Альтернативою «формулі Штайнмайєра» може бути військово-політичний союз України з Великою Британією і США. Така пропозиція може бути висунена під час візиту президента Володимира Зеленського до Сполучених Штатів.
Класичні конфліктологічні технології врегулювання конфліктів, пов’язані із нейтралізацією предмету конфлікту, давно не працюють у випадку з «окремими районами Донецької і Луганської областей». Можна довго шукати причини цього, але вони лежать на поверхні.
Російська сторона послідовно і наполегливо намагається максимально ефективно для себе використати фактичну окупацію цих територій, аби мати важелі впливу на Україну. Адже після анексії Криму та відторгнення від України так званих «ДНР-ЛНР» суттєво скоротилася кількість «проросійських виборців» в українському суспільстві. Кремлю знадобилися механізми, за допомогою яких можна стримувати внутрішній розвиток української демократії як альтернативи російському авторитаризму, а також обмежувати можливості маневру української дипломатії на міжнародній арені. Власне таким «універсальним» інструментом стали Мінські угоди, які в Кремлі розглядають як акт про капітуляцію України.
Вимушено підписаний 12 лютого 2015 р. протокол про виконання Мінських угод від 6 вересня 2014 року передбачав конкретні правові рішення, імплементація яких теоретично мала сприяти врегулюванню. Однак, нагадаємо, що процес почав давати збої вже після 31 серпня 2015 року, коли у Верховній Раді ще попереднього скликання була здійснена спроба закріплення у першому читанні в Конституції положення про особливий статус «ОРДЛО». Восени 2016 року тодішній міністр закордонних справ ФРН, а нині президент цієї країни, Франк-Вальтер Штайнмайєр заради виведення конфлікту із глухого кута запропонував поділити пункти Мінських угод на окремі кроки, здійснення яких підлягає обговоренню конфліктуючими сторонами. У німецькому розумінні цими сторонами є усі учасники Контактної групи, тобто Росія, «ДНР-ЛНР», Україна за посередництва ОБСЄ. Тобто вже сумнозвісна «формула Штайнмайєра» є тільки «дорожньою картою» реалізації Мінських угод.
У Росії пропаганда щоденно твердить, що саме Україна відмовляється виконувати ці угоди, тому нібито треба скасовувати режим міжнародних санкцій проти РФ. Насправді російські куратори «ОРДЛО» системно порушують дух і букву Мінських угод фактично з часу їх підписання. Двічі на цих територіях проводилися «вибори місцевих органів влади» без узгодження з Україною і, зрозуміло, без участі українських загальнонаціональних політичних партій. У 2018 році фактично призначені РФ «керівники» «ДНР» Деніс Пушилін та «ЛНР» Леонід Пасічник заявили, що прийматимуть «власні рішення» щодо мовної політики, народної міліції, інтеграції з РФ. У 2019-2020 роках Росія, всупереч діючим нормам міжнародного права, приступила до видачі російських паспортів на території «ДНР-ЛНР». Цього виявилось «замало» і у червні 2021 року Державна Дума РФ прийняла закон про максимальне спрощення процедури отримання російського громадянства громадянами України. Зрозуміло, що Україна також прийняла низку законодавчих актів, таких як внесення до преамбули Конституції положення про курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію, закон про забезпечення функціонування української мови як державної, проведено фактичну декомунізацію, 1 липня 2021 року почав діяти закон про вільний ринок земель сільськогосподарського призначення. Тобто правові норми України і «ОРДЛО» вже є настільки різними, що спроби змінити стан справ вимагатиме додаткових зусиль для їх погодження та тривалого перехідного періоду.
Крім того, в українському суспільстві немає згоди щодо доцільності закріплення у Конституції положення про особливий статус «ОРДЛО», незрозуміло, як можливо провести там вільні, чесні, демократичні, прозорі вибори за присутності російських військових та відмови передання Україні до виборів повного контролю за ділянкою державного кордону з РФ по зовнішньому периметру території «ОРДЛО». Спроба узаконити «формулу Штайнмайєра» восени 2019 року спровокувала гостру внутрішньополітичну кризу в Україні. За цих обставин, коли надто багато «ввідних параметрів» для вирішення задачі змінилось після висунення на порядок денний цієї «формули» дивною видається позиція західних партнерів України, які наполягають на поверненні саме до неї.
Виникає риторичне запитання: невже Путін переконав Байдена під час червневої женевської зустрічі у доречності реалізації Мінських угод у існуючому форматі. Аби перевірити це, варто до запланованого візиту Володимира Зеленського у США розробити чіткі українські пропозиції щодо Мінських угод. «Червоні лінії» є давно зрозумілими. Україна не може виконати Мінські угоди надто високою ціною втрати незалежності і фактичного повернення до російської сфери впливу. Навіть більше на гіпотетичний референдум з цього приводу не може виноситися питання про фактичну відмову від державного суверенітету. Принаймні людська історія таких прикладів не знає. Однак є приклад відхилення мирного плану, розробленого посередниками (включно до речі зі Штайнмайєром), на референдумі у Колумбії. Там так і не вдалося амністувати у повному обсязі лівих повстанців і з квітня 2021 року Колумбія де-факто повернулась у стан гарячої громадянської війни, Невже світовій еліті цей факт не відомий, це теж риторичне питання. Так само відкритим питанням є маніакальна наполегливість, з якою Україну заганяють у глухий кут переходу під російську сферу впливу. Нераціонально відмовлятись вчитись на власному досвіді, мова йде не тільки про українські еліти, а й про «посередників». Згадана на початку конфліктологія вчить, що завжди має бути альтернативний сценарій дій. Не варто повторювати те, що вже одного разу не втілилось у життя, якщо звичайно немає бажання «заморожений» конфлікт «розморозити». Альтернативою «формулі Штайнмайєра» може бути військово-політичний союз України з Великою Британією і США. Така пропозиція може бути висунена під час візиту президента Володимира Зеленського до Сполучених Штатів.
Андрій МАРТИНОВ,
спеціально для «Української Лінії»
