Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямку (жовтень 2026)
У жовтні Олександр Лукашенко приділяв пріоритетну увагу питанням оборони та безпеки. Він висловив надію на швидке завершення російсько-української війни, зазначивши при цьому, що у складній ситуації через триваючу агресію опиняється не лише Україна, а й Росія. Паралельно білоруське керівництво готувало силовий апарат до реагування на різні «несподівані» виклики у сфері безпеки. Продовжувалися перевірки підрозділів ЗС РБ, однак також прозвучав заклик оцінити готовність таких допоміжних структур, як територіальна оборона та народне ополчення.
Лукашенко переконує, що Путін готовий до миру
На тлі активізації переговорного процесу між Україною та Росією за посередництва США Мінськ надсилав сигнали (не в останню чергу на адресу Кремля) про необхідність завершення війни. Подальша її ескалація суперечить інтересам Білорусі, оскільки рано чи пізно вимагатиме більшої залученості від РБ. Під час поїздки на Вітебщину 16 жовтня О. Лукашенко висловився за припинення війни «з гуманітарних, людських міркувань» і висловив упевненість («я абсолютно переконаний»), що мирної угоди можна очікувати «якщо не в цьому, то в наступному році». При цьому, аргументуючи свою позицію, він зробив кілька неприємних для Росії заяв. Зокрема, звернув увагу, що висока інтенсивність бойових дій, яку намагається підтримувати Кремль, негативно впливає на російську економіку. «Так, Росія потужніша, міцніша (ніж Україна. – Ред.), вона ще може довго воювати. Але все одно виснаження дуже сильне, вплив на економіку величезний, ви це теж бачите», – заявив О. Лукашенко, зазначивши, що в РФ нібито теж це розуміють і тому «готові до миру». Далі він нагадав про готовність США зняти частину санкцій з Росії, але висловив сумнів у тому, що така готовність довго зберігатиметься у Вашингтоні, і навіть поділився побоюванням, що у РФ може не залишитися жодної зовнішньої підтримки, якщо вона надто вперто стоятиме на своєму. «Якщо відверто, не факт, що з нами і з росіянами поруч буде хтось стояти. Різні чинники в цьому плані тяжіють і над Росією, і над Україною. Але однозначно ці чинники підштовхують до миру і Україну, і Росію в силу неможливості далі вести такі військові дії», – сказав О. Лукашенко. «Хотілося б, щоб уже в наступному році ця війна закінчилася. А якщо в цьому, то взагалі краса. Ми – за це, і в цьому відношенні будемо робити все», – додав політик. Показово й те, що О. Лукашенко підтримав В. Зеленського в його конфлікті з Дональдом Трампом, який заявляв про необхідність нових президентських виборів в Україні. «Це не Трампа питання. Хто буде в Україні президентом, вирішить український народ», – сказав він, одночасно підтримавши Київ та надіславши сигнал Росії про рішучість зберігати самостійність Білорусі.
У контексті готовності РБ сприяти встановленню миру варто відзначити організаційно-логістичну підтримку гуманітарних операцій України та Росії з обміну військовополоненими та тілами загиблих, які проводяться через територію Білорусі. Наприкінці жовтня через РБ також провели наймасштабнішу з 2022 р. операцію з повернення українських громадян з окупації на підконтрольну уряду територію. Україна та Росія за посередництва США домовилися про евакуацію людей із міста Олешки в Херсонській області, яке РФ захопила практично одразу після вторгнення. З часом місто було відрізано від цивілізації, дороги були заміновані, постачання продуктів і ліків припинилося, спроби людей залишити місто російські війська блокували, а системну евакуацію населення не проводили. Гуманітарна операція тривала з 27 жовтня по 1 листопада. 31 жовтня автобуси з людьми прибули в Україну. Частина евакуаційного маршруту пролягала через Білорусь. Жителів Олешків спочатку вивозили автобусами до російської Анапи, а звідти – літаком до білоруського Гомеля. Кордон вони проходили в РБ у пункті пропуску «Нова Гута».
У межах проведення гуманітарної операції 29 жовтня в Гомелі також відбулася зустріч української та російської делегацій на чолі з омбудсманом Дмитром Лубінцем та російською представницею Яною Лантратовою. Білоруське держагентство БелТА повідомляло, що «білоруська сторона забезпечила безпеку та повний супровід української делегації» від кордону до Гомеля. Пересування здійснювалося на білоруському транспорті. З Гомеля Д. Лубінець вирушив до Олешків і супроводжував евакуйованих на зворотному шляху.
Загалом Мінськ намагався всіляко підкреслити роль, яку відіграв у процесі евакуації. Державне інформагентство БелТА писало: «Білоруська сторона створила всі необхідні умови для проведення перших очних контактів представників Москви та Києва, надавши необхідне всебічне сприяння та виступивши гарантом безпеки. (…) Гуманітарна операція здійснюється у тому числі завдяки налагодженим довірчим відносинам між Білоруссю та Україною. У зв’язку з цим вдалося забезпечити безпеку заходів, що відбулися, і в черговий раз врятувати життя людей».
Додамо, що Україна також забезпечила можливість точкових евакуацій своїх громадян з окупації через білоруську територію, використовуючи для цього єдиний працюючий пункт пропуску «Доманове – Мокрани» у Волинській області. З 2025 р., коли цей канал запрацював, в Україну повернулося понад тисячу громадян, які опинилися на окупованих Росією територіях. Д. Лубінець зазначив, що українці повертаються «щодня».
З огляду на прагнення Києва та Москви масштабувати досвід Олешків у майбутньому, можна очікувати, що роль Білорусі як гуманітарного майданчика посилюватиметься, і Мінськ використовуватиме цю обставину для подальшої демонстрації миротворчих зусиль.
Очевидно, на тлі проведення евакуації українська сторона знизила градус критики на адресу Білорусі. Подальшого розвитку не набула заява президента В. Зеленського про готовність Росії розмістити на території Білорусі установки з балістичними ракетами для атак по містах на Заході України. Втім, у Держприкордонслужбі України все ж нагадували, що в Білорусі продовжують працювати ретранслятори, які дозволяють російським безпілотникам атакувати західні регіони України, в т.ч. пункти пропуску на кордоні з Польщею.
У свою чергу, в РБ також обережно висловлювалися про ситуацію на південному кордоні, намагаючись не загострювати відносини з Україною. У першому інтерв’ю після призначення (30 жовтня) новий начальник Генштабу ЗС РБ Володимир Білий охарактеризував обстановку як непросту, але передбачувану, окремо підкресливши, що Київ не вживає цілеспрямованих кроків для ескалації ситуації. «Коли на території твого південного сусіда відбувається відкритий, гарячий, збройний конфлікт, то обстановка у нас вона не може бути спокійною на 100%. (Водночас – Ред.) вона не переходить у якусь кризову площину», – заявив Білий. Хоча він усе ж поскаржився на докори та «обвинувачувальну риторику» Києва на адресу Мінська.
Крім того, білоруська влада спустила на гальмах інцидент із ударом безпілотника по білоруській вантажівці в районі пункту пропуску «Красний Камінь» у Брянській області Росії від 8 жовтня. Тоді МЗС РБ звинуватило Україну в провокації та навмисній атаці на автомобіль і вручило ноту протесту тимчасовому повіреному у справах України в Білорусі Івану Новицькому (Київ усі звинувачення відкинув). Але подальшого розвитку ця історія в РБ не набула.
Білорусь та США повернулись до стратегії малих кроків
У жовтні Білорусь продовжила працювати над досягненням прогресу в діалозі зі США попри очевидне сповільнення динаміки двосторонніх відносин. Міністр закордонних справ РБ Максим Риженков, який на початку місяця дав одразу кілька інтерв’ю російським медіа, назвав білорусько-американські відносини динамічними, заявив про нові «точки дотику» між країнами і припустив, що спецпосланець Дональда Трампа по Білорусі Джон Коул, який уже побував у РБ у вересні, може ще раз приїхати до Мінська до кінця 2026 року. Риженков визнав, що американців цікавить звільнення політв’язнів, хоча це питання, за його оцінкою, стримує прогрес у діалозі між країнами. При цьому білоруська влада бачить у політв’язнях певний ресурс. Зокрема, М. Риженков назвав звільнення людей «мінімальними витратами, за якими стоїть рішення досить серйозних економічних питань». «З точки зору того, що це все-таки сприяє нормалізації відносин, це навіть вигідно», – додав М. Риженков, відзначивши готовність Вашингтона будувати відносини з Мінськом, «не втручаючись» у внутрішні справи Білорусі.
Головним економічним питанням у переговорах між РБ та США залишається експорт білоруського калію через європейські порти. 22 жовтня на нараді, присвяченій стану білорусько-американських відносин, О. Лукашенко відзначив «зрушення по багатьох питаннях» і заявив, що в порядку денному переговорів залишаються «взаємовідносини Білорусі з Європейським Союзом, що стосується в тому числі і Сполучених Штатів Америки». Зокрема, у Мінську розраховують, що Вашингтон матиме вплив на держави ЄС у питанні послаблення європейських санкцій для відновлення транзиту калійних добрив через порти країн Балтії, про що прямо заявив постпред РБ при ООН Валентин Рибаков. Білорусь уже домоглася зняття американських санкцій зі своїх підприємств калійної галузі й навіть відправила до США пробну партію добрив. Однак стабільність поставок калію, особливий інтерес до яких виявив Д. Трамп, залежить від рішення ЄС, яке здатне забезпечити Білорусі оптимальну логістику. Показово, що Мінськ, не чекаючи на результат дипломатичних зусиль, анонсував відправку до США другої партії калію (дата відвантаження та ін. подробиці не озвучені). А трохи пізніше, 28 жовтня, О. Лукашенко доручив МВС РБ підготувати законопроєкт про чергову амністію (остання проводилася в РБ у 2025 р.), до якого можуть включити критерії, що дозволяють звільнити засуджених за політичними статтями, якщо для цього складуться відповідні обставини. Наприклад, буде прогрес щодо транзиту калію, хоча це залишається нетривіальним завданням для Вашингтона. Так, у жовтневій публікації Politico повідомлялося про триваючі спроби Адміністрації Д. Трампа домогтися від Литви згоди на відновлення експортних відвантажень білоруських добрив через порт у Клайпеді. Переговори з литовськими дипломатами вів Джон Коул, однак, як стверджується, він не досяг відчутних успіхів.
Незважаючи на відсутність успіхів щодо ключового питання білорусько-американського треку, сторони демонстрували готовність продовжувати діалог і йти на поступки з інших, менш значущих питань. Так, наприкінці жовтня стало відомо про дозвіл Міністерства торгівлі США на роботу Boeing з «Белавіа», який відкрив для білоруського перевізника можливість прямих поставок запчастин та ПЗ, закупівлі нових літаків та їх ліцензійного обслуговування. РБ також працює зі США над тим, щоб санкції, які США раніше зняли з калійної галузі, запрацювали повною мірою (йдеться про можливість використання банківської інфраструктури для здійснення розрахунків за поставлений товар). Крім того, Мінськ і Вашингтон обговорюють питання відновлення роботи американського посольства в Білорусі. Диппредставництво США переїхало з Білорусі до сусідньої Литви після російського вторгнення в Україну у 2022 р.. За словами В. Рибакова, «американські дипломати мають усі необхідні документи, мають візи, мають усі дозволи» для роботи в РБ, але їхнє повернення до Мінська залежить від виконання поставлених умов. Їх В. Рибаков не назвав, але раніше О. Лукашенко згадував, що це пов’язано з організацією охорони посольства. Американці наполягають на власних фахівцях, тоді як білоруси пропонують послуги МВС та КДБ. Також у порядку денному сторін – відновлення прямого авіасполучення між країнами, але конкретики з цього питання немає. Не виключена й особиста зустріч О. Лукашенка з Д. Трампом, але, за словами М. Риженкова, вона має бути підготовлена: «потрібен дуже добрий субстантив, який може бути закладений у певні домовленості, які потім реалізовуватимуться сторонами».
Міністр також звернув увагу, що інтерес до Білорусі на Заході «пробуджується», і це стосується «ключових країн ЄС». «Ми це все не сильно афішуємо, але контакти у нас є. Знову ж таки, не з простягнутою рукою і не будь-якою ціною», – заявив він. Нарешті, М. Риженков оголосив про готовність відновити військові канали зв’язку з НАТО, якщо країни альянсу проявлять зустрічну готовність. Йдеться про відновлення механізмів верифікації, раннього попередження та інших заходів транспарентності у військовій сфері. При цьому він повідомив про повернення інтересу європейських країн до військової взаємодії з Білоруссю, зокрема, деякі країни почали знову направляти військових аташе до РБ. Мінськ, у свою чергу, запрошує іноземних представників на свої військові навчання.
Лукашенко – Кремлю: я – не зрадник
Очевидно, такі посили і в цілому інтенсифікація активності Мінська на західному напрямку викликають роздратування в Росії. Однак не зважати на думку Кремля в РБ не можуть, тому змушені балансувати. Так, 2 жовтня, виступаючи на зустрічі з прем’єр-міністрами країн ЄАЕС, включаючи Михайла Мішустіна, О. Лукашенко вирішив висловитися не лише з питань економіки, але також порушив тему російсько-української війни, пообіцявши подальшу підтримку Росії. «Я Президенту Путіну відкрито про це сказав: у мене є своє розуміння окремих аспектів конфлікту в Україні, але ми завжди будемо віддані нашому спільному курсу. Якщо ви, керівництво Росії, ухвалите рішення, ми завжди будемо з вами, незважаючи на наші особливості розуміння того, що там відбувається. Ми ніколи не були зрадниками», – сказав він. 5 жовтня на зустрічі з главою російського «Банку ПСБ» Петром Фрадковим О. Лукашенко також підкреслював необхідність тісної взаємодії з РФ, «щоб наші народи були завжди разом. І щоб ніколи не виникало по той чи інший бік – у Мінську чи Москві – розмов про те, що наші народи можна якимось чином розірвати». Пізніше на зустрічі з главою Республіки Алтай А. Турчаком 29 жовтня Лукашенко переконував гостя: «у ці складні часи, коли йде спеціальна військова операція, я сказав однозначно, що ми не зрадники, ми ніколи своїх братів не зрадимо. І як би не було складно й важко, ми завжди будемо поруч».
При цьому звернемо увагу на ще одну заяву О. Лукашенка, яку він зробив під час однієї з поїздок у регіони. «Ми з Росією дружимо, робимо все, щоб Росія бачила в нас цінність. В іншому випадку навіщо їм з білорусами і з Білоруссю дружити? Вони повинні бачити цінність», – зауважив він. Відтак Лукашенко докладав особливих зусиль, щоб донести цю «цінність» до російських співрозмовників. У цьому контексті звернемо увагу на його зустріч із міністром оборони РФ А. Бєлоусовим, який прибув до РБ для участі в спільній колегії оборонних відомств (22 жовтня). О. Лукашенко запевнив: Мінськ виконує всі свої зобов’язання перед Москвою. «Дякую за те, що спільне угруповання, яке ми з вами сформували в межах ОДКБ на західному напрямку, ви тримаєте при всіх складнощах і труднощах. Білоруська армія відіграє свою роль. Усі наші зобов’язання з російського боку для Білорусі, з боку Білорусі до Росії ми виконуємо. Наші противники (ворогів поки що, напевно, у нас тут особливо немає на Заході) про це знають, вони це бачать… По інших відомствах і напрямках у нас іде хороша співпраця. Тому ви можете не переживати з приводу наших зобов’язань щодо охорони наших рубежів Союзної держави». Він також звернув увагу А. Бєлоусова на те, що в РБ іде активна підготовка військових, що має допомогти Білорусі уникнути війни. І додав: «тому наше спільне угруповання на західному напрямку завжди буде потрібне» (читай – для боротьби з гіпотетичними загрозами, що поки дозволяє Білорусі обходитися без прямої участі у війні).
Прикладом подібних зобов’язань можна також вважати координацію Білорусі з Росією для створення нестабільності на західних кордонах. У цьому сенсі показовим є інцидент, який стався на початку жовтня на кордоні Білорусі з Латвією. За інформацією Національних збройних сил Латвії, група мігрантів намагалася перетнути білорусько-латвійський кордон. При цьому їх супроводжували озброєні люди в масках, які намагалися спровокувати латвійських військових. Пізніше ці невідомі проникли на латвійську територію і знищили там камери спостереження та інше обладнання. Очевидно, що подібного роду дії на прикордонній території, яка перебуває під охороною та постійним спостереженням Державного прикордонного комітету Білорусі, неможливі без відома білоруських спецслужб. Однак після тривалого мовчання Мінська історія почала обростати новими версіями, які вказують на спроби спецслужб замести сліди.
Зокрема, у Телеграмі та TikTok було опубліковано відео від імені такого собі угруповання «Чорні Руси», яке взяло на себе відповідальність «за інцидент на латвійсько-білоруському кордоні в Каплавській волості Краславського краю». У ролику невідомий чоловік у каптурі назвав це «перевіркою на міцність латишів, яку вони не пройшли» і анонсував нові диверсії. «Невдовзі ви побачите подібну картину і на інших ділянках нашого (білоруського. – Ред.) кордону. ЄС і НАТО – це колоси на глиняних ногах, які впадуть після нашого першого удару», – заявив він. Складно повірити, що білоруські спецслужби, які здатні відстежити та затримати людей за лайк чи підписку на опозиційні медіа, пропустили створення в країні якогось угруповання, яке у своїй безкарності дійшло до диверсій на кордоні. Слід також відзначити показову відсутність реакції білоруської правоохоронної системи на подібні анонімні заяви.
Замість цього О. Лукашенко під час однієї з нарад заявив, що Латвія сама влаштувала провокацію на кордоні, щоб «отримати гроші від Європейського Союзу (на підвищення обороноздатності. – Ред.)… Ми до цього не маємо жодного відношення». Головним аргументом О. Лукашенка стало те, що «подібна операція із заходом на територію сусідньої держави неможлива без погодження з президентом. Зі мною подібні речі не погоджувалися. А отже, і не проводилися». Пізніше, під час візиту на Вітебщину, О. Лукашенко знову звинуватив Латвію в провокації та використав це, щоб обґрунтувати зростаючу активність силових структур у РБ: «Ми ж завжди мирно жили. Латиші не чужі нам були люди. Але бачите, як себе поводять. Тому нам треба про всяк випадок завжди бути до цього готовими. Всі повинні, не дай бог війна, взяти в руки зброю».
Лукашенко продовжує «трясти» силовиків
В РБ тривали масштабні перевірки у військах та силових структурах. 12 жовтня за розпорядженням О. Лукашенка Держсекретаріат Ради безпеки РБ оголосив перевірку 202-го окремого механізованого батальйону 6-ї окремої гвардійської механізованої бригади Західного оперативного командування ЗС РБ. А 19 жовтня перевірка також розпочалася в одному з підрозділів сил негайного реагування 38-ї окремої гвардійської десантно-штурмової бригади.
Держсекретар Радбезу РБ О. Вольфович анонсував, що наступними на черзі можуть бути Сили спеціальних операцій, але задум, затверджений на цей рік, передбачає проведення інспекційних заходів із залученням усіх структур військової організації держави, хоча у фокусі все ж будуть підрозділи ЗС РБ. «У разі агресії ззовні, як показує обстановка, насамперед потрібно розуміти, наскільки наші Збройні сили здатні захистити наш суверенітет, територіальну цілісність нашої країни, наш народ», – пояснив логіку О. Вольфович. Він зазначив, що за останні пів року в плані професійної підготовки військових стався якісний ривок уперед. При цьому О. Вольфович підкреслив, що О. Лукашенка «хвилюють не лише питання перевірки Збройних сил, а й здатність усіх структур військової організації виконувати свої завдання відповідно до призначення», тобто готовність у вирішальний момент дати бій агресії, відповісти на раптові виклики та непередбачені ситуації, не втративши при цьому керованість ситуацією та контроль над країною.
Зокрема, у жовтні О. Лукашенко заговорив про необхідність перевірити народне ополчення та територіальну оборону. «Найближчим часом ми всю цю систему струсонемо по країні… Подивимося, як народне ополчення діє, як територіальна оборона», – сказав О. Лукашенко. 16 жовтня, спостерігаючи за тренуванням одного із загонів ополчення на базі мисливського господарства «Красний бор» наближеного бізнесмена М. Вороб’я, він заявив, що опорний загін необхідно створити у кожній сільраді. «Треба нам розширюватися. Треба десь ще створювати такі базові загони. Вони мають бути пов’язані між собою», – заявив Лукашенко. Пізніше в одному з сюжетів на білоруському держканалі СТВ пролунало, що в РБ планують створити понад тисячу загонів народного ополчення. 22 жовтня О. Вольфович повідомив, що Рада безпеки Білорусі вже готує план з перевірки функціонування системи народного ополчення. «Подивимося насамперед, як місцеві органи влади розуміють, що таке народне ополчення, як прийнято рішення, як складено списки. Подивимося, як розуміє це Міністерство внутрішніх справ. Тому що загальне керівництво загонами народного ополчення за указом президента здійснює місцева вертикаль влади, а безпосередньо керівництво загонами народного ополчення – МВС, територіальні органи внутрішніх справ на місцях», – розповів О. Вольфович. Також планується перевірка системи підготовки ополченців, їхня здатність виконувати покладені на них завдання.
О. Лукашенко також нагадував главі Міноборони В. Хреніну про необхідність забезпечити інфраструктуру для оборони держави, зокрема, визначити та підготувати укріпрайони. У разі агресії військові Білорусі повинні бути готові зайняти їх протягом доби. При цьому військовослужбовці (в т.ч. із запасу) повинні бути знайомі з обстановкою та знати, як діяти на місцевості.
Нарешті, відзначимо масштабні кадрові перестановки в керівництві Міноборони та Збройних Сил. Зокрема, було призначено нових першого заступника начальника Генштабу, начальника головного розвідувального управління, командування ССО та оперативних командувань.
Ольга Кравченко, аналітик Центру дослідження Китаю та Північної Євразії Інституту історії України НАН України,
спеціально для «Української лінії»