Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (грудень 2024 р.)
О. Лукашенко спекулював на темі «Орєшніка», пропонуючи В. Путіну відправити до Білорусі десяток нових систем. Останній, у свою чергу, нагадував про ядерну парасольку для Білорусі. Російські чиновники також неодноразово згадували про гарантії безпеки для РБ, у зв’язку з чим Кремль заявляв про готовність використати для цього всі доступні засоби. Тим часом О. Лукашенко занурився в економічну тематику: шукав можливості для збуту та експортної логістики в Омані, а в Росії – розширення промислової кооперації, бажано за російські гроші
Хто про що, а Лукашенко про «Орєшнік»
У грудні відбулося засідання Вищої державної ради Союзної держави Білорусі та Росії, яке засвідчило посилення безпекової співпраці Мінська та Москви, а також зростання російського впливу на воєнно-політичну ситуацію в сусідній країні. Головним аргументом на користь цього твердження можна вважати зобов’язання Росії щодо «забезпечення оборони, захисту суверенітету, незалежності та конституційного ладу», а також територіальної цілісності Білорусі у рамках підписаного між країнами договору про взаємні гарантії безпеки. Причому акцент було зроблено на тому, що РФ може задіяти для захисту «всі наявні сили та засоби», включаючи російську ядерну зброю, яка, за словами В. Путіна знаходиться на території Білорусі. Виступаючи на засіданні держради Путін також нагадав про внесені в листопаді зміни до ядерної доктрини РФ, які включають можливість застосування ядерної зброї у разі нападу на Білорусь. Варто звернути увагу, що гарантії безпеки, прописані в договорі, мають взаємний характер, хоча, за словами міністра закордонних справ РБ М. Риженкова, на початку йшлося лише про те, щоб Росія надавала додаткові гарантії безпеки Білорусі.
На переговорах у Мінську В. Путін також заявив про готовність розмістити в Білорусі ракетну систему «Орєшнік», яку РФ випробувала, вдаривши по українському місту Дніпро. Кремль позиціонує її як міжконтинентальну балістичну ракету, розроблену для несення ядерного боєзаряду, тож обіцянка розмістити її в Білорусі, вочевидь, мала стати ще одним сильним аргументом у стратегічній грі проти Заходу. При цьому рішення відправити «Орєшнік» до РБ було обставлено як відповідь на прохання самої Білорусі. Зокрема, під час зустрічі з В. Путіним О. Лукашенко заявив, що ситуація на західних кордонах загострилася, а Польща та Литва створюють «ще більшу» небезпеку, ніж Україна, тож він попросив розмістити в РБ нові системи озброєння і, насамперед, «Орєшнік». «Це серйозно заспокоїло б деякі уми, які вже готові воювати проти Білорусі, а також проти Росії на території Білорусі, відповідно до тієї концепції національної безпеки, яку ви нещодавно підписали, і ми сьогодні прийняли», – зазначив О. Лукашенко і при цьому наголосив, що саме білоруська сторона має визначати цілі для удару російською зброєю. Хоча він відразу дезавуював свою «незалежність», повідомивши, що поки білоруські військові навчаться користуватися російськими системами, їх обслуговуватимуть і «здійснюватимуть пуски» російські фахівці. В. Путін погодився із пропозицією О. Лукашенка, хоча зазначив, що «Орєшнік», входитиме до комплексу Ракетних військ стратегічного призначення ЗС Росії. Як ці факти узгоджуються разом, не ясно, але очевидно, що Москва вирішила зробити поступку Мінську в цьому питанні і дати формальну можливість зберегти образ суверенної держави.
Протягом грудня російське керівництво не раз зверталося до теми безпекових гарантій для Білорусі, зокрема й завдяки ядерній парасольці, яку Кремль запропонував Мінську. Так, під час підсумкової прес-конференції В. Путін назвав Білорусь важливим компонентом оновленої ядерної доктрини Росії. В такому ж дусі висловився стосовно перспектив надання РБ «Орєшніка»: для РФ це і проекція сили у відносинах із Заходом, і реверанс у бік О. Лукашенка, який вважає наявність такої зброї у своїй країні великим успіхом. До прикладу, на полях засідання Євразійського економічного союзу (26 грудня) він запросив десяток російських систем, але В. Путін дав зрозуміти, що це дуже багато. Москва тільки-но розпочала серійне їх виробництво, тож перші системи можуть надійти до РБ лише у другій половині 2025 року. І, вочевидь, мова йтиме про досить обмежену кількість.
Зважаючи на те, що Білорусь є важливою частиною російського бачення безпеки в Європі, Кремлю доводилось враховувати не лише власні цілі, а й брати до уваги певні побажання Мінська. Зокрема, під час зустрічі на полях Вищої держради СД В. Путін згадав про позицію Білорусі, «спрямовану на мирне врегулювання цієї кризи», тобто російсько-української війни, і висловив готовність предметно обговорити це питання. А пізніше з’явилась заява МЗС Росії, у якій РФ фактично погодилась із вимогами Мінська щодо участі в переговорах про мир між Росією та Україною, якщо до них дійсно дійде справа. «Ми високо цінуємо та підтримуємо мирні зусилля Мінська та вважаємо важливим та необхідним підключення нашого найближчого союзника до можливих переговорів, переговорних процесів навколо України, які відбуватимуться за участю Росії. Врахування білоруських інтересів, у тому числі в галузі безпеки, стосується наших абсолютних пріоритетів», — сказала речниця МЗС РФ М. Захарова.
Водночас офіційний Київ поставився зі скепсисом до таких намірів та вирішив осадити Мінськ у його спробах вимагати безпекових гарантій та участі у мирних переговорах. МЗС України нагадало, що Білорусь стала співучасником російської агресії, тож не може подавати себе як нейтрального гравця. «Все, на що можуть претендувати білоруські офіційні особи, – це справедливий розгляд у рамках процесу притягнення агресора та його посібників до міжнародно-правової відповідальності за злочин агресії проти України», – зазначив речник українського міністерства Г. Тихий.
Білоруси навчаються збивати російські дрони
Проблемним питанням для Мінська залишалася присутність у повітряному просторі російських безпілотників. За даними моніторингової групи «Білоруський Гаюн» з липня 2024 року, коли почали фіксувати польоти дронів над Білоруссю, до країни залетіло загалом понад 350 БПЛА. Влада в РБ продовжувала напрацьовувати заходи реагування на такі повітряні інциденти. Так, начальник управління радіоелектронної боротьби Генерального штабу Збройних сил Білорусі О. Ноговіцин повідомив, що цього року армія РБ взяла на озброєння 15 нових переносних засобів РЕБ («саме для звичайного солдата в окопі для того, щоб виявляти та придушувати безпілотні літальні апарати різних типів»). Він також зазначив, що «вздовж південних рубежів нашого державного кордону розгорнуто сили та засоби радіоелектронної боротьби, які у складі угруповання військ виконують завдання у режимі 24/7 щодо ведення радіомоніторингу радіочастотного діапазону». Вони використовуються для «недопущення різноманітних провокацій, у тому числі із залученням безпілотних літальних апаратів». Влада РБ також працювала над створенням компетенцій у сфері поводження з безпілотниками. Крім програм з навчання військових, про які повідомлялося раніше, також було оголошено про запуск окремих ініціатив для школярів (з подачі Міноборони). Зрештою, зазначимо специфічні навчання, які проводили різні білоруські відомства. Наприклад, у грудні МНС РБ провело навчання з гасіння резервуару на нафтобазі «Брест», що належить «Лукойл Білорусь».
Відзначимо співпрацю між РФ і РБ у військовій і військово-технічній сферах. Так, 3 грудня голова постійної комісії з питань національної безпеки Палати представників Білорусі Геннадій Лепешко повідомив про плани двох країн створити три навчальні центри для спільної підготовки військових. У РБ такий центр буде створено у Гродненській області, а Росії – біля Нижегородської і Калінінградської областей. Наразі для цього готуються кадри у військових навчальних закладах Білорусі та Росії. Крім того, за даними Г. Лепешка, у 2023 р. розпочалася реалізація трьох союзних програм у сфері оборони, одна з яких стосується посилення безпеки кордону, ще дві передбачають удосконалення інфраструктури Білорусі та Росії для забезпечення регіонального угруповання військ. Він також повідомив, що зараз військово-повітряні сили Білорусі та Росії періодично проводять «спільне патрулювання повітряних кордонів союзної держави у повітряному просторі Білорусі». Крім того, тривала співпраця по лінії військово-промислових комплексів двох країн. У грудні публічно повідомлялося про плани РФ розвивати потужності з ремонту ракетних систем С-400 в сусідній країні.
Наприкінці року в Білорусі також затвердили задум оборони на 2026-2030 роки. Як пояснив міністр оборони Віктор Хренін, документ розроблено з урахуванням «глибокого аналізу подій 2020 року» та війни РФ проти України, а також змін Концепції національної безпеки та Військової доктрини. «Нам належить детальніше зайнятися плануванням, визначити роль і місце кожного державного органу і аж до того, що кожного громадянина нашої країни у забезпеченні захисту нашої держави. Це планова робота, ніяка не «надзвичайщина». Ми виходимо з того, що жодних агресивних планів щодо інших держав ми не маємо. Наша мета — створити умови недопущення військової агресії та втягування нашої країни у війну, а якщо це станеться, то дати надійну відсіч», — запевнював міністр.
Лукашенко хоче від РФ більше грошей
В умовах посилення безпекової співпраці з Росією, в результаті якої РБ поступово втрачає часточки суверенітету, пріоритетом для О. Лукашенка було «підвищення цінника» таких поступок Кремлю. Вже традиційно напередодні Вищої держради СД він зробив низу заяв про те, що в основі відносин з РФ має бути економіка, а під час власне засідання союзних органів управління наголосив, що «нам поки що не вдалося вийти на той рівень самодостатності та незалежності нашого об’єднання, при якому ми могли б здійснювати довгострокове планування свого розвитку та були б захищені від зовнішньої кон’юнктури та різних викликів». Тому завданням номером він назвав реалізацію єдиної економічної політики у межах СД. Для цього необхідні «скоординована промислова політика, загальні підходи до забезпечення продовольчої безпеки, єдиний енергетичний ринок, планомірне досягнення технологічного суверенітету та раціональне імпортозаміщення. Важливо також усунути перешкоди двосторонньої торгівлі, що залишаються». Він також озвучив низку вимог до РФ у рамках інтеграційної взаємодії: прискорити реалізацію проектів з імпортозаміщення та збільшити їх кількість «в сотні разів», прискорити створення об’єднаних ринків газу (поки що сторони погодили цінові умови на постачання природного газу до кінця 2025 року та ведуть переговори про умови постачання, починаючи з 2026 р.,) нафти та нафтопродуктів, активніше працювати у питанні транспортування білоруських вантажів через російські порти («незадіяних резервів поки що дуже багато», серед них – необхідність розвитку залізничної логістики; мінтранси РФ і РБ вже підписали низку документів, які передбачають інтенсифікацію співробітництва, особливо щодо перевезень у напрямку російських портів), розробити систему спільного планування трудових ресурсів, оскільки російська економіка приваблює значну кількість білорусів , «що означає нині нестачу робочих рук і в нас».
Крім цього, О. Лукашенко постарався використати останню 2024 року особисту зустріч із В. Путіним, заплановану на 25 грудня в рамках саміту СНД, щоб домовитися з ним про черговий спільний проект, який дозволить додатково завантажити білоруські підприємства та забезпечить для них ринок збуту. На цей раз у фокусі було автомобілебудування. Напередодні поїздки до Санкт-Петербурга О. Лукашенко зустрівся із мером Москви С. Собяніним і провів нараду з білоруськими чиновниками щодо ситуації у машинобудуванні, під час яких заявляв про домовленість Мінська та Москви «об’єднати зусилля» двох країн у сфері автомобільного виробництва. Так, за словами міністра промисловості РБ А. Єфімова, ведуться переговори про уніфікацію компонентної бази та комплектуючих, які згодом можна буде використовувати як на білоруських, так і на російських підприємствах з виробництва легкових автомобілів. У цьому контексті згадувалася зацікавленість Білорусі до участі у проекті з виробництва у РФ автомобіля під брендом «Москвич» (колишнє виробництво корпорації Рено). Більше того, білоруська сторона має намір пролобіювати виділення коштів для цього за рахунок російської програми імпортозаміщення. Також варто згадати про поїздку делегації Національної академії наук Білорусі до Москви (22-25 грудня) на переговори з «Росатомом», де відбулася низка переговорів щодо співпраці в галузі автомобілебудування, у тому числі створення союзного електромобіля.
Білоруський уряд також звертав увагу на об’єктивні обмеження, що з ними стикається білоруська економіка. У спробах вирішити частину з них був розроблений проект Концепції програми соціально-економічного розвитку на 2026-2030 роки, згідно з яким пріоритетними завданнями Мінськ вбачає «технологічний ривок» (забезпечення суверенітету у критично важливих виробництвах на базі «Індустрії 4.0» та штучного інтелекту); пріоритетне інвестування у проекти з високим мультиплікативним ефектом; формування кадрового потенціалу під потреби цифрової економіки; «проактивний експорт», який передбачає інтенсивну торговельно-економічну співпрацю з країнами Південно-Східної Азії, Близького Сходу, Африки та Латинської Америки.
Загалом, розв’язанню цих завдань були присвячено грудневі поїздки О. Лукашенка до Оману (країни підписали меморандум у сфері промисловості, який передбачає сприяння двостороннім інвестиціям у промислові проекти та заохочує створення спільних підприємств; РБ також висловила інтерес у створенні в Омані хабу промислових товарів для подальшого експорту на сусідні ринки) та ОАЕ, а також був анонсований візит О. Лукашенка до Китаю. «Я про це говорю вже вкотре, що наступний рік буде непростим. З певних причин. І наші традиційні ринки, де ми працювали успішно, треба розширювати. Тому ось ці візити до Оману, Еміратів, Китаю найближчим часом і так далі — тут йдеться про диверсифікацію наших ринків. Як ми їх називали, третій наш напрямок – далека дуга. Про це йшлося. Не все ми показуємо сьогодні, бо ці мерзотники там бігають (за кордоном. — ред.), особливо наші. І всі випрошують санкції в американців, Заходу. Щоб вони проти нас ці санкції запроваджували нові. Тому ми не все, звичайно, показуємо та розповідаємо», — пояснив О. Лукашенко.
Лукашенко прикривається опозиціонерами
До завершального етапу підійшла виборча кампанія у Білорусі. 23 грудня Центрвиборчком зареєстрував кандидатами на майбутніх президентських виборах п’ятьох висуванців. Крім О. Лукашенка та трьох представників системних партій – Олега Гайдукевича, Сергія Сиранкова та Олександра Хижняка – була також зареєстрована Ганна Канопацька, безпартійна індивідуальна підприємниця. Вона була депутатом Палати представників, а 2020 року також брала участь у президентських виборах. Тоді вона зрідка могла критикувати владу, що, вочевидь, сприймається системою як ознака опозиційності, яка має розбавити абсолютно паркетну кампанію. Крім того, звучали припущення, що постать О. Канопацької може бути використана як доказ участі у виборах опозиційного кандидата в дискусіях із Заходом, який вимагає від Лукашенка послаблення політичних репресій. Частиною цього задуму також є амністія незначної кількості політв’язнів: у грудні Лукашенко підписав ще два відповідні укази. Хоча вони досі не справили на західні уряди сильного враження.
Ольга КРАВЧЕНКО,аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО,кандидат історичних наук,
провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
