Піврічна затримка з прийняттям рішення про продовження підтримки України з боку США потягнула за собою погіршення ситуації на російсько-українському фронті. Літній наступ росіян триває і триватиме, як мінімум, до холодів. Окупантам вдалося захопити деякі території на Донбасі і Харківщині.
Разом з тим, необхідно підкреслити, що здобутки росіян не такі великі, як вони розраховували і як ми боялися. А український наступ в Курській області, значною мірою, компенсував територіальні і психологічні втрати на інших ділянках фронту. А також зірвав невигідні зараз для України переговори з Москвою.
Ані західні уряди, ані Москва, ані українське суспільство достеменно не знали про наявність в України достатніх військових резервів, які були використані для Курської офензиви та для Покровської оборонної операції. Це гарний показник того, що наші відповідальні особи хоча б частково навчилися дотримуватися суворого секретного режиму.
Через два з половиною роки звитяжної боротьби українського народу проти російських загарбників у багатьох українців спостерігається втома від війни, песимістичні і тривожні настрої. Такі емоції цілком зрозумілі, оскільки є захисними механізмами психіки. Але якщо ми спробуємо подивитися на ситуацію беземоційно, спираючись тільки на раціональний аналіз, то дійдемо висновку, що Україна ще ніколи в своїй історії не була такою потужною.
В попередні спроби українського народу відстояти свою незалежність (Хмельниччина, союз І. Мазепи і Карла ХІІ, Визвольні змагання 1917-1922 рр., боротьба ОУН-УПА) саме брак потужних союзників завадив довести справу до кінця. Сьогодні маємо унікальний історичний шанс, нарешті, досягти мети.
За останні півроку вбито: 620 тис. окупантів (а це означає, що кількість хворих, травмованих і поранених досягла 1,8 млн; в сукупності 2,42 млн). Колосальні втрати, які не можуть не позначитися на боєздатності будь-якої армії. Крім того, знищено: 368 літаків, 328 вертольотів, 8600 танків, 16900 бронемашин, 17700 артсистем, 940 засобів ППО, 1170 установок залпового вогню, 24100 автомобілів та автоцистерн, 3030 спеціальної техніки, 28 кораблів і катерів, 1 підводний човен, 14700 оперативно-тактичних безпілотників, 2500 крилатих ракет.
Це означає, що за останні півроку (весна-літо 2023-2024) додатково знищено 220 тис. російських солдат і офіцерів, 28 літаків, 3 вертольоти, 2100 танків, 4500 бронемашин, 7800 артсистем, 170 РСЗВ, 260 засобів ППО, 11100 автомобільної техніки, 1530 спеціальної техніки, 3 корабля і катера, 7100 оперативно-тактичних безпілотників, 600 крилатих ракет.
Порівняємо ці цифри з попередніми півроку (осінь-зима 2023-2024), коли героїчні українські воїни знищили 140 тис. загарбників, 25 літаків, 10 вертольотів, 2000 танків, 3800 бронемашин, 4400 артилерійських систем, 270 РСЗВ, 180 засобів ППО, 5000 автомобільної техніки, 5 кораблів і катерів, 1 підводний човен, 3200 тис. оперативно-тактичних безпілотників.
Тобто по більшості показників, окрім вертольотів та РСЗВ, спостерігаємо суттєве збільшення завданих ворогові втрат.
Попри неймовірні втрати, ресурси Росії для продовження війни іноді здаються просто бездонними. Ми вже писали, що жодна інша країна, крім РФ, не могла би вести так довго, такої інтенсивності і з такими втратами наступальну війну. І жодна інша країна світу, крім України, не мола би вести так довго, такої інтенсивності і з такими втратами оборонну війну.
Зроблена величезна підготовча робота, яка зумовила появу в нашому небі американських «Фантомів». Однак гопеопатичні дози літаків Ф-16 не можуть помітно вплинути на фронтову динаміку. Потрібно значно більше літаків і пілотів. Будемо сподіватися на відповідні рішення.
І все-таки є індикатори, по яких ми бачимо поступове ослаблення російського воєнного й економічного потенціалу. Спочатку про воєнний:
1. Росіяни зменшили кількість техніки, яка бере участь в атаках на українські позиції. Часто штурмові дії вони здійснюють взагалі без бронетехніки.
2. Зниження втрат у вертольотах означає, що рашисти змушені були мінімізувати використання цих літальних апаратів на фронті через ефективне їх ураження Силами Оборони України.
3. Чорноморський флот майже повністю виведено з Криму, і його кораблі практично не з’являються у західній частині Чорного моря.
4. Удари українських безпілотників по стратегічних російських радарах, які попереджають про можливу ядерну атаку стало сильною психологічною, економічною та воєнною відповіддю на ракетний терор з Росії.
5. Удари українських дронів по нафтобазах і нафтопереробних заводах Росії призвели до підвищення цін на пальне та засекреченні даних про обсяги виробництва нафтопродуктів. Значить, є що приховувати.
6. Успішні удари українських дронів по складах боєприпасів суттєво знизили потенціал російських атак на фронті.
7. Збільшення першої виплати при підписанні контракту з російською армією до 2,3 млн рублів свідчить про зменшення кількості бажаючих заробляти на крові українців. Це означає, що протистояння з ЗСУ стає дедалі небезпечнішим для кожного росіянина, який приїхав «косить укроп». Ми це бачимо по значному зростанню кількості вбитих росіян за останні півроку.
8. Все більш активне залучення до служби в російській армії іноземців свідчить про обмеженість внутрішнього мобілізаційного ресурсу. Однак, в порівнянні з мобресурсом українським він в рази більший.
9. Росія довела чисельність своїх військових на українській землі до 700 тисяч осіб, а до кінця 2024 р. планує довести це число до 800 тисяч. Це означає, що кількість окупантів постійно зростала від 150 до 700 тисяч, але поки що не стала фактором перелому у війні. У світлі цих чисел героїзм українського народу виглядає ще більш рельєфно. Адже не українців на фронті замало, а росіян надвичайно багато. Жодна сучасна європейська держава не витримала би такої навали.
10. Нарощування ворожого угруповання на нашій території Сили Оборони України намагаються компенсувати збільшенням втрат окупантів. На початок вторгнення українці знищували 5 тис. загарбників на місяць, а в останні півроку це число вже досягає 36 тисяч.
Московська пропаганда любить розповідати, що Україну вони розгромили справді за три дні, а відтоді воюють вже не з нами, а з НАТО. Дійсно, завзятий український опір був би неможливим без західної підтримки. Однак і Росія давно вже не воює виключно своєю зброєю. Безпілотники «Орлани» робляться по ізраїльській ліцензії,«шахеди» – по іранській. Вся електронна начинка російських ракет, літаків, кораблів– іноземного походженя. Іран та Північна Корея постачають росіянам величезні об’єми боєприпасів і техніки: бронетехніку, ракети, гармати, снаряди, міни, безпілотники, військове обмундирування та багато іншого. Можна не сумніватися, що значну частину необхідного російській армії та військовій промисловості таємно постачає Китай.
Втеча росіян з-під Києва навесні 2022 р., Ізюмсько-Балаклійська наступальна операція ЗСУ, путч Є. Пригожина 2023 р. свідчать про наявність прихованих тріщин в ілюзорно міцному моноліті Російської держави. Особливо очевидним це стало після проведення ЗСУ Курської наступальної операції 2024 р. Росіяни вже місяць не можуть витіснити українські війська з Курщини. Мало того, на цій ділянці фронту українське військо зберігає ініціативу і продовжує захоплювати нові землі. Зайнято вже 1300 квадратних кілометрів російської території та 100 населенних пунктів.
Чим би не закінчилася Курська офензива, вона виявила значну слабкість не тільки російських силових структур, але й державного апарату. На додачу, контроль над значною частиною російської території обнулив тезу Путіна про необхідність під час майбутніх переговорів «враховувати реалії на землі». Диктатор мав на увазі, що Україна має визнати або змиритися із втратою своїх земель. Все. Більше Путін про реалії на землі не говорить і не заговорить, поки наші залишаються на Курщині.
Також ця операція піднесла дух українців, коли здавалося, що все йде до поразки. Як сказав президент В. Зеленський: «Українська армія вміє дивувати».
Більше емоцій дозволив собі експрем’єр Великої Британії Борис Джонсон: «Цей блискавичний прорив у Курську область нагадує нам ключову істину про всю війну: від самого початку ми завжди недооцінювали українців. Ми недооцінювали їхній дар несподіванки, те, як вони ретельно тримали в секреті свої плани. Ми недооцінювали їхню сміливість – їхню готовність робити те, що інші вважали неможливим. І ми хронічно недооцінювали їхню справжню лють до російського загарбника».
Можемо додати до слів британського політика той факт, що західні союзники у 2024 р. поставили нам тільки 20% від обіцяної ними ж воєнної допомоги. Тут теж сталася якась, когось і чогось прикра недооцінка.
Окрім здивування, в Курській операції проявилися ще три важливих маркери. По-перше, російські солдати в Курській області масово здавалися в полон, іноді цілими підрозділами. Цього ми не бачимо на території України, де російські військовослужбовці рідко здаються в полон і часто замість полону обирають самогубство. Зрозуміло, що в одному випадку більшість солдат була строковиками і з ними слабко працювали замполіти, а в іншому – більшість підрозділів складаються з контрактників та активно обробляються пропагандистською машиною. Але перший дзвіночок прозвучав.
В попередніх публікаціях ми звертали увагу на те, що важливим показником психологічного перелому у війні стане масова здача в полон цілими підрозділами. Поки що цю тенденцію кремлівському режиму вдалося нейтралізувати, але це ненадовго. Отже, за певних обставин маємо потенціал різкого падіння боєздатності російських військ. Власне зміна ставлення до російсько-української війни російських солдат і населення та корозія державного управління є чи не єдиним шляхом до української перемоги, адже в ресурсному плані ми Росію виснажити навряд чи зможемо. Інакше кажучи, нам треба їх перетерпіти. Це дуже важко, але якщо зможемо, то окупимо всі понесені втрати.
Принагідно, можемо зробити ще один прогноз. Чергова наступальна операція української армії на території Росії буде супроводжуватися захопленням вже не невеликого містечка Суджа, а одного або кількох обласних центрів. Ймовірно,Білгорода, Курська та Брянська. Знов не вірите? А вона буде, буде. Не сумнівайтеся.
По-друге, російська армія так само стирає з лиця землі власні населені пункти, як до цього знищувала українські. А російські солдати займаються грабунками осель і крамниць на Курщині так само, як і українських. В цій країні девіація стала нормою.
По-третє, мирне населення Курщини не виказує ворожості до українських воїнів. Це означає, що підтримка путінського режиму не така міцна і стабільна, як здавалося. Таким чином, в разі подальшого ослаблення кремлівської диктатури, його нібито всенародна підтримка може швидко розчинитися в тумані.
Ще раз. Курська офензива показала, що Росія слабше, ніж здається.
Ця блискуча операція вкупі із зупинкою наступаючого ворога під Покровськом сильно підбадьорила українців, втомлених від війни і розтривожених тривалим російським наступом. Як і прогнозували воєнні експерти, літо 2024 р. стало дуже важким для України, але народу та армії вдалося опанувати психологічне виснаження, втримати фронт і мінімізувати територіальні втрати. Фронт не розвалився, мобілізація підкріпила бойові підрозділи, військово-промисловий комплекс нарощує виробництво, далекобійність української зброї збільшується.
А тепер можемо повернутися до твердження про те, що Україна ще ніколи в своїй історії не була такою потужною. Чи могли ми собі уявити на початку війни, що:
1. Українські війська місяць наступали в Курській області РФ?
2. Не маючи кількісної переваги в жодному з компонентів, українська армія очистила від нападників Київську, Чернігівську та Сумську області.
3. На озброєнні українського війська будуть найсучасніші танки «Леопард» та «Абрамс», літаки Ф-16, зенітні комплекси «Петріот», ракети «Шторм Шедоу» та «Атакмс»?
4. Російський флот втече з Криму?
5. Наші безпілотники завдаватимуть удари вглиб Росії на 2000 км?
6. Деякі операції ЗСУ, ССО, ГУР та СБУ вже увійшли в підручники?
7. Після двох з половиною років важкої війни в країні нема голоду, епідемій, дефіциту товарів, продовжується громадське і культурне життя, на звичному рівні функціонують органи влади і самоврядування?
8. Громадяни продовжують стійко переносити всі труднощі воєнного часу?
Але і це ще не все. Якщо ми оглянемося на наше історичне минуле, то побачимо, що ще ніколи Українська держава і армія не були такими потужними, ніколи в історії ми не мали таких сильних і ефективних союзників, ніколи ще такий великий відсоток громадян не підтримував незалежність своєї батьківщини і не був готовий так багато жертвувати для її захисту, ніколи раніше українці не завдавали російській імперії таких величезних втрат.
За фронтовими новинами важко помітити позитивні відомості невоєнного характеру:
ВВП України у 2023 р. зріс на 5,3%.
Торік Україна зайняла 4-те місце серед світових експортерів меду.
У тому ж році Україна вийшла на 3-те місце серед експортерів шоколаду до Євросоюзу (13% ринку).
За перше півріччя 2024 р. українські металурги виплавили на 37% сталі більше, ніж за той же період поперднього року. Виробництво чавуну зросло на 22%.
Попри втрату Каховського водосховища українські селяни виростили у 2023 р. на 10% овочів більше, ніж у 2022 р.
Аграріям повернули 150 тисяч гектарів земель після розмінування.
За чотири місяці 2024 року поїздами «Укрзалізниці» проїхали 8,43 млн пасажирів, що на чверть більше, ніж за аналогічний період роком раніше (6,78 млн людей).
Упродовж січня-червня 2024 року «Укрзалізниця» перевезла понад 90 млн тонн вантажів, що на 28% більше, ніж за аналогічний період 2023 року. Експортні перевезення зросли майже на 59% – до 45 млн тонн.
Внаслідок реструктуризації євробондів, державний борг України скоротився на 9 млрд доларів.
У першому півріччі 2024 року до загального фонду місцевих бюджетів надійшло 208,7 млрд грн, що на 40,4 млрд грн більше ніж у І півріччі 2023 року.
За підсумками 2019-2023 років Україна вийшла на четверте місце у світі за обсягами імпорту озброєнь (4,9 відсотка). Також Україна стала найбільшим імпортером зброї в Європі, приріст становив 6633%.
Компанія Rentberry стала сьомим “єдинорогом” з українським корінням після Creatio, GitLab, People.ai, Grammarly, Unstoppable Domains та airSlate, яка оцінена більш як в 1 мільярд доларів. У нас надзвичайно талановитий народ, тільки йому не дають реалізуватися у власній країні.
Податок на прибуток російських підприємств у 2025 р. зросте з 20% до 25%.
Хоча, згідно з Росстатом, реальні наявні доходи громадян РФ минулого року зросли на 5,4%, що стало найкращим результатом з 2010 року, позитивні зміни у своїх кишенях помітили лише 16% респондентів. Близько половини – 48% – сказали, що їхній рівень життя не змінився. Більше третини росіян – 35% – зафіксували зниження рівня життя за два роки війни.
Через падіння курсу рубля Росія вилетіла з десятки найбільших економік світу.
8 млн росіян припинили платити за комуналку через брак коштів.
З квітня 2024 р. нові санкції забороняють імпорт російських алюмінію, міді та нікелю в Сполучені Штати, а також обмежують використання алюмінію, міді та нікелю російського походження на світових біржах металів і в позабіржовій торгівлі деривативами.
Російським банкам закрили 60% рахунків у доларах та євро по всьому світу.
Роскосмос почав розпродувати непрофільне майно після втрати 80% міжнародних замовлень через санкції.
У першому півріччі 2024 р. вивезення металів з Росії на експорт залізницею скоротилося на 14%, а вугілля – на 16%.
Вирішено відкласти великі проєкти російського «Газпрому» на арктичному шельфі, де знаходиться 20% російських запасів нафти і 70% газу.
На початку вересня 2024 р. ціна на російську нафту Urals впала до 60 доларів.
З початку 2024 року кількість збанкрутілих компаній у Росії збільшилася на 60% порівняно з минулим роком.
За перших 2 роки добровольча медична служба «Госпітальєри» вивезла з поля бою 23 тис. поранених.
За всю війну вдалося повернути додому близько 3,5 тис. військовополонених.
Викрито 480 злочинних груп, які допомагали ухилянтам перетнути кордон.
У 2023 р. було засуджено 300 зрадників і 790 колаборантів. Але це тільки третина справ, які перебувають на розгляді в судах.
Майже половина чоловіків призовного віку не готові мобілізуватися – 48,1%. Натомість 35% чоловіків готові долучитися до ЗСУ. Може здатися, що це погані показники. Насправді, в усі часи, в усіх країнах більшість чоловіків не хочуть іти на війну. Це нормальна реакція психіки. Коли ж їх все-таки призивають, вони сумлінно виконують свій громадянський обов’язок. За статистикою в Україні зараз тільки 80 тис. тих, хто самовільно залишив свою частину, 25% з них вдалося повернути на службу. Причинами СЗЧ часто були не небажання захищати Батьківщину, а погані відносини з іншими військовослужбовцями, сімейні обставини, психологічне вигорання. Отже, на мільйонну армію 80 тисяч – це невеликий відсоток.
У травні 2024 р. 80% українських біженців у Німеччині, Польщі та Чехії вірили в перемогу України. З них повністю впевнені в цьому 40%, ще 40% опитаних вважали, що безумовно або скоріше у війні переможе Україна, 5% думали, що скоріше переможе Росія, у безумовну перемогу агресора вірили 1% опитаних.
20 серпня 2024 р. Верховна Рада прийняла закон про заборону релігійних організацій, пов’язаних з Російською православною церквою. Про необхідність такого кроку ми з вами писали ще у 2022 році. 63% українців підтримують повну заборону московської агентури під вивіскою церкви. Закон половинчастий, надто забюрократизований і на практиці може не дати очікуваного ефекту. Перші підсумки щодо дієвості закону можна буде підбити приблизно через рік. Прибічники УПЦ ФСБ сподіваються, що за цей час незалежної України вже не буде. Дарма. Не дочекаються.
Що нас чекає в наступне півріччя?
Восени будуть тривати інтенсивні бої та обстріли. Їх результат важко передбачити, але скоріш за все, жодна зі сторін не доб’ється стратегічних успіхів. Неможливо спрогнозувати і те, як український тил переживе зиму і скільки в оселях буде світла та інших комунальних благ.
Після виборів президента в США у листопаді 2024 р. можна очікувати активізацію спроб посадити Україну і Росію за стіл переговорів. Але тільки тоді, якщо в Сполучених Штатах не станеться політична криза через невизнання результатів виборів стороною, що програла. Найбільш вірогідно такі переговори можуть розпочатися у лютому 2025 р. Забезпеченням належної атмосфери для перемовин може стати домовленість про повне або часткове припинення вогню.
Щодо не дуже приємних новин.
У серпні 2024 р. Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно із соціологічною службою Центру Разумкова провели опитування, яке показало що для 50% респондентів телемарафон «Єдині новини» втратив свою актуальність. Тобто, назріли зміни форматів і виконавців. Загалом, наші пропаганда та інформаційна політика впродовж всієї війни залишаються дуже слабким місцем. Кремлівська пропаганда на порядок переважає українську. Вона з легкістю маніпулює громадською думкою і забезпечує необхідні владі настрої населення. До тих, хто не хоче слухати пропагандистів, приходять чекісти. В українській інформаційній політиці є речі, які слід було робити ще в перші місяці. Однак вони дотепер не зроблені і навряд чи вже будуть зроблені. Але багато чого ще можна виправити, якщо з’явиться розуміння проблем і воля до дій.
1.5 млн музейних експонатів залишилося на окупованій території. Цілями росіян стали понад 900 об’єктів історії та культури.
За 2,5 роки війни з Донеччини евакуйовано 1,5 млн цивільних людей, з них 180 тис. дітей та 45 тис. інвалідів.
Від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено 220 тис. об’єктів.
12 тис. українських чоловіків нелегально перетнули кордон з Румунією. Близько 50 потонули в річці Тиса.
Щодня 200 чоловіків призовного віку намагаються прорватися через державний кордон.
20 тис. українських дітей депортовано або незаконно переміщено.
Відомо про близько 70 українських війсковополонених, страчених російськими солдатами.
25 нардепів Верховної Ради мають підозру в корупційних злочинах, 13 – у державній зраді і колабораціонізмі.
РФ примусово паспортизувала 4 млн українців на окупованих територіях.
800 тис. українських чоловіків пішли «в тінь», щоб уникнути мобілізації.
25% українських сімей змушені економити на їжі.
За даними ООН гуманітарної допомоги потребує 40% населення України.
Росія знищила половину потужностей з виробництва електрики. ДТЕК втратила 80% генерації.
130 тис. українців змушені були повернутися в окупацію через побутові та економічні причини.
За час війни 1 тис. цивільних українців постраждала, а більше 300 загинуло від вибухонебезпечних предметів.
Від початку повномасштабної агресії здійснено 1 тис. кібератак на державні установи та сервіси України.
За 2023 рік найбільші ІТ-компанії втратили 10% працівників.
Станом на 30 червня 2024 р. статус тимчасового захисту в ЄС отримали 4,32 мільйона громадян інших країн, які виїхали з України після початку повномасштабної російської агресії. З них дорослі жінки становили 46%, діти – 33%, дорослі чоловіки – 22% від загальної кількості.
Західний світ не може і не хоче мобілізуватися для рішучої відсічі російським агресорам. Рішення приймаються довго, реалізуються повільно, державний і приватний менеджмент працює з неналежною ефективністю. Втім, заради справедливості визнаємо, що й наш вітчизняний менеджмент теж не ідеальний.
Економічні експерти твердять, що Росія може фінансувати війну необмежену кількість років. Санкції працюють, але не настільки, щоб кардинально підірвати російську економіку.
Військові експерти кажуть, що Росія та її союзники виробляють більше техніки і боєприпасів і значно дешевше по собівартості, ніж Україна та її партнери.
Якщо на початок повномасштабного вторгнення в підприємствах російського ВПК було задіяно загалом 2,5 мільйони працівників, то тепер ця цифра виросла вже до 3,5 мільйонів, котрі тепер працюють в три зміни без вихідних.
Наявні потужності дозволяють рашистам виготовляти щомісяця 250 тисяч артилерійських боєприпасів усіх калібрів, або ж до 3 мільйонів одиниць на рік. У той час як США та Європа можуть виготовляти лише до 1,2 мільйонів снарядів на рік. І це без урахування того, що РФ в 2023 р. отримала від Ірану не менше 300 тисяч снарядів та 6700 контейнерів з боєприпасами від Північної Кореї.
Причому російський ВПК ще має потенціал для зростання і вийде на піквиробництва в 2025 році. Також наразі росіяни здатні виготовляти від 115 до 130 ракет великої дальності та від 300 до 350 далекобійних дронів-камікадзе на місяць, а темп виробництва нових і модернізація/ремонт наявних танків складає 125 машин на місяць або до 1500 одиниць на рік, де до 1300 припадає на відремонтовані танки.
Росії вдається залучати в армію щомісяця до 30 тис. контрактників. Це дозволяє створювати значну кількісну перевагу на фронті. Менше з тим, на кожного загиблого українця приходиться від 3 до 6 знищених росіян.
Що з цим робити? Як до цього ставитися?
Ставитися спокійно. Переговори потрібні, але Путін не готовий до компромісних домовленостей, поки що він просто ставить невиконувані ультиматуми. Їх приймати не можна. Отже, треба продовжувати боротьбу. Адже в нас немає вибору: або геноцид і ганебна смерть, або шанс на перемогу чи гідна смерть в двобої з ворогом.
Мешканці Бучі, Ізюма, Маріуполя та воїни, які пройшли російський полон можуть про це багато розповісти: 90% наших військовополонених і більше 4 тис. цивільних зазнали російських тортур. Тільки на Харківщини виявлено 28 катівень. Після деокупації Київської області було знайдено 714 закатованих до смерті людей. В перші чотири дні повномасштабного вторгення росіяни розстріляли на околиці Чорнобаївки, що на Херсонщині, 10 чоловіків віком від 23 до 53 років. За час війни росіяни вбили 12,5 тис. мирних громадян, включаючи 600 загиблих дітей. Ще півтори тисячі дітей були поранені. Окупанти вже скоїли 130 тис. воєнних злочинів.
Якщо ми здамося, втрат буде не менше, а більше. Економіка стане не краще, а гірше. Кількість населення зменшиться ще більше. Українські чоловіки не перестануть гинути, тільки тоді їх будуть вбивати або в підвалах ФСБ, або як мобілізованих до російської армії.
Багато країн і народів не мали математичних шансів на перемогу, але перемогли. Завдяки волі, розуму і впертості. Повстанці Східного Тимору домоглися незалежності від Індонезії. Хорвати і косовські албанці перемогли сербів. Швейцарці відстояли незалежність від Австрії, а голандці – від Іспанії. Афганці – англійців, росіян та американців. В’єтнам – американців, французів і китайців. Ізраїль неодноразово переміг коаліцію арабських держав. Україна переможе Росію.
Микола СЛОБОДЯНЮК,
доктор історичних наук, професор
для «Української лінії»
