9-Е ТРАВНЯ, АБО ЯК СТВОРЮВАВСЯ КУЛЬТ «ВЕЛИКОЇ ПЕРЕМОГИ»

У Росії День Перемоги давно вже трансформувався в найбільше і найавторитетніше державне свято, якому притаманні риси такого собі язицького дійства. Адже, ані тобі святкування Нового року з традиційним салатом олів’є та переглядом популярної серед совків кінострічки «Іронії долі…», ані відзначення Різдва чи Воскресіння Господнього, не йдуть ні в яке порівняння з Днем Перемоги! І це при тому, що росіяни вважають себе найбільшими поборниками православної віри, попри те, що вже понад два десятиліття поспіль моляться лише одному богу на ймення Арес.

Таємниця такої поведінки населення однієї шостої суходолу світу лежить, як кажуть, на поверхні. Адже Росія після розпаду Радянського Союзу, ані на мить не полишала своїх намірів на відновлення імперії під своєю орудою. А що може найкраще об’єднати подібне державне утворення? Так, звісно, спільна історія. А ще вікопомні події, що залишили глибокий слід у пам’яті, народів та націй. У якості такої собі «духовної скрєпи», що могла б створити нерозривний зв’язок між нинішньою Росією та Радянським Союзом було і обрано День Перемоги. І дарма, що Друга світова війна принесла світу руйнування і багатомільйонні жертви, один лише Радянський Союз під час війни втратив майже 42 мільйони осіб. Саме ці дані були оприлюднені 14 лютого 2017 року на засіданні Державної Думи Російської Федерації. За логікою, такий день, як 9 травня необхідно було б визначити як день жалоби та пам’яті за жертвами Другої світової війни. Тим паче, досить часто саме травневі дні стають поминальними днями для християн. Але як відомо в Росії свій, особливий шлях!

Так коли ж виникла і кому належить ідея встановлення в Радянському Союзі свята Дня Перемоги? Звичайно, подібні рішення в СРСР ухвалював лише Йосип Сталін. Тому ми впевнені, що проєкт указу президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1945 року, де 9 травня було оголошено днем всенародного торжества – Святом Перемоги, просто не міг оминути очей Сталіна. Так ось, згідно з цим указом і було прийнято рішення вважати 9 травня вихідним днем. Однак, вже в грудні 1947 року президія Верховної Ради СРСР оголосила 9 травня робочим днем, натомість статус вихідного отримав день 1 січня, тобто Новий рік. Варто наголосити, що жодних тобі симптомів переродження Дня Перемоги в таке собі «побєдобєсіє» тоді не спостерігалося. Країна відбудовувалася і відновлювалася після страшної війни. Мільйони покалічених людей на вулицях нагадували не про перемогу, а про страждання та поневіряння. Тому, досить скромно минули ювілейні 5, 10 та 15 річниці Перемоги.

Натомість річниці, так званої, «Великої Жовтневої соціалістичної революції», яку самі більшовики ще донедавна називали не інакше як збройним переворотом, відзначалися в країні з надзвичайною урочистістю. Тут тобі і «вожді» на трибуні мавзолею «вічно живого» Леніна, і військовий парад зі всіляким грізним залізяччям, і колони  трудящих  з транспарантами, і святкові столи вдома. Подібні заходи, правда без військового параду, відбувалися й в День міжнародної солідарності трудящих 1 травня.

І лише з приходом до влади Леоніда Брежнєва було відновлено День Перемоги. В 1965 році 9 травня знову отримало статус вихідного дня, окрім того, вперше після тривалої перерви було проведено військовий парад на Червоній площі. Низці міст було присвоєно почесне звання «місто-герой». Проведено масове нагородження як живих, так і мертвих героїв війни. Випущена ювілейна медаль «ХХ років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років», яку отримали майже 17 мільйонів громадян колишнього Радянського Союзу. Згодом на Москві урочисто відкрили меморіальний комплекс «Могила невідомого солдата». А покладання вінків до цього офіційного некрополю першими особами держави відтепер стало обов’язковим атрибутом саме у День «їхньої» Перемоги.

Повернення 9 травня до «радянських святців», тобто статусних офіційних державних свят, пояснюється спробою підвищення авторитету комуністичного режиму, який на той час втратив свою монолітність і потужність, особливо після розвінчання культу особи Сталіна та «хрущовської відлиги». Тобто повернення 9 травня на «скрижалі комуністичного капища» можна порівняти хіба що з такою собі ін’єкцією, яка мала б підтримати режим в певному тонусі або, як кажуть нині, дозволила перезавантажити чи навіть перезапустити систему.

Слід визнати, що експеримент з реанімації Дня Перемоги кремлівській верхівці вдався. Масовими тиражами розпочали виходити мемуари воєначальників та полководців, зніматися військові кінострічки, отримало потужний імпульс і патріотичне виховання молоді.

Не будемо забувати також, що важливу, якщо не вирішальну, роль у створенні культу, так званої «Великої Вітчизняної війни» зіграв і особисто Леонід Брежнєв. Період правління Брежнєва став надзвичайно продуктивним для створення численних меморіальних комплексів, музеїв, військово-патріотичних клубів тощо. Не забував Леонід Ілліч і про себе. Через 30 років по завершенню Другої світової війни він удостоїв себе маршальського звання, став чотириразовим Героєм  Радянського Союзу та лицарем вищого полковницького ордену «Перемога».

Саме культ Перемоги у, так званій, «Великій Вітчизняній війні» у поєднані з високими цінами на нафту дозволили Леоніду Брежнєву не тільки утриматися вісімнадцять років на троні правителя радянської імперії, але й утримувати численну і досить боєздатну армію. А ще спонукало його до вторгнення в Афганістан, виключно для того, щоб США бува не випередила і не оточила Радянський Союз своїми військовими базами. Нічого вам не нагадує?

Однак повернемося до 9 травня. Варто зазначити, що лише на теренах колишнього Радянського Союзу за винятком країн Балтії День Перемоги і далі відзначають 9 травня на державному рівні у таких країнах, як Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизія, Молдова, Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан, Україна, а також у низці самопроголошених «республік» та, звичайно ж в Росії.

Упевнені, що Україна має відмовитися від практики святкування дат, що штучно нав’язані нам імперією зла. Оскільки європейський шлях України вимагає в першу чергу європейських, а значить цивілізаційних рішень. Нагадаємо, що Європа та США перемогу на нацизмом вшановують не 9, а 8 травня. Адже саме 8 травня 1945 року набрав чинності Акт капітуляції Німеччини, який було підписано представниками США, СРСР та Третього Рейху.

Отже, «Пам’ятаймо! Перемагаємо!»

Олександр ФИЛЬ, для «Української лінії»