Ключові історичні факти про Чорнобиль та як зараз події 1986 року показано в науці та масовій культурі.
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року стався вибух на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції поблизу міста Прип’ять. Ця подія істотним чином змінила історію Радянської імперії, адже стала свідченням її брехні, подвійних стандартів і відсутності правил ядерної безпеки реакторів. Сталася найбільша екологічна катастрофа, адже внаслідок вибуху відбувся викид радіації (іонізуючого випромінювання) у атмосферу. Радіація поширилася не лише на територію України та Білорусі, але й у країнах Європи. За минулі 40 років було розсекречено документи Комітету державної безпеки СРСР, знято фільми, створено відеоігри, але Чорнобильська катастрофа залишається подією, яку варто переосмислити та пам’ятати задля уникнення помилок минулого. Особливо це стосується комунікації влади та суспільства, а також питань розвитку енергетики.
Чому атомна енергетика це дешево, але небезпечно
Атомна енергетика стала швидко розвиватися після Другої світової війни. Причиною цьому було застосування США атомної зброї проти Японії у 1945 році. Загроза ядерної війни зробила можливим пошук того, як ще можна використати ядерну енергію. У 1950-х роках у США сформувалася думка про те, що атомна енергетика це дешевий спосіб отримання електроенергії. За умов холодної війни (геополітичної боротьби між Москвою і Вашингтоном) у СРСР зробили ставку на масове будівництво атомних електростанцій саме через вищевказану причину. Щоправда, через прагнення виконати і перевиконати план (у Радянському Союзі була планова економіка з директивним управлінням з Москви) досить часто нехтували правилами безпеки.
Чорнобильську АЕС почали будувати у 1970 році, ввели в експлуатацію у 1977 році. Для робітників станції було засновано місто Прип’ять.
Москва планувала збудувати ЧАЕС-2, однак в радянській Україні були занепокоєні потенційними аваріями і негативним впливом на навколишнє середовище. Українські вчені особливо стали занепокоєні після аварії на Three Mile Island станції у США у 1979 році. Ця аварія призвела до перегляду правил безпеки на атомних реакторах. У складі Американського ядерного товариства було створено Інститут експлуатації атомних електростанцій. Подібної установи, яка би вивчала помилки ядерної енергетики, у СРСР не було.
Ба більше, згідно з розсекреченими документами Комітету державної безпеки СРСР, на Чорнобильській АЕС були витоки радіації наприкінці 1970- х – на початку 1980-х років.
Президент Академії наук УРСР Борис Патон у 1980 році навіть написав листа до Ради міністрів УРСР, де висловився проти створення ЧАЕС-2 в Україні. Так вдалося уникнути будівництва нових атомних електростанцій, які прагнули створити не лише в Чорнобилі, але й у Криму та Донецькій області. Чорнобиль залишався найбільшою АЕС у європейській частині СРСР.
Власне, суть атомної електростанції полягає в тому, що в реакторах розганяються частки і за рахунок цього виробляється електроенергія. Для того, щоб не сталося надзвичайної ситуації, реактор має охолоджуватися.
На момент квітня 1986 року було збудовано 4 енергоблоки станції, а 5 і 6 енергоблоки так і не завершили через аварію.
Причина аварії: людський фактор чи системна проблема?
Те, що сталося в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року, стало вироком радянській тоталітарній системі. Вся інформація передавалася в центр, у Москву, люди на місцях в Україні нічого не знали, що відбулося.
На той час керівником радянської України був Володимир Щербицький, який був людиною консервативних поглядів і не сприйняв політику «перебудови», яку розпочав генсек ЦК КПРС Михайло Горбачов у 1985 році. УРСР залишалася «заповідником застою», де не було політичних змін — цього не прагнули високі чиновники з партійної номенклатури.
Першими, хто прибув на місце аварії наприкінці квітня 1986 року, були пожежники. Паралельно з цим, працівники станції вживали заходів, щоб не сталося вибуху водню. Потім задіяли військових для подолання наслідків катастрофи. Міністерство оборони СРСР через військкомати викликало резервістів, які й стали ліквідаторами аварії на Чорнобильській АЕС.
Що тоді зробили радянські військові? За допомогою танків було захоронено радіоактивний ґрунт і уламки будівлі 4-го енергоблоку, а також військові почали будувати укриття.
1 травня 1986 року відбувся урочистий парад до Дня праці на Хрещатику у столиці України. Виконуючи партійні вказівки, люди отримали радіацію, навіть не знаючи цього. Ба більше: на трибуні, де зараз Майдан Незалежності, стояли родичі партійних керівників УРСР, які мали би розуміти загрози від радіації. Але це була система контролю, де не терпіли інакодумства.
Паралельно із розбором розвалів та будівництвом укриття, влада із запізненням (27 квітня 1986 року) оголосила про евакуацію людей з міст Прип’ять та Чорнобиль. Так виникла Чорнобильська зона відчуження, яка займає площу в 2576,2 квадратних кілометри та є прикордонним регіоном між Україною, Білоруссю та російською федерацією. До кінця літа 1986 року евакуювали 90 784 людини з 81 населеного пункту.
Так само тривала примусова евакуація жінок та дітей з Києва. Зі столиці УРСР неможливо було виїхати людям в інші регіони через те, що транспорт використовували для евакуації. Дороги в Києві поливали водою з брансбойтів, людям казали пити йод, щоб захиститися від радіації (але це не точно). Для людей в Україні, які не знали, що робити, це був шок, адже влада ніяким чином не повідомила про саму аварію та її масштаби.
Лише на початку травня 1986 року Михайло Горбачов зробив заяву по телебаченню, де озвучив вже сам факт аварії, але приховав, що це насправді дуже серйозна катастрофа міжнародного масштабу.
Як приклад залучення людей з інших областей УРСР для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи можемо навести Кіровоградську область. На сайті Державного архіву у Кіровоградській області було опубліковано документи про Чорнобиль. Так, можемо прочитати про те, як робітників Кіровоградської фабрики хімчистки було відправлено з 5 по 11 травня 1986 року до Київської області.
Робітників, які входили до підприємств Міністерства побутового обслуговування УРСР було наказано додаткового преміювати.
Вплив катастрофи на громадську думку в Україні
Чорнобиль став одним з переломних моментів у боротьбі за відновлення незалежності України. Українці побачили, наскільки брехливою є радянська влада. Було навіть таке прислів’я “Хай живе КПРС на Чорнобильській АЕС”.
У другій половині 1980-х років виникли громадські екологічні організації, які виступали проти атомної енергетики та закликали зберегти довкілля. У 1988 році була масова акція у Києві у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, а у 1989 році було засновано Українською екологічну асоціацію “Зелений світ”. Біля витоків останньої був письменник і дипломат Юрій Щербак.
Реакція у Європі та світі на Чорнобиль
Українська діаспора, дізнавшись про Чорнобильську катастрофу зі світових медіа, почала адвокаційну кампанію проти СРСР. Були протести під посольствами СРСР. Чорнобиль порівнювали з Голодомором 1932-1933 років – тоді українці вмирали від голоду, а у 1986-му від радіації. Але єдиною причини обох катастроф була Москва і комуністичний режим.
Уряд Великої Британії зобов’язався у середині травня 1986 року припинити імпорт молочної та всієї аграрної продукції з СРСР і країн Східної Європи. Питання Чорнобиля піднімалися на засіданнях Кабінету Маргарет Тетчер. Атомна енергетика збереглася у Франції, попри критику екологів, а у Федеративній Республіці Німеччини поступово закрили атомні реактори.
Західні медіа, зокрема Радіо Свобода та Голос Америки одними з перших давали оперативну інформацію про Чорнобиль з тих крихт, які можна було дізнатися. Люди в СРСР слухали “заборонені ворожі голоси”, щоб знати правду, яку приховувала влада у Києві та Москві. Кар’єра майбутнього відомого журналіста Миколи Вересня почалася у 1989 році на BBC з повідомлень телефоном з Києва про Чорнобиль.
Наприкінці серпня 1986 року у Відні відбулася зустріч МАГАТЕ (Міжнародного агентства з атомної енергії), яка стосувалася наслідків Чорнобильської аварії (в офіційних документах тоді вживали слово accident). Тоді було проаналізовано проблемні моменти з реакторами РВПК – 1000. РВПК це реактор великої потужності канальний, які власне і складали АЕС у СРСР. На зустрічі у Відні радянські науковці навели факти про обставини аварії. Згодом це лягло в основу оновлених вимог до правил поводження з ядерними об’єктами (nuclear safety).
Чорнобиль у культурі
Чорнобиль і Чорнобильська катастрофа вплинули на розвиток сучасної масової культури. Це кінофільми, серіали, відеоігри. Поет Іван Драч написав у 1988 році поему “Чорнобильська мадонна”. Першим фільмом, де було згадано тему Чорнобиля був “Розпад” 1990 року, створений на Кіностудії ім. О. Довженка разом з американцями.
Можемо згадати пісню групи Скрябін “Чорнобиль форева”, яку було написано у 2000 році на тлі новин про закриття станції. На той момент Чорнобиль був однією з асоціацій про Україною разом з корупцією та бідністю. Але зараз, як і 26 років тому ця пісня говорить про головне – “такого щастя більше нам не треба”.
Значний інтерес до теми Чорнобиля виник після виходу серіалу від HBO у 2019 році. 5 серій, де було показано процес розслідування обставин трагедії та як власне сталася аварія. Серіал викликав в цілому схвальні відгуки.
Під впливом Чорнобиля було створено феномен сталкерів – людей, які організовують походи в Зону відчуження. Науковці, які працюють з питаннями радіації доволі негативно ставляться до них, адже вони не дотримуються необхідних правил безпеки.
Відкриті архіви та книги нон-фікшн
Історики почали вивчати Чорнобильську катастрофу, її соціальний, політичний, екологічний виміри ще у 1990-х роках. Для тих, хто хоче більше дізнатися про Чорнобиль, радимо праці такого історика як Наталія Барановська з Інституту історії Національної академії наук України. З її статей і книг можна дізнатися, що загальна кількість ліквідаторів аварії на ЧАЕС складає 200 тисяч людей.
Нон-фікшн книга українського історика, який працює в Гарварді Сергія Плохія “Чорнобиль: історія трагедії” вийшла у 2018 році і стала світовим бестселером. Із розсекречених документів Галузевого державного архіву Служби безпеки України було підготовлено видання “Чорнобильське досьє КГБ” у 2019 році. Там було опубліковано документи, які понад 30 років не були публічними і лише зараз дослідники та ширша аудиторія може з ними познайомитися. Це було зроблено в рамках процесів декомунізації та відкриття архівів комуністичних спецслужб.
До 40-річчя Чорнобильської катастрофи на основі документів з Державного архівного фонду України було відкрито виставку «Чорнобиль. Обʼєкт укриття» в Українському домі у Києві. Також було оприлюднено деякі архівні документи, датовані травнем 1986 року і з них можна зрозуміти як влада УРСР реагувала на трагедію. Зокрема є про роботу оперативної групи політбюро ЦК КПУ на чолі з головою Ради міністрів УРСР Олександром Ляшком.
Сприйняття Чорнобиля за умов великої війни
Після початку російського повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року Чорнобиль отримав нову актуальність. Російські війська окупували територію Чорнобильської АЕС впродовж місяця, пограбували Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. На початку квітня 2022 року Сили оборони України звільнили північ Київської області від російських окупантів.
Тепер, коли вже 4 роки як росіяни окупували Запорізьку АЕС (найбільшу в Європі), то постало питання про майбутнє ядерної енергетики. Так як після Чорнобиля більшість країн Заходу почали закривати реактори, то там звернули уваги на альтернативні джерела енергії.
На думку екологів та біологів є як негативні наслідки Чорнобиля, пов’язані з впливом на життя людей (променева хвороба і не тільки), але й позитивні зміни, пов’язані з відновлення екосистеми в Зоні відчуження.
Єгор БРАЙЛЯН,
для «Української лінії»