Про історію, культуру та сучасні досягнення індійців можна говорити багато, так само як про політику та дипломатію Республіки Індія. Тут потрібно визначити один незаперечний факт: велику роль в тому, щоб про Індію знали більше і розуміли її краще, відіграє величезна індійська діаспора. Сьогодні вона існує у 130 країнах та налічує понад 27 млн осіб, історія її має сотні років. Колись індійські торговці створили свої факторії у країнах Перської затоки та у Південно-Східній Азії. У період перебування Індії у складі Британської імперії десятки тисяч індійців були залучені англійцями для роботи на плантаціях у британських колоніях по всьому світу – від Фіджі до Маврикія, від Південної Африки до Карибського басейну. Нині громадяни індійського походження мешкають на різних континентах – у Північній Америці (Канада та США), Південній Америці (Гайана, Сурінам, Трінідад і Топаго), в Європі, Австралії, Африці (здебільшого – Південній та Східній) та, звичайно – в Азії. Лише в країнах Перської затоки проживає понад 6 мільйонів індійців. У деяких країнах в силу певних історичних причин люди індійського походження складають значну та навіть переважну кількість населення – 65 % на островах Фіджі та 51% на о. Маврикій. Майже 4 млн індійців за походженням мешкають в США і 1,8 млн – у Великій Британії.
Вихідці з Індії – здебільшого успішні та активні, вони мають певні важелі впливу – економічного, фінансового, політичного – в країнах свого перебування. Важливо, що традиційно вони не переривають зв’язок зі своєю історичною батьківщиною, а зароблені гроші вкладають в тому числі і в індійські банки. Індійці мають великі родини, досить часто за кордон виїзджають лише представники молодого покоління, тоді як старші родичі чекають на їхню фінансову допомогу в Індії.
Ситуація дуже знайома нам в Україні, особливо тепер, під час війни, коли багато літніх людей не змогли (або й не схотіли) виїзджати за кордон, і розраховують на підтримку дітей. А от у державній політиці паралелей між Індією та Україною поки що не так вже й багато, хоча в індійців накопичився солідний досвід, який може бути нам досить корисним. В індійській літературі діаспору часто-густо порівнюють з деревом баніяна, яке має великий стовбур, а його гілки опускаються донизу і пускають нове коріння. Представники індійської діаспори вміло пристосовуються до життя в нових країнах і справді пускають там коріння, але ж ніколи не відриваються від основного стовбура – рідної Індії. Сподіваємось, саме так відбуватиметься і з українською діаспорою.
Історія індійської еміграції довга, у той же час переїзд індійців до розвинених країн Заходу — порівняно нове явище. Якщо коротко прослідкувати історію успіху індійців у США, то слід відзначити, що вона була доволі стрімкою. Ще 100 років тому (1920 р.) у США мешкало усього 6 400 індійців, у 1960 р. проживало лише 12 тис. індійських іммігрантів, а наразі Статистичне бюро США надає цифру майже 4 мільйони – американці індійського походження становлять приблизно 1,4 % населення країни. В середині 80-х років уряд США запровадив спеціальну категорію віз для індійців, які мали інженерну освіту або ступені в галузі інформаційних технологій, а також збільшив кількість місць для навчання в американських технологічних університетах для індійських студентів. Протягом останнього десятиріччя щорічно до Сполучених Штатів емігрує приблизно 50 тисяч індійців, і успіх індійців передусім пов’язаний з комп’ютерними технологіями та іншими передовими галузями наук (хоча справедливості заради слід сказати, що досить багато серед них успішних бізнесменів, юристів, видатних вчених, політичних діячів, відомих митців та лікарів). Члени індійської закордонної діаспори відрізняються солідними доходами, високим освітнім рівнем, помітною роллю у науково-технічній сфері, політичним та суспільним впливом. «Американські індійці» – не лише найбільш успішна з точки зору статків, але й найбільш освічена етнічна група в США, середньодушовий прибуток індійців на 25 % перебільшує середньо-американський. Наразі 85% «американських індійців» мають університетську освіту, а 65% – закінчили коледж. 61 % індійських американців у віці від 25 років мають ступінь бакалавра і вище.
Індійська спільнота у Великій Британії (приблизно 3 % населення королівства, понад 1,8 млн) є активним учасником життя країни та важливим фактором зміцнення двосторонніх відносин. Громадяни індійського походження є найбільшою етнічною меншиною в країні. Вагомим є внесок «британських індійців» у розвиток промисловості, науки, медицини, юриспруденції та фінансової галузі. Індійці в Британії — лікарі, банкіри, бізнесмени, вони контролюють 40 % ринку фармацевтики та посідають значне місце в системі харчування (так звана індустрія каррі). У країні діє понад 40 індійських організацій різного рівня, як-от Індійська ліга, Федерація індійських мусульман, Міжнародне Пенджабське товариство та ін. Індійці мають у Великій Британії свої храми та мечеті, освітні та культурні центри. Зростає політична активність вихідців з Індії, яскравий приклад: Ріші Сунак був обраний прем’єр-міністром країни як лідер консервативної партії й перебував на цій посаді з 25 жовтня 2022-го до 5 липня 2024-го. На виборах 2024 р. британські «індійські» депутати отримали 26 місць у Палаті громад, серед них — як консерватори, так і лейбористи. Перший список очолив той таки Ріші Сунак, а другий — Сіма Малхотра, співзасновниця і президентка Fabian Women’s Network — організації Фабіанське товариство. У палаті лордів британського парламенту також були і є депутати індійського походження. Наприклад, Алок Шарма, колишній член парламенту від Консервативної партії, який вирішив не балотуватися на переобрання на загальних виборах 2024 р., але зайняв місце в Палаті лордів після того, як король Чарльз III надав йому титул пера: 56-річний депутат, який народився в індійській Агрі, був посвячений у лицарі як сер Алок за вагомий внесок у боротьбу зі зміною клімату. Так лорд Шарма представлятиме колишню колонію у колишній метрополії, і в індійців є новий привід для гордощів.
Слід відзначити, що Республіка Індія – країна, яка дуже прихильно ставиться до власної діаспори і приділяє роботі з нею багато уваги. Ще за часів прем’єрства Раджива Ганді, в середені 80-х років 20 ст. була започаткована стратегія підтримання стабільних контактів з діаспорою. У травні 2004 року було засноване спеціальне Міністерство у справах індійців, які проживають за кордоном. 2016 року його офіційно об’єднали з Міністерством закордонних справ Республіки Індія, щоб скоротити дублювання адміністративних функцій. Цей департамент, на основі значних напрацювань, реалізує низку ініціатив за участі «закордонних індійців» для сприяння торгівлі та інвестиціям, вирішення проблем еміграції, зв’язкам в освіті, культурі, охороні здоров’я, науці й технологіям. Це не просто гасла, а продумана державна політика, а з огляду на значну кількість українців, які мешкають за кордоном, такий досвід стосунків з діаспорою вартий вивчення. В структурі МЗС України також існує подібний департамент, але результат поки що далекий від індійського: ми знаємо дуже мало проєктів та ініціатив, які були б реалізовані за рахунок «закордонних українців». Але ж надалі така потреба лише зростатиме, а кількість українців за кордоном, ризикнемо припустити, залишатиметься значною.
Також в Індії від 2003 року 9 січня відзначають День закордонних індійців – Правасі Бгаратійа Дівас. Щороку на державному рівні вшановують внесок індійської діаспори в розвиток Індії, напередодні свята проводять різноманітні конкурси на знання індійської історії та культури серед молоді, що мешкає за кордоном. За дату обрали 9 січня, адже саме цього дня 1915 року Махатма Ганді, «батько нації», повернувся до Індії з Південної Африки очолив боротьбу за незалежність Індії та назавжди змінив життя індійців.
2015 року формат заходу було змінено: День закордонних індійців відзначають раз на два роки, а в проміжний період проводять конференції, присвячені окремим темам, за участю експертів з діаспори, успішних бізнесменів та політиків. Ці зустрічі дають індійській діаспорі можливість взаємодіяти з урядом і підтримувати відносини з батьківщиною своїх предків. Подібні заходи також сприяють налагодженню зв’язків між представниками індійської діаспори, які мешкають у різних куточках світу, і дають їм змогу ділитися досвідом у різних галузях. Чи не корисно було б українцям, які мешкають в різних країнах, частіше спілкуватися між собою та обмінюватися досвідом, і робити це за допомогою власне українського уряду? Так, це потребує додаткових зусиль та коштів, але такий майданчик потрібний, як під час війни, так і в мирний період. Для відбудови України нам доведеться залучати усі можливі опції, і українці з усього світу, маємо надію, активно підтримуватимуть такі ініціативи. Тут важливою є практика спілкування найвищих посадовців України з нашими співвітчизниками та людьми, які мають українське коріння. Індійські лідери такий досвід мають
Показовою рисою дипломатії нинішнього прем’єр-міністра Індії Н. Моді є пряме звернення до індійської діаспори за кордоном. Його зустрічі із зарубіжними індійцями — на стадіоні Вемблі в Лондоні, в Медісон-сквер-гарден у Нью-Йорку, на крикетному стадіоні в Дубаї, в Торонто, Куала-Лумпурі, Парижі, на Сейшельських островах ставали визначними подіями, які збирають тисячі учасників. Що робить Моді популярним у закордонних індійців? Він вміє спілкуватися і досить вигідно подав себе «людиною дії»: вихідець з небагатої родини, який здобув найвищу посаду в країні і тепер готовий побороти корупцію і злидні, надати індійцям нові можливості.
З іншої сторони, індійський лідер розраховує на підтримку діаспори, він не може ігнорувати, зокрема, дивовижні успіхи індійської спільноти в США. Спочатку – в науці, технологіях та бізнесі, а потім і в політичному житті. На початку 21 сторіччя індійці за походженням контролювали 80% програмного забезпечення підприємств та медичних установ у США, 30% працівників галузі ІТ у світі вже тоді становили індійці. Нью-Джерсі та Каліфорнія мають найбільшу частку «американських індійців», а їх присутність в компаніях Кремнієвої долини вражає: понад 30% усіх працівників. Кар’єрні досягнення окремих представників індійської діаспори добре відомі: Сундар Піччаї є СЕО компанії GOOGLE, Сат’я Наделла – Microsoft, а Лакшман Нарасімхан очолює Starbucks. Друга сходинка також заповнена індійськими американцями, які, ймовірно, стануть лідерами завтрашнього дня в цих компаніях. Серед них старший віце-президент Apple з операцій Сабіх Хан старший віце-президент із корпоративних продажів і розвитку бізнесу Nvidia Шанкер Тріведі; головний фінансовий директор Tesla Вайбхав Танеджа та старший віце-президент Google Прабгакар Рагхаван. Індійські лідери люблять підкреслювати, що основне багатство країни – її народ, а колишній президент Індії, відомий вчений Абдул Калам назвав зокрема індійську спільноту в світі «імперією людського розуму».
Республіка Індія має третій за чисельністю в світі фонд висококваліфікованих технічних й управлінських кадрів і займає перше місце у світі за кількістю інженерів-програмістів. Але ж українські програмісти також добре відомі у світі, більш того – співпрацюють і навіть конкурують з індійцями. Чи це не привід для гордощів, а ще – можливість позиціонувати Україну як передову технологічну державу? Індія це робить, постійно згадує в офіційних заявах та виступах, які індійці успішні, чого вони досягли і які посади займають. Такий підхід теж вартий уваги: маємо нагадувати світу про наші досягнення, і мабуть доведеться порахувати (там, де можливо), кількість українських вчених та працівників ІТ-індустрії та розказувати частіше про наші сучасні винаходи – у військових технологіях, медицині, психології тощо.
Ще один важливий момент: успіх будь-кого з індійців або людей, які мають індійське коріння, завжди святкується в Індії. Наприклад, обрання політиків індійського походження на найвищі посади в різних країнах світу –предмет особливих гордощів для індійців. Так було, коли прем’єр-міністром Великої Британії став у жовтні 2022 року Ріші Сунак, представник родини пенджабських емігрантів. А от призначення в травні 2025 р. канадійки індійського походження Аніти Ананд міністеркою закордонних справ Канади посприяло зняттю напруження в індійсько-канадських відносинах, яке існувало з 2023 року через підозри причетності індійських спецслужб до загибелі активіста сикхського національного руху в Канаді. Аніта Ананд – відома політична діячка, юрист за освітою, яка в попередньому уряді працювала міністром національної оборони Канади (2021 – 2023) – друга в історії цієї держави жінка на такій посаді. Її мати походженням з індійського Пенджабу, а батько – з Тамілнаду.
Окрема історія – індійське політичне лоббі в США (друге після ізраїльського за рівнем впливу на Конгрес). Багато політиків індійського походження все частіше займають провідні посади в американській адміністрації, згадаємо хоча б про Камалу Гарріс – віце-президентку в офісі Дж.Байдена та кандидатку на пост президента США під час перегонів 2024 р. Навіть незважаючи на свій програш, популярність серед індійців вона має величезну. З того часу з’явилися й нові герої для обожнювання індійців, як-от новий мер Нью-Йорка демократ Зоран Мамдані, син відомої режисерки Міри Наїр та професора-антрополога Махмуда Мамдані – обидва батьки мають індйське походження. І вже зовсім нещодавно, в листопаді 2026 року, демократка Нітья Раман, яка народилася в індійському штаті Керала, виборола посаду мера Лос-Анджелеса. Тепер два найбільші міста Штатів матимуть очільників індійського походження!
В команді чинного президента Д.Трампа теж є індійці за походженням, наприклад, Каш’яп (Каш) Патель – юрист, який від 2019 року працював в Раді національної безпеки а тепер був призначений директором ФБР. Здається, вплив американців індійського походження на політику США не лише збережеться, але й надалі зміцнюватиметься, незалежно від того, яка партія – республіканська чи демократична буде стояти у керма. Це вкладається в траєкторію успішного розвитку індійсько-американських відносин. Для України ж зв’язок з нашою діаспорою у США не просто важливий, а критично необхідний – в часи, коли вирішується доля нашої нації. Тут приклад Індії, яка створила надійні контакти з представниками обох політичних сил, є вкрай повчальним. Сподіваємось, найближчим часом в США з’явиться новий посол України і зв’язки з діаспорою не залишаться поза його увагою.
Проте індійці сьогодні відомі по усьому світу не лише через технології та політику. В індустрії краси знайдемо багато представниць цієї нації, ось наприклад, Ліна Наїр, перша жінка-генеральний директор Chanel, яка увійшла в 2024 році до 10 найкращих жінок, які змінюють європейську промисловість за версією Fortune. Наїр обійняла посаду генеральної директорки відомого французького бренду Chanel у січні 2022 року після майже шести років керування персоналом компанії Unilever. Ліна Наїр родом з маленького містечка Колхапур в штаті Махараштра, її шлях до лідерства в одному з найвідоміших у світі брендів класу «люкс» є прикладом таланту, наполегливої праці та впевненості в успіхах. Звичайно, її історія надихає багатьох індійських жінок. «Обличчям» цього ж бренду у 2025 році стала зірка Боллівуду Ананья Пандей, інші популярні індійські актриси представляють відомі світові бренди: Діпіка Падуконе – «Луї Віттон» з 2022 року, Алія Бгатт – «Гуччі» з 2023 року, Сонам Капур – «Діор» від 2024 р. Багато представниць кіноіндустрії добре відомі усьому світу, наприклад, Пріянка Чопра, зірка Боллівуду й Голлівуду водночас. Індійці дуже ними пишаються.
Чи знаємо ми, українці, усіх «наших», хто гідно представляє націю в культурі, спорті, кіно та індустрії моді? Не має значення, чи це буде «дівчина Бонда», чи письменник, актор або співак – голос України має звучати всюди, і держава повинна тим опікуватися. «Український Інститут» таку роботу веде, з кожним роком збільшує кількість проєктів в різних країнах із залученням місцевих українських діаспор, проте поки що – це крапля в морі. Зв’язки стають міцними тоді, коли вони постійні і не залежать від політичних змін. Можуть мінятися хіба що назви, тоді як стратегія повинна бути стабільною: українці мають бути разом по всьому світу, і єднати своїх має сама держава Україна. Принаймні, саме так роблять в Індії.
Олена БОРДІЛОВСЬКА,
для «Української лінії»