Тему взаємозв’язків між Брекзитом та міжнародним становищем України навряд чи можна назвати пріоритетною серед аналітиків та політологів. Втім, офіційний візит президента України до Великої Британії, який відбувся 7-8 жовтня 2020 року актуалізував цю проблематику та змусив, принаймні, підвести проміжні підсумки чого вдалося досягти Києву та Лондону за останні 5-7 років.
Для кращого розуміння значення візиту українського президента до Лондона варто нагадати про те, як взагалі пов’язані між собою процеси виходу Великої Британії з Євросоюзу, що тривають останні майже 5 років (Брекзит) та міжнародна політика України, в центрі якої з 2014 року стала боротьба з російською агресією. По суті ці два процеси не є досить поєднаними, адже Велика Британія не є учасником ні Мінського процесу, ані Нормандського формату. Так само й Київ, підписавши угоду про асоціацію з Брюсселем, заявив про прагнення стати повноправним членом Євросоюзу – в той час, коли Лондон вже майже розпочав вільне плавання поза цим регіональним інтеграційним проектом.
Як тільки Росія почала агресивні дії в Криму, 2 березня 2014 р. прем’єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон заявив Кремлю про дотримання територіальної цілісності України. Вже зовсім скоро Британія буде серед тих держав, які підтримають запровадження санкцій щодо Росії за анексію Криму та грубе порушення норм міжнародного права.
Ретроспективно варто нагадати, що за президентства Петра Порошенка (2014-2019) суттєво посилилися міждержавні зв’язки Києва та Лондона. Свідченням цього були два візити Бориса Джонсона, тоді ще очільника міністерства закордонних справ Великої Британії, відповідно у вересні 2016 та березні 2017 р. до Києва. Як свідчення непохитності британської позиції відносно України можна навести слова Джонсона: «Британія залишається відданою захисту суверенітету України. Ми непохитні у ствердженні того, що анексія Криму була незаконною, і закликаємо РФ повернути півострів». Петро Порошенко 18-19 квітня 2017-го вперше за 8 років здійснив візит голови української держави до Великої Британії.
Втім, за гучними заявами та дипломатичними візитами може й не настати реальне покращення відносин: отримання безвізового режиму між країнами, преференції для українських громадян отримати британську освіту, надходження інвестицій в Україну. Тривалий час ступінь підписання угоди про вільну торгівлю між Британією та Україною складав 0,2 %, але 2020-го мрії стали реальністю, а з 1 січня 2021 р. діє зона вільної торгівлі між Україною та Британією. Зміни настали й в питанні Брекзиту, після того як влітку 2019-го місце голови Консервативної партії та прем’єр-міністра Великої Британії замість нерішучої Терези Мей зайняв харизматичний Борис Джонсон.
Маючи декілька років непростих переговорів між Лондоном та Брюсселем щодо угоди про вихід Великої Британії з ЄС, восени 2019-го мрії британських євроскептиків та особисто Бориса Джонсона стали реальністю. І з 31 січня 2020 р., зрештою, Британія формально перестала бути членом Європейського Союзу. З 1 січня 2021 р. Британія перебуває вже у вільному плаванні – узгодивши угоду про вільну торгівлю з ЄС в якості різдвяного подарунка до 24 грудня 2020 року.
В умовах того, що Британія нині прагне стати «чемпіоном вільної торгівлі», триває активний пошук країн з якими Лондон бажає якнайшвидше підписати угоду про ту ж таки вільну торгівлю. Охоплення такої держави як Україна британським впливом є непоганою новиною. До того ж Британії вигідно брати участь у політико-дипломатичному врегулюванні російсько-української війни поза нині існуючими моделями, показуючи цим власний вплив на світову політику.
Загальна британська економічна допомога Україні за 2019-2020 роки сягнула 37 млн. фунтів – це не рахуючи 4 млн. на незалежні медіа та боротьбу з дезінформацією цього року. Ці кошти покривають зміни виборчого законодавства, демократизацію політичних інститутів, посилення впливу жінок у політиці, реформу сфери охорони здоров’я та дотримання прав людини. Загальні цілі Британії щодо України за останні 5 років не зазнали суттєвих змін: підтримка реформ, військово-політична допомога Києву в протистоянні з Кремлем та залучення інвестицій.
Україні за даних умов важливо залучитися політичною підтримкою Британії задля боротьби з Росією та проведенню економічних реформ. Внутрішньополітична ситуація навряд чи сприяє цьому, однак навіть організація минулорічного візиту В.Зеленського до Лондона з підписанням відповідних документів, на яких очікували роками, вартує уваги.
Основний документ, який було підписано 8 жовтня 2020-го Джонсоном та Зеленським стосувався поглиблення співпраці між Британією та Україною щодо політичних питань, вільної торгівлі та стратегічного партнерства (його текст було оприлюднено в листопаді об’ємом у 575 сторінок). Щодо останнього пункту закладаються певні сумніви, адже для Києва стратегічними партнерами є майже всі країни з якими склалися. більш-менш непогані відносини.
А варто було б Україні визначитися з конкретними пріоритетами (5-7 держав), де можна й треба працювати вже більш системно. Якщо серед цих країн опиниться й Британія – не формально, а реально, тоді можна буде казати про новий рівень міждержавних відносин.
На «Угоду про політичне співробітництво, вільну торгівлю та стратегічне партнерство» покладають великі надії міністр закордонних справ Великої Британії Домінік Рааб та прем’єр-міністр Борис Джонсон, адже в британському випадку мова йде про розширення ринку збуту товарів та військово-політичний вплив у Східній Європі. Україна від цього отримає п’ять млн. фунтів гуманітарної допомоги, яка має піти на боротьбу з пандемією коронавірусу, але в наших реаліях ці кошти можуть бути витрачені не зовсім на це.
А так, поки що, залишаються проблемні моменти з візовим режимом для українців, які прагнуть відвідати Сполучене Королівство. Досі треба йти у візовий центр, де й понині спостерігається значна кількість відмов. Щоправда Вадим Пристайко в серпні 2020 року в інтерв’ю Європейській Правді заявив про можливе спрощення візового режиму для українців найближчим часом. Вищезгаданих речей торкаються й в новій міждержавній угоді.
Що стосується суто торговельних питань, то з українського боку більшість експорту до Британії складає сировина (залізо, зернові та сталь), а не готова продукція. В такому випадку говорити про комплексний характер вільної торгівлі зарано. Нагадаймо, що за 2019 рік торговельний оборот між Британією та Україною склав 1,5 млрд. фунтів.
Як бачимо існує декілька стратегічних напрямків, за якими можна буде досягнути реальних результатів як Лондону, так і Києву. Але для цього треба розуміти чого саме Україна прагне досягти, розширюючи співпрацю по той бік Ла-Маншу. Британії і без того вистачає викликів (загроза цілісності країни, економічний спад, боротьба з коронавірусом, пошук нових стратегічних торговельних партнерів), але вже тепер залежить від ефективності українських політиків та дипломатів – чи отримає Лондон ще одного союзника за умов неминучого глобального протистояння між Штатами та Китаєм.
Єгор БРАЙЛЯН,
спеціально для «UkrLine»
