Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі
(квітень 2026)
Діалог Мінська із Вашингтоном дає нові результати, що виходять за межі двостороннього треку та сприяють зменшенню напруги у стосунках Білорусі із найближчими сусідами. Зокрема, після звільнення політв’язня Анджея Почобута у Польщі заявили про можливість для подальшого налагодження двосторонніх відносин. Поглиблення контактів РБ із США викликало питання в Кремлі, звідки лунали чергові попередження, до яких Мінськ уважно дослухався. Своєю чергою Україна докладала зусиль для привернення уваги до постійних безпекових ризиків, які несе тісна співпраця Білорусі із Росією.
У США зростають амбіції щодо Білорусі
У квітні був очевидним подальший прогрес білорусько-американського діалогу. Олександр Лукашенко підтвердив, що Мінськ і Вашингтон обговорюють можливість його зустрічі з Дональдом Трампом, хоч і зауважив, що це для нього не самоціль. «Якщо американська сторона бачить, що завтра буде зустріч васала з імператором, цього теж не буде… Ми готові до угоди, але її потрібно підготувати, щоб там були інтереси і США, і Білорусі… політв’язні, санкції, слухайте — це дрібниця. У нас набагато більше питань, які треба врегулювати», – пояснив він, маючи на увазі «велику угоду» з США. Своєю чергою, спецпосланець президента США по Білорусі Джон Коул анонсував новий візит до РБ найближчими тижнями, що свідчить про досить інтенсивний характер взаємодії Мінська і Вашингтону, а також про зростання амбіцій США на білоруському напрямі. Востаннє Дж. Коул приїжджав до Білорусі 19 березня. Тоді після його зустрічі з О. Лукашенком було оголошено про звільнення 250 політв’язнів в обмін на зняття американських санкцій з калійної галузі РБ.
Попри дещо зверхній тон, який відчувався в публічних заявах О. Лукашенка щодо діалогу з Вашингтоном, він давав зрозуміти, що нормалізація відносин із США – в інтересах РБ. А дії білоруського керівництва вказують на те, що в Мінську готові прийняти якщо не всі, то багато умов Вашингтону в обмін на нормалізацію політичного діалогу та торговельно-економічного співробітництва, а також сприяння у знятті санкцій і торгових бар’єрів у ЄС, особливо в сусідніх Польщі та Литві.
У цьому сенсі показовою є роль США в обміні ув’язненими, який 28 квітня провели КДБ Білорусі та Агентство розвідки Польщі. У межах обміну за формулою «5 на 5» до Польщі вивезли Анджея Почобута, засудженого в Білорусі до 8 років колонії за надуманими звинуваченням. Доля білоруського журналіста польського походження суттєво ускладнювала відносини між Варшавою і Мінськом. Польща домагалася його звільнення, ведучи непублічні переговори з РБ протягом багатьох років. За даними співрозмовників видання Gazeta Wyborcza в польських спецслужбах і дипломатичних колах, чергова спроба з польського боку відбулась у 2024 році, коли після зміни уряду Варшава направила до Мінська свою високопоставлену дипломатку. Тоді вдалося встановити контакт між главами МЗС двох країн, але діалог не мав розвитку через втечу до РБ польського судді Томаша Шмідта. Польські спецслужби робили й інші спроби – намагалися включити А. Почобута в обмін, який відбувся між США та РФ у 2024 р. (тоді Польща звільнила російського шпигуна Павла Рубцова), а також – включити до списків на звільнення політв’язнів у межах діалогу між Мінськом і Вашингтоном за участю Дж. Коула.
Як повідомили Дж. Коул та глава МЗС Польщі Р. Сікорський під час пресконференції, яка відбулася у Варшаві в день обміну, саме участь американців стала вирішальним фактором і дозволила домогтися звільнення А. Почобута. Вашингтон звернув особливу увагу на це питання після зустрічі Д. Трампа з польським колегою Каролем Навроцьким у вересні 2025 року. «Кожного разу, коли я вів переговори з Лукашенком, я порушував питання про ваших людей, особливо про тих трьох людей, яких ми звільняємо сьогодні. Вони дуже опиралися, опиралися їхньому звільненню, але з часом, по мірі того як наші відносини з Лукашенком покращувалися, нам нарешті вдалося це здійснити», — зазначив Дж. Коул.
За інформацією Gazeta Wyborcza, спочатку звільнення А. Почобута очікувалося в жовтні 2025 р. Частиною угоди за посередництва Вашингтону, очевидно, також було відновлення роботи кількох пунктів пропуску на польсько-білоруському кордоні в обмін на подальше зниження міграційного тиску з боку Білорусі. Однак операція, за твердженням співрозмовників видання, зірвалася через тиск з боку Кремля. Нібито послання було передано білоруському керівництву через главу МЗС РФ Сергія Лаврова, який саме перебував із візитом у Мінську.
Таким чином в обміні з’явилися нові умови, зокрема вимоги звільнити низкуросійських шпигунів. До переговорів підключилася ФСБ, за запитом якої до Білорусі доставили археолога Олександра Бутягіна та дружину російського військового Ніну Попову. ФСБ погодилася обміняти їх на двох громадян Молдови, яких у РФ назвали «кадровими офіцерами молдовської спецслужби». Є підозри, що й інші видані Білорусі люди також можуть мати стосунок до діяльності російських спецслужб. Це громадянин Молдови Александру Балан, який працював в інтересах КДБ РБ, а також звільнений громадянин Казахстану Ануар Бакібай, який до затримання в Польщі працював помічником військового аташе в посольстві в Україні.
Попри зміщення термінів, Білорусь і Польща все ж виконали поставлені умови для реалізації обміну. Польські прикордонні переходи «Бобровники» та «Кузниця» відновили пропуск транспорту з 17 листопада. А спроби нелегальних мігрантів проникнути з Білорусі до Польщі практично припинилися до 2026 року. «Цього року в нас уже немає незаконних перетинів нашого кордону», — підтвердив Р. Сікорський журналістам. Більше того, він допустив подальшу нормалізацію відносин із Білоруссю, якщо Мінськ також демонструватиме прагнення до реальної зміни ситуації в країні та у відносинах із сусідами. «Ми завжди будемо відповідати доброю волею на жести доброї волі. І я сподіваюся, що це створить нове вікно можливостей, але це залежить від політики президента Лукашенка», — заявив Р. Сікорський. У цьому контексті він заявив про необхідність, «щоб Білорусь робила кроки у сфері безпеки Європи та України». Йдеться про подальше зниження міграційного тиску не лише на Польщу, а й на сусідні країни та блокування потоків метеозондів із контрабандою з РБ. Крім того, Р. Сікорський нагадав про тісну військову співпрацю РБ і РФ, включно з передачею російської тактичної ядерної зброї на зберігання в РБ, що також є предметом занепокоєння для Польщі та Європи загалом і перешкоджає покращенню відносин між країнами.
Тут варто зауважити коментар білоруської сторони, яка, коментуючи обмін, звернула особливу увагу на конструктивну позицію керівництва РБ і заявила про готовність до подальшого діалогу із зацікавленими сторонами. «Сьогоднішній приклад яскраво показує, що декларований президентом Республіки Білорусь принцип вирішення всіх питань мирним, дипломатичним шляхом, шляхом пошуку компромісів завжди призводить до позитивного результату, який у кінцевому підсумку вигідний для всіх. Ми вважаємо, що цей принцип має бути і може бути використаний для вирішення всіх гострих питань і конфліктних ситуацій у регіоні. У Республіки Білорусь така воля є», — заявив заступник начальника слідчого управління КДБ Олександр Тарасевич.
Стосунки з Литвою «рухаються у правильному напрямку»
Очевидно, нормалізація відносин Білорусі із сусідами на заході цікавить США не в останню чергу. Дж. Коул, спілкуючись із журналістами у Варшаві, звернув увагу, що він намагається в межах своєї роботи «стежити за тим, щоб відносини (РБ. – Ред.) з Польщею та з Литвою розвивалися в правильному напрямку» і зараз вони, за його оцінкою, «рухаються в правильному напрямку. Це не ідеально, але ми сподіваємося, що стане ідеально». Дж. Коул також згадав про зусилля США щодо припинення польотів метеозондів: «Литовці дуже незадоволені цими кулями, і я порушував це питання перед Лукашенком. Ми досягаємо, гадаю, дуже хорошого прогресу. Почали заарештовувати не лише тих, хто запускає кулі та сигарети, а й тих, хто їх приймає, і це має вплив. Тож ситуація покращується».
Попри оптимістичну оцінку Дж. Коула, Вільнюс висловлював більш стриману позицію щодо рівня відносин із РБ. І МЗС Литви, і прем’єрка країни Інна Ругінене у своїх коментарях за останні тижні зазначали, що Литва готова до діалогу з Білоруссю, але не відступатиме від поставлених раніше умов, які мають продемонструвати добру волю Мінська. Йдеться про припинення повітряної контрабанди (а метеозонди продовжують фіксуватись в Литві), повернення всіх затриманих у Білорусі фур без додаткових санкцій та припинення пропуску нелегальних мігрантів через кордон (спроби не припиняються, повідомляється навіть про створення підземних тунелів у прикордонні). Водночас І. Ругінене заявила про намір обговорити можливість відновлення політичного співробітництва з Мінськом на більш високому рівні на зустрічі з прем’єр-міністром Польщі, яка запланована на червень. «Наскільки мені відомо, у Польщі є певні контакти з Білоруссю… Ми обмінюємося політичними в’язнями, і нещодавно було звільнено значну кількість політичних в’язнів, тож сам процес іде гладко і стабільно. Це головне. На даний момент мені дійсно нічого не відомо про деякі інші дії, але я сподіваюся зустрітися з прем’єр-міністром у червні, і, очевидно, буде можливість обговорити це детальніше», – сказала вона.
Предметом інтересу для США у посередництві між Білоруссю та Литвою можуть бути не лише «миротворчі» амбіції нинішньої адміністрації США, а й прагматичний інтерес. Зокрема, йдеться про відновлення транзиту білоруських добрив через Литву за участю американських компаній. Литовський телеканал LRT із посиланням на анонімні джерела описав дискусії в литовському політикумі з цього приводу. Співрозмовники видання підтвердили, що поки діють санкції Євросоюзу проти білоруського калію, про відновлення транзиту говорити не доводиться, але ситуація може змінитися через рік. «Може виникнути схема, в якій білоруси не братимуть участі, а американці братимуть. І тоді ми почнемо говорити про транзит «американських» добрив. Нам потрібно подумати, що ми будемо робити в такому випадку», — сказав один зі спікерів. У Литві вважають, що в схемі поставок калію може бути задіяний зять Д. Трампа Джаред Кушнер. Американці нібито також можуть створити посередницьку компанію, яка закуповуватиме добрива «Білоруськалію» на місці. Тоді вони вважатимуться власністю американців, і США, можливо, захотіли б перевозити добрива коротшим маршрутом через порт Клайпеди.
Росія залякує напругою на кордонах Союзної держави
Поступовий дрейф Мінська в бік Заходу не залишався непоміченим у Москві. Нібито на противагу цьому під час чергової телефонної розмови О. Лукашенка з В. Путіним 12 квітня сторони обговорили участь білоруського керівництва в параді Перемоги в Москві 9 травня, а також майбутній Форум регіонів Білорусі та Росії. Особливу увагу було приділено співпраці у форматі «Білорусь — Росія — КНДР». Як повідомила пресслужба О. Лукашенка, за підсумками його візиту до Північної Кореї було визначено перелік перспективних напрямів взаємодії, і під час розмови обговорювалася можливість реалізації низки проєктів у тристоронньому форматі.
Пізніше Кремль нагадав Мінську про необхідність зберігати дух співпраці та вдосконалювати спільну роботу у сфері безпеки в умовах напруженої ситуації навколо Союзної держави. Так, 15 квітня в Калінінграді на полях засідання колегій Комітету державної безпеки Білорусі (за участю І. Тертеля) та Служби зовнішньої розвідки Росії директор останньої Сергій Наришкін попередив: «Ми бачимо, як у країнах Балтії, у Польщі йде посилена мілітаризація економіки, ведеться посилене військове будівництво, розвивається мобілізаційний потенціал території прибалтійських держав, Польщі». Він порівняв це з періодом перед Другою світовою війною, схоже, таким чином натякаючи на можливість нападу Польщі на Білорусь. Наришкін також підкреслив, що гарантування безпеки Росії, Білорусі та Союзної держави є «глобальним завданням» СЗР і КДБ, а «Калінінград і Калінінградська область відіграють велику роль у межах гарантування безпеки і Росії, і Союзної держави».
Реагуючи на сигнали з Москви, О. Лукашенко дав розгорнуте інтерв’ю ведучому російського пропагандистського телеканалу RT Ріку Санчесу, щоб переконати керівництво РФ у збереженні лояльності. Зокрема, він заявив про тісні особисті зв’язки з В. Путіним («спілкуємося, як брати») і окреслив винятковий статус відносин між країнами. Він нагадав, що РФ «відчинила двері» для Білорусі, коли ЄС і США ввели санкції проти Мінська, і «ми за рахунок цього фактично були врятовані». О. Лукашенко також звернув увагу, що Білорусь і Росію пов’язує не лише спільний контекст, а й юридичні зобов’язання («Ми… з Росією підписали договір про союзництво… І я свято дотримуюся цього договору»). Окрему увагу він приділив взаємним зобов’язанням РБ і РФ у сфері безпеки, ніби акцентуючи увагу на тому, що в Мінську зберігається розуміння – у разі загострення ситуації Білорусь неминуче (і, можливо, незалежно від своєї волі) опиниться з Росією на одному боці барикад. І це, на думку О. Лукашенка, має втримати країни ЄС і НАТО від зайвої реакції. «Ми найближчі їхні союзники. Втратити сьогодні Білорусь для Росії неприйнятно… значить, ворог стоятиме в Смоленську, під Москвою… І Росія прямо заявила, що вона застосує весь арсенал зброї, захищаючи Білорусь. Це знає весь світ… Тому зіткнення з Білоруссю – це зіткнення з Білоруссю і Росією. І створено відповідне угруповання на заході Росії, яке підтримає білоруську армію миттєво. Ну а яка зброя у них, ви знаєте? Тому ми не хочемо війни», — заявив О. Лукашенко.
Україна не хоче, щоб Білорусь втягнули у війну
У квітні українське керівництво продовжувало звертати увагу на посилення військових загроз з білоруського напрямку. 17 квітня президент Володимир Зеленський провів нараду з головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським, після якої повідомив про активізацію ЗС РБ поблизу кордону з Україною. Він звернув увагу на будівництво під’їзних шляхів та обладнання артилерійських позицій у прикордонних районах. В. Зеленський вважає, що існує зв’язок між діями білоруських військових і ситуацією на лінії фронту в Україні. «Фіксуємо спроби окупаційного контингенту (російських військових – ред.) провести перегрупування сил — найімовірніше, з метою компенсувати брак особового складу. У зв’язку з цим стає більш очевидним, для чого на території Білорусі підвищено активність збройних сил», – зауважив він. При цьому президентакцентував увагу, що Росія може не обмежитися провокаціями в прикордонні і буде далі «пробувати втягнути у свою війну Білорусь». У зв’язку з цим він доручив «застерегти фактичне керівництво Білорусі про готовність України захищати свою землю і незалежність». І попередив: «Характер і наслідки нещодавніх подій у Венесуелі мають стримувати керівництво Білорусі від помилок». Втім, звернемо увагу, що слідом за заявою президента низка експертів, включно з головою Центру протидії дезінформації при РНБО Андрієм Коваленком, зробила заспокійливі заяви. Зокрема, в ЦПД зазначили, що «тут і зараз» ризику наступу з РБ немає, хоча подальші провокації можливі.
23 квітня В. Зеленський знову згадав про білоруський напрямок: «Щодо загрози наступу з Білорусі. Дивіться, у росіян дуже багато різних хворих і фантастичних ідей. Тому дуже не хочеться, щоб Білорусь була втягнута в ці фантастичні ідеї, щоб вони перетворилися на страшну реальність». У свою чергу, голова Офісу Президента Кирило Буданов прокоментував можливі загрози з боку Білорусі наступним чином: «Можливо, все може бути в житті. Але є розвідоргани, які за цим чітко стежать, спостерігають. Те, що є певні ознаки загроз, вони можуть існувати, цього не можна ніколи виключати. Це означає, що як колишній керівник ГУР можу вам сказати: треба посилити пильність. Насамперед розвідорганам. Вони це вже зробили, так що не переживайте, несподівано нічого не буде».
Водночас речник Держприкордонслужби Андрій Демченко заявив, що українські прикордонники не фіксують нарощування білоруських військ біля українського кордону: «Ще з 2022 року Білорусь тримає на окремих напрямках свої підрозділи, тоді вони заявили, що це з метою посилення своєї безпеки… Тому є ті підрозділи, які Білорусь і до цього тримала по напрямку до нашого кордону. Вони ротуються, змінюються, здійснюються їх переміщення, але нарощування навіть цих підрозділів не відбувається». За словами А. Демченка, переміщення техніки біля кордону також не фіксується, а полігони та під’їзні шляхи можуть облаштовуватися в межах роботи зі створення Південного оперативного командування (це також стало реакцією на російське вторгнення). Втім, на думку Демченка, не можна виключати будь-яких провокаційних дій на білоруському напрямку, зокрема для відволікання ЗСУ.
Окрім ризиків на землі, керівництво країни та українські військові регулярно нагадували про загрози з Білорусі в повітрі. За словами начальника управління комунікацій Командування Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната, Росія продовжує використовувати повітряний простір Білорусі, втім, як і інших сусідніх країн, для обходу української ППО. Він також повідомив, що на території Білорусі все ще перебувають засоби, які полегшують проліт російських безпілотників. А українські військові продовжують спостерігати, як дрони літають «один за одним до наших західних областей прямо по кордону з Білоруссю. Для того, щоб зробити їх більш стійкими до придушення РЕБ, щоб більше засобів пролітало, противник імовірно може використовувати допомогу, власне, сусідньої держави, щоб дрони долітали безперешкодно».
Поряд із темою військової загрози, українська сторона акцентувала на неможливості відновити політичний діалог із режимом О. Лукашенка. Так, 22 квітня міністр закордонних справ Андрій Сибіга вчергове заявив, що потенційна зустріч В. Зеленського та В. Путіна не може проводитися в Мінську. А 29 квітня В. Зеленський ввів санкції проти 11 білоруських юридичних осіб та 16 громадян Білорусі за сприяння Росії в агресії проти України. Серед фізичних осіб — один із найближчих соратників Лукашенка Віктор Шейман, сини Віктор і Дмитро Лукашенко (всі причетні до організації схем обходу санкцій) та ін. Під санкції потрапили підприємства, що виробляють деталі для артилерійських снарядів калібрів 122 мм і 152 мм: «Ольса», Мінський завод «Термопласт» і Ковальський завод важких штамповок. Також до списку увійшли підприємство «ВК 9», що виготовляє упаковку для снарядів, і «НафтоХімДіагностика», де, як стверджується, випробовують боєприпаси. Обмеження накладено на Вітебський завод електровимірювальних приладів, що постачає обладнання для ремонту російської бронетехніки, «Радіотехніку», яка виробляє компоненти для військової техніки, та завод, що ремонтує російські літаки сімейств «Ту», «Як» і «Іл». У списку також Мінський завод цивільної авіації №407, Борисовський завод пластмасових виробів та мінські підприємства «Чип і Діп» і «407 Технікс». «Потрібно, щоб Білорусь не була втягнута у війну. Потрібно, щоб не було операцій проти інших європейських країн», – підкреслив В. Зеленський.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»