Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (листопад 2024)
Російські ескалаційні кроки (залучення північнокорейських солдат, ядерні погрози, ракетні удари по Україні), продовжують створювати Китаю складні виклики. У публічному полі Пекін демонстрував занепокоєність, аби на Корейському півострові зберігалася стабільність, але свої підходи до російсько-української війни він змінювати не хоче. У свою чергу, Росія продовжує вдавати, що її відносини з КНР є безхмарними. Окремо відзначимо, що російські зброярі намагаються зацікавити Китай своєю новітньою технікою, відкрито хизуючись, що вона випробувана на українцях.
Російсько-північнокорейські та ядерні виклики
Пекін намагався публічно дистанціюватися від теми залучення Росією північнокорейських військовослужбовців до війни з Україною. 1 листопада на брифінгу офіційний представник МЗС КНР Лінь Цзянь не тільки сказав, що розвиток двосторонніх відносин Росії та КНДР є виключно справою цих двох країн, але й додав, що «Китай не в курсі конкретної ситуації у двосторонніх обмінах та співробітництві» між Москвою та Пхеньяном. Ця позиція транслювалася і надалі (наприклад, брифінг 12 листопада, а наприкінці місяця це було повторено у коментарі щодо візиту голови міністерства оборони РФ Андрія Білоусова до КНДР ).
Однак китайське керівництво було вимушене обговорювати тему російсько-північнокорейського військового співробітництва з іноземними лідерами. 16 листопада президент Республіки Корея Юн Сок Йоль на зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном на полях саміту АТЕС у Перу закликав «співпрацювати для сприяння стабільності та миру в регіоні». неодноразові провокації Північної Кореї, війну в Україні та військове співробітництво Росії та КНДР». Тоді як Сі Цзіньпін заявив, що Китай не хоче ескалації на Корейському півострові .
На полях саміту G20 президент США Джо Байден на переговорах із Сі Цзіньпіном закликав використати вплив на Пхеньян, щоб припинити участь північнокорейських військ у війні з Україною, оскільки це суперечить китайській публічній позиції, що не має бути ескалації чи розростання конфлікту. На думку американської сторони, залучення північнокорейців – це «глибоко небезпечний розвиток подій як щодо введення іноземної армії до Європи, так і ситуації на Корейському півострові», оскільки поглиблення співпраці між Росією та КНДР може підвищити провокаційну поведінку Пхеньяну. Поряд з цим Дж. Байден висловив стурбованість щодо підтримки КНР російського оборонно-промислового комплексу. На це Сі Цзіньпін лише пообіцяв: «Китай не допустить війни і хаосу на Корейському півострові і не буде сидіти склавши руки і спостерігати, як стратегічна безпека та основні інтереси Китаю знаходяться під загрозою» . Водночас лідер КНР дав зрозуміти, що фундаментальний підхід Пекіна до російсько-українській війні залишається незмінним: «Позиція та дії Китаю з українського питання завжди були ясними та виразними: посередництво, сприяння мирним переговорам, зусилля в ім’я миру та старанна робота щодо охолодження ситуації» .
Різницю у підходах до російсько-української війни зафіксував після переговорів 18 листопада із Сі Цзіньпіном прем’єр-міністр Великобританії Кір Стармер . 19 листопада війна обговорювалася на переговорах Сі Цзіньпіна з канцлером Німеччини Олафом Шольцем і з президентом Франції Емманюелем Макроном (в останньому випадку Сі Цзіньпін зазначив, що «Китай сподівається, що ситуація навколо конфлікту пом’якшуватиметься, і не хотів би розростання кризи та ескалації воєнних дій», але китайська сторона, вочевидь, не готова до цілеспрямованих дій у цьому напрямі). А на переговорах з бразильським президентом Луїсом Інасіу Лулою да Сілвою Сі Цзіньпін нагадав про китайсько-бразильський консенсус із шести пунктів щодо політичного врегулювання російсько-української війни, а також про групу «Друзів миру». І далі констатував: «Нам необхідно зібрати разом ще більше голосів, які виступають за мир, і прокласти шлях до політичного вирішення української кризи». До речі, звернемо увагу, що у листопаді тема групи «Друзі миру» активно не просувалася китайською стороною. Крім зазначеної заяви Сі Цзіньпіна, увагу до неї привернув лише прем’єр-міністр Роберт Фіцо, який на переговорах із лідером КНР на початку листопада оголосив, що Словаччина приєднається до групи «Друзі миру».
У зв’язку з новим витком ескалації в російсько-українській війні, МЗС КНР озвучувало 20 листопада заклики до стриманості та зниження стратегічних ризиків у зв’язку з ядерними загрозами з боку Росії (зокрема, оновлення В. Путіним ядерної доктрини РФ) , висловлювало 28 листопада стурбованість ядерними ризиками у зв’язку з інформацією ЗМІ про нібито обговорення американськими та європейськими чиновниками повернення Україні ядерної зброї. При цьому було заявлено: «… ядерну зброю неприпустимо застосовувати, а ядерна війна не повинна бути розв’язана».
Відзначимо певний різноголос у російській публічній позиції щодо уваги Китаю до поточного зближення РФ та КНДР. Так, 5 листопада заступник глави МЗС РФ Андрій Руденко повідомив ЗМІ, що під час його поїздки до Пекіна наприкінці жовтня обговорював зі спецпредставником КНР у справах Корейського півострова Лю Сяоміном «весь комплекс питань» і зазначив: «Нам здалося, що наші китайські друзі чудово розуміють всі аспекти наших відносин із КНДР». У свою чергу, С. Лавров, коментуючи 15 листопада західних інформацію ЗМІ про невдоволення Пекіна співпрацею РФ та КНДР, заявив, що жодних звернень з китайської сторони з цього приводу не було, але додав: «З Пекіном регулярно консультуємося про те, як нам координувати свої дії щодо проблем, створюваних американцями та їх союзниками на Корейському півострові та навколо нього, і це все, що я можу сказати. У нас дуже позитивний діалог». Міністр також сказав наступне: «…Наразі будуть міркування у західних політологічних колах про те, що треба допомогти завершити історію навколо України, піти назустріч деяким російським законним вимогам і тоді Росію використовувати у коаліції проти Китаю. Такий простенький розрахунок, як завжди, не за колегіальність, а за те, щоб розділяти і намагатися панувати, – це спроби з абсолютно непридатними цілями».
Нарешті, відзначимо, що 22 листопада в МЗС КНР було запрошено посла РФ Ігоря Моргулова для зустрічі з помічником міністра закордонних справ КНР (у ранзі заступника міністра) Лю Бінем, щоб обговорити ситуацію навколо України у зв’язку із застосуванням експериментальної ракети середньої дальності «Орешник», а також агресивних заяв В. Путіна.
У Києві – новий «оберігач китайсько-української дружби»
У листопаді, на тлі президентських виборів у США, китайський напрямок не був серед пріоритетів офіційного Києва. У той же час у спілкуванні зі ЗМІ глава Офісу Президента Андрій Єрмак згадував вересневу зустріч з Ван Ї, зазначивши при цьому, що розмова була «дуже змістовна, …вона була досить неформальна, тому що ми мали можливість дуже так відкрито, чесно говорити про багато питань». І в цьому контексті висловив обережну надію, що Китай візьме участь у наступному Саміті миру.
Звернемо увагу, що міністр закордонних справ Андрій Сибіга у телефонних переговорах із главою МЗС Словаччини порушив питання заяв, озвучених Р. Фіцо на переговорах у Пекіні (зокрема, про приєднання до ініціативи «Друзі миру»). У зв’язку з цим українська сторона нагадала словацькій про «Формулу миру» як єдиний реалістичний шлях до справедливого миру та про принцип «Нічого про Україну без України».
Нарешті, Володимир Зеленський згадав про Китай, частково розкритикувавши його підходи, в контексті російського удару по Україні експериментальною ракетою середньої дальності: « Коли хтось починає використовувати інші країни вже навіть не тільки для терору, але й для випробування своїх нових ракет через терор, то це точно міжнародний злочин. І від Росії це знущання з позиції таких держав, як Китай, держав Глобального Півдня, деяких лідерів, які щоразу закликають до стриманості, а у відповідь отримують від Москви незмінно якусь нову ескалацію»ю
КНР змінила свого посла в Україні. 4 листопада А. Сибіга прийняв із прощальним візитом Фань Сяньжуна у зв’язку із завершенням його дипломатичної місії, відзначивши його «значний особистий внесок» у розвиток українсько-китайських відносин, а також наголосив, що взаємодія у поточному році значно активізувалося. І вже 20 листопада в Україну прибув новий посол – Ма Шенкунь (звернімо увагу, що до останнього часу він був заступником генерального директора Департаменту контролю над озброєннями МЗС Китаю) У своїй першій публічній заяві, опублікованій в українських ЗМІ, він наголосив, що Китай та Україна –традиційні дружні партнери. Він процитував українське прислів’я: «Дерево міцне корінням, а людина – друзями», та висловив упевненість у перспективах поглиблення відносин між країнами. Ма Шенкунь пообіцяв, що докладе «усіляких зусиль, щоб стати оберігачем дружби між Китаєм і Україною, ініціатором поглиблення обмінів між нашими країнами та провідником у розширенні двосторонньої співпраці». 21 листопада заступник міністра закордонних справ Євген Перебійніс прийняв копії вірчих грамот у Ма Шенкуня. Сторони обговорили актуальні питання двостороннього порядку денного, зокрема щодо використання значного потенціалу торговельно-економічного співробітництва між Україною та Китаєм, а також взаємодії двох країн у багатосторонніх форматах.
Для Путіна «китайський шлях» став «спільним»
Значну увагу приділив відносинам з Китаєм Володимир Путін, виступаючи 7 листопада на пленарній сесії дискусійного клубу «Валдай». Він заявив, що рівень довіри між країнами «перебуває на найвищій точці в новітній історії». За його словами, дружні відносини з головою КНР Сі Цзіньпіном є «дуже гарною запорукою для розвитку міждержавних зв’язків», а відносини між Росією та Китаєм мають безпрецедентно високий характер і засновані на взаємодовірі, «чого нам не вистачає у відносинах з іншими країнами, насамперед, із країнами Заходу». При цьому В. Путін висловив упевненість, що Китай не прагне домінування, а налаштований на співпрацю з іншими країнами: «У філософії китайців немає такого – вони не прагнуть домінування, у цьому весь фокус, у цьому привабливість тієї пропозиції, яку сформулював голова КНР Сі Цзіньпін «Один пояс – один шлях». І далі пояснив, що це «не тільки китайський шлях, це спільний шлях», додавши, що «у двосторонніх відносинах у нас саме так і звучить, ми саме так і діємо – на користь один одного». Як приклад цього він навів ситуацію в Центральній Азії, в країнах якої є багато проблем, але немає «зіткнень чи тертя» між Росією та Китаєм: «Якщо Китайська Народна Республіка приходить, допомагає цим економікам, а це означає, що стабілізуються і внутрішньополітичні процеси, стабілізується державність, Росія тільки в цьому зацікавлена, ми хочемо, щоб там була стабільна ситуація та стабільний розвиток, це й у наших інтересах. Тож там суперництва ніякого немає, там співпраця є, і це не заважає розвитку наших традиційних зв’язків із цим регіоном світу».
Виступаючи на Валдаї, В. Путін знову експлуатував тему антизахідних засад російсько-китайській співпраці, подаючи це як начебто вимушену спільну відповідь на політику США «подвійного стримування» щодо Китаю та Росії. При цьому він підкреслив, що якраз у тих сферах, де США намагаються стримувати обидві держави, саме там посилюється співпраця між ними (зокрема, згадані нафтова та газова галузі, ядерні технології), а завдяки великому спільному кордону «ніхто не може завадити: жодні шторми, ніякі перекриття морських шляхів та сполучення – нічого з цього співпраці завадити не може, поставки як йдуть, так і будуть йти з повною гарантією». «Мені здається, що, якби ті ж Сполучені Штати змінили вектор щодо Росії та Китаю, тобто не проводили б політику подвійного стримування, а проводили б політику тристоронньої співпраці, від цього виграли б усі, хто б програв не було», – підсумував В. Путін.
Пекінські консультації Шойгу
12 листопада у Пекіні відбулися консультації з питань стратегічної безпеки між секретарем Ради безпеки Росії Сергієм Шойгу та міністром закордонних справ КНР Ван Ї. Останній пообіцяв, що китайська влада тісно координуватиме позицію з Росією з питань забезпечення глобальної стабільності, у тому числі в багатосторонньому форматі, з урахуванням довгострокових стратегічних інтересів двох країн. Своєю чергою, С. Шойгу назвав двосторонні зв’язки Росії та КНР «одним із стрижнів світової політики та безпеки» та «головним стабілізуючим фактором у міжнародних справах». Нарешті, С. Шойгу заявив: «Найважливішим завданням…бачу протидію політиці «подвійного стримування» Росії та Китаю, яка проводиться США та їх сателітами. Подальше нарощування зовнішньополітичної координації, у тому числі у справі побудови євразійської архітектури рівної та неподільної безпеки».
13 листопада у Пекіні пройшов дев’ятий раунд російсько-китайських консультацій з питань громадської безпеки, юстиції та правопорядку. Їх проводили С. Шойгу та керівник політико-юридичної комісії ЦК Компартії Китаю Чень Веньцін. Також у них взяли участь з російської сторони статс-секретар – заступник міністра внутрішніх справ РФ Ігор Зубов, статс-секретар – заступник директора Росгвардії Олег Плохий, заступник міністра юстиції РФ Вадим Федоров. С. Шойгу зазначив, що по лінії силових та правоохоронних органів двох країн «зберігається висока інтенсивність взаємодії». І додав, що російська сторона зацікавлена у подальшій консолідації зусиль у протидії екстремізму, тероризму та транснаціональній злочинності як на двосторонній основі, так і у багатосторонніх форматах. А далі уточнив, що Росія бачить своє першорядне завдання в ефективній і водночас своєчасній реалізації домовленостей, досягнутих на найвищому рівні. У свою чергу Чень Веньцин, серед іншого, закликав, щоб «компетентні відомства» краще захищали інтереси безпеки двох країн. При цьому він додав, що суди, органи прокуратури, громадської безпеки та інші правоохоронні та силові відомства підписали безліч документів про партнерство і тісно співпрацюють у сферах забезпечення політичної безпеки, обміну стратегічними розвідувальними даними, боротьби з транснаціональною злочинністю, а також у судовій сфері, и Китай позитивно оцінює таку взаємодію.
Завершуючи сюжет про переговори С. Шойгу в Пекіні, зазначимо, що Кремль (вустами Дмитра Пєскова) намагався підкреслити, що це була виключно робоча поїздка, в якій немає надзвичайності, вона – це лише «одна з ланок у ланцюгу широкого діалогу між країнами», обумовленого «особливими відносинами привілейованого». партнерства у всіх галузях, включаючи найчутливіші галузі взаємодії».
Говорячи про комунікації на вищому російсько-китайському рівні, відзначимо зустріч 19 листопада полях саміту G 20 С. Лаврова (він там був, оскільки В. Путін не брав участі у заході через ордер Міжнародного кримінального суду про його арешт) із Ван Ї. На ній російський міністр наголосив, що «модель рівноправного, взаємовигідного співробітництва двох великих держав є привабливою для інших держав-однодумців». За його словами, це проявляється у діяльності БРІКС, ШОС, G20, АТЕС, а також в ООН та її Раді Безпеки. Сторони обговорили реалізацію домовленостей, досягнутих на найвищому рівні, у тому числі під час саміту БРІКС у Казані, а також планування подальших контактів у різних форматах, крім того, «відбувся ґрунтовний обмін думками щодо широкого кола питань глобального та регіонального порядку денного». Зазначимо й обіцянку Ван Ї, що в рамках свого головування в ШОС Китай готовий тісно співпрацювати з Росією, щоб сприяти подальшому розвитку цієї організації та вивести її на новий рівень. Крім того, він підкреслив, що Китай та Росія у 2025 р. «мають спільно організувати пам’ятні заходи, твердо відстоювати досягнення перемоги у Другій світовій війні та міжнародну справедливість, керуватися історією та відкривати майбутнє» .
Російська зброя для Китаю: «випробувано на українцях»
Участь росіяни в Airshow China 2024 у Чжухаї активізувала у публічному полі тему військово-технічного співробітництва КНР та РФ. Так, 12 листопада заступник директора Федеральної служби з військово-технічного співробітництва (ФСВТС) РФ Михайло Бабич заявив, що Росія готова обговорювати з Китаєм питання спільної розробки продукції військового призначення (ПВН) та організації спільних виробництв за відповідного інтересу китайської сторони: «Ми прагнемо більш активному впровадженню сучасних форм співробітництва, здатних вивести процес нашої взаємодії на вищий рівень. Це насамперед спільна розробка високотехнологічної ПВН, створення спільних підприємств із випуску військової продукції, будівництво сервісних центрів з обслуговування поставлених виробів, виконання взаємовигідних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт щодо ПВН».
Російська сторона окремо наголошувала, що низка зразків представленої військової техніки пройшла обкатку в російсько-українській війні. Так, генеральний директор держкорпорації «Ростех» Сергій Чемезов заявив навіть таке: « Сьогодні Су-57 – єдиний у світі винищувач п’ятого покоління, який довів ефективність в умовах протидії з боку сучасних західних комплексів ППО, включаючи Patriot, NASAMS та IRIS-T. Літак успішно виконує бойові завдання і може застосовувати найсучасніші засоби ураження, включаючи малопомітні крилаті ракети Х-69».
Росія та Китай продовжують демонструвати тісне воєнне співробітництво. 29 і 30 листопада відбулися дві фази дев’ятого спільного патрулювання на стратегічних ракетоносцях і бомбардувальниках в районі Японського та Східно-Китайського морів. В авіагрупу увійшли Ту-95МС ВКС Росії та Хун-6К ВПС НВАК, їх супроводжували літаки Су-30СМ, МіГ-31 ВКС Росії та Цзянь-16 ВПС Китаю. У ході патрулювання було виконано посадку та зліт російських літаків з аеродрому до КНР. У зв’язку з російсько-китайським патрулюванням Південна Корея піднімала у повітря винищувачі. Офіційний представник міноборони КНР Чжан Сяоган заявив: «Спільне китайсько-російське повітряне стратегічне патрулювання є рутинним процесом у рамках виконання щорічного плану співробітництва. Воно не спрямоване проти третіх країн і не має жодного відношення до поточної міжнародної та регіональної ситуації».
Лукашенко тримається Китаю
Білоруське керівництво, хоча й збавило темпи офіційної комунікації на китайському напрямі, продовжувало нагадувати Пекіну про свою лояльність. Так, 6 листопада Олександр Лукашенко на церемонії урочистого відкриття басейну міжнародного стандарту в Мінську, побудованого за китайської допомоги, заявив таке: «Китай пообіцяв, Китай зробив. Ось це дисципліна. Це нам приклад. Сказано – зроблено. І жодні ні Трамп, ні Харріс, ні Байден не згорнуть із шляху китайський народ. Нам треба у цьому плані вчитися». А далі, звертаючись до китайської сторони, сказав: «Ви повинні знати, що ми для вас надійні друзі. Ми останніми роками, понад 30 років, разом йдемо, і Китай жодного разу не дорікнув Білорусі, що ми відійшли від того курсу, яким домовилися йти разом».
Проблематика євразійської безпеки обговорювалася 14 листопада на зустрічі заступника міністра закордонних справ Білорусі Юрія Амбразевича з послом КНР Чжаном Веньчуанем. Сторони наголосили на важливості подальшої роботи з розбудови рівної та неподільної архітектури безпеки на євразійському континенті та формування нового багатополярного світоустрою, що відповідає інтересам усіх членів міжнародної спільноти. Сторони обмінялися думками щодо взаємодії Білорусі та Китаю в міжнародних організаціях, насамперед ООН.. Відзначимо також переговори 18 листопада міністра оборони Білорусі Віктора Хреніна з Чжаном Веньчуанем. Сторони наголосили на важливості подальшого зміцнення двосторонніх відносин у військовій сфері. На зустрічі було наголошено на збігу позицій Білорусі та Китаю з основних питань міжнародного порядку денного. Обговорили шляхи подальшої активізації основних напрямів білорусько-китайського військового співробітництва на найближчу перспективу як у двосторонньому, так і багатосторонньому форматах.
Делегація білоруського Держкомвоєнпрому також брала участь в Airshow China 2024. Його керівництво провело зустрічі з представниками компанії «Полі Технолоджі», корпорації CETC, корпорації CASC, компанії «Велика стіна», Китайської корпорації електронних технологій, Китайської аерокосмічної міжнародної торгової компанії «Великий похід». Окремо керівник Держкомвоєнпрому Дмитро Пантус зустрівся із генерал-майором Чжанем Шисянем, заступником начальника Головного управління розвитку озброєння та військової техніки Центральної військової ради КНР, головою китайської частини Білорусько -Китайського координаційного комітету зі співробітництва у галузі озброєнь та військової техніки. Було обговорено поточний стан військово-технічного співробітництва Білорусі та КНР по всьому спектру напрямків: «Сторони відзначили високий рівень поточної кооперації білоруських та китайських підприємств та наголосили на важливості подальшого розвитку співробітництва, насамперед, у галузі розробки та створення сучасних високотехнологічних зразків озброєння та військової техніки».
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
