Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі
(червень 2025)
Режим О. Лукашенка домігся приїзду до Білорусі помітної фігури в американській політиці – спецпредставника президента США К. Келлога. Це дало можливість обговорити як двосторонні відносини, зокрема питання звільнення політв’язнів, так і те, що Мінськ здатен запропонувати для зниження напруженості в регіоні у контексті російсько-української війни. Ще одним дипломатичним успіхом Мінська стала «сімейна» зустріч з Сі Цзіньпіном.
Лукашенко вивів відносини з Китаєм на «сімейний» рівень
Зусилля Білорусі на зовнішньополітичному напрямі були спрямовані на створення альтернативних альянсів і розвиток партнерських відносин із сильними регіональними гравцями поза межами Росії. Важливою в цьому контексті є взаємодія з Китаєм, куди на початку червня нарешті здійснив візит О. Лукашенко. Він анонсував поїздку ще на початку року, але, ймовірно, китайська сторона тривалий час не давала згоди. Візит важко назвати добре підготовленим — він не отримав жодного протокольного статусу (робочий, офіційний чи державний). Натомість прес-служба О. Лукашенка постійно наголошувала на «традиційній, сімейній, дружній зустрічі». Зміст поїздки також викликає запитання: окрім зустрічі з Сі Цзіньпіном О. Лукашенко не провів значущих переговорів, а сама бесіда не принесла жодних принципово нових домовленостей — обговорювали вже реалізовані ініціативи у сферах науки, технологій і промисловості. Зі слів першого віце-прем’єра РБ Миколи Снопкова зрозуміло, що саме зустріч була головною метою: «Переговори — це факультатив. Головне — поїздка, яка в принципі не застосовується більше ні до яких лідерів світу — це сімейна дружня вечеря. Це головне. І, власне, на це й налаштована вся поїздка». Пізніше, Н. Снопков повідомив, що в обіді взяли участь дружина Сі Цзіньпіна Пен Ліюань та його дочка Сі Мінцзе. А згідно оприлюдненого відео у зустрічі також узяв участь син О. Лукашенка Микола.
З цієї точки зору можна говорити про певний успіх білоруських дипломатів, яким вдалося організувати особисту зустріч О. Лукашенка з Сі Цзіньпіном, щоб продемонструвати потенціал РБ як партнера не лише Росії, що знаходиться в опалі у цивілізованому світі, а й впливових держав, таких як КНР.
Успішним для Білорусі можна вважати і офіційний візит міністра оборони Віктора Хрєніна до Пакистану, де він зустрівся з прем’єр-міністром Шахбазом Шаріфом, міністром закордонних справ Ісхаком Даром, міністром оборони Хваджою Мухаммадом Асіфом, федеральним міністром оборонного виробництва Резою Хаятом Хараджем та іншими. Основним фокусом поїздки був розвиток військового і військово-технічного співробітництва, включно з потенційними поставками озброєння до Пакистану. Разом з тим, статус офіційного візиту засвідчує важливість розбудови довгострокових зв’язків Білорусі з Пакистаном і розвитку співпраці в інших сферах економічного і політичного життя, в тому числі враховуючи перспективи розширення регіонального діалогу.
У червні В. Хренін також відвідав Китай для участі в зустрічі міністрів оборони країн ШОС. На полях заходу він провів переговори з міністром оборони КНР Дун Цзюнем, міністром оборони Ірану Азізом Насірзаде, а також із міністром оборони Індії Раджнатхом Сінгхом, зазначивши готовність до розширення співпраці. Щодо зустрічі з міністром оборони КНР зазначимо, що сторони обговорили питання військової та військово-технічної співпраці. «Ми бачимо, що є дуже багато напрямків, де ми ще можемо додавати», – заявив В. Хренін і додав, що обговорювалося, де і як провести такий захід подібний до тогорічних спільних білорусько-китайських навчань «Атакуючий сокіл».
Варто згадати контакти Мінська з військовими диктаторськими режимами. Зокрема, у червні до Білорусі для участі в заходах ЄАЕС приїжджав Мін Аун Хлайн, який очолив М’янму після військового перевороту у 2021 році. Він провів переговори з О. Лукашенком і міністром промисловості РБ А. Єфімовим, а також відвідав виробничі потужності «БелОМО», холдингу, що виготовляє оптичні приціли, прилади нічного бачення, коліматорні приціли. Наприкінці червня — на початку липня Білорусь також відвідала делегація з Лівії, яка представляє інтереси східної частини країни, контрольованої Лівійською національною армією (ЛНА) під командуванням Халіфи Хафтара. До складу делегації увійшли: Усама Хаммад — названий прем’єр-міністром Східної Лівії, Генсек Генерального командування ЛНА Хейрі ат-Тамімі, Заступник керівника Служби загальної розвідки Сулейман аль-Аббар, Уповноважений з питань МЗС та міжнародного співробітництва Абдельхаді аль-Хувейдж, Міністр місцевого самоврядування Самі аль-Дауї та низка інших посадовців. Очевидно, що крім торгово-економічної взаємодії могли обговорюватись і поставки зброї та товарів подвійного призначення. Також зазначимо, що Служба зовнішньої розвідки України фіксувала інформацію про присутність білоруських військових у Лівії, зокрема для охорони місцевих авіабаз, а також про поставки озброєння, включно із системами РЕБ.
Лукашенко підвищував «політичну вагу» на зустрічі з Келлогом
Зусилля Мінська, спрямовані на відновлення прямого і змістовного діалогу з Вашингтоном, принесли перші серйозні успіхи. 20 червня відбулася зустріч Олександра Лукашенка зі спецпредставником президента США Кітом Келлогом, до сфери відповідальності якого входять питання, пов’язані з російсько-українською війною.
Учасники зустрічі, серед яких також були голова КДБ Іван Тертель, постійний представник РБ в ООН Валентин Рибаков і заступник К. Келлога Джон Коул, обговорили двосторонні відносини між США і РБ, а також війну між Росією і Україною та те, «як президент США докладає серйозних зусиль для припинення війни і припинення кровопролиття» (К. Келлог).
Цю зустріч можна вважати успіхом білоруської дипломатії, якій вдалося донести до США важливість збереження певної самостійності Білорусі для зниження напруженості та ризиків ескалації в регіоні, так і знаком готовності нової адміністрації США вести переговори й укладати угоди в дусі реальної політики — не озираючись на цінності та репутаційні ризики.
«Адміністрація США усвідомлює місце і роль Білорусі в регіональній ситуації та повністю розуміє, якою політичною вагою і політичним досвідом володіє президент Білорусі. Саме тому було ухвалено рішення і про підвищення рівня делегації… Досвід, яким ділиться президент Білорусі з американцями щодо конфлікту — з огляду на його особисту залученість, його прекрасне знання керівників держав — усе це високо цінується адміністрацією», — заявив після зустрічі В. Рибаков. Водночас він додав, що позиція РБ залишається незмінною і полягає в тому, що «наш регіональний конфлікт необхідно якнайшвидше зупинити» і, за його словами, РБ вносить посильний вклад у цьому напрямі.
Мінськ продемонстрував готовність до продовження конструктивного діалогу з Вашингтоном, звільнивши після переговорів з американцями 14 політичних ув’язнених — іноземців із 6 країн і знакових для білоруського опозиційного руху активістів, зокрема Сергія Тихановського. Усі вони, як повідомила прес-секретарка О. Лукашенка Наталія Ейсмонт, вийшли на волю на прохання Дональда Трампа.
Разом із запевненнями продовжувати конструктивний діалог з США, Білорусь додатково окреслила умови, за яких готова рухатися в цьому напрямку. Зокрема, В. Рибаков, коментуючи результати зустрічі, зазначив, що Білорусь — «найближчий стратегічний союзник і партнер» для Росії та Китаю, і тому Мінськ «ніколи не робитиме нічого на шкоду цим країнам». Тобто до прямої конфронтації з цими країнами Мінськ не готовий, але, ймовірно, розглядає варіанти корекції своєї позиції там, де це можливо без особливої шкоди.
У цьому контексті показовою є заява О. Лукашенка на зустрічі з головою Слідчого комітету Росії Олександром Бастрикіним, що відбулася того ж дня перед зустріччю з К. Келлогом: «Я хочу, щоб ви розуміли, що в цей непростий час ми з вами… На нас ви можете розраховувати». Цікаво, що Кремль публічно не відреагував на зустріч О. Лукашенка з К. Келлогом. Однак через кілька днів після її завершення між О. Лукашенком і В. Путіним відбулася телефонна розмова, присвячена як майбутній участі російського президента в саміті ЄАЕС у Білорусі, так і «регіональній проблематиці та міжнародній обстановці, включаючи ситуацію в Україні». Тобто О. Лукашенко, ймовірно, проінформував Путіна про зміст переговорів з американцями, і, як зазначалося, сторони домовилися детально обговорити актуальні питання при особистій зустрічі в Мінську (26–27 червня). Хоча фактично окремі переговори на полях саміту ЄАЕС між ними так і не відбулися.
Лукашенко зберігав виробництво мікроелектроніки для Путіна
Розмови довкола російської загрози для Європи у зв’язку з майбутніми російсько-білоруськими навчаннями «Захід 2025» дещо стихли. Лише Володимир Зеленський відреагував на рішення Білорусі перенести навчання вглиб країни та скоротити кількість учасників, зазначивши, що Мінськ вирішив «не провокувати» Україну та інших сусідів. Водночас він вважає, що така реакція РБ пов’язана зі страхом О. Лукашенка перед українськими військовими спроможностями: «Питання зрозуміле, бо повномасштабний наступ стався з цього напрямку після відповідних навчань. Я думаю, сам Лукашенко боїться, що ми в Україні розглядатимемо присутність контингенту на навчаннях як підготовку до наступальних дій. Він розуміє після наших відповідних кроків на Курському напрямку, на що ми здатні, якщо відчуватимемо загрозу». Втім, В. Зеленський закликав не втрачати пильність, адже «ризик із навчаннями росіян, на жаль, нам вже історично відомий». Попри це РБ зберігала курс на зниження напруженості: керівництво країни запевняло публічно, що не збирається ні на кого нападати, а на міжнародних майданчиках білоруські дипломати наголошували на відкритості до запрошення спостерігачів на білорусько-російські навчання та до інспекційної діяльності.
Окрім тісної співпраці Білорусі з Росією у воєнній сфері, активно розвивалася й взаємодія між країнами у військово-технічній та промисловій сферах, на що звернув увагу В. Путін на полях ПМЕФ. Він зазначив, що Росія і Білорусь спільно шукають можливості для розвитку в нових сферах, зокрема в мікроелектроніці: «Ось Лукашенко: багато хто його критикував, насміхався над тим, що він зберігає якусь радянську планову систему тощо… Але все ж таки Олександр Григорович зберіг певні галузі, які зараз, особливо в умовах жорстких санкцій, виявилися надзвичайно затребуваними, зокрема підприємства у сфері мікроелектроніки. Так, звісно, потрібно виходити на інші показники, ще багато треба зробити, і в інших країнах це тривало десятиліттями. Але в нас є змога зробити хороший крок — швидкий, потужний, великий крок спільно».
В. Путін також нагадав про співпрацю з Білоруссю в авіабудуванні (коопераційні проєкти та власне складання), у виробництві сільськогосподарської техніки (взаємна кооперація понад 50%), логістиці. Він додав, що у відносинах між країнами є і суперечливі питання, але «зрештою ми завжди знаходимо рішення, бо щиро прагнемо їх шукати… Впевнений, так буде і надалі».
За словами посла Білорусі в РФ Олександра Рогожника, ця співпраця розвивається з урахуванням інтеграційних процесів у рамках Союзної держави, зокрема у формуванні економічної моделі об’єднання. «Уся наша робота — це не просто набір документів, а діяльність, спрямована на імпортозаміщення, забезпечення технологічного суверенітету двох держав. І базові галузі — такі як авіабудування, мікроелектроніка, суднобудування, верстатобудування — це наукомісткі, визначальні сфери, які мають розвиватися. Якщо взяти програму з мікроелектроніки, то ми підписали з РФ відповідні документи, де чітко розподілили топологічні норми та елементи, які створюємо ми і які — Росія. Таким чином, доповнюючи одне одного, ми разом впевнено стоїмо на ногах. Те саме стосується і обладнання для цієї галузі: розподілено, що виробляє Росія, а що — Білорусь. Таким чином ми ставимо завдання повністю закрити всю технологічну ланку в цій специфіці, щоби бути самодостатніми». За такою моделлю будується взаємодія і в інших секторах промисловості.
Окрему увагу слід звернути на співпрацю РБ і РФ у сфері виробництва безпілотників (раніше РФ пропонувала РБ створити спільне підприємство зі збирання дронів). На початку червня делегація Державного комітету з військово-промислового комплексу Білорусі відвідала Татарстан, де розташований найбільший у РФ завод із виробництва ударних дронів «Герань» (або «Шахед»). Голова Держкомвоєнпрому Дмитро Пантус провів переговори з віце-прем’єром, міністром промисловості та торгівлі російського регіону Олегом Коробченком, обговоривши співпрацю у сфері створення безпілотників і їх складових частин.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
