Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (серпень 2024)
О. Лукашенко повернувся до тверджень про різноманітні «загрози» для Білорусі з боку України, реагуючи на військову операцію України у Курській області. У його діях проглядалися спроби продемонструвати лояльність Росії, але одночасно уникнути подальшого втягування у воєнний конфлікт. Тож і сам О. Лукашенко, і його чиновники докладали зусиль для активізації дипломатичного напрямку.
Лукашенко: дрони – на язику, а Курськ – в умі
У серпні важливим чинником для Білорусі стало просування українських військових углиб російської території у Курській області. На фоні успішного наступу ЗСУ Олександр Лукашенко розгорнув бурхливу діяльність переважно в інформаційному просторі, звинувативши Київ у порушенні повітряного простору Білорусі та давши наказ на посилення військових підрозділів у прикордонні. Таким чином він намагався вчергове продемонструвати лояльність Кремлю та водночас ефективність обраної моделі співпраці, в межах якої Мінськ відповідає за різного роду провокації та «захист Росії з тилу», але не направляє білоруських військових брати безпосередню участь у бойових діях.
Так, 10 серпня О. Лукашенко заявив, що напередодні сили ВПС та військ ППО Білорусі були підняті по тривозі та нібито збили «близько десятка» повітряних цілей («Ми підозрюємо, що це ударні безпілотники»), начебто запущених з території України. За його словами, низка дронів продовжили політ на територію Росії і там нібито також були збиті. О. Лукашенко назвав це порушенням повітряного простору Білорусі та наказав посилити угруповання військ на Гомельському та Мозирському напрямах для реагування на «провокації».
Примітно, що південно-східний напрямок, який межує у т.ч. з РФ, було обрано «з огляду на обстановку» в Курській області. Міноборони РБ повідомляло про відправку до кордону з Україною нових підрозділів, а також реактивних систем «Полонез», комплексів «Іскандер», засобів РЕБ, авіації, тощо. Пізніше О. Лукашенко зазначав, що «перекинув третину білоруської армії» на кордон з Україною. Про посилення білоруських сил ППО та створення системи протидії БПЛА говорив також командувач ВПС та ППО ЗС Білорусі Андрій Лук’янович. Крім того, повідомлялося, що 61 винищувальну авіаційну базу в Барановичах, включаючи авіатехніку, було перебазовано на оперативний аеродром Південного операційного спрямування – також для «посилення кордону».
У свою чергу, МЗС Білорусі викликало повірену у справах України в РБ Ольгу Тимуш, якій вручили ноту протесту через «порушення кордону групою безпілотних літальних апаратів» та закликали застерегти Київ від подальших «провокацій». А якщо це не подіє, в МЗС РБ пригрозили порушити питання про доцільність дипломатичної присутності України в РБ. МЗС РБ вирішило задіяти й міжнародний трек, направивши звернення на адресу голови Ради Безпеки ООН у зв’язку з «інцидентом з українськими БПЛА». Відомство заявило про необхідність «припинення Україною провокаційних дій, які несуть загрозу втягування Білорусі у збройний конфлікт та його поширення на інші країни регіону» та навіть погрожувало скликанням позачергового засідання Ради безпеки ООН у разі повторення «провокацій». РБ також заявила про намір довести свою позицію до Генерального секретаря ООН та керівництва ОБСЕ. Крім того, на зустріч в МЗС РБ запросили повіреного у справах ЄС Стена Ньорлова і повідомили йому про можливість ескалації військового конфлікту та його розширення на країни ЄС нібито через дії України. «Білорусь, яка незмінно виступає за мирне врегулювання кризи шляхом переговорів, закликає Євросоюз вжити всіх можливих заходів свого впливу на українське керівництво з метою запобігання подібним діям у подальшому», — заявили в МЗС Білорусі.
Лукашенко просить миру
Водночас білоруське керівництво знову заговорило про необхідність переходу до дипломатії та переговорів. Так, держсекретар Радбезу РБ О. Вольфович на військовій виставці «Армія 2024» у Москві заявив: «На даному етапі ми вважаємо за необхідне надавати максимально можливе сприяння мирному врегулюванню українського конфлікту та організації переговорного процесу. При цьому ми будемо докладати всіх зусиль для відновлення нормального діалогу. Мінськ завжди був і залишається безпечним майданчиком для переговорів». О. Лукашенко, своєю чергою, на зустрічі з представником Ватикану в РБ А. Йозичем, який вже завершує свою дипломатичну місію в країні, згадував, що в Європі відчувається необхідність «нового мирного договору».
У цій та інших заявах білоруських чиновників проглядався страх, пов’язаний із тим, що посилення військового конфлікту між Росією та Україною сильно нашкодить стабільності режиму О. Лукашенка і загалом ситуації в Білорусі аж до втягування РБ у війну. Цю думку О. Лукашенко намагався донести і до росіян. Зокрема, в інтерв’ю телеканалу «Росія» він закликав не допустити подальшої ескалації бойових дій (читай – залучення білоруських військових до наземних операцій РФ). А на питання про те, чи не вважається порушення повітряного простору Білорусі українськими безпілотниками, як про це говорять у Мінську, приводом для оголошення війни (casus belli), О. Лукашенко довго і розлого говорив про відносини з Україною (у т.ч. що українські безпілотники нібито регулярно літають над Білоруссю, але цього разу він все ж вирішив відреагувати так жорстко «бо вже набридло»). І зрештою заявив, що Білорусь воювати ні з Києвом, ні із Заходом не збирається, оскільки як Білорусь, так і Росія не здатні утримувати ще понад 1 тис. км лінії фронту, свідченням чого стала курська операція ЗСУ. «Вони (українці – ред.) постійно нам говорили і західники, що їм війна з Білоруссю не потрібна. Ми це розуміємо та говоримо, що ми не збираємося з вами воювати. Весь кордон – 1,2 тисячі кілометрів. Зараз фронт, СВО – 1 тисяча км. Ми готові 1,2 тисячі кілометрів закрити? Ні. І Курськ це показав. Що це треба оголошувати мобілізацію, чого хоче Захід від нас і насамперед від Росії, щоб зсередини розбурхати суспільство. Тому ми до цього не готові, ми цього не хочемо», – заявив О. Лукашенко. Але вже традиційно додав, що Білорусь відреагує «миттєво» у разі порушення її кордону, у т.ч. нагадав про можливість застосування ядерної зброї. «Ми не збираємося жодної зброї застосовувати, доки ви не наступите на наш державний кордон. Він же – кордон нашої Союзної держави», – заявив О. Лукашенко (при цьому він не пояснював, як в цьому контексті трактує українську операцію в Курській області).
Цікаво також, що в інтерв’ю російському телеканалу О. Лукашенко виправдовувався за своє недавнє рішення (13 липня) відвести війська від кордону з Україною, оскільки в РФ пропагандисти трактували його як поступку Україні, яка нібито полегшила наступ на Курську область. О. Лукашенко пояснив свої дії тим, що до РБ прибули значні військові сили РФ, що в Україні сприйняли як підготовку до чергового нападу. Але комунікація між країнами нібито все прояснила і додаткові сили як з білоруського, так і з українського боку вирішили відвести. «А ті підрозділи, які 2,5 роки там були введені, вони і тоді, і тепер і з їхнього боку, і з нашого боку присутні. Тому ми свої війська, це смерті подібно, щоб ми з кордону з Україною прибрали. Війна йде», – виправдався О. Лукашенко.
Реверанси в бік Заходу та Китаю
Ймовірно, на фоні зміни ситуації на полі бою в РБ намагалися продемонструвати готовність до діалогу із Заходом, відпустивши ще низку політичних ув’язнених. 16 серпня О. Лукашенко підписав указ про помилування 30 осіб. При цьому в РБ натякнули, що можуть звільнити і більше людей, що є постійною вимогою до режиму О. Лукашенка з боку керівництва країн Заходу.
Так, у серпні білоруський політик, засновник провладного проекту «Круглий стіл демократичних сил» Юрій Воскресенський повідомив державному телеканалу «Білорусь 1», що політв’язні в РБ подали близько 900 прохань про помилування. Правозахисний центр «Весна» дізнався від родичів політв’язнів, що саме Ю. Воскресенський зв’язувався з ними та агітував писати такі прохання на ім’я О. Лукашенка.
Враховуючи, що за інформацією правозахисників у білоруських в’язницях утримується щонайменше 1,4 тис. політв’язнів, звільнення 900 осіб, якщо воно відбудеться, може мати необхідний вплив на ЄС та США та спонукати їх до певного роду дій у відповідь. Хоча треба зазначити, що паралельно зі звільненням одних у Білорусі регулярно з’являються нові й нові політв’язні.
Одночасно О. Лукашенко знову продемонстрував, що Китай виступає одним з головних гарантів його режиму. Йому вдалося організувати візит до Мінська, відразу після відвідин Москви, глави Держради КНР Лі Цяня. Цей візит був оголошений історичним. О. Лукашенко також зазначив, що Мінськ і Пекін «єдині не лише в оцінках минулого, а й у поглядах на нинішню політичну ситуацію, а також на майбутній світоустрій». Показовим було й те, що у підсумковому за переговорами глав урядів комюніке значна роль була приділена тому, що Китай буде підтримувати зусилля Білорусі у забезпеченні «політичної стабільності». Показово було й те, що сторони виступили за мирне вирішення міжнародних конфліктів: хоча російсько-українська війна не була згадана, але Мінськ демонстрував, що підтримує китайські миротворчі підходи, а не російські ультиматуми.
Україна спокійна, але попередила…
Реакція України на активність О. Лукашенка була досить спокійною. Спікер МЗС України Г. Тихий назвав дії Мінська створенням уявних загроз та заявив: «Ми не бачимо особливої доцільності, якщо чесно, реагувати на них, оскільки білоруська сторона відома багатьма заявами, на які не слід реагувати». Держприкордонслужба України також регулярно виступала із заспокійливими заявами про те, що на кордоні з Білоруссю всупереч твердженням білоруських силовиків не фіксувалося «збільшення техніки чи особового складу білоруських підрозділів». Такі заяви речник ДПСУ А. Демченко робив 11, 18 та 22 серпня.
Однак 25 серпня МЗС України із посиланням на дані української розвідки повідомило, що Білорусь під виглядом навчань зосередила значну кількість особового складу та техніки збройних сил, «включаючи танки, артилерію, РСЗВ, засоби ППО та інженерну техніку» біля північного кордону з Україною в Гомельській області. Також МЗС заявило про присутність там колишніх «вагнерівців». «Проведення навчань у прикордонній смузі та безпосередній близькості до об’єкта атомної енергетики, Чорнобильської АЕС, створює загрози національній безпеці України та світовій безпеці загалом. Закликаємо посадових осіб Республіки Білорусь не робити трагічних для власної країни помилок під тиском Москви, а її збройні сили – припинити недружні дії та відвести війська від державного кордону України на відстань, що перевищує дальність ураження наявних у РБ систем вогню», – закликали в МЗС України. І додали, що «у разі порушення державного кордону України з боку Білорусі, наша держава вживе всіх необхідних заходів у порядку реалізації гарантованого Статутом ООН права на самооборону».
Зазначимо, що про готовність реалізувати право на самооборону буквально два тижні тому заявляло МЗС РБ, погрожуючи Україні після нібито скоєної Україною атаки безпілотників. Враховуючи контекст схоже, що МЗС України вирішило зіграти проти Білорусі на інформаційному полі і вдалося до інструментів, які часто використовує сама Білорусь. На користь цієї версії говорить і повідомлення моніторингового проекту «Білоруський гаюн», аналітики якого вважають, що білоруське угруповання на Гомельщині не несе загрози для України через свою чисельність (1100 осіб), а також дальність розміщення (до 50 км від кордону).
Москві знову не до Мінська
У серпні білоруське питання не було у фокусі уваги російського керівництва через події на Курщині. Однак між країнами зберігалася взаємодія на рівні міністерств та відомств, спрямована на реалізацію досягнутих раніше домовленостей. Зокрема, російські та білоруські чиновники займалися підготовкою до проведення засідань Ради міністрів та Вищої Держради Союзної держави, присвячених 25-річчю Договору про створення СД, у т.ч. готувались двосторонні угоди, які планують підписати під час офіційних заходів.
У серпні повідомлялося про зустріч держсекретаря Радбезу Білорусі О. Вольфовича та держсекретаря Союзної держави Д. Мезенцева (7 серпня), під час якої обговорювалась підготовка Концепція безпеки Союзної держави. 8 серпня підготовку договору між РФ та РБ про взаємні гарантії безпеки обговорили голова МЗС РБ Максим Риженков та посол Росії у Білорусі Борис Гризлов. Очікується, що обидва документи підпишуть до кінця року. 15 серпня «майбутні заходи на найвищому та високому рівні» на зустрічі в Москві обговорили заступник голови МЗС РФ Михайло Галузін та посол РБ у РФ Олександр Рогожник. Зокрема, сторони «розглянули хід підготовки та набуття чинності низки знакових двосторонніх документів, які плануються до підписання до 25-річчя Договору про створення Союзної держави», також обговорили «проблематику» створення медіакомпанії Союзної держави та низку інших двосторонніх питань.
Зберігалася активна взаємодія між країнами у сфері безпеки. 12 серпня у Москві пройшли консультації на рівні апаратів Рад безпеки Білорусі та Росії, а також переговори керівників цих структур О. Вольфовича та С. Шойгу. Сторони обговорили стратегічне партнерство у сфері безпеки та війну РФ проти України. Вольфович заявив, що РБ зберігає курс на «стратегічне партнерство» з РФ і зазначив, що країни «однаково оцінюють геополітичну обстановку, яка складається у світі, (маємо. – ред.) однакові підходи, націлені на вирішення питань насамперед мирним, демократичним шляхом, підходи до того, що треба сідати за стіл переговорів та знаходити консенсус».
Також зазначимо, що з 12 по 23 серпня військовослужбовці ВПС та військ ППО ЗС РБ перебували в Росії для участі в оперативно-тактичних навчаннях, які пройшли на полігоні «Ашулук» в Астраханській області. Навчання проводили для підвищення рівня злагодженості підрозділів та відпрацювання нових тактичних прийомів та способів ведення протиповітряних та повітряних боїв. 22 серпня за навчаннями спостерігав міністр оборони РБ В. Хренін.
Крім того, Білорусь стала активним учасником форуму «Армія-2024» у РФ, представивши національний стенд Держкомвоєнпрому та низки окремих підприємств ВПК. На полях форуму відбулася зустріч В. Хреніна з російським колегою А. Білоусовим (обговорили «поточну військово-політичну обстановку»), а також низка зустрічей керівництва Держкомвоєнпрому із представниками різноманітних російських підприємств військово-промислового комплексу.
Ольга Кравченко, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир Головко, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
