Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі
(червень 2025)
Китай продовжує дистанціюватися від процесу російсько-українського мирного врегулювання, хоча дана тема постійно спливає на переговорах китайських і європейських дипломатів. Водночас Пекін змінив свого спецпредставника у справах Євразії – замість Лі Хуея ним став «учорашній» посол у Польщі Сунь Ліньцзян. Однак поки що в цьому не проглядається зміна політики, а скоріше звичайне «омолодження кадрів».
Дорогу «молодим»?
12 липня стало відомо, що замість Лі Хуея спеціальним представником уряду КНР у справах Євразії призначено Сунь Ліньцзян. Офіційний представник МЗС КНР Лінь Цзянь зазначив, що Сунь Ліньцзян – досвідчений дипломат, який добре знає Євразію: «Ми впевнені, що він активно виконуватиме свої обов’язки та встановить хороші робочі відносини з усіма сторонами. Він докладе всіх зусиль для поглиблення традиційної дружби та взаємовигідного співробітництва між Китаєм та країнами Євразії та для сприяння загальному розвитку та процвітанню регіону». Зараз важко сказати, чи це є сигналом про можливі зміни в китайській політиці у сфері мирного врегулювання. Привертає увагу, що Сунь Ліньцзян у своїй дипломатичній кар’єрі значно менше, ніж Лі Хуэй, був пов’язаний із Росією. У 2006-2008 рр. він був генеральним консулом КНР в Одесі, а до травня 2025 р. працював послом КНР у Польщі. Більш вірогідною причиною цієї заміни здається віковий фактор: Лі Хуею – 72 роки, Сунь Ліньцзяну – 61.
Загалом, Китай продовжував займати пасивну позицію щодо російсько-української війни. Зазначимо слова посла КНР в РФ Чжан Ханьхуея в інтерв’ю російській газеті «Ізвестія», що Китай «як і раніше» готовий сприяти остаточному врегулюванню та досягненню миру, вітає прямі переговори між Росією та Україною в Стамбулі і «сподівається, що всі сторони зможуть за допомогою діалогу досягти справедливої, стійкої, обов’язкової та прийнятної для всіх сторін мирної угоди». За його словами, прямі переговори створили «сприятливі умови для встановлення миру» та стали «важливим кроком уперед». Звернемо увагу, що посол, з одного боку, запевняв, що Пекін не брав участі в обговоренні питання про відправку миротворчих сил в Україну, але, з іншого, фактично описав умови, за яких це буде можливо: «Китайська сторона вважає, що напрям миротворців має відповідати трьом основним принципам: згода сторін конфлікту, безсторонність. На даний момент між зацікавленими сторонами існують серйозні розбіжності щодо повоєнної миротворчості, немає ознак припинення бойових дій, а кількість жертв продовжує зростати».
Показово, що під час телефонної розмови 5 червня Сі Цзіньпін та Дональд Трамп не торкалася теми російсько-української війни. Так, президент США наголосив, що обговорювали лише двосторонню торгівлю: «Нічого не обговорювалося ні щодо Росії/України, ні щодо Ірану». Водночас в американському контексті зазначимо заяву сенатора Конгресу США Ліндсі Грема, котрий, коментуючи перспективу запровадження вторинних санкцій, сказав: «Чому б нам не робити послаблень для країн, що допомагають Україні? Якщо ви надаєте військово-економічну допомогу Україні, отримуєте послаблення. Тому Китай, якщо ви не хочете санкцій, допомагайте Україні. На мою думку, це звучить логічно». І додав, що збільшення витрат для Пекіна є єдиним способом утримати конфлікт від розширення.
Спроби вплинути на позицію Китаю робив президент Франції Емманюель Макрон. 5 червня після переговорів з бразильським президентом Луїсом Інасіу Лулою да Сілвою він заявив: «10 днів тому я мав тривалу розмову з головою КНР Сі Цзіньпіном і попросив його знову зробити дипломатичні зусилля для тиску на Росію. Зараз усім нам – європейцям, американцям, китайцям, бразильцям та індійцям – необхідно зробити все, щоб спонукати Росію до припинення конфлікту». При цьому він назвав важливою ініціативу КНР та Бразилії щодо вирішення кризи. 6 червня на прохання французької сторони відбулися телефонні переговори міністрів закордонних справ Жана-Ноеля Барро та Ван Ї. Серед обговорюваних тем була і російсько-українська війна. Зазначимо, що, згідно з повідомленням МЗС КНР, Ван Ї окремо підкреслив, що тайванське питання докорінно відрізняється від ситуації в Україні, оскільки це внутрішня справа Китаю. А 10 червня на полях Конференції ООН з океану в Ніцці Е. Макрон зустрівся віце-головою КНР Хань Чженем (втім, у протокольному повідомленні про обговорення російсько-української війни не згадувалося).
Додамо, що Хань Чжен у рамках свого європейського візиту відвідав Іспанію, де провів переговори з прем’єр-міністром Педро Санчесом та з королем Філіпом VI (обговорення війни згадувалося лише в останньому випадку). Зазначимо, що серед питань, що обговорювалися на зустрічі в Пекіні 23 червня Ван Ї з колишнім прем’єр-міністром Великобританії Тоні Блером, була і «українська криза». Зрештою, напередодні свого європейського турне Ван Ї у Пекіні провів зустріч із посланцями Європейського Союзу та його держав-членів, на якій виклав китайську позицію з низки питань, включаючи російсько-українську війну.
КНР та Україна: мало діалогу, але є багато проблемних питань
На офіційному треку українсько-китайський діалог у червні був мінімальним. Можна лише зазначити, що 14 червня перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця (до речі, відзначимо, що він учасник української делегації на переговорах з РФ у Стамбулі) повідомив, що провів в Осло зустріч з міністром міжнародного відділу Центрального комітету Компартії Китаю Лю Цзяньчао: «Я високо ціную змістовні та глибокі дискусії, які я провів в Осло з Лю Цзяньчао з актуальних питань двостороннього та багатостороннього порядку денного». Також додамо, що 17 червня посол Китаю Ма Шенкунь взяв участь у візиті іноземних дипломатів на місце удару Росії по багатоквартирному будинку в Києві. У заході, організованому українським МЗС, взяли участь представники понад 60 дипломатичних місій, яких супроводжував С. Кислиця.
Українська сторона у публічній площині продовжувала критикувати Китай за військово-технічну підтримку Росії. Так, Володимир Зеленський 21 червня заявив, що із 860 верстатів, які Росія планує отримати для свого оборонно-промислового комплексу, 52 – з Китаю. У свою чергу глава Офісу президента Андрій Єрмак, коментуючи матеріал The Economist про китайську підтримку російської агресії проти України, зазначив, що це погана тенденція – Китай все більше втягується у війну Росії проти України і все більше допомагає обходити санкції, постачає мікросхеми, чипи, і навіть певне озброєння. «Підтримка територіальної цілісності та суверенітету України, про що неодноразово заявляв Китай – це важливо. Допомога терористам – це не те, що потрібно світу», – заявив А. Єрмак. А представник Служби зовнішньої розвідки Олег Александров заявив виданню Politico, що Росія у війні дронів отримала перевагу завдяки Китаю: «Китайські виробники постачають росіянам обладнання, електроніку, навігаційні, оптичні та телеметричні системи, двигуни, мікросхеми, процесорні модулі, антенні системи, плати управління, навігацію. Вони використовують так звані підставні компанії, змінюють назви, роблять усе, щоб не потрапити під експортний контроль та уникнути санкцій за свою діяльність». При цьому зробив застереження, що «проте Китай офіційно дотримується всіх правил. Але лише офіційно». За його словами, Росія критично залежить від постачання китайських запчастин як для тактичних, так і для далекобійних безпілотників. Це дозволяє Росії підривати лідерство України у технології та виробництві безпілотників.
Сі і Пу пліткували про G7 і хвилювалися про Ближній Схід
Росія намагалася демонструвати безхмарність відносин із Китаєм. 15 червня В. Путін надіслав телеграму Сі Цзіньпіну з привітанням « колезі та другу » з днем народження (зазначимо, що її зміст не оприлюднювався). 17 червня помічник президента РФ Юрій Ушаков заявив, що відносини Москви та Пекіна «в цілому розвиваються дуже-дуже добре» і що «обидві сторони задоволені цим і характеризують ці відносини як всеосяжне партнерство та стратегічну взаємодію». Значну увагу Китаю В. Путін присвятив на зустрічі з керівниками закордонних інформаційних агентств, організованої напередодні Петербурзького міжнародного економічного форуму (ПМЕФ). Символічно, генерального директора інформаційного агентства Xinhua Фу Хуа розмістили поряд із В. Путіним. Останній особливий акцент робив на розвитку економічних відносин з КНР та на гуманітарній взаємодії, зокрема розповів, що його дочка та онука вчать китайську мову.
19 червня відбулася годинна і, вочевидь, «незапланова» телефонна розмова В. Путіна та Сі Цзіньпіна, присвячена загостренню на Близькому Сході. За словами Ю. Ушакова, вона носила «дружній, конструктивний характер», але при цьому він зазначив: «Обмін думками був справді вельми корисним, тому що стосувався найгостріших питань, які зараз стоять на порядку денному як у міжнародному плані, так і щодо розвитку наших двосторонніх відносин і контактів». Помічник президента РФ підкреслив, що обидві сторони дотримуються ідентичних підходів, рішуче засуджують дії Ізраїлю, які порушують Статут ООН та інші норми міжнародного права. Звернемо увагу, що російська сторона наголосила, що голова КНР за своєю ініціативою докладно інформував В. Путіна про Другий саміт Китай – Центральна Азія (проходив 17-18 червня) та закликав «координувати взаємні підходи, щоб регіон Центральної Азії став взірцем справжньої стабільності, економічного процвітання та взаємовигідного співробітництва». Сторони також обговорили двосторонні питання, зокрема підсумки травневого візиту лідера КНР до Москви. При цьому було заявлено, що економічна співпраця продовжує набирати обертів, хоча статистика фіксує зниження товарообігу. Примітно, що російська сторона наголосила, що В. Путін та Сі Цзіньпін окремо обговорили «шорсткості» між учасниками саміту G7 у Канаді та те, що начебто для В. Зеленського участь у заході була невдалою.
Виступаючи на пленарному засіданні ПМЕФ 20 червня, В. Путін заявив, що Росія та Китай не формують новий світовий порядок, а лише оформлюють його: «Новий світопорядок виникає природним чином, це все одно що схід сонця. Від цього нікуди не подітися! А ми його оформляємо і, можливо, розчищаємо дорогу для цього процесу для того, щоб він був більш збалансованим і відповідав інтересам переважної більшості країн». У тому ж пленарному засіданні як ВІП-гість брав участь віце-прем’єр Держради КНР Дін Сюесян, який заявив: «Китай і Росія, будучи постійними членами Ради безпеки ООН і важливими економіками світу, що розвиваються, є довірчими друзями, дружба яких пройшла загартування, і надійними партнерами, які підтримують один одного». Далі він зазначив: «Дотримуючись загального напряму співробітництва, ми повинні на базі міркувань та ініціативи «Одного поясу, одного шляху» з ЄАЕС формувати взаємопов’язану структуру співробітництва з високими стандартами, ефективно використовувати переваги ресурсної бази та взаємодоповнювати структури виробництва Китаю та Росії, розширювати високоякісне та взаємовигідне співробітництво в таких сферах, як економіка, торгівля космос, штучний інтелект та інші безперервно зміцнювати матеріальну основу для всебічної стратегічної взаємодії на благо народів наших країн». Він також наголосив на важливості єдиної координації на таких багатосторонніх міжнародних майданчиках, як ООН, ШОС та БРІКС. Окремо зазначимо слова Дін Сюесяна , що китайська сторона вітає відновлення контактів між Москвою та Вашингтоном, оскільки це корисно для всього світу і сприяє стабілізації міжнародної ситуації та відновленню світової економіки.
Після пленарного засідання В. Путін провів коротку зустріч з Дін Сюесяном. Серед іншого він зазначив, що «незважаючи на складнощі, які є завжди і які нам створюються штучно», відносини між Росією та КНР розвиваються впевнено, поступально в усіх напрямках. Дін Сюесян у відповідь заявив, що «Китай готовий разом з Росією – як дві наддержави – зробити належний внесок у сприяння світовій упорядкованій рівноправній багатосторонності та інклюзивній загальнодоступній економічній глобалізації».
Додамо, що на полях ПМЕФ Дін Сюесян провів зустрічі з віце-прем’єром Олександром Новаком (обговорили «комплексне співробітництво в галузі видобутку, транспортування та збуту нафти і газу, продовження повної реалізації ролі таких механізмів, як Комітет з енергетичної співпраці між Китаєм і Росією, та сприяння побудові партнерства з високою позицією») та главою «Газпрому» Олексієм Міллером («обмінялися думками з питань зміцнення співробітництва в галузі природного газу»), а також провів коротку бесіду з президентом «Роснафти» Ігорем Сєчіним (обмінювався думками з питань зміцнення співпраці в нафтовій сфері). Крім того, пройшли переговори з першим віце-прем’єром РФ Денисом Мантуровим, присвячені інвестиційній співпраці між країнами, зокрема ролі Російсько-китайського комітету з інвестиційного співробітництва.
Шойгу не захотів їхати в Китай?
Росія та Китай значну увагу приділяли темі взаємовідносин у безпековій сфері. На зустрічі із зарубіжними журналістами 19 червня В. Путін заявив, що між Росією та Китаєм динамічно розвивається військова та військово-технічна співпраця, що є «надзвичайно важливим для того, щоб гарантувати стабільність у світових справах». При цьому він наголосив, що цього року відбудуться військові навчання, які «входять до плану обох країн щодо проведення міждержавної взаємодії з низки стратегічних питань». Що стосується військово-технічної сфери, то він заявив: «Ми знаємо побажання наших китайських друзів, йдеться не просто про купівлю-продаж технологій. Ми до цього готові, і ми працюватимемо за всіма цими напрямками». З конкретики він згадав, що «сторони почали підходити до реалізації проекту важкого вертольоту», в якому Китай зацікавився після трагічних подій, пов’язаних зі стихійними лихами. В. Путін також додав: «Є інші напрями: і космос, і літакобудування».
Російські та китайські силовики протягом червня мали змогу комунікувати в рамках заходів, що проводяться Китаєм як країною, яка головує у ШОС. 23-24 червня у м. Пекіні відбулася 20-та зустріч секретарів Рад безпеки держав-членів ШОС. Перед початком заходу глави делегацій були прийняті заступником голови КНР Хань Чженем. Примітно, що Сергій Шойгу, який незадовго до цього був із візитом у КНДР, не брав участь у засіданні – натомість Росію представляв заступник секретаря (навіть не перший заступник секретаря!) Олександр Венедіктов. Зазначимо таку тезу у його виступі: «Серйозної уваги вимагає агресивна активність Заходу на азіатському та азіатсько-тихоокеанському напрямках. США із найближчими союзниками планомірно вибудовують закриті військово-політичні альянси. Європейці все ширше підключаються до позиціонування НАТО у регіоні, зокрема у Центральній та Південній Азії. Цілі при цьому не ховаються – протидія Росії, Китаю та Ірану».
25 червня в Циндао відбулася нарада міністрів оборони держав-членів ШОС. Росію там представляв Андрій Білоусов. На полях заходу відбулася його зустріч із міністром оборони Дун Цзюнем, присвячена «зміцненню двостороннього стратегічного партнерства в оборонній сфері».
Зазначимо також заяву від 26 червня директора Служби зовнішньої розвідки Росії Сергія Наришкіна, що спецслужби Росії та Китаю ведуть постійний діалог. І при цьому він додав: «І з кожним роком взаємодія лише розширюється».
Лукашенко знайшов нову родину
2-4 червня Олександр Лукашенко здійснив давно очікуваний візит до КНР, у якому було багато дивних моментів. Анонсуючи поїздку, прес-служба О. Лукашенка повідомила: «У Пекіні пройде традиційна дружня сімейна зустріч білоруського лідера із головою КНР». З іншого боку, посол Білорусі в Китаї Олександр Червяков, навпаки, намагався переконати у діловому характері поїздки, зокрема, що саме під неї начебто було здійснено системну і дуже велику роботу на рівні урядів двох країн. Однак у ході візиту з цього приводу нічого не говорилося, не було підписано жодного міждержавного документа. 3 червня О. Лукашенко провів зустріч із неназваними та непоказаними представниками китайських ділових кіл. У білоруських ЗМІ закритий характер заходу пояснили так: «В умовах глобальної турбулентності, найгострішої конкурентної боротьби на світовому ринку розкривати подробиці бізнес-переговорів ні до чого». Лише було наголошено, що О. Лукашенка особливо цікавила «машинобудівна галузь та технологічна модернізація окремих напрямків промисловості в Білорусі». Тоді ж, 3 червня перший віце-прем’єр Микола Снопков заявив, що формат візиту О. Лукашенка до Китаю є унікальним, і при цьому пояснив: «Переговори – це факультатив. Головне – поїздка, яка в принципі не застосовується з жодним більше лідером світу. Це сімейний дружній обід. Це – головне. На це налаштована уся поїздка». Водночас він наголосив, що О. Лукашенко «не міг у практичній площині не відпрацювати питання, які є для нас чутливими та важливими у стратегічному плані».
Зустріч із Сі Цзіньпіном відбулася 4 червня у резиденції Чжуннаньхай. Зазначимо, що О. Лукашенко був разом із сином Миколою. Пізніше, 8 червня, М. Снопков повідомив ЗМІ, що в обіді, який тривав 2,5 години, взяли участь дружина Сі Цзіньпіна Пен Ліюань та його дочка Сі Мінцзе (він зазначив, що у такому форматі вперше зустрічаються з іноземними лідерами). Однак згодом ця інформація була видалена білоруськими ЗМІ, але її можна знайти на деяких російських сайтах.
Згідно з протокольними повідомленнями, Сі Цзіньпін на зустрічі ще раз привітав О. Лукашенко з переобранням на пост президента і зазначив, що Китай та Білорусь є справжніми друзями та добрими партнерами. Він також запросив О. Лукашенко на саміт ШОС та парад у Пекіні, які відбудуться наприкінці серпня – на початку вересня поточного року. Своєю чергою, О. Лукашенко всіляко лестив Сі Цзіньпіню. Наприклад, він заявив, що в умовах тиску Заходу «погляди багатьох держав, як і Білорусі, звернені до вас – до Пекіна». За його словами, ще 5 років тому говорили: «Якщо Китай втримається, значить, планета буде врівноважена і існуватиме». І далі: «Сьогодні вже кажуть: “Китай витримав, витримає і Китай не дозволить зламати світовий порядок. У цьому переконані багато-багато народів. Глави держав, з якими я зустрічався, мені про це говорили».
Перед відльотом із Пекіна О. Лукашенко прояснив журналістам, що сторони особливо не афішують зустрічі, котрі відбулися «з потрібними для нас людьми, які готові з нами працювати». І далі додав: «Як Сі Цзіньпін каже, треба робити все швидко, іноді спокійно, але тихо. Так ми й працюємо». Крім спілкування з Сі Цзіньпіном, яке він назвав – «сімейна зустріч у вузькому колі», було проведено зустріч із представниками реального та фінансового сектору, а також з Ван Ї. «Все пройшло якнайкраще. Ми з другом зустрілися, поспілкувалися. Домовилися про те, що ми маємо інтенсифікувати наші стосунки. Дуже вдало», – фіналізував О. Лукашенко.
Протягом червня політична комунікація між РБ та КНР була досить інтенсивною. 13 червня Білорусь відвідав заступник голови Постійного комітету 14-го Всекитайських зборів народних представників, голова Комітету високого рівня співробітництва між законодавчими органами Білорусі та Китаю Чжан Цинвей. Він був одразу прийнятий О. Лукашенком, який дякував владі КНР і керівництву Всекитайських зборів народних представників за «колосальну підтримку», яку ті надають Білорусі на міжнародній арені. Але водночас нагадав, що у відповідь Білорусь також надає відповідну підтримку з усіх питань КНР у міжнародних організаціях.
Основною метою візиту китайської делегації було засідання Комітету високого рівня співробітництва між законодавчими органами Білорусі та КНР (вперше у такому форматі було проведено минулого року). З білоруського боку Комітет очолює голова Ради Наталія Кочанова. Спочатку вона провела із Чжаном Цинвеєм зустріч у вузькому форматі. А на засіданні обговорювали питання державного управління, торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, а також співробітництва молодіжних організацій. Потім із китайською делегацією зустрівся голова Палати представників Ігор Сергієнко. Крім парламентського виміру обговорили взаємодію у рамках ШОС та Парламентського форуму БРІКС, зокрема створення Міжпарламентської асамблеї.
15 червня О. Лукашенко привітав Сі Цзіньпіна з днем народження, назвавши його « дорожчим другом » і окремо висловивши «подяку за особисту увагу», яку той приділяє «зміцненню білорусько-китайської взаємодії та просуванню спільних проектів».
19 червня міністр закордонних Максим Риженков зустрівся із послом Чжан Веньчуанем. Сторони підбили підсумки білорусько-китайських зустрічей на найвищому та високому рівнях, обговорили питання взаємодії Білорусі та Китаю в рамках китайського головування у ШОС. Крім того, йшлося про майбутні двосторонні заходи між РБ та КНР. Примітно, що ця зустріч проходила напередодні несподіваного візиту до Мінська спецпредставника президента США з питань України Кіта Келлога: вочевидь, білоруська сторона поінформувала китайського посла про майбутні переговори.
Досить жвавими були комунікації між РБ та КНР по лінії військовиків. 10 червня Пекін з офіційним візитом відвідала делегація Військової академії Білорусі на чолі з начальником академії Андрієм Горбатенком. Пройшли переговори з представниками китайської сторони, присвячені питанням організації навчального процесу у Військовій академії Білорусі та вдосконаленню системи підготовки у військових навчальних закладах обох країн. За підсумками було підписано новий контракт на навчання китайських військовослужбовців у Військовій академії Білорусі.
25 червня в Ціндао, на полях засідання міністрів оборони країн ШОС, відбулася двостороння зустріч Віктора Хреніна з Дун Цзюнем. Сторони обмінялися думками щодо стану та перспектив розвитку взаємодії у військовій сфері. В. Хренін підкреслив, що Білорусь виступає за поглиблення взаємодії з Китаєм як у двосторонньому, так і в багатосторонньому форматах: «Впевнені у подальшому розвитку плідної та взаємовигідної співпраці в усіх напрямках». У свою чергу Дун Цзюнь зазначив, що Китай готовий вийти на черговий рівень співпраці відповідно до нового контуру міжнародної взаємодії, позначеного главами держав: «У нас спільні національні риси характеру: ми не боїмося тиску і ми самостійні». Згодом В. Хренін в інтерв’ю China Media Group назвав спілкування з Дун Цзюнем «дуже добрим» і навіть назвав його «не просто колегою, а другом», а також підкреслив, що вони однаково дивляться на події, що розвиваються навколо Білорусі та Китаю. Він також додав, що сторони обговорили питання військової та військово-технічної співпраці: «Ми бачимо, що є дуже багато напрямків, де ми ще можемо додавати». В. Хренін також нагадав, що торік пройшли спільні білорусько-китайські навчання «Атакуючий сокіл» і повідомив, що обговорювалося, де і як провести такий захід. Окремо В. Хренін висловився щодо ШОС, наголосивши, що це не військовий блок: «Це організація, яка створювалася насамперед для розширення співпраці у політичних та економічних питаннях». В. Хреніна запитали, чи слід державам – членам ШОС розробити нову систему колективної безпеки з урахуванням появи, наприклад, дронів та гіперзвукової зброї, які змінюють правила війни. Той відповів наступне: «Звичайно, нам треба думати про таку систему забезпечення безпеки наших країн. Коли це питання справді буде реалізовано, це може стати фундаментом у тому числі для розвитку нових систем безпеки, зокрема світової».
Насамкінець, додамо, що 24 червня у Пекіні відбулася 20-та зустріч секретарів рад безпеки держав – членів ШОС. Білоруську делегацію очолив Олександр Вольфович.
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»