному втручанню, тут росіян особливо зацікавила практика щодо запобігання вербування підлітків у деструктивні спільноти та захисту дітей від залучення до діяльності, небезпечної для їхнього здоров’я.
25 березня делегація КПРФ на чолі з секретарем ЦК партії Марією Дробот провела у Пекіні зустріч із завідувачем Відділу міжнародних зв’язків ЦК Компартії Китаю Лю Хайсіном. Згідно з повідомленням російського посольства, сторони провели обмін думками щодо перспектив поглиблення контактів між компартіями двох країн, а також щодо розвитку міжнародного комуністичного руху. Потім делегація КПРФ вирушила до Шанхаю, де відвідала Пудунську академію керівних кадрів.
27 березня директор Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД) М. Фрадков провів зустріч із послом КНР Чжан Ханьхуеєм, щоб обговорити розширення експертних контактів із провідними аналітичними структурами КНР у контексті різкого загострення військово-політичної обстановки на Близькому Сході.
Зазначимо, що російська сторона приділяла значну увагу взаємодії з КНР на міжнародній арені в багатосторонніх форматах. Так, посол з особливих доручень МЗС РФ Марат Бердиєв в інтерв’ю журналу «Міжнародне життя» заявив, що Росія спільно з Китаєм змогла повністю деполітизувати та деукраїнізувати (!) платформу Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), всупереч країнам, які підтримують України, до них він відніс Канаду, Австралію, Нову Зеландію та Японію. А посол РФ в Індії Денис Аліпов заявив, що Москва розраховує на поновлення співробітництва у форматі Росія – Індія – Китай (РІК) як «одним із ключових механізмів поєднання потенціалів трьох провідних держав на нашому спільному Євразійському просторі».
Іранська криза: вимушений російсько-китайський «пацифізм»
На тлі військової напруги довкола Ірану, Пекін та Москва продовжували координувати свої дії з Тегераном на міжнародних майданчиках. Так, 2 березня постпред РФ при міжнародних організаціях у Відні Михайло Ульянов за підсумками спеціального засідання Ради керуючих МАГАТЕ, скликаного з ініціативи Росії після ударів США та Ізраїлю по Ірану заявив, що РФ спільно з Іраном і Китаєм за необхідності здійснить подальші кроки на майданчику МАГАТЕ з метою врегулювання конфлікту. Однак вплив російсько-китайської координації на реальний розвиток ситуації виглядав відверто слабким, особливо на контрасті з більш результативною китайсько-пакистанською взаємодією.
Додамо, що в публічній сфері російська сторона наголошувала на відсутності планів спільно з Китаєм надавати Ірану будь-яку військову підтримку, у тому числі в багатосторонніх форматах. Так, 2 березня Д. Пєсков навіть заявив: «Членство у БРІКС не передбачає зобов’язань щодо надання взаємодопомоги під час збройної агресії – це організація іншого характеру, і там йдеться про співпрацю в інших сферах. Це перше. Зараз поки що з країнами БРІКС контактів немає».
Лукашенко грає із Трампом російсько-китайськими «картами»
Білорусько-китайський політичний діалог був мінімальним, натомість Олександр Лукашенко ефектно розігрував китайську (та російську) карту у своїй комунікації з американською стороною. У його публічній риториці це звучало так. 13 березня О. Лукашенко заявив, що в ході переговорів із США питання відносин Білорусі з КНР та РФ виведені за дужки: «Це не обговорюється». А після чергового раунду переговорів з американською делегацією О. Лукашенко 19 березня зазначив: «…Коли вони ставили питання, і щодо Росії, Китаю. Але я їх попередив: це наші не просто союзники, це близькі нам держави. І я хочу, щоби американці це враховували. Потрібно віддати їм належне, вони це враховують». Зважаючи на особливості риторичного та дипломатичного стилю О. Лукашенка, то можна припустити, що він готовий «торгувати» своїми союзницькими відносинами.
Звернемо увагу, що за кілька днів після білорусько-американських переговорів, 24 березня, голова Постійної комісії Ради Республіки з міжнародних справ та національної безпеки Сергій Алейник провів зустріч із послом КНР у Білорусі Чжаном Веньчуанем. Білоруська сторона підкреслила, що подібні зустрічі проводяться на постійній основі та присвячені актуальним темам двостороннього порядку денного, при цьому особливий пріоритет мають питання міжпарламентської взаємодії. Однак видається, що з великою ймовірністю мова йшла серед іншого і про нові тенденції у відносинах Мінська та Вашингтону. Посол КНР за підсумками С. Алейником переговорів розповів журналістам: «Ми підбили підсумки роботи минулого року і звірили годинники роботи цього року. Співпраця між парламентами Білорусі та Китаю – важлива складова у розвитку всепогодного та всебічного стратегічного партнерства. Ця співпраця охоплює не лише законодавчу роботу, а й багато сфер – економіка, гуманітарні контакти, а також між молоддю, жінками, взаємодію у туризмі, освіті та культурі. Тобто практично всі області».
11 березня на колегії МЗС РБ за підсумками роботи у 2025 році, яка проходила за участю прем’єр-міністра Олександра Турчина, міністр закордонних справ Максим Риженков наголосив на важливості якісної зміни білоруської присутності в країнах «дальньої дуги»: «Робота з державами Глобального Півдня переведена з площини політичного діалогу. Повноправна участь Білорусі у ШОС та активна взаємодія у форматі “БРІКС плюс” створили нові вікна можливостей для нашого бізнесу». При цьому він зазначив, що Китай залишається стратегічним партнером на «дальній дузі».
Додамо, що в економічній площині О. Лукашенко продовжує курс на отримання дивідендів від особливих відносин із РФ та КНР. Так, 2 березня на його зустрічі з губернатором Мурманської області Андрієм Чібісом, серед іншого, обговорювався проект будівництва у Мурманську білоруського терміналу та можливості використання потенціалу Північного морського шляху. Примітно, що А. Чібіс назвав проект білоруського терміналу «складним», оскільки необхідно враховувати пропускну спроможність залізниці для доставки вантажів у порт. При цьому О. Лукашенко висловив зацікавленість не тільки в організації експорту білоруських вантажів через Мурманський порт, а й у транзитному одержанні вантажів з Китаю. І цей підхід більше подобається росіянам: «Можливість відправки вантажів в один бік та отримання з Азії – це точно дає можливість проекту зажити. Хоча час непростий з погляду інвестицій. Це наш стратегічний проект», – заявив А. Чібіс.
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»