Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (травень 2026)
Травневий саміт лідерів КНР та РФ не мав проривного характеру і виступив, скоріше, «звіркою годинників» із врахуванням стрімкої зміни міжнародної ситуації. Проте російська сторона явно нервувала щодо динаміки китайсько-американських відносин, відповідно, Пекін намагався заспокоїти Москву у тому, що поки розглядає її як окремий центр сили у майбутньому світовому порядку.
Кремль ревнує Пекін до Вашингтону
Червоною стрічкою під час травневого візиту В. Путіна до КНР була явна знервованість з боку Росії навколо динаміки китайсько-американських відносин, яка проявилася на саміті Сі Цзіньпіна і Дональда Трампа, що відбувся за декілька днів до приїзду російського президента в Пекіні. Хоча й В. Путін намагався публічно переконати: «Те, що Сполучені Штати продовжують контакт із Китаєм, це дуже важливо, ми це лише вітаємо, це ще один елемент стабільності… Ми від цього лише отримуємо вигоду – від стабільності та конструктивної взаємодії між Сполученими Штатами та Китаєм». А далі висловив сподівання: «Ми уважно за цим спостерігаємо. І виходимо з того, що жодних нелегітимних санкцій не буде, жодної напруги в економічній сфері між двома державами не виникне». Своєю чергою, С. Лавров озвучив більш правдивіші оцінки: «…Ще Кісінджер, на мою думку, заповів, що відносини Вашингтона і з Пекіном, і з Москвою повинні бути кращими, ніж відносини між Пекіном і Москвою. Ось ця гра, в яку американці, та й колонізатори загалом грають довгі роки – “розділяй і володарюй”, нам вона знайома. Вона досі вельми жива в західній політиці. Не наш метод, це метод КНР».
Так чи інакше, відносини Китаю зі США та Росії із США зайняли одне з центральних місць у ході переговорів лідерів, у тому числі в ході найбільш важливої їхньої частини у вигляді «чаювання». При цьому зазначимо, що російські офіційні речники на полях саміту робили суперечливі заяви на адресу США. Так, на одній із зустрічей В. Путін явно не випадково «згадав», що 20 травня 1972 р. (але точніше 1970 р.) Мао Цзедун «закликав увесь світ боротися з американським імперіалізмом». Хоча на тій самій зустрічі він заявив: «Ми готові співпрацювати з усіма, у тому числі з нашими партнерами в усьому світі, включаючи Сполучені Штати». А Ю. Ушаков поставив під сумнів, що існує «дух Анкоріджа» (відсилання до зустрічі Д. Трампа та В. Путіна в серпні 2025 р. на Алясці), але наголосив, що на противагу цьому реально існує «дух Пекіна». Водночас він не виключив нову зустріч В. Путіна та Д. Трампа на полях саміту АТЕС у КНР у листопаді 2026 р.
Провальний саміт
Переговори лідерів КНР і РФ не мали проривного характеру і, швидше, були «звіркою годинників» з урахуванням міжнародної ситуації, що стрімко змінилася з початку року. Офіційною метою зустрічі і про це заявлялося ще на початку поточного року було продовження Договору про добросусідство, дружбу та співробітництво між КНР та РФ, термін дії якого спливав у червні. Однак це була формальність, оскільки документ передбачає автоматичну пролонгацію на 5 років, якщо жодна із сторін за рік не повідомить про намір вийти з нього.
Традиційно, ключовим етапом російсько-китайських самітів є «чаювання» лідерів. З російської сторони в ньому брали участь С. Лавров, Ю. Ушаков, М. Орєшкін та І. Моргулів. За оцінкою Ю. Ушакова, «фактично це найважливіший захід офіційного візиту», оскільки в його ході «обговорюються найбільш чутливі питання». Цього разу згадувалися три з них:
• «Українська криза» – тут жодних значних змін не спостерігається, сторони привселюдно повторили свої стандартні позиції. Водночас можна припустити, що Сі Цзіньпін міг передати В. Путіну певні пропозиції від Д. Трампа, але їх відкинули. Така гіпотеза пояснює, чому американська сторона оголосила про припинення своєї посередницької місії у російсько-українській війні за кілька днів після китайсько-російського саміту;
• «Іранська криза» – тут російська сторона намагалася продавити своє бачення деескалації на Близькому Сході (включаючи вивезення іранського збагаченого урану до Росії), але поки що немає сигналів, що Китай підтримає цю лінію. Швидше за все, сторони скоординували кроки щодо політичної підтримки нинішнього режиму в Ірані та стримування найбільш агресивних дій США та Ізраїлю;
• Відносини зі США, точніше, російські побоювання, що взаємодія Пекіна та Вашингтону у сфері міжнародної безпеки та глобального управління еволюціонує до формату G2 (КНР та США). Напевно китайська сторона підтверджувала, що продовжує розглядати Росію як самостійний полюс сил. Цим можна пояснити оприлюднення Спільної декларації РФ і КНР про становлення багатополярного світу та міжнародних відносин нового типу, що має явну антизахідну, зокрема антиамериканську риторику. Водночас у документі озвучено, що сторони «продовжать виробляти спільне бачення формування багатополярного світу та більш справедливих міжнародних відносин нового типу». Іншими словами, поки що нових ідей та ініціатив, які можна уявити світові, у них немає.
Зазначимо, що Ю. Ушаков, відповідаючи на запитання про те, який із треків – іранський чи український – викликає більший інтерес у КНР, сказав: «Китайську сторону цікавлять усі міжнародні проблеми, тому що Китай відіграє колосальну роль у міжнародних справах, це всім відомо». У свою чергу, Д. Пєсков, говорячи про російсько-українську війну, зазначив: «Китай дійсно готовий докласти зусиль для того, щоб допомогти виходу на мирну траєкторію регулювання. І ми вдячні нашим китайським друзям за це». Але в той же час він наголосив, що В. Путін і Сі Цзіньпін не обговорювали запропонований у 2023 р. китайський план врегулювання.
Загалом, у фокусі Кремля на саміті були економічні питання. Про це свідчить склад російської делегації, до якої увійшли: п’ять заступників голови уряду, вісім міністрів, крім того, голова ЦБ Ельвіра Набіулліна,спецпредставник президента РФ з інвестиційно-економічного співробітництва із зарубіжними країнами Кирило Дмитрієв, директора держкорпорацій – ВЕБ.РФ, Росатому, Роскосмосу, голови правління найбільших банків РФ – Герман Греф, Андрій Костін, представники великого бізнесу: Ігор Сєчін, Олексій Міллер, Геннадій Тимченко, Андрій Гур’єв, Леонід Міхельсон, Олег Дерипаска та ін., а також керівники інформагентств та медіагруп. У той же час звертає на себе увагу, що в переговорах Сі Цзіньпіна і В. Путіна у вузькому складі з російської сторони також брали участь директор Федеральної служби з військово-технічного співробітництва Дмитро Шугаєв і заступник міністра оборони Василь Осьмаков. Вочевидь, росіяни порушували питання взаємодії в силовій сфері, але показового що з китайського боку жодного «силовика» у даному форматі не було, втім, у кулуарах комунікація, напевно, мала місце. Зокрема, Д. Шугаєв повідомив, що «китайські колеги» дали зрозуміти, що раді за Росію у зв’язку з успішними випробуваннями ракетного комплексу «Сармат»: «У нас була, природно, розмова про те, які у нас досягнення. І китайські колеги, не називаючи речі своїми іменами, таки дали зрозуміти, що вони за нас раді».
За результатами переговорів Сі Цзіньпіна та В. Путіна було оприлюднено досить велику (на 47 сторінок) Спільну заяву РФ та КНР про подальше зміцнення всеосяжного партнерства та стратегічної взаємодії та про поглиблення відносин добросусідства, дружби та співробітництва. Зі всієї сукупності положень, звернемо увагу на наступне:
• Явною поступкою з боку Китаю виглядає включення критичних оцінок на адресу європейських країн (зазначимо, що у Спільній заяві РФ та КНР щодо глобальної стратегічної стабільності травня 2025 р. європейський контекст не згадувався зовсім). По-перше, виражена стурбованість у зв’язку із заявами низки неядерних країн ЄС на користь здобуття ядерної зброї та сторони закликали Міжнародне агентство з атомної енергії забезпечити належний контроль за ядерним матеріалом та діяльністю у таких державах. По-друге, китайська сторона відзначила «занепокоєність російської сторони у зв’язку з курсом ЄС на мілітаризацію».
• Значну увагу було приділено євразійським інтеграційним об’єднанням. Зокрема, наголошено на необхідності розвивати взаємодію по лінії оборонних відомств, рад безпеки, компетентних органів та служб, антинаркотичних відомств країн-учасниць ШОС. Сторони визнали важливу роль ОДКБ у забезпеченні регіональної безпеки, наголосили на потенціалі розвитку співробітництва між ОДКБ та КНР в інтересах підтримки миру та безпеки в Євразії, спільної протидії спробам дестабілізації регіону ззовні. Також згадано важливу роль СНД у забезпеченні регіональної стабільності та комплексному розвитку багатополярного співробітництва в Євразії, відповідно, сторони підтримують ущільнення зв’язків між СНД та ШОС. Загалом, наголошено, поступальний розвиток практичної взаємодії у тристоронньому форматі ШОС – ОДКБ – СНД.
За підсумками саміту досягнуто дуже мало змістовних домовленостей. З більш ніж 40 підписаних двосторонніх документів, тут варто лише відзначити «Угоду між урядом РФ та урядом КНР про спільне будівництво другого головного шляху колії 1435 мм на транскордонній ділянці залізниці Забайкальськ – Маньчжурія», а також низку угод про поглиблення взаємодії між медіагрупами.
У рамках саміту В. Путін та Сі Цзіньпіном взяли участь у церемонії відкриття перехресних Років російсько-китайського співробітництва в галузі освіти. За словами В. Путіна, «особлива увага буде приділена проривним навчальним дисциплінам, пов’язаним із впровадженням інноваційних технологій, націленим на створення спільних лабораторій та передових центрів з наукомістких напрямків. Програма Років, звісно, охоплює і гуманітарні, і історичні науки». У контексті останнього особливу увагу звернемо на таку заяву В. Путіна: «Вважаю принципово важливим, що Російське історичне суспільство та Китайська академія суспільних наук розпочинають підготовку комплексного масштабного дослідження про Другу світову війну. Воно буде присвячене вирішальній ролі наших країн у перемозі над нацизмом та японським мілітаризмом та неприпустимості спотворення історичної правди».
Ідеологічні збої
Діалог високого рівня між РФ і КНР продовжився наприкінці травня, коли Москву відвідав голова Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників КНР Чжао Лецзі (сам факт цього може свідчити про те, що візит Путіна до Пекіна в травні не був спланований у лютому, як стверджує російська сторона). Основною метою поїздки Чжао Лецзі була участь 28 травня в 11-му засіданні Міжпарламентської комісії зі співробітництва Федеральних Зборів РФ і Всекитайських зборів народних представників КНР. На його полях було проведено двосторонні зустрічі з його російськими співголовами – спікером Ради Федерації Валентиною Матвієнко та спікером Держдуми В’ячеславом Володіним. У ході переговорів звучали стандартні ідеологічні кліше та запевнення в ефективності міжпарламентської співпраці.
Поряд із цим відзначимо збої в ідеологічній сфері. 3 травня у Владивостоці китайських школярів залучили до дитячого параду «Правнуки Перемоги» (з російського боку, в ньому брали участь діти солдатів, які воюють з Україною, а командував парадом учасник війни, заступник командувача 5-ї гвардійської бригади полковник Олександр Борисов, додамо, що в 2025 р. в подібному заході брали участь школярі з КНДР). Примітно, що в китайськихЗМІ цей захід загалом проігнорували, за одного винятку – публікація в журналі «Щасливий кампус» (входить до орбіти «Женьмінь жибао»), в якій була розміщена критична стаття «Кого вітають китайські діти на вулицях Владивостока?» Але вона була швидко видалена китайською цензурою. Російське агентство «Супутник» опублікувало новину в китайській соцмережі Weibo , але також текст згодом було видалено. Поряд із цим, у скандал потрапив аккаунт у Weibo російського пропагандистського ЗМІ антиукраїнської спрямованості «Україна.ру». Там було опубліковано новину з обґрунтуванням агресії проти України, але китайські користувачі залишили коментарі з критикою, на що видання почало критикувати самих користувачів, олії у вогонь підлило і заперечення російської «окупації» китайських територій. У підсумку роботу акаунту було призупинено цензурою.
Діалог російських та китайських «силовиків»
Наприкінці травня проходили комунікації по лінії силових і правоохоронних відомств двох країн.
Пекін відвідав генеральний прокурор РФ Олександр Гуцан. 27 травня він із головою Верховної народної прокуратури КНР Ін Юном підписав програму співпраці відомств на 2027-2028 р., з міністром громадської безпеки КНР Ван Сяохуном – угоду про співпрацю між відомствами. О. Гуцан також провів зустріч із міністром юстиції Хе Жуном.
28 травня Москву відвідав секретар Політико-юридичної комісії ЦК КПК Чень Веньцин для участі в I Міжнародному безпековому форумі, організованому Радою безпеки РФ. У своєму виступі Чень Веньцин підкреслив, що Китай розглядає і розвиває свої відносини з іншими країнами з урахуванням довгострокових інтересів, а не миттєвих кон’юнктур, «завжди залишається відповідальним, що заслуговує на довіру іншому», а також, що Китай завжди є творцем «миру в усьому світі» і активно працює над виробленням мирних ініціатив. А в ході двосторонньої зустрічі секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу констатував «плідну та регулярну взаємодію в рамках існуючих механізмів зі стратегічної безпеки, а також щодо громадської безпеки, інвестицій та правопорядку». Він також підтвердив готовність відвідати Пекін у другій половині 2026 р. для участі у російсько-китайських безпекових консультаціях. Додамо, що 29 травня відбулася зустріч Чень Веньцина з генпрокурором РФ О. Гуцаном, під час якої останній заявив: «Ми спільно протистоятимемо спробам зовнішнього втручання у внутрішні справи і обмінюватимемося необхідною інформацією, активніше координуватимемо позиції на майданчиках ООН, БРІКС, ШОС та Інтерполу для боротьби з загрозами».
Зазначимо, що 19 травня західні ЗМІ опублікували інформацію з посиланням на три європейські розвідслужби, що у 2025 р. між КНР та РФ було підписано угоду про перехресне навчання китайських та російських військовослужбовців (по 200 осіб з кожного боку) щодо використання БПЛА. 21 травня Д. Пєсков очікувано заперечив вказану інформацію. У той же час зазначимо заяву 28 травня офіційного представника Міноборони КНР Цзяна Біня про те, що Китай та Росія продовжать зміцнювати взаємодію в оборонній сфері: «Сторони продовжать зміцнювати традиційну дружбу національних ЗС, підвищувати взаємну військову довіру, удосконалити механізми співробітництва, розширювати спільні навчання та підготовку, а також морські та повітряні патрулювання, зміцнювати координацію та у двосторонніх умовах. викликам та забезпечувати глобальну та регіональну безпеку та стабільність».
Лукашенко директивами багатіє
12 травня Олександр Лукашенко підписав Директиву «Про практичне наповнення всепогодного та всебічного стратегічного партнерства РБ з КНР». Цей документ є актуалізованою редакцією попередньої Директиви «Про розвиток двосторонніх відносин РБ з КНР». Вектором двосторонньої взаємодії визначено зміцнення співпраці у політичній сфері, збереження історичної пам’яті та примноження цінностей дружби та взаємної підтримки, участь у реалізації на благо Білорусі глобальних ініціатив Китаю. Серед пріоритетів економічного співробітництва з КНР названо: поглиблення промислової та технологічної кооперації, військо-технічної співпраці, розвиток торгової, інвестиційної та інноваційної сфер. Крім цього, близько трьох десятків положень Директиви передбачають реалізацію конкретних заходів у галузях сільського господарства, енергетики, транспорту та логістики, охорони здоров’я, інформаційно-комунікаційних технологій, деревообробки, нафтохімічної та легкої промисловості тощо.
У Директиві окремим пунктом доручається Раді Безпеки РБ у 2026 р. забезпечити планування, координацію та поглиблення співпраці з КНР у військовій та військово-технічній сферах. У даному контексті наголосимо на згадці Китаю О. Лукашенка в контексті ракетної програми Білорусі. Зокрема, говорячи про модернізацію реактивної системи залпового вогню та оперативно-тактичного ракетного комплексу «Полонез», він зазначив: «Хоча зовсім недавно, начебто, ми взяли їх на озброєння. Зробили у себе наразі ці комплекси і вдосконалюємо ту ракету, яку ми колись створювали з нашими друзями з КНР. Роботи йдуть як із Китаєм, так і з Росією ».
Додамо, що 28 травня на полях Міжнародного безпекового форуму. державний секретар Ради безпеки Білорусі Олександр Вольфович провів переговори з членом Політбюро, секретарем Політико-юридичної комісії Центрального комітету Комуністичної партії Китаю Чень Веньцином. Обговорювали двосторонні відносини та Директиву, підписану О. Лукашенком.
КНР починає співпадати з ЄС та США у питанні миру?
У цілому тема російсько-української війни дещо актуалізувалася у зовнішньополітичному порядку денному Китаю, але це сталося під впливом західних партнерів України. Звернімо увагу на слова посла ЄС у Китаї Хорхе Толедо, який, виступаючи в Пекіні 8 травня з нагоди Дня Європи, заявив: «Незважаючи на наші розбіжності, Європейський Союз та Китай зараз мають одну спільну позицію. Ми, та Україна також, виступаємо за негайне та безумовне припинення вогню та початок реальних переговорів для забезпечення справедливого та сталого миру на основі принципів Статуту ООН, а саме поваги до територіальної цілісності та суверенітету країн та невтручання у їхні внутрішні справи».
Російсько-українська війна обговорювалася під час саміту Сі Цзіньпіна та Дональда Трампа 14-15 травня – поряд із ситуацією на Близькому Сході та на Корейському півострові. 15 травня Ван Ї на брифінгу, коментуючи цю частину переговорів, заявив: «І Китай, і США сподіваються на якнайшвидше завершення конфлікту, і обидві сторони доклали чимало зусиль для сприяння мирним переговорам відповідним чином. Складні проблеми не мають простих рішень і мирні переговори не можуть бути досягнуті за одну ніч. І Китай, і США готові продовжувати спілкування та відігравати конструктивну роль у політичному врегулюванні кризи». Це чи не перша китайська заява, в якій наголошується на збігу позицій Пекіна і Вашингтона в контексті російсько-українського врегулювання. У даному контексті відзначимо публікацію Financial Times, що Сі Цзіньпін у розмові з Д. Трампом сказав, що Володимир Путін «може в результаті пошкодувати» про рішення розпочати військову операцію проти України. Очікувано обидві сторони – і китайська (МЗС), і американська (сам Д. Трамп) – спростували цю інформацію, але подібна оцінка цілком відповідає китайському баченню розвитку ситуації.
Напередодні візиту Путіна до Пекіна з Європи звучали заклики до Сі Цзіньпіна вплинути на російську позицію. Так, 18 травня верховний представник ЄС із закордонних справ і безпекової політики Кая Каллас перед початком засідання Ради ЄС у Брюсселі заявила: «Роль Китаю, який має близькі відносини з Росією, може полягати в тому, щоб переконати їх закінчити цю війну». А 20 травня канцлер Німеччини Фрідріх Мерц під час спільної прес-конференції з президентом Швейцарії Гі Пармеленом у Берліні зазначив: «Наразі ми не очікуємо фундаментальних змін у стратегічних відносинах між Росією та Китаєм. Однак ми пов’язуємо з цим візитом надію, що президент Сі вплине на Путіна, щоб покласти край цій війні в Україні, яку він не може виграти і яка, навпаки, щодня супроводжується великими втратами людських життів для Росії».
А наступного дня після від’їзду В. Путіна, 21 травня, під час переговорів у Пекіні Ван Ї з віце-прем’єром та міністром закордонних справ Молдови Міхаєм Попшоєм сторони, окрім іншого, обмінялися думками щодо «української кризи». Тоді Ван Ї підтвердив позицію Китаю щодо сприяння мирним переговорам і пообіцяв, що Китай продовжить відігравати конструктивну роль у просуванні політичного розв’язання кризи.
Україна готова до діалогу з Китаєм
Київ на китайському напрямі поки що більше розраховував на своїх західних партнерів, аніж на прямий контакт із Пекіном. Так, Володимир Зеленський під час виступу на саміті Бухарестської дев’ятки 13 травня наголосив: «Ми на постійному зв’язку з нашими американськими партнерами. Вдячні і ми розраховуємо, що питання закінчення російської війни проти України буде порушено зараз також, поки президент США буде у Китаї». А після масованого російського обстрілу Києва, який явно не випадково збігся з самітом Д. Трампа і Сі Цзіньпіна, 14 травня міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив: «Не слід мати ілюзій чи сподівань: тільки тиск на Москву може змусити його зупинитися. Я впевнений, що лідери США та Китаю мають достатній вплив на Москву, щоб сказати Путіну нарешті припинити війну. І це було б найбільшим позитивним зрушенням».
З іншого боку, зазначимо повідомлення А. Сибіги українським ЗМІ 15 травня, що зараз відбувається робота над визначенням дати його візиту до Китаю (відповідне запрошення було отримано у лютому 2026 р. під час зустрічі з Ван Ї у Мюнхені). А відповідаючи на запитання, чи відбувається підготовка візиту В. Зеленського до Китаю, міністр зазначив: «Ми зацікавлені у встановленні діалогу найвищого рівня».
1 червня А. Сибіга повідомив, що провів робочу нараду з послом України в КНР Олександром Нечитайлом, під час якої обговорили поточний стан та перспективи українсько-китайських відносин, а також конкретні кроки для просування українських інтересів. «Китай залишається одним із ключових торговельних партнерів України, тому розвиток прагматичного та взаємовигідного співробітництва відповідає інтересам обох держав», – наголосив міністр. Також особливу увагу приділили підтримці політичного діалогу та підготовці майбутніх контактів високого рівня. «Переконаний, що саме регулярна комунікація та прямий діалог дозволяють ефективно рухатися вперед у всьому спектрі двостороннього порядку денного», – зазначив А. Сибіга . Він додав, що Україна зацікавлена у передбачуваних, стабільних та взаємовигідних відносинах з Китаєм. Продовжується робота над тим, щоб наповнювати діалог конкретним змістом та практичними результатами.
Спостерігається активізація українсько-китайського експертного діалогу. 28 травня посольство України в КНР провело круглий стіл, присвячений 15-й річниці встановлення відносин стратегічного партнерства між Україною та Китаєм. У заході взяли участь О. Нечитайло, українські дипломати, представники китайських наукових та дослідних кіл, а також запрошені українські експерти – екс-міністр закордонних справ (2014–2019 рр.) Павло Клімкін та провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, експерт Центру Разумкова Володимир Головко. «Під час дискусії учасники обговорили розвиток українсько-китайських відносин у контексті сучасних геополітичних змін та безпекових викликів, зокрема наслідків триваючої російської агресії проти України», – повідомило посольство. Зазначається, що обмін думками підтвердив важливість підтримки відкритого експертного діалогу та поглиблення взаєморозуміння між Україною та Китаєм щодо актуальних міжнародних процесів та перспектив двосторонніх відносин.
У публічному полі активізувалася тема китайських військовополонених в Україні. Це пов’язано з тим, що в інтерв’ю інформагенству «Укрінформ» голова Секретаріату Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Богдан Охріменко, відповідаючи на запитання, чи просили росіяни обміняти двох полонених китайців, відповів: «Про жодного іноземця, окрім північнокорейців, Росія в нас не запитувала». Далі він пояснив, що Китай не є стороною конфлікту, а згідно з положеннями Женевської конвенції, відповідальність за своїх військових несе країна, на боці якої вони воювали, тобто Росія. Крім того, Б. Охріменко додав: «Якщо в Китаї є кримінальна відповідальність за найманство, то їхні громадяни, які брали участь у збройному конфлікті на стороні третьої держави, після повернення можуть бути засуджені. Чи були ці люди в складі збройних сил Російської Федерації, чи були на контракті, чи відряджені? Щоб відповісти на це, потрібно сформувати доказову базу. А оскільки ми знаємо про підлість Росії в будь-яких питаннях, то я не здивуюся, якщо з’ясується, що це китайці з російським громадянством, яких багато у певних регіонах Росії». На цьому фоні офіційний представник МЗС КНР Лінь Цзянь, на брифінгу 6 травня, відповідаючи на запитання, чи вживає КНР заходів щодо повернення полонених до Китаю, повідомив: «Китай звернувся до української сторони з проханням дотримуватися відповідних положень міжнародного права, захищати законні права та інтереси громадян Китаю та забезпечувати гуманне поводження з ними».
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,