Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (травень 2024)
Китай вступив у відкриту конкуренцію з Україною та Заходом за формування переговорної платформи для завершення російсько-українською війни та відповідно , конфігурації післявоєнного світоустрою. На реалізацію цього курсу були спрямовані європейське турне Сі Цзіньпіна та його очні переговори з В. Путіним.
Євротур Сі Цзіньпіна
Напередодні візиту до Франції у газеті Le Figaro було опубліковано колонку Сі Цзіньпіна, в якій заявлялося: «Чим довше продовжиться український криза, тим більшої шкоди буде завдано Європі та світу. Китай сподівається, що європейський континент найближчим часом повернеться до миру і стабільності, і готовий працювати з міжнародним спільнотою, включаючи Францію, щоб знайти розумний шлях для вирішення кризи». 7 травня у Парижі спочатку відбулися тристоронні переговори Е. Макрона, Сі Цзіньпіна та Урсули фон дер Ляйєн. Якщо їх перша частина була присвячена відносинам між ЄС та Китаєм, то друга – Україні та Близькому Сходу. Що стосується російсько-українською війни, Сі Цзіньпін тоді заявив: «Китай, Франція та ЄС бажають якнайшвидшого припинення вогню та відновлення миру в Європі, а також підтримують політичне врегулювання кризи. Трьом сторонам необхідно спільно протидіяти поширенню побічних ефектів конфлікту та ескалації бойових дій, створювати умови для мирних переговорів, забезпечувати міжнародну енергетичну та продовольчу безпеку, а також підтримувати стабільність промислових ланцюжків і ланцюжків поставок».
Потім відбулася двостороння зустріч з Е. Макроном, на якій Сі Цзіньпін зазначив: «Зараз, коли світ переживає небачені за останнє століття трансформації та потрясіння, Китай та Франція повинні відстоювати незалежність та спільно запобігати “новій холодній війні” або блоковій конфронтації». Сі Цзіньпін знову пообіцяв, що не постачатиме ОВТ Росії під час війни, а також суворо контролюватиме експорт товарів подвійного призначення. В ході переговорів Е. Макрон акцентував увагу китайської сторони на необхідності обміну інформацією щодо обходу Росією європейських санкцій, хоч і зробив застереження , що Париж «поважає давні зв’язки між Китаєм та Росією».
Звернемо увагу на наступні заяви, зроблені в ході французької частини візиту лідера КНР до Європи. По-перше, Е. Макрон подякував Сі Цзіньпіну за його бажання здійснити «координацію» перед візитом В. Путіна до Китаю. По-друге, на їх спільній конференції китайський лідер оголосив ініціативу щодо проведення мирної конференції з російсько-української війни – «в належний час і зі схваленням обох сторін, Росії та України, міжнародної мирної конференції з рівноправною участю всіх сторін для справедливого обговорення всіх мирних ініціатив».
Тема російсько-української війни (до речі, в одному кошику із ситуацією навколо Сектору Гази) обговорювалася в ході переговорів у Сербії Сі Цзіньпіна з президентом Олександаром Вучичем. Дані теми піднімалися і в ході візиту китайського лідера до Угорщини, де він провів переговори з президентом Тамашем Шуйоком та прем’єр-міністром Віктором Орбаном. Тут звернемо увагу на заяву міністра іноземних справ та зовнішньоекономічних зв’язків Угорщини Петера Сійярто, що угорсько-китайське зближення важливе саме в контексті російсько-української війни. І при цьому він зазначив: «Ми цінуємо мирні зусилля Китаю та підтримуємо його мирний план». У свою чергу, В. Орбан підтвердив: «Ми закликаємо до негайного припинення вогню та мирним переговорам. Ми підтримуємо всі міжнародні зусилля, спрямовані на досягнення цих цілей. Відповідно, ми підтримуємо китайську мирну ініціативу, висунуту головою Сі Цзіньпіном». Порозуміння сторін навколо «української кризи» було зафіксовано в «Китайсько-угорській спільній заяві про встановлення всепогодного всеосяжного стратегічного партнерства у нову епоху»: «Обидві сторони підтверджують важливість глобальною безпеки та миру. Обидві сторони підтверджують , що вони будуть спільно захищати міжнародну систему, ядром якої є ООН, міжнародний порядок, заснований на міжнародному праві та основних нормах міжнародних відносин, заснованих на цілях та принципах Статуту ООН, працювати над встановленням справедливого міжнародного порядку та твердо захищати мир та стабільність у всьому світі».
Втаємничена дипломатія Лі Хуейя
Примітно, що практично одночасно з європейським турне Сі Цзіньпіна – з 3 по 9 травня – спецпредставник уряду КНР у справах Євразії Лі Хуей проводив третій раунд човникової дипломатії з врегулювання російсько-української війни. Китайська сторона намагалася не привертати значної уваги до цієї активності. Згідно з повідомленням українського інформагентства «Укрінформ», МЗС КНР не тільки не анонсувало заздалегідь даний раунд човникової дипломатії (як це робилося раніше), але й опублікувало інформацію про нього лише в китайськомовній версії сайту відомства у розділі, який не містить важливої інформації про зовнішньополітичну активність Китаю. Увага українського ЗМІ на цю інформацію звернули «друзі-китайці», після чого вона вже широко розійшлася у світових медіа і була підтверджена МЗС КНР.
Відомо, що Лі Хуей відвідав Туреччину, Єгипет, Саудівську Аравію та Об’єднані Арабські Емірати, провівши зустрічі із заступниками міністрів іноземних справ або радниками з нацбезпеки цих країн. Крім того, до і після поїздки дипломат також поспілкувався телефоном із представниками урядів Бразилії, ПАР, Індонезії, Казахстану та ін. (повний список не озвучувався). При цьому китайське МЗС підкреслило «всі сторони в цілому погодилися з пропозиціями Китаю щодо охолодження ситуації». Однак деталі китайських пропозицій так і не були оприлюднені.
Не додав розуміння змісту китайських пропозицій і «Консенсус Китаю та Бразилії з політичного врегулювання української кризи», опублікований 23 травня за підсумками переговорів у Пекіні Ван Ї та спеціального помічника бразильського президента з міжнародних питань Селсу Аморіма. В ньому були озвучені вже раніше висловлювані «три принципи деескалації»: «не розширювати поле бою, не загострювати бойові дії і не вчиняти провокацій». Була повторена теза Сі Цзіньпіна про «скликання в належний час міжнародної мирної конференції, яка буде визнана як Росією, так і Україною, забезпечить рівноправну участь всіх сторін та чесне обговорення всіх варіантів мирного врегулювання». Сторони закликали членів міжнародної спільноти підтримати Консенсус та приєднатися до нього. Окремо було прописано пункт, який безпосередньо не стосується російсько-українською війни: «Необхідно протистояти поділу світу на замкнуті політичні або економічні угруповання». Нарешті, звертає на себе увага відсутність у Консенсусі положення про необхідність дотримуватися Статуту ООН та гарантій територіальної цілісності суверенних держав.
Київ посилає сигнал
У зв’язку з явними змінами позиції КНР щодо мирного врегулювання почала змінюватися й риторика України на китайському напрямі. У першій половині місяця вона продовжувала бути комплементарною до Пекіна. 2 травня голова Офісу президента Андрій Єрмак, коментуючи перспективи участі КНР у Глобальному саміті миру, заявив: «Китай дуже важливий, і постійно ведуться на різних рівнях за участю наших партнерів консультації. Ми зробимо все для того, щоб Китай був присутнім». Додамо, що голова ОП провів окрему онлайн- зустріч з китайськими діячами культури та науки, в ході якої закликав поширювати ідеї проведення Глобального саміту миру, підтримувати Україну та українську формули миру.
В. Зеленський у своїх проявах у ЗМІ також закликав Китай прийняти участь у Саміті миру. Так, в інтерв’ю AFP він зазначив , що глобальні гравці, такі як Китай, «мають вплив на Росію. І чим більше таких країн буде на нашій стороні, на стороні закінчення війни, я б сказав, тим більше Росії доведеться рухатися і рахуватися». А 26 травня В. Зеленський оприлюднив відеозвернення, в якому зазначив, що Саміт миру потребує участі «лідерів, яких Росії не обдурити». І далі звернувся одночасно до Дж. Байдена та Сі Цзіньпіна: «Будь ласка, проявіть ваше лідерство в наближенні миру – дійсно миру, а не паузи між ударами… Будь ласка, підтримайте Саміт миру своїм персональним лідерством та участю».
Проте, коли ЗМІ повідомили, що Китай не прийме участь у Глобальному саміті миру, В. Зеленський виступив із прямою критикою Пекіна. А саме під час прес-конференції на полях форуму «Діалог – Шангрі Ла» у Сінгапурі 1 червня він, коментуючи Саміт миру, зазначив, що Китай не лише не підтвердив своєї участі, але й «навпаки – сьогодні працює над тим, щоб країни не приїжджали на саміт миру». Там же президент негативно оцінив ініціативу Китаю та Бразилії провести окрему конференцію щодо встановлення миру в Україні за участю Росії: «…при всій повазі до будь-якої з держав – чи то Китай чи Бразилія – всі ці країни не орієнтуються до кінця, що принесла РФ цієї війною на територію нашої держави». І далі зазначив: «Ніхто не має права розповідати нам, як повинна закінчитися ця війна. Вона повинна закінчитися згідно із законом, згідно з міжнародним правом. По справедливості. І це обов’язково». Президент також наголосив, що підтримка Китаєм Росії буде сприяти продовженню війни і це також погано позначиться і на самому Китаї.
Відзначимо, що після заяви В. Зеленського з української сторони звучали більш м’які оцінки. Так, у статті А. Єрмака у турецьких ЗМІ була висловлено надія, що Туреччина зможе залучити Китай та Бразилію до участі у Глобальному саміті миру (тоді у Пекіні для переговорів з Ван Ї знаходився міністр іноземних справ Туреччини Хакан Фідан). Потім Д. Кулеба в інтерв’ю українським ЗМІ дав зрозуміти, що Україна продовжує « активний діалог» з Китаєм, щоб той прийняв участь у саміті у Швейцарії.
Звернемо увагу, що наприкінці травня спостерігалося деяке пожвавлення в офіційній комунікації між Пекіном та Києвом. 23 травня пройшла зустріч першого заступника міністра іноземних справ Андрія Сибіги з послом КНР в Україні Фань Сяньжуном: «Сторони відзначили важливість активізації динаміки політичного діалогу на високому та високому рівні , обговорили конкретні кроки щодо інтенсифікації взаємодії між зовнішньополітичними відомствами двох держав». А 29 травня з Фань Сяньжуном провела робочу зустріч заступник міністра іноземних справ Ірина Боровець, яка «відзначила необхідність підтримки міжнародних ініціатив, спрямованих на встановлення справедливого миру в Україні , відповідно до базових засад Формули миру Президента України Володимира Зеленського». Вона підкреслила важливість участі Китаю у Глобальному саміті миру та висловила надію на подальшу підтримку Китаєм ініціатив України по лінії міжнародних організацій та його активну участь у відповіді на порушення прав людини в Україні тривалою російської агресією, в рамках ООН. Нарешті, 5 червня у Пекіні відбулися політичні консультації між Україною та КНР на рівні заступників міністрів іноземних справ – вперше з початку російського широкомасштабного вторгнення. Українську сторону представляв Андрій Сибіга , китайську – заступник міністра іноземних справ КНР Сунь Вейдун. В українському повідомленні підкреслено, що сторони відзначили важливість дотримання принципів Статуту ООН та міжнародного права, а також, що взаємна повага суверенітету та територіальної цілісності є фундаментом, на якому ґрунтуються двосторонні відносини України та Китаю. А. Сибіга висловив надію, що Китай прийме участь у Глобальному саміті миру у Швейцарії, і підкреслив, що єдиною основою для досягнення такого миру є формула В. Зеленського. В рамках візиту А. Сибіга також провів зустріч з Лі Хуеєм, а також із заступником завідувача міжнародним відділом ЦК КПК Чень Чжоу.
Путіна занепокоїла гнучкість Сі?
Центральне місце у китайсько-російських відносинах посів державний візит 16-17 травня В. Путіна до Китаю, в ході якого відбулися інтенсивні комунікації – у вузькому та розширеному складі, окрема розмова лідерів (журналісти зафіксували, що Сі Цзіньпін, розмовляючи з В. Путіним, жваво жестикулював), а потім – неформальна вечеря у форматі «1+4» з кожною сторони. Зокрема, до В. Путіна приєдналися міністр іноземних справ С. Лавров, міністр оборони А. Білоусов, секретар Радбезу РФ С. Шойгу та помічник президента РФ Ю. Ушаков (тобто силовий та дипломатичний блок російської делегації). Неформальна частина комунікації тривала понад чотири години. Показово, що Ю. Ушаков назвав цю частину візиту найважливішою. А сам В. Путін розповів: «Ми, дійсно, обговорювали багато питань, важливих для двосторонніх відносин. Теми врегулювання української кризи торкалися. Голова КНР виклав мені основні тези того, про що йшла мова в ході недавньої його поїздки до Європи, виклав свою позицію, пов’язану з китайськими мирними ініціативами». Він також повідомив, що обговорював із Сі Цзіньпіном заплановану у Швейцарії конференцію по Україні, у тому числі можливість участі в ній представників КНР. І далі додав: «Китай щиро прагне до того, щоб врегулювати цю проблему, пропонує різні варіанти, веде себе дуже гнучко і, на мій погляд, щиро прагне вирішення цієї проблеми». Зазначимо, що традиційно російська сторона підкреслює «твердість» китайської позиції, тому акцент на «гнучкості Сі Цзіньпіна» навряд чи є позитивною оцінкою з боку Кремля.
Згідно з повідомленням агентства Xinhua, Сі Цзіньпін з В. Путіним «у невимушеній обстановці провели глибокий обмін думками щодо стратегічних питань, що представляють спільний інтерес». Зазначалося, що Сі Цзіньпін, говорячи про врегулювання російсько-української війни, акцентував увагу на тому, що «для вирішення будь-якої складної проблеми потрібно лікувати як її симптоми, так й її корінь», відповідно «необхідно ініціювати створення нового збалансованого, ефективного та стійкого механізму безпеки».
Привертає до себе увагу різниця (але знову ж таки на рівні риторики) між китайським та російським баченням післявоєнного світоустрою. Китай наполягає, що світ не повинен розділитися на протиборчі блоки (і тут, до речі, він знаходить розуміння зі сторони США та ЄС, які виступають за конкуренцію, а не протистояння). Тоді як Росія намагається просувати саме блоковий підхід, прикриваючись китайськими ініціативами. Найбільш яскравим прикладом цього було заява С. Лаврова, що Росія підтримує ініціативу щодо глобальної безпеки Сі Цзіньпіна, але реалізовану на євразійському континенті «без будь-якого євроатлантичного нальоту».
Звернемо увагу на публікацію Financial Times, в якій стверджується, що на переговорах Сі Цзіньпіна та В. Путіна були підняті три пріоритетні питання. По-перше, перспективи газопроводу «Сила Сибіру – 2», і тут домовитися не вдалося, оскільки Пекін наполягає на ціні поставок, близьких до внутрішньоросійських цін. По-друге, вирішення питань банківських розрахунків між країнами і в цьому Китай частково пішов на зустріч, пообіцявши виділити кілька банків для взаємодії з РФ, незважаючи на санкції зі сторони Заходу. І третє питання, В. Путін звернувся з проханням до Сі Цзіньпіна, щоб Китай не приймав участь у Глобальному саміті миру і воно начебто китайською стороною було задоволене. Додамо, що Росія на рівні риторики схвалила китайську ініціативу щодо проведення «саміту миру» альтернативного українському.
Підкреслимо, що після саміту Сі Цзіньпіна та В. Путіна сторони підтвердили курс на зближення у воєнній сфері. Так, у Спільній заяві про поглиблення партнерства, підписаній 16 травня, зазначається: «Москва і Пекін будуть і надалі поглиблювати довіру та взаємодію у військовій області, розширювати масштаби спільних навчань та бойової підготовки». Сторони заявили, що мають намір на регулярній основі проводити спільні морські та повітряні патрулювання, нарощувати координацію та співпрацю на двосторонній основі та в рамках багатосторонніх форматів, постійно підвищувати потенціал та рівень спільного реагування на виклики та погрози. У документі також постулюється «серйозна стурбованість» «у зв’язку зі спробами США в порушення стратегічного балансу забезпечити собі вирішальну військову перевагу» (зокрема, згадано створення глобальної системи протиракетної оборони та розгортання її елементів у різних регіонах світу та в космосі, у поєднанні з нарощуванням потенціалу високоточної неядерної зброї).
ШОСа Мінську мало, хоче БРІКС
Відзначимо активізацію на китайському напрямі Мінська, який шукає способи зберегти залишки своєї міжнародною суб’єктності. 21 травня на полях Ради міністрів іноземних справ ШОС в Астані відбулися переговори міністра іноземних справ РБ Сергія Алейника з Ван Ї. Були обговорені двосторонні відносини, торгово-економічне співробітництво, регіональна проблематика, взаємодія на міжнародній арені, ініціатива «Пояс і шлях», питання ШОС та БРІКС, а також графік контактів на різних рівнях та ін. Акцентовано, що сторони зупинилися на питаннях роботи Білорусько-китайського міжурядового комітету зі співробітництва і домовилися про необхідність посилення координуючої ролі цього двостороннього інструменту. У свою чергу, китайська сторона висловила підтримку поглибленню взаємодії Білорусі з БРІКС та роботі білоруської сторони в рамках ШОС.
24 травня після переговорів у Мінську з О. Лукашенком В. Путін повідомив, що поділився з ним враженнями від свого державного візиту до Китаю. І додав: «Ми, до речі кажучи, у розмовах з нашим другом, головою КНР згадували та говорили про співпрацю з Білорусією». У свою чергу, О. Лукашенко заявив: «Білорусь також націлена на розвиток всепогодного всебічного партнерства з Пекіном. Білорусько-китайські відносини з року в рік також суттєво додають». За його словами, Мінськ розраховує, що на липневому саміті ШОС в Астані республіка «приєднається до цієї впливовою міжнародною організації».
Найбільш активною сферою діалогу Мінська та Пекіна була міжпарламентська взаємодія. 27-30 травня білоруська делегація на чолі з головою Ради Республіки Наталією Кочановою відвідала КНР (разом із парламентською делегацією до Пекіна також приїхав міністр охорони здоров’я Білорусі Олександр Ходжаєв). 28 травня відбулося перше засідання Комітету високого рівня співробітництва між законодавчими органами Білорусі та КНР. Співголовою з китайської сторони виступив голова Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників Чжао Лецзі. «Коло питань, які ми обговорювали, було досить широке. Це насамперед законодавча база Китаю та Білорусі, щоб ми звірили свої кроки. Ми побачили, що справді багато зроблено в Китаї. Насамперед по прийняттю законів про збереження суверенітету та незалежності своєї країни, про невтручання у внутрішні справи, про захист своєї країни від санкційного тиску. Для нас це було цікавим», – наголосила Н. Качанова. При цьому вона анонсувала, що найближчим часом час буде підписано план «Білорусь – Китай: партнерство-2030». Окремо звернемо увагу на заяву Н. Качанової, що Білорусь прагне стати повноправним членом БРІКС та розраховує на підтримку у цьому питанні Китаю.
29 травня відбулася зустріч Н. Качанової із заступником голови КНР Хань Чженем. Останній серед іншого, заявив, що Китай націлений на розвиток ділового співробітництва з Білоруссю і додав: «У нашій двосторонній співпраці треба наголошувати на інноваціях – відкривати нові сфери кооперації, включаючи нові джерела енергії, транснаціональну електронну торгівлю та цифрову економіку. У рамках проведення Року науки, технологій та інновацій у 2024 та 2025 роках потрібно напрацювати нові яскраві точки зростання для взаємовигідного співробітництва». В ході переговорів сторони також висловилися за проведення Форуму регіонів двох країн.
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук,
старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»
