Воєнно-політична ситуація на білоруському напрямі (лютий 2026)
О. Лукашенко був змушений корегувати свою позицію з огляду на російський тиск. Білорусь не узяла участь в першому засіданні Ради миру Д. Трампа. На цьому тлі російські зовнішня розвідка та МЗС заявили, що Захід готує в РБ зміну «конституційного ладу». Це О. Лукашенко назвав «конспірологією», але продовжив перевірку боєздатності білоруської армії в обхід міністерства оборони. Проте, все це не заважає Москві і Мінську посилювати військо-технічну співпрацю. Своєю чергою, Київ увів персональні санкції проти О. Лукашенко і, вочевидь, лінія посилення тиску на диктатора буде продовжена.
У Лукашенко не знайшлося ні часу, ні грошей на Раду миру Трампа
У лютому Мінськ був змушений уповільнювати темпи діалогу з американцями під впливом низки зовнішніх та внутрішніх факторів. Після вкрай позитивного відгуку білоруського керівництва на запрошення Дональда Трампа взяти участь у Раді миру перше засідання нової організації пройшло без участі представників Білорусі. Незадовго до зустрічі, яка відбулася у Вашингтоні 19 лютого, Мінськ підтвердив запрошення на захід, що надійшло на адресу О. Лукашенка. Але, як зауважила його спікерка Н. Ейсмонт, «ми його отримали пізно, робочий графік президента на цей період уже був спланований» і були питання, «які неможливо відкласти». Серед інших причин вона також назвала складну логістику через санкції та заборону на польоти для РБ у Європі. Планувалося, що замість О. Лукашенка в першому засіданні Ради миру візьме участь глава МЗС М. Риженков, про що Білорусь нібито попередила США. Однак у день заходу з’ясувалося, що М. Риженков теж не доїхав до Вашингтону, а замість цього відвідав у Мінську літературний вечір з нагоди Міжнародного дня рідної мови та Року білоруської жінки. У МЗС РБ пояснили, що білоруська делегація не отримала американські візи, хоча «виконала всі необхідні процедури з нашого боку».
Зважаючи на невідповідність реальності заявленим планам, спостерігачі схильні були пояснювати те, що сталося, параноїдальними настроями білоруського керівництва та втручанням росіян. Однак базові причини, через які О. Лукашенко відмовився від поїздки, звучать цілком виправдано: європейські санкції роблять переліт з Мінська до Вашингтону вкрай складним. Більше того, суть першого засідання Ради миру багато в чому зводилася до збору коштів на відновлення сектору Гази, а О. Лукашенко неодноразово говорив, що не готовий фінансувати подібні заходи. «У нас немає мільярдів виділяти на те, щоб навіть благу цю справу робити — відновлення Гази» — повторив він. Ймовірно, з цієї причини на Раду миру не поїхав і М. Риженков. Крім того, О. Лукашенко нагадав, що Мінськ приєднався до ініціативи Д. Трампа з розрахунком на участь у вирішенні російсько-української війни, а не близькосхідної кризи. Він пообіцяв «обов’язково» взяти участь у роботі Ради, якщо наступна зустріч відбудеться не у Вашингтоні, а десь «ближче тут» і буде присвячена Україні. «Ми хочемо миру. І насамперед там, де наша доля – Україна», — сказав він.
Росіяни – про «заколот», Лукашенко – про «конспірологію»
Водночас не варто повністю відкидати вплив Москви на рішення Мінська не брати участі в проєкті Д. Трампа, враховуючи інтенсивні консультації між О. Лукашенком та В. Путіним: вони розмовляли телефоном 8 лютого та 19 лютого. Формальним приводом для переговорів було узгодження порядку денного майбутнього засідання Вищої Держради Союзної держави. Хоча сторони також торкалися «низки актуальних питань міжнародного порядку денного».
Додатково про вплив РФ можуть свідчити алармістські заяви Служби зовнішньої розвідки Росії про те, що колективний Захід (включаючи США, Велику Британію, Німеччину, Польщу та ін.) через підконтрольні «демократизаторські» структури нібито планує організувати «зміну конституційного ладу в Білорусі», щоб «послабити зв’язку Мінська та Москви в рамках Союзної держави та ускладнити Росії досягнення цілей спеціальної воєнної операції». При цьому у СЗР попередили, що ситуація навколо України та Молдови має послужити РБ прикладом того, що відбувається з країнами, які стають полем для «реалізації геополітичних амбіцій Заходу». Тривожно звучали і заклики МЗС РФ на адресу РБ «зберігати пильність» у відносинах зі США, а також заяви про готовність до рішучих дій. Зокрема, речниця МЗС РФ М. Захарова заявила, що РФ і РБ «не мають наміру просто сидіти склавши руки» і спостерігати за створенням осередку нестабільності на кордонах РФ. Вона нагадала, що Мінськ і Москва підписали договір про взаємні гарантії безпеки, який включає зобов’язання щодо захисту не лише територіальної цілісності, а й конституційного ладу, «причому із залученням усіх наявних сил та засобів, включаючи ядерну зброю».
О. Лукашенко був змушений реагувати на завуальовані погрози Кремля. На зустрічі з держсекретарем Союзної держави Сергієм Глазьєвим 16 лютого він заявив: «Я використаю нашу зустріч, щоб відповісти на “конспірологію”». І озвучив наступні тези:
• між Росією та Білоруссю спостерігається «повна єдність» і «немає тієї сили, яка сьогодні здатна відірвати Білорусь від Росії та Росію від Білорусі»;
• Білорусь будує свою державу, а Росія свою, але Мінськ готовий розвивати союз з РФ, «нікого там не нахиляючи, не включаючи Росію всередину Білорусі, а Білорусь в Росію»;
• Білорусі вдається в переговорах із США «вирішувати свої проблеми», але це «в жодному разі» не відбувається «за рахунок братньої та рідної нам Росії»;
• О. Лукашенко відкинув версію про те, що до Ради миру його не пустив В. Путін. Він також додав, що має намір «серйозно працювати» у новій організації, займаючи «свою позицію, суверенну позицію». Але при цьому обіцяв узгодити її з Росією: «ми виробимо цю позицію, тому що у нас однакові точки зору… це питання обговоримо з президентом Путіним».
Спілкуючись із С. Глазьєвим, О. Лукашенко також згадав про візит до РБ французького дипломата. Білоруська влада не афішувала цю інформацію, але після звернень російських ЗМІ МЗС Білорусі повідомило, що 5-6 лютого в Мінську на запрошення білоруської сторони перебував директор департаменту континентальної Європи головного департаменту з політичних питань та питань безпеки МЗС Франції Бріс Рокфей (відомий роботою в Мінській групі ОБСЄ із врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту). Він зустрівся із заступником голови МЗС РБ І. Секретою та експертною спільнотою Білорусі. О. Лукашенко пояснив приїзд французького дипломата спробою налагодити контакти Європи з Росією: «Я був в епіцентрі цього. Деякі питання безпосередньо через мене вирішувалися. Французи сюди приїжджали. Я передавав їм меседж не лише від себе, а й від Путіна, що ну, давайте (активніше співпрацювати — ред.)».
Хто про що, а Лукашенко про гроші
Росія та Білорусь працювали над розвитком інтеграційного проєкту Союзної держави (СД), переслідуючи при цьому різні цілі. 26 лютого у Москві за участю О. Лукашенка та В. Путіна відбулося засідання Вищої Державної Ради СД, якому передували регулярні контакти сторін для підготовки порядку денного та ключових рішень. Повідомлялося про телефонні переговори Путіна та Лукашенка (див. вище), а також комунікацію між прем’єрами РФ та РБ М. Мішустіним та О. Турчиним (9 та 12 лютого). При цьому було помітно, що російське керівництво, зайняте воєнною кампанією в Україні та переговорним процесом, який просувають Сполучені Штати, не схильне до зайвої активності на білоруському напрямі. Тому в ході чергового засідання органів управління СД було просто зафіксовано статус-кво у російсько-білоруських відносинах. Перед офіційним заходом відбулася особиста зустріч О. Лукашенка з В. Путіним, яка тривала годину і зміст якої не розкривався. Саме засідання Вищої Держради пройшло без знакових рішень та помітних анонсів. В. Путін та О. Лукашенко також відмовилися від спілкування зі ЗМІ, й обмежилисьофіційними повідомленнями прес-служб.
Разом з тим, звернемо увагу на низку акцентів у промові В. Путіна, які вказують на поточні пріоритети Москви щодо Мінська. У своєму виступі президент РФ підкреслив всеосяжну взаємодію РФ та РБ у рамках Союзної держави: «сформовано спільний соціально-економічний, оборонний, міграційний, інформаційний, науково-освітній та культурно-гуманітарний простір». Тобто РФ зберігає прагнення до інтеграції у всіх сферах, а не лише за окремими пріоритетними напрямками. В. Путін також відзначив орієнтованість на подальше поглиблення інтеграції та особливо наголосив, що цей процес має «взаємовигідний характер», що, ймовірно, можна вважати реакцією на сигнали, які лунають із Білорусі про необхідність вирівнювання умов співпраці між країнами, насамперед в економічній сфері.
Окремо В. Путін звернув увагу на «союзницьку» взаємодію РФ та РБ у сфері зовнішньої політики та оборони. Він нагадав про підписаний між країнами договір про гарантії безпеки, який дозволяє Москві застосовувати ядерну зброю для «захисту» Мінська та дозволяє розміщення військових баз на території сусідньої держави. «Переконаний, що разом із білоруськими друзями ми й надалі робитимемо все необхідне, щоб воєнна безпека Союзної держави була забезпечена всіма наявними у наших країн силами та засобами», — підкреслив В. Путін.
Білоруське керівництво в рамках союзницьких зобов’язань як правило підтримує такі висловлювання на рівні риторики. Так, під час засідання держради О. Лукашенко заявляв про «напружену обстановку» на «західних рубежах», яка вимагає від РБ розвивати союз із РФ і «бути готовими спільно реагувати на будь-які виклики». У цьому контексті він повідомив, що у 2025 році було «розпочато практичну реалізацію договору про гарантії безпеки в рамках Союзної держави» і нагадав, що в грудні в РБ заступив на бойове чергування російський ракетний комплекс «Орєшнік». З подібними заявами виступали й інші білоруські топ чиновники. Наприклад, на Конференції ООН з роззброєння у Женеві заступник міністра закордонних справ РБ І. Секрета назвав розміщення «Орєшніка» в РБ вимушеним кроком, співмірним із зовнішніми загрозами та рівнем ескалації в регіоні.
Крім заяв, у Білорусі також велося будівництво фізичної інфраструктури для обслуговування «Орєшніка». Зокрема, за інформацією «Радіо Свобода», навколо військового аеродрому під Кричевом, де, як вважають журналісти, і буде розміщений ракетний комплекс, були обладнані позиції з військовою технікою, що вказує на створення системи ППО для захисту цього об’єкта. Згідно з аналізом супутникових знімків Planet Labs, за конфігурацією та тінями, що відкидає частина техніки, вона нагадує російські зенітно-ракетні комплекси «Тор-М2» або зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир». Ще частина — комплекси радіоелектронної боротьби типу «Красуха» або «Москва-1».
З’являлися нові свідчення тісного військово-технічного співробітництва РФ та РБ. Японське видання Nikkei з посиланням на контракти та іншу робочу документацію, отриману від спільноти колишніх білоруських силовиків BELPOL, повідомило про створення в Білорусі виробничої лінії для випуску компонентів бойових частин 122-мм реактивних боєприпасів. Як правило, 122-мм реактивні боєприпаси використовуються в реактивних системах залпового вогню БМ-21 «Град». Проєктантом та постачальником обладнання виступає китайська державна компанія China National Electronics Import & Export Corporation. CEIEC підписала відповідний контракт із білоруським підприємством «Завод точної електромеханіки» (ЗТЕМ) у грудні 2023 р. Монтаж обладнання заплановано на березень 2026 р. Планована потужність нової лінії — до 120 000 боєприпасів на рік. Запуск виробництва намічено на другу половину 2026 р. У цьому контексті зазначимо, що 10 лютого О. Лукашенко проводив нараду з керівництвом уряду, силових структур та Держкомвійськпрому, присвячену саме створенню в РБ ліній з виробництва боєприпасів. При цьому він згадував досвід російсько-української війни та той факт, що вона ведеться не лише ракетами та безпілотниками, але, як і раніше, велику роль відіграють звичайні озброєння, такі як 152-мм артилерія та «Гради».
О. Лукашенко не втомлювався нагадувати Кремлю про ціну такої тісної співпраці між країнами у сфері безпеки та оборони. На зустрічі у Москві він згадав про санкційний тиск та загороджувальні мита, «енергетичну та технологічну блокаду». «Одним країнам не дозволяють нафту експортувати, іншим — імпортувати, намагаються не дозволити. Якщо лідерів багатополярного світу — Китаю та Росії — ще хоч якось побоюються, то на їхніх союзників чиниться небувалий тиск. Тільки останніми тижнями візьміть, до прикладу: Венесуела, Куба, Іран. Наші спільні партнери стали об’єктами грубого втручання, насамперед через економіку», — поскаржився О. Лукашенко, ніби натякаючи, що Білорусь, можливо, теж не застрахована від нападок супротивників свого союзника. У цій ситуації він закликав розвивати високотехнологічні сектори та рухатися до самодостатності: «технологічний суверенітет, ставка на власні ресурси та компетенції, пріоритет союзного продукту та захист спільного ринку Союзної держави – це ті ж самі рубежі безпеки, не менш важливі, ніж військові та зовнішньополітичні». У виступі О. Лукашенка також проглядалася критика темпів реалізації затверджених планів. Зокрема, він заявив про необхідність підготувати змістовний план основних напрямів співпраці в рамках СД на наступний трирічний період (2027-2029 рр.) і додав, що «найголовніше — обов’язково їх виконати». Він також похвалив юридичний запуск ініціативи «Товар Союзної держави», але при цьому додав: «Важливо, щоб за красивим офіційним знаком послідували реальна підтримка та захист інтересів білоруських та російських виробників спільного нашого продукту».
Зберігалася посилена увага до питань обороноздатності. Продовжувалася позапланова перевірка у військах, ініційована О. Лукашенком в обхід міністерства оборони. Виступаючи на церемонії з нагоди 23 лютого, Лукашенко пообіцяв, що її результати будуть використані, щоб внести зміни до програмпідготовки офіцерського складу білоруської армії з урахуванням недоліків, які також виявила російсько-українська війна. «Я не хочу, щоб ці недоліки були властиві нашій армії. Особливе ставлення та вимога — до офіцерів… якщо підготовлений офіцер — взвод, рота, батальйон, дивізія, бригада завжди виконають поставлене перед ними завдання. Розумієте, про що йдеться», — заявив О. Лукашенко. На початку березня, керуючись цією логікою, він також оновив склад секретаріату Ради безпеки Білорусі, призначивши нових першого заступника та заступника держсекретаря Радбезу. Їм поставлено завдання попрацювати над тим, щоб «по-справжньому готувати офіцерський склад».
Київ попереджає Лукашенка…поки що санкціями
Готовність до рішучих дій щодо Білорусі демонструвала Україна. 18 лютого Володимир Зеленський підписав указ про введення в дію рішення РНБОУ про персональні санкції щодо О. Лукашенка. В Офісі Президента назвали кілька причин для такого рішення:
• розгортання на території Білорусі у другій половині 2025 року системи ретрансляторів для управління ударними дронами. Це збільшило можливості РФ завдавати ударів по об’єктах на півночі України.
• Білорусь продовжила розвивати інфраструктуру для розміщення на своїй території «Орешника». Це створює загрозу для України та Європи в цілому.
• понад 3 тис. білоруських підприємств постачали і продовжують постачати Росії техніку, обладнання та комплектуючі для виробництва зброї.
Коментуючи рішення про санкції, В. Зеленський зазначив, що довгий час О. Лукашенко утримувався від втягування у війну, але з кінця минулого року ситуація змінилася і підтримка, яку РБ надає РФ, зросла. «За сукупністю всього цього ми також змінюємо політику і відповідатимемо адекватно загрозі. У Мінську мають це розуміти», — попередив Зеленський.
Президент України додав, що персональні санкції щодо О. Лукашенка — це політичний сигнал. Однак Київ має намір «уважно вивчити всі схеми Лукашенка та його спільників», а також комунікувати з міжнародними партнерами про дії РБ, «щоб вони повністю розуміли, з чим мають справу, коли йдеться про режим у Білорусі». «Білорусь – країну, людей, народ – не можна втрачати для Європи. Але цю особу, яка ставить Білорусь на службу Росії, точно варто «втратити», — заявив В. Зеленський.
Пізніше в інтерв’ю білоруському опозиційному виданню «Зеркало» В. Зеленський повідомив, що, крім санкцій щодо оточення О. Лукашенка, Київ має намір також сфокусуватися на роботі зі США, які має намір залучити до вирішення проблем, що створює режим у Білорусі. В. Зеленський зазначив, що діалог Вашингтону та Мінська допомагає звільняти людей, і це позитивний результат, але він виступив проти повного зняття санкцій з РБ.
«Ми не порушували питання Лукашенка з американською стороною, тому що бачили, що американці налаштовані знайти комунікацію з ним, вийти на результат дипломатичним шляхом. Ми будемо включатися зараз у цей трек і проговорюватимемо зі США, що так не може бути, що він підтримує російський режим — підтримує війною, а не тільки її геополітику. Він допомагає вбивати цивільних. У нас є докази, у нас все це є на картах, все зафіксовано на відео і так далі: як з території Білорусі завдяки ретрансляторам заходили «Шахеди». Це злочин, тому що вони допомагали агресору — це факт. Після нанесення цих ударів гинули цивільні. Тобто для нас це злочин. І зараз ми займатимемося юридичною складовою цих злочинів», — сказав В. Зеленський.
Паралельно Київ працював над налагодженням відносин із білоруським демократичним рухом. Готується перший офіційний візит лідерки демсил Світлани Тихановської до Києва. Також відбулося кілька зустрічей її представників з українськими парламентарями у Києві.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»