Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (грудень 2025)
Після чергового обміну політв’язнів на послаблення санкцій США О. Лукашенко заявив, що зможе домовитись із Д. Трампом по широкому колу питань «на колії прагматизму», включаючи участь Мінську у процесі мирного врегулювання російсько-української війни. При цьому він не забував згадувати і про збереження стратегічного партнерства із Росією, зокрема у воєнній і воєнно-технічній сфері.
У Лукашенка «все йде до зустрічі» із Трампом
Мінську вдавалося розвивати конструктивний діалог із Вашингтоном, у межахякого Олександр Лукашенко погодився на звільнення великої групи політичних в’язнів в обмін на чергове послаблення американських санкцій. 13 грудня з в’язниць біли випущені 123 особи, включно з Віктором Бабарико та Марією Колесниковою, які очолили антилукашенківський рух у 2020 році. Як зазначила пресслужба О. Лукашенка, «помилування» відбулося на прохання Дональда Трампа й «у зв’язку зі скасуванням незаконних санкцій проти калійної галузі Республіки Білорусь, запроваджених Адміністрацією попереднього Президента США Байдена, та у зв’язку з переходом у практичну площину процесу скасування інших незаконних санкцій проти Республіки Білорусь». Там також повідомили про прохання «інших глав держав» і відзначили, що рішення спрямоване «на прискорення позитивної динаміки розвитку взаємовідносин Республіки Білорусь із країнами-партнерами, а також в інтересах стабілізації ситуації в європейському регіоні загалом». Людей вивезли на територію Литви (9 осіб) та України (114 осіб), що, за словами Володимира Зеленського, пов’язано з відмовою Мінська співпрацювати з іншими сусідами. Пізніше практично всі колишні політичні в’язні виїхали до ЄС.
Про звільнення людей стало відомо під час візиту спеціального посланця США по Білорусі Джона Коула до Мінська, де він провів дводенні переговори з Лукашенком (12–13 грудня). У відповідь на рішення РБ він оголосив про зняття санкцій США з «Білоруськалія», Білоруської калійної компанії (БКК) та їх дочірніх структур. Окрім поточної «угоди» сторони, за словами Дж. Коула, обговорили подальше зближення та нормалізацію відносин між РБ і США («Це наша мета»). Він вважає, що для цього потрібно робити «саме те, що ми вже робимо», тобто знімати санкції в обмін на звільнення людей. Під нормалізацією відносин, як пояснив ключовий переговорник з білоруської сторони В. Рибаков, розуміється «абсолютно все»: «Тобто це політичні відносини, це економічні відносини, це бізнес, який ми можемо спільно розвивати…».
Очевидно, Білорусь розраховує, що зусилля на американському напрямку рано чи пізно дадуть відчутний результат, але поки що зняття санкцій із білоруської калійної галузі хоч і є знаковим у політичному сенсі, але не створює реальних можливостей для посилення білоруської економіки. Завдяки рішенню Вашингтону РБ зможе повернутися з калійними добривами на американський ринок, але ключову роль у цьому питанні відіграватиме логістика постачань. Найкоротший шлях через литовський порт Клайпеда Білорусі й надалі недоступний у зв’язку із санкціями ЄС, тому РБ буде й далі використовувати російські балтійські термінали та залізничний експорт до Китаю. Втім, за оцінкою проєкту «Моніторинг економіки Білорусі», послаблення американських санкцій може збільшити виручку від експорту калію на 300–500 млн дол. на рік за рахунок зниження трансакційних витрат і дисконту на білоруські добрива. Але суттєвого впливу на фізичні обсяги постачань очікувати не варто, оскільки логістичні проблеми (обмежена пропускна спроможність портів і залізничних шляхів у РФ) не будуть зняті без скасування санкцій ЄС.
З великою ймовірністю Мінськ порушував це питання в переговорах із Вашингтоном, розраховуючи на посередництво США в комунікації із ЄС й, зокрема, Литвою. В інформаційному просторі з’являлися сигнали про готовність Вільнюса розглянути питання транзиту калійних добрив із РБ, якщо США натомість зроблять вагому пропозицію. Радник президента Дейвідас Матуленіс допустив, що це може бути посилення військової присутності США в Литві. Мінськ робив й інші спроби посилити інтерес США до співпраці. Наприклад, Вашингтону запропонували викупити Нєжинський ГЗК за 3 млрд дол., про що під час виступу на Всебілоруських народних зборах (ВНЗ) повідомив О. Лукашенко. Цей проєкт із видобутку калію розвивав російський бізнесмен Михайло Гуцерієв, але після запровадження санкцій у 2022 р. його реалізація опинилася під питання через фінансові труднощі, і Мінськ вирішив його націоналізувати. «Входьте в капітал цього підприємства, ми вас запрошуємо. Може, воювати проти нас тоді не будете і не будете плани виношувати», — пояснив О. Лукашенко свою пропозицію.
Лукашенко преться у миротворці
Окрім можливостей для зближення Білорусі та США на переговорах у Мінську також говорили «про війну між Україною та Росією». Як зазначив Дж. Коул, О. Лукашенко «допомагає», «радить нам щодо того, що робити з війною між Росією та Україною. Це хороші поради». За словами спецпосланця, О. Лукашенко має давні відносини з Володимиром Путіним, і це сприймається Вашингтоном як значна перевага в контексті зусиль адміністрації Д. Трампа щодо припинення російсько-української війни. «Ваш президент…має можливість давати йому (В. Путіну. – Ред.) поради. Це дуже корисно в цій ситуації. Вони давні друзі й мають необхідний рівень відносин, щоб обговорювати подібні питання. Природно, президент Путін може дослухатись до одних порад, а до інших – ні. Але це спосіб допомогти процесу», – пояснив Дж. Коул. Контекст цього висловлювання розширила публікація у The Wall Street Journal, де наведено коментар неназваного американського чиновника про логіку адміністрації Д. Трампа, яка пішла на зближення з Мінськом у тому числі, щоб збільшити шанси на досягнення мирної угоди між РФ і Україною. «У якийсь момент Путін опиниться в ситуації, коли йому доведеться прийняти дуже складне рішення. І важливо, щоб той, кому він найбільше довіряє… говорив про угоду в позитивному ключі», — наводить видання слова чиновника. Тобто Вашингтон бачить роль «посередника» для О. Лукашенка в тому, щоб у потрібний момент він виступив на підтримку американських мирних ініціатив.
О. Лукашенко ж демонстрував бажання розширити свою роль і вступити в переговори про мир на правах учасника процесу, оскільки він розуміє, що у разі успіху мирна угода матиме безпосередній вплив на безпеку в регіоні та ситуацію в Білорусі. Щоб посилити свої позиції, Мінськ на додачу до діалогу з Дж. Коулом намагався налагодити контакти із зятем Д. Трампа Джаредом Кушнером, який активно залучений до роботи з російською та українською сторонами щодо узгодження переговорних позицій. На ВНЗ Лукашенко розповів, як намагався організувати візит Дж. Кушнера до Білорусі: «Я запрошував через Олександра Генріховича (Турчин, прем’єр РБ. – Ред.), це з його батьківщини. Він у нас звідти, де Кушнер народився (з Новогрудка, дідусь і бабуся Кушнера виїхали до США після Другої світової війни. – Ред.). Ми запрошували посла Франції, американця у Франції. Це батько Кушнера Чарльз. Ми його запрошували. Підтримуємо з ним відносини. Він відгукується, розмовляємо. Те саме і з Кушнером. Ну, якось вони… або сигнал до них не дійшов. Але при зустрічі з Трампом я обов’язково… йому про це нагадаю».
Цікаво, що в порядку денному білорусько-американських переговорів також виникла Венесуела, про що згадував Дж. Коул. Вочевидь, О. Лукашенко в умовах конфлікту між Каракасом і Вашингтоном вирішив зіграти роль радника щодо взаємодії з Н. Мадуро, користуючись, як і у випадку з В. Путіним, історією своїх дружніх відносин із венесуельським політиком, і намагався відговорити США від військової ескалації. «Я йому (Трампу – ред.) багато чого цікавого скажу. Війна ні до чого не призведе… Там можна домовитися», – сказав він в інтерв’ю американському виданню Newsmax. Очевидно, до розмови не дійшло.
Загалом О. Лукашенко позитивно оцінював динаміку білорусько-американських відносин і навіть висловив упевненість у тому, що йому вдасться домовитися зі США з ключових питань (зняття санкцій, інтенсифікація політичного діалогу та торгово-економічної співпраці). «Ми дуже схожі… Американці люди виключно прагматичні, ми теж. Тому, я думаю, якщо ми визначимося за основними напрямами нашого прагматизму, ми домовимося», – сказав він. А пізніше, виступаючи на ВНЗ, упевнено заявив, що «все йде до того, що ми повинні з Трампом зустрітися і домовитися (про умови «великої угоди», яка передбачає одномоментне звільнення близько тисячі політичних в’язнів – ред.). З їхнього боку вони гарантують зняття всіх санкцій». Особиста зустріч із президентом США, якщо вона відбудеться, остаточно закріпить новий етап у відносинах між країнами.
Лукашенко погодився припинити контрабанду до Литви
Невирішеним залишався конфлікт між Білоруссю та Литвою навколо неконтрольованої появи у повітряному просторі Литви метеозондів із контрабандою із Білорусі. На думку Вільнюса, за інцидентами з повітряними кулями стоять навмисні спроби РБ і, вірогідно, РФ дестабілізувати ситуацію в ЄС і НАТО. Мінськ зайняв жорстку позицію і не дозволив литовським вантажівкам, заблокованим у Білорусі, залишити територію країни навіть після того, як Литва відновила роботу пунктів пропуску на кордоні з Білоруссю. У цій ситуації Вільнюс спробував урегулювати конфлікт, залучивши до нього Брюссель і Вашингтон. Після консультацій, які МЗС Литви провів із колегами зі США, до процесу підключився Дж. Коул. «Ми обговорили питання регіональної безпеки та міграції у Вільнюсі з Гітанасом Науседою та ІнгоюРугінене, а також у Мінську з президентом Лукашенком», – повідомив Дж. Коул за підсумками поїздки до РБ. А потім у коментарі західним ЗМІ зазначив, що О. Лукашенко «погодився зробити все можливе, щоб зупинити запуск повітряних куль».
При цьому в Білорусі давали зрозуміти Литві, що їм не подобається залучення посередників. О. Лукашенко на засіданні Радбезу (9 грудня) наполягав: «Не треба залучати американців, росіян чи українців. Цей номер не пройде. Ця тема лежить у площині наших переговорів і наших відносин» і вимагав від Вільнюса «сісти за стіл переговорів». Він також «виставив рахунок» за повернення литовських вантажівок – хоче, щоб Литва повернула Білорусі вкладені у будівництво портового терміналу в Клайпеді кошти, нормалізувала роботу білоруського санаторію в Друскінінкаї та зняла арешт із білоруської пожежної техніки, яка прямувала з литовського порту до Зімбабве. Але варто все ж відзначити, що на О. ВНЗ Лукашенко хоч і жартома, але сказав Держприкордонкомітету «не перекидати кульки» до Литви, «а то й до війни можемо так дійти».
«Росія – це святе» для Білорусі
На тлі поступового зближення зі США Мінську доводилося регулярно робити застереження щодо незмінності стратегічного партнерства з Росією. Виступаючи на ВНЗ, О. Лукашенко запевняв, що Білорусь «ні в якому разі не веде діалог (із США. – Ред.) за рахунок інших країн», і з В. Путіним у нього є «повне взаєморозуміння того, що відбувається». «Мушу прямо сказати: ніколи, окрім першої зустрічі, вони (американці. – Ред.) не ставили питання про Росію. Я їм прямо сказав: Росія – це святе… Я їм поставив питання: хлопці, ви завтра заміните Білорусі Росію? Ні. Так про що ми з вами говоримо? Тому у нас є одна опора і надія на збереження нашого суверенітету, незалежності. Це близький, рідний нам народ – росіяни, які нам допомагають у всьому», – запевнив О. Лукашенко. Він нагадав, що РФ підтримала РБ в умовах санкцій, забезпечує постачання палива за пільговими цінами, тощо, але при цьому згадав, що Білорусь також робить свій внесок («ми допомагаємо одне одному»).
Більше того, в інтерв’ю Newsmax О. Лукашенко захищав РФ в очах американців, переконуючи, що РФ – конструктивна сила, і В. Путін хоче миру. А також озвучив низку пропагандистських тез про природу російської агресії: РФ начебто «захищала» російськомовне населення на сході України, яке утискала «київська влада»; мовляв, Україна не має шансів перемогти Росію військовим шляхом, а якщо Київ чинитиме опір – країна взагалі перестане існувати, тому треба якнайшвидше припиняти війну; якщо війна триватиме, то це переросте у глобальний конфлікт і тому подібне.
Під час поїздки О. Лукашенка до Санкт-Петербурга на саміти ЄАЕС і СНД, де також відбулася його зустріч із В. Путіним, російський президент похвалив білоруського лідера за «теплі» слова під час послання на ВНЗ. «Із задоволенням і цікавістю слухав. І хочу вам подякувати за високу оцінку якості наших російсько-білоруських відносин. Звернув увагу на ту теплоту, з якою ви говорили про Росію, про наші відносини. Упевнений, що й багато хто на це звернув увагу», — зазначив В. Путін.
Білорусь допомагає Росії виробляти «Орєшнік», мікросхеми та винищувачі
Хорошим приводом нагадати про лояльність Кремлю для Мінська стало чергове нагадування про «Орєшнік» у Білорусі. На ВНЗ О. Лукашенко заявив, що «перші позиції вже оснащені ракетним комплексом “Орєшнік”: він у нас із учорашнього дня (17 грудня) і заступає на бойове чергування». Лукашенко додав, що Білорусь «повернула» собі тактичну ядерну зброю і нагадав про інші аспекти військового співробітництва з РФ, включно з можливістю «розгортання на нашій території російської складової регіонального угруповання військ» у разі «загострення конфліктів». Пізніше голова міноборони РБ Віктор Хренін під час доповіді про постановку «Орєшніка» на бойове чергування назвав його інструментом стримування і зазначив: «По суті, це наша реакція на їхні (Європи – ред.) агресивні дії, щоб вони розуміли, що якщо полізуть до нас, то отримають непоправні втрати. Ось для чого він призначений». 30 грудня Міноборони РБ опублікувало відеосюжет, у якому, як стверджується, показали «Орєшнік» і його «постановку на бойове чергування». Про місце дислокації комплексу в РБ, як і про кількість установок, нічого не сказали, хоча в мережі зі посиланням на аналіз супутникових знімків уже повідомили, що ймовірно йдеться про колишній військовий аеродром Кричев-6 у Могильовській області.
Мінськ підсвічував й інші аспекти військового та військово-технічного співробітництва з РФ. О. Лукашенко згадував, що РБ бере участь у виробництві зброї в РФ, постачаючи комплектуючі та вузли. У цьому контексті звучав і «Орєшнік», але не власне ракети, а пересувне обладнання: «машинозабезпечення і сама пускова установка — це білоруське виробництво». Глава адміністрації О. Лукашенка Дмитро Крутой згадував про «успішний» проєкт із імпортозаміщення у сфері мікроелектроніки, який реалізує білоруський холдинг «Інтеграл» у кооперації з 48 російськими підприємствами (вже замінили 65 типономіналів мікросхем). А в міноборони РБ нагадували, що Мінськ також залучає РФ до вдосконалення білоруських розробок (згадувалися ракети «Полонез», над збільшенням дальності яких працюють у РБ) і закуповує російське озброєння та військову техніку (у грудні, наприклад, повідомлялося про надходження до Білорусі чергової партії з двох винищувачів Су-30СМ2). Напередодні нового року подальше розширення співпраці з російськими зброярами обговорив голова Держкомвоєнпрому Дмитро Пантус. Під час поїздки до РФ він провів переговори з генеральним директором АТ «НВК “Уралвагонзавод”» Олександром Потаповим, директором АТ «Рособоронекспорт» Олександром Міхєєвим, а також із першим заступником міністра промисловості та торгівлі РФ Кирилом Лисогорським і заступником міністра Геннадієм Абраменковим. На порядку денному було поглиблення промислової кооперації та участь РБ у таких проєктах, як виробництво малого пасажирського літака «Освей» і потенційна участь у виробництві винищувача Су-75.
Київ приглядає за Мінськом
Особливу увагу фактам співпраці РБ і РФ у військовій та військово-технічній сфері приділяла Україна. Київ намагався нагадати ключовим партнерам і світовій спільноті, що Білорусь не сторонній спостерігач чи підневільна жертва РФ, а активний учасник російської агресії проти України. Так, Володимир Зеленський відреагував на заяву О. Лукашенка про постановку «Орєшніка» на бойове чергування на території РБ. 19 грудня він заявив, що Україна розуміє, де буде розміщено зброю, і передасть цю інформацію партнерам. А 24 грудня обговорив це питання з головою Служби зовнішньої розвідки Олегом Іващенком. «Розвідка отримала більше деталей щодо цього питання, і важливо, щоб партнери також про це знали й враховували у своїх оборонних кроках. Ми вважаємо, що агресивне поширення такої зброї несе глобальну загрозу і створює небезпечний прецедент. Я доручив спільно з партнерами підготувати варіанти відповідних дій», – заявив В. Зеленський.
Пізніше, спілкуючись з українськими журналістами, В. Зеленський поділився іншими подробицями співпраці Білорусі з Росією. Він зазначив, що Білорусь допомагає Росії здійснювати повітряні атаки на Україну, розміщуючи на дахах багатоповерхівок у прикордонних білоруських містах спеціальне обладнання, яке допомагає наводити удари російських дронів по цілях в Україні. «Перш за все фіксуємо, що росіяни намагаються обходити наші захисні позиції перехоплювачів через територію сусідньої Білорусі. Це ризиковано для Білорусі. Ми бачимо кроки з «Орєшніком», тепер – з допомогою «шахедам». Шкода, що Білорусь здає свій суверенітет на користь російських агресивних амбіцій», — заявив В. Зеленський. Він зауважив, що, за даними розвідки, «обладнання, яке використовується для ударів по Україні, у населених пунктах Білорусі поблизу кордону розміщується зокрема на житлових будинках. Фактично на дахах звичайних п’ятиповерхівок встановлені антени та інше обладнання, яке допомагає наводити “шахеди” на об’єкти в наших західних регіонах». В. Зеленський пригрозив Білорусі: «Це абсолютна зневага до людських життів, і важливо, щоб у Мінську перестали із цим гратися. Поінформуємо партнерів та будемо готувати спільні відповіді».
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»