Казка про солом’яного бичка
Жили на узліссі дід і баба. Одного разу баба попрохала діда зробити їй для забави солом’яного бичка (в російській версії – «бичок смоляной бочок»). Дід зробив і змастив його бік смолою. Бичок раптом оживає і баба веде його на випас. Там бичок по черзі приваблює до себе лісових звірів: ведмедя, вовка, лисицю і зайця. Усі вони просили у бичка смоли, той дозволяв і всі вони прилипали до нього. Приходив дід і закидав звірів до себе в льох. А потім за визволення змусив цих тварин принести діду й бабі подарунки: мед, овечок, курей та інше. Врешті, вони частину продали, а дід почав власний бізнес – чумакування. По мотивах цієї казки у 1927 р. був знятий перший український мультфільм.
Цей солом’яний бичок нагадує мені Україну. Начебто слабка, майже солом’яна. Здається дуже легкою здобиччю. Але всі вороги в ній в’язнуть. Спочатку СРСР, потім Янукович, за ним Путін. Тепер Трамп пробує спонукати Україну до поступок постійним тиском. А Україна наче змушена відступати на фронті і поступатися на перемовинах, наче і «карт» у неї немає, і всі 4 роки якимсь дивом тримається, а все одно свій інтерес відстоює і перемогти її не вдається.
Сумний ювілей
24 лютого 2026 року виповнилося 4 роки з часу взяття Києва за 3 дні. Це відбулося у відповідності із графіком Путіна і по його плану. Було знищено Українську державу, яку вигадав Ленін і австрійський Генштаб і якої ніколи не існувало. При цьому, українські бойовики самі себе обстрілювали, тому повністю зруйнували Волноваху, Авдіївку, Бахмут, Мар’їнку, Покровськ, Вовчанськ та безліч інших населених пунктів Новоросії. А у російської армії втрат немає. І Куп’янськвони звільнили, і в Херсоні «Россия здесь навсегда». А з Київщини вони не втекли: просто продемонстрували жест доброї волі. І все російська влада відбудує, як в Маріуполі і на Курщині. Також кацапи виконали обіцянку «можем повторить»: з 11 січня повномасштабна російсько-українська війна триває довше, ніж «Велика Вітчизняна».
Мій прогноз, що війна завершиться у 2023-2025 роках не справдився. Шкода не тому, що не справдився, а тому що страшна війна триває.
Підсумки останнього півріччя
Продовжується героїчний опір українського народу рашистським загарбникам. Російсько-українська війна триває вже більше, ніж радянсько-німецька 1941-1945 років. Зима 2025-2026 років стала найбільш важкою для українців за весь час протистояння. Путін влаштував Холодомор значній частині мешканців сходу і центру України. Величезна кількість будинків Києва залишиться без тепла до кінця опалювального сезону. Зруйновано багато об’єктів виробництва і передачі електроенергії. Незважаючи на руйнівні російські удари, українці дотерпіли до потепління. Але тепер ворог планує зосередитися на знищенні водопостачання в містах, що загрожує не менш важкими наслідками, ніж відсутність електрики. Але, за опитуванням КМІС, дотепер 65% українців готові терпіти тягарі війни стільки, скільки буде потрібно.
Неможливість зламати опір українців на фронті привела орків до думки зламати волю мирного населення. Рашисти дуже вигадливі на зло, але в черговий раз їхні підступи не спрацювали. Українці витримали і цей важкий удар. Україна тримається якимось дивом, але так вона тримається вже чотири роки. Незважаючи на людські й економічні втрати, психологічну втому, побутові негаразди. Це просто неймовірний народний подвиг! За 4 роки 722 українці отримали звання Героя України, більше половини з них – посмертно.
За останні півроку українські сили оборони змогли на багатьох ділянках уповільнити наступальні зусилля противника, в деяких місцях повністю зупинити ворога, а також провести кілька доволі успішних контрнаступальних операцій. Зокрема, ліквідовано небезпечний прорив рашистів в районі Добропілля, оточені і розгромлені російські війська у Куп’янську, зірвано наступ ворога та звільнено більше десятка населених пунктів в Запорізькій та Дніпропетровській областях, здійснено успішні контратаки в Часовому Ярі та Костянтинівці, на деякий час уповільнено просування противника в районі Покровська, Вовчанська та на Сумщині. Всього з початку року звільнено 400 кв. км рідної землі.
Загрозливими залишаються атаки ворога на ділянках фронту в районі Покровська і Гуляйполя, а особливо східніше і Слов’янська. Найбільше штурмових дій відбувається на Покровському (31%), Гуляйпільському (21%), Костянтинівському (13%) та Лиманському (7%) напрямках. 31 січня встановлено новий рекорд кількості боєзіткнень за добу – 338.
За даними американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень поточні російські наступальні операції увійшли до списку найбільш повільних в історії: Часів Яр – 15 м на добу (10 км за 23 місяці), Куп’янськ – 23 м на добу (9,5 км за 14 місяців), Покровськ – 70 м на добу (50 км за 23 місяці).
Загалом у 2025 р. рашисти змогли окупувати менше 1% української території. Подібні темпи спостерігаються і на початку 2026 року.
У січні 2026 р. окуповано 245 кв. км, що майже вдвічі менше, ніж у грудні та листопаді 2025 р. Водночас кількість штурмових дій зменшилася тільки на 4%. Причинами локальних успіхів ЗСУ стали: певне вичерпання особового складу противника в моменті, накопичення достатньої кількості резервів українським командуванням та відключення Старлінків для російської армії. Блокування Старлінків знизила ефективність російських атак на 20-40%.
Втрати
На 24 лютого 2026 року українці знищили:
1.220.000 окупантів, 435 літаків, 348 вертольотів, 11.700 танків, 24.100 бронемашин, 37.560 артсистем, 1.300 засобів ППО, 1.650 РСЗВ, 80 тис. автотехніки, 28 кораблів і катерів, 145.571 БПЛА.
Тобто за останні півроку знищено: 140 тис. рашистських загарбників, 13 літаків, 7 вертольотів, 550 танків, 1.100 бронемашин, 5.260 артсистем, 100 засобів ППО, 170 РСЗВ, 20 тис. автотехніки, 90 тис. оперативно-тактичних безпілотників.
4 лютого Володимир Зеленський заявив, що у російсько-українській війні загинуло 55 тис. українських військовослужбовців, але також є багато зниклих безвісти. Загалом вважається «зниклими безвісти за особливих обставин» 90 тис. військових і цивільних громадян України.
На початок 2026 р. Україні вдалося повернути 2 тисячі дітей, депортованих окупантами до РФ.
На 31 грудня 2025 року кількість українців у статусі тимчасового захисту в країнах Євросоюзу становила 4,35 млн, з яких 25,9% – дорослі чоловіки, 43,6% – повнолітні жінки, 30,5% – неповнолітні діти.
Також глава Української держави 14 лютого 2026 р. повідомив, що у російському полоні перебуває 7 тис. українців, а в Україні утримується 4 тис. росіян. Путінський режим всіляко намагається уникнути хоча би еквівалентного обміну полонених, піддаючи українців тортурам і знущанням подібним до нацистських.
Російське видання «Медіазона» оприлюднила поіменний список 200.186 росіян, які загинули на війні з Україною. Це ті, чиї дані вдалося достовірно встановити. Z-блогери Юрій Подоляка і Максим Калашніков нарахували відповідно 800 і 900 тисяч безповоротних втрат у російських військах за 4 роки.
Набирає обертів дефіцит особового складу в російських окупаційних військах. Президент В. Зеленський заявив, що у грудні 2025 року ЗСУ знищили 35 тисяч загарбників (тоді як набрати змогли лише 22 тисячі), а в січні 2026 року – 30 тисяч. З цієї та інших причин все менше росіян бажає укладати контракт зі своїми збройними силами. Главком ЗСУ О. Сирський заявив, що зростання втрат противника є наслідком переходу на корпусну систему, що поліпшило керованість військами.
Втім, радіти українцям ще рано, адже з огляду на дефіцит особового складу знову почастішали розмови про підготовку Кремля до часткової мобілізації. Реалізація цього задуму стане ще одним важким викликом для українців, а й його наслідком може стати посилення мобілізаційних заходів в самій Україні. Поки що рашисти компенсують нестачу за рахунок іноземних найманців. Лише з Кенії приїхало воювати до тисячі осіб.
Міністр іноземних справ України Андрій Сибіга заявив, що 1.780 африканців з 36 країн воює проти України. Ця цифра виглядає дещо заниженою. Можливо, малися на увазі тільки точно встановлені особи. Натомість, у ЗСУ заявили, що на боці Україні воюють добровольці з 75 країн і 600 іноземців щомісяця підписують контракти з армією.
Приходять поки що непідтверджені повідомлення про участь у боях на території України північнокорейських солдатів. За даними розвідки Південної Кореї в боях з українською армією загинуло або було поранено 6 тис. північнокорейських військовослужбовців.
Полонені
Дослідження, проведене громадською організацією «LingvaLexa» стверджує, що 40% полонених окупантів не вважають українців повноцінними людьми. 68% з них вважали «СВО» легітимною, необхідною та виправданою в певній мірі. 33% учасників озвучили бажання знову вступити до російської армії після звільнення, 29% сказали про готовність повернутися на війну на небойові посади, а 22% – про певну готовність знову піти воювати. Окремо слід підкреслити, що серед тих, хто «сильно вірить» у кремлівську пропаганду, вдвічі більше готових знову піти на війну (33%), порівняно з тими, хто «слабко вірить» у пропаганду (17%). Подібні тенденції проявилися і в питанні добровільної здачі в полон: серед тих, які сильно вірять у пропаганду, рівень добровільної здачі був майже вдвічі нижчим (9%), ніж серед тих, хто в неї не вірить (15%).
Всього за час війни до українського полону потрапило 10 тис. окупантів. Серед російських полонених 76% контрактники, 19% мобілізовані і 5% строковики, 40% мають судимості, 38% до війни були безробітними, тільки 7% мають вищу освіту, ще 7% – іноземці.
На четверту річницю війни путіноїди знову стали погрожувати Україні тактичною ядерною зброєю, якщо Франція чи Британія передадуть їй атомну зброю. Звісно, ніхто нам нічого не передасть. Це типові москальські провокації і погрози. Значить, справи у Москви кепські, якщо всі інші способи і погрози не спрацьовують.
Еволюція тактики
З року в рік тактичні прийоми протиборствуючих сторін динамічно змінювалися. У 2022 р. окупанти застосовували тактику масованих механізованих штурмів, а українці успішно спалювали цілі колони техніки і перерізали ворожу логістику. Важливим чинником стала неспроможність кацапів захопити панування в українському небі та морській акваторії. Важкі втрати загарбників дали змогу провести масштабні контрнаступи і звільнити від окупації великі території на півночі і сході України.
У 2023 році в умовах багаторазової переваги противника в силах і засобах Сили оборони України стримували ворога масовим застосуванням безпілотниківближньої дії. Це значно збільшувало втрати окупантів і дозволяло берегти життя власних солдат. Втім, це не дуже засмучувало росіян, які стали активно набирати найманців у приватні військові компанії і використовувати тактику «м’ясних штурмів» при підтримці артилерії. Втім, ударні кулаки важкої техніки продовжували застосовуватися. Після поразки путчу ПВК «Вагнер» у червні 2023 р. практика «м’ясних штурмів» була розповсюджена і на частини регулярної російської армії. За допомоги союзників ЗСУ почали поступово скорочувати диспаритет по снарядах та завдяки далекобійній артилерії стали вести успішну контрбатарейну боротьбу.
Водночас, ЗСУ не змогли скористатися вікном можливостей, коли росіяни ще не накопичили достатньо резервів для продовження наступу. В силу низки об’єктивних і суб’єктивних причин організований українським командуванням контрнаступ у напрямках на Мелітополь, Маріуполь та Бахмут не досяг поставлених цілей, не дав змоги перехопити стратегічну ініціативу, призвів до вичерпання українських резервів і зумовив безперервний наступ ЗС РФ впродовж 2024-2025 років.
У 2024 році використання бронетехніки починає скорочуватися, а кількість ударних дронів на одну ціль невпинно зростати. Зароджується поняття «кілзона». Росіяни переходять до тактики швидкісних штурмів малими групами 5-15 осіб на легкій техніці (багі, мотоцикли, легкові автомобілі).
У 2025 р. кілзона розширюється на всю лінію фронту. Панування безпілотників змушує окупантів перейти до тактики наступу малими групами по 3-7 осіб без підтримки техніки.
У 2026 р. панівною тактикою стає «мурашиний штурм»: просочування крізь українські передові позиції поодинці або парами, послідуюче накопичення штурмовиків в укриттях, влаштування засідок, штурмових дій та перерізаннялогістики.
Повітряні удари
За весь період повномасштабного вторгнення Росія випустила по Україні 12 тис. ракет (з яких 6,4 тисячі за перший рік війни), 80 тис. БПЛА (з яких 58 тисяч у четвертий рік війни) і 120 тис. КАБів. За українськими даними, з них збито 87% дронів і 37% ракет. Тільки за три місяці зими проти нас москалі використали 19 тис. ударних дронів, 14.670 КАБів, 738 ракет.
На жаль, за даними ГУР московитам вдалося наростити виробництво ракет до 195 на місяць: Х-32 – до 10, Х-35 – до 20, Х-101 – до 70, Калібр – до 40, Іскандер-К – до 20, Іскандер-М – до 60, Кинджал – до 15, Онікс і Циркон – разом до 30 одиниць.
Крім того, противник щоденно виробляє 400 шахедів. На щастя, Україна вже виробляє 1.500 зенітних безпілотників «Стинг» і «Салют» на день.
У 2025 р. тільки 4 дні окупанти не обстрілювали Україну ракетами і шахедами.
У січні 2026 р. кількість застосувань на фронті російських FPV-дронів стала рекордною за весь час війни – 208.312. Крім того, більше 6.000 безпілотниківдалекої і середньої дії, 160 ракет та 5.700 (+26%) авіабомб застосувала російська авіація проти українців у першому місяці нового року.
Наразі чисельність російських військ безпілотних систем становить 82 тис. осіб. Упродовж 2026 року Генштаб РФ планує подвоїти чисельність пілотів.
Постійні технічні вдосконалення дозволяють цим військовим злочинцям скидати бомби з відстані 50-60 км, що дозволяє їм уникати українського ППО середнього радіусу дії. Нейтралізація тільки однієї бомбової компоненти дала б можливість якщо не зупинити, то значно уповільнити просування ворога. На жаль, ефективної протиотрути від цього виду озброєння поки що віднайти не вдається.
Натомість, поступово зростає й активність вітчизняної авіації. F-16 беруть активну участь у протиповітряній обороні, літаки радянських моделей ефективно бомбардують фронтові позиції противника. Впродовж січня 2026 р. українські літаки здійснили 614 вильотів, з яких 460 на авіаційне прикриття, а 90 – на вогневе ураження і підтримку військ. Однак співвідношення російських та українських авіаударів відрізняється на порядок: у 2025 р. росавіація скидала щоденно 125 бомб, а українці – до 14.
Попри болісні ракетно-дронові удари, які часто руйнують виробничі потужності українських ракет і дронів, Україна продовжує нарощувати виробництво безпілотників. Вже 450 вітчизняних компаній займаються їх виробництвом. Крім того, нарешті уряд дозволив експорт української зброї, що має поліпшити фінансовий стан як окремих компаній, так і дасть можливість Україні завоювати експортні ринки в цьому перспективному сегменті.
20 лютого 2026 р. ЗСУ завдали удару крилатими ракетами «Фламінго» по Воткінському заводу в Удмуртії, який виготовляє російські ракети «Іскандер-М», «Кинжал» та «Орешник». Таким чином, встановлено новий рекорд дальності ракет «Фламінго», які пролетіли 1.600 км. Прилітали українські ракети та дрони і на ракетний полігон Капустин Яр в Астраханській області. Саме звідти рашисти двічі запускали по Україні ракети «Орешник».
Важливі заяви
На четверту річницю війни президент України В. Зеленський зробив кілька важливих заяв:
✓ на початок війни на всю Україну було лише 25 зенітних систем С-300 і кілька тисяч ракет до них, тоді як в радянські часи лише столицю УРСР захищали 250 систем С-300;
✓ робота по знищенню шахедів незадовільна;
✓ Трампу краще тиснути не на Київ, а на Москву, бо саме вона не бажає миру;
✓ українці дуже втомилися від війни, але все одно не погодяться на вимоги Путіна;
✓ українські війська просто так не вийдуть з Донбасу;
✓ Україні потрібні тверді гарантії безпеки, закріплені законодавчо;
✓ Україна близька до масового виробництва ракет, які успішно долають російське ППО;
✓ темпи виробництва українських FPV досягли 3 млн на рік
✓ ЄС повинен встановити конкретну дату вступу України до цього об’єднання;
✓ ми знаходимося «на початку кінця війни».
Новий глава міністерства оборони Михайло Федоров озвучив цілі на 2026 рік:
1. «Закрити небо», збиваючи мінімум 95% ракет і безпілотників.
2. Зупинити росіян на землі, на морі та у кіберпросторі.
3. Заплановано створення дроново-штурмових підрозділів.
4. Ослабити економіку Росії, в першу чергу знизивши доходи від продажу нафти.
5. Стратегічна мета: знищення 50 тисяч окупантів щомісяця.
6. У кожному корпусі і бригаді з’являться цифрові офіцери, які відповідатимуть за впровадження цифрових технологій.
Як каже українське прислів’я: «Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти». Кажу це без зайвої іронії. Мета непроста і нешвидка, але за умови професійного управління і належної підтримки Заходу, цілком досяжна.
Серед запланованих нововведень запровадження окремого роду військ: Кіберсили ЗСУ. Треба протистояти кібератакам росіян, яких вони здійснили понад 14 тисяч за 4 роки війни проти державних сервісів, банківського сектору, енергетики, транспорту і оборонної галузі.
Почастішали удари ЗСУ по хімічних підприємствах, які працюють на російську армію.
Новим напрямом технологічних зусиль стає розробка і продукування різних типів НРК (наземних роботизованих комплексів), які все частіше застосовують на фронті обидві сторони. Тільки підрозділи Третього корпусу знищують до 15 російських НРК на тиждень. У 2025 р. ЗСУ отримали 15 тис. НРК, утричі більше, ніж роком раніше.
Поки що важко сказати, як перехід у січні 2026 року надзвичайно діяльних очільників ГУР К. Буданова та СБУ В. Малюка на інші напрямки роботипозначиться на ефективності цих відомств. Перше враження, що ці спецслужби дещо знизили свою активність. Втім, це можливо сталося з політичних причин, аби не заважати веденню переговорів про мир.
Ситуація в Росії
Продовжується сталінізація Росії. На початку 2026 року все більше обмежень (від повної заборони до уповільнення) зазнають такі соціальні мережі, як Discord, WhatsApp, Facebook, Instagram і Telegram. Росіяни можуть отримати до них доступ тільки за допомогою VPN.
За щонайменше висловлення незгоди з політикою Кремля до російських громадян одразу застосовуються різноманітні репресії від великих штрафів до тривалого тюремного ув’язнення.
Продовжуються загадкові самогубства і вбивства високопоставлених військових та бізнесменів. У грудні 2025 р. російськими спецслужбами вбито Станіслава Орлова – фанатичного рашиста і командира 88-го розвідувально-диверсійної добровольчої бригади «Еспаньйола». А 6 лютого 2026 р.вчинено замах на його куратора заступника очільника ГУ ГШ РФ (колишнього ГРУ) генерал-лейтенанта Володимира Алєксєєва. Якщо це діло рук українців, то це черговий важкий провал ФСБ РФ. Якщо це внутрішні розборки, то це теж дуже добре. Рано чи пізно, одна з потенційних високопоставлених жертв або вб’є Путіна, або втече на Захід і багато цікавого розкаже.
Російська економіка
Все більше свідчень, що російська економіка наближається якщо не до різкого обвалу, то до серйозної і затяжної кризи.
40% бюджету витрачається на війну. Дефіцит бюджету 2025 року склав 73 млрд $.
Спад виробництва фіксується у 70 з 92 галузей обробної промисловості. Нафтогазові доходи за рік скоротилися на 24%. З 89 найбільших нефінансових компаній 17 вже перестали повноцінно обслуговувати свої борги. Борг по зарплатах у січні 2026 р. виріс у 5 разів порівняно з торішнім.
Невпинно падає профіцит зовнішньоторгівельного балансу РФ. За підсумками 2025 року він склав 41 млрд $, у той час як роком раніше – 62 млрд. У січні 2026 р. доходи російського бюджету від нафти і газу впали на 50%.
Рентабельність рослинництва впала з 40% у 2020 р. до 15-16% у 2025 р. Нестача тракторів і комбайнів становить відповідно 62 і 34 тисячі.
Китайські компанії вже контролюють 20% внутрішнього ринку автоперевезень РФ та 50% продажів вантажівок.
Вантажні авіаперевезення впали у 5 разів. Залізничні вантажоперевезення за 2025 р. впали на 5,6%.
Цьому сприяють українські удари по тягових підстанціях, сортувальних станціях, мостах і тунелях, а також поступова активізація рейкової війни. Якщо у 2021 році було зафіксовано 40-50 сходів вагонів з рейок, то у 2022 – 60-75, 2023 – 100-120, 2024 – 120-150, 2025 – 150-200.
З іншого боку, не треба мати надмірних ілюзій: бюджет РФ продовжує отримувати величезні доходи від продажу різноманітної сировини, що дозволяє Путіну продовжувати фінансування війни.
Українська економіка
Не дивно, що на 4-й рік виснажливої війни погіршується економічна ситуація не тільки в Росії, а й в Україні.
Кожний другий бізнес в Україні відзначив погіршення ситуації.
Втрати економіки за чотири роки оцінюються в 1,7 трлн $, а загальна сума коштів на післявоєнне відновлення сягає 588 млрд $. У 2025 р. загальна сума витрат України на оборону становила 2,67 трлн грн, тобто 7,3 млрд грн на добу.
Річна інфляція склала 8%. Найбільше за рік подорожчали алкоголь і тютюн – на 17%, освіта – на 14%, зв’язок – на 13,5%, продовольство – на 10%, транспорт – на 6%, а от ціни на взуття та одяг несподівано впали на 6%.
За 4 роки війни електрика зросла в ціні на 200%, хліб – на 80%, молоко – на 70%, свинина – на 85%, сало – на 100%, яйця – на 85%, олія – на 40%. Гривня по відношенню до долара і євро впала приблизно на 50%, бензин і дизпаливо – на 90%.
Якщо ціни на великий перелік товарів вже перевищують східноєвропейські, то мінімальна зарплата в нашій країні є найнижчою в Європі – 173 євро. Навіть у Молдавії вона становить 319 євро, а в Болгарії – 620 євро.
Не в останню чергу погіршенню ситуації сприяють удари Росії про українській енергетиці. Тільки з жовтня 2025 року на електростанції компанії ДТЕК здійснено більше 12 ракетно-дронових атак. За 4 роки РФ 60 разів масовано обстріляла українську енергетику.
Зберігається значне від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі. Тільки у січні 2026 року Україна імпортувала товарів на суму 6,7 млрд $, а експортувала ‒ на 3,2 млрд $.
Верховна Рада 3 грудня 2025 року ухвалила законопроєкт «Про державний бюджет на 2026 рік» в цілому. До нього закладений дефіцит бюджету у 2,4 трлн грн або 18,5% ВВП.
Експорт української аграрної продукції у 2025 році скоротився на 8,8% порівняно з минулим роком і склав 22,53 мільярда $. Частка агропромисловогокомплексу у загальній структурі експорту товарів у 2025 році склала 56,1%. Хоча цей відсоток дещо знизився порівняно з рекордним 2023 роком, коли сільськогосподарська продукція займала 61% усього експорту, галузь продовжує генерувати понад половину доходів країни від зовнішньої торгівлі.
Вантажообіг українських портів скоротився за рік на 15%.
За 2022-2025 рр. грошові перекази в Україну знизились майже вдвічі.
У 2025 р. смертність в Україні перевищила народжуваність у 3 рази. Співвідношення новонароджених і померлих становить 158 тисяч до 485 тисяч. За кордон виїхало 11 млн громадян.
За час війни на 700 тисяч зросла кількість інвалідів: з 2,7 до 3,4 млн.
На цьому фоні приходять і деякі позитивні новини.
Золотовалютні резерви України досягли історичного рекорду: 57 млрд $. Звісно, це результат не «економічного дива», а системної підтримки Заходу.
Це дозволило Нацбанку знизити облікову ставку до 15%.
26 лютого 2026 р. Верховна рада підтримала законопроєкт № 13646, який покращує соціальний захист військовослужбовців.
За підсумками 2025 р. Україна вдруге поспіль стала найбільшим у світі експортером замороженої малини. Очікується, що у 2025 році обсяг експорту становитиме 80 тис. т цієї ягоди проти 65 тис. т роком раніше.
Гарні перспективи спостерігаються і в вирощуванні лохини, виробництво якої щороку зростає на 15-20%. Наразі Україна експортує 8-10 тис. т лохини, тоді як світові лідери Чилі та Перу поставляють на зовнішні ринки до 400 тис. т, що свідчить про значний потенціал українських експортерів на глобальному ринку.
Виробництво вітчизняної оборонної промисловості рік-у-рік зростає. Якщо у 2022 р. випущено продукції на 1 млрд доларів, у 2023 – на 3 млрд, у 2024 – на 9 млрд, то у 2025 – аж на 12 млрд. Тобто +33% за останній рік.
Станом на 1 лютого 2026 року сума вкладів фізичних осіб (у тому числі фізичних осіб-підприємців) в українських банках становила 1,61 трильйона гривень, що на 234,6 млрд грн більше, ніж торік.
40% вкладників тримають на рахунках менше 10 гривень, від 10 грн до 200 тис. грн у банку мають 58% українців. Більше 200 тис. гривень мають лише 2% вкладників, зате їм належить 73% коштів. У тому числі більше 1 мільйона гривень у банку тримають 0,34% вкладників (42% коштів), а понад 5 млн грн – 0,03% (16% коштів).
На щастя, після непростих перемовин, Європарламент схвалив виділення Україні кредиту на 90 млрд євро у 2026-2027 роках, з яких 60 млрд будуть спрямовані на потреби оборони. Тобто, гроші на життя і продовження війни в України будуть. Поки Україна стримує агресора на своїй землі, європейці купують час для посилення власних оборонних можливостей з огляду на загрозу потенційного російського вторгнення до інших європейських країн. Будем сподіватися, що цей кредит не буде заблокований Угорщиною та Словаччиною під надуманим приводом.
Все більше політиків і генералів в Європі говорять про неминучість російського нападу та навіть про загрозу Третьої світової війни. Повністю розділяю ці побоювання. Важливе завдання українського уряду: постаратися завершити російсько-українську війну до вибуху ймовірної Третьої світової і не вляпатися ще й у світову м’ясорубку. Адже вже понесені Україною втрати є критичними для нашого майбутнього розвитку.
Позитивною тенденцією можна вважати зростання кількості укладених українцями шлюбів. Якщо у 2024 р. зіграно 150 тис. весіль і зареєстровано 142 тис. розлучень, то 2025 року – 165 тисяч весіль і 124 тис. розлучень. У середньому, на кожні 10 шлюбів припадає 7 розлучень.
Не суди і несудимий будеш
Ненавидячи рашистів за військові злочини про українських воїнів та мирного населення, засуджуючи європейців та американців за недостатню підтримку, українцям варто поставити собі кілька запитань і спробувати дати на них чесну відповідь:
Чи повинні ми дивуватися тому, що європейці дуже повільно приходять до усвідомлення, що росія має агресивні наміри щодо них, що необхідно збільшувати свої армії, нарощувати виробництво зброї, нейтралізувати російську агентуру, не пускати до себе російських пропагандистів?
А Україна все від себе залежне зробила з 2000 по 2022 роки? І проросійських настроїв у нас не було, і снарядно-патронні заводи побудували, і міни/ракети одразу масово почали виробляти, і тероборону розгорнули ще у 2014, і необхідну законодавчу базу під все це підвели?
Якби росія напала не на Україну, а на Естонію чи Польщу, українці вступили би на їх боці у війну проти Москви?
Якщо відповідь буде так, то дозвольте вам нагадати про напад Росії на Грузію 8 серпня 2008 року? Чому тоді українці не вступили у війну на захист грузинів? Чому навіть санкції на Росію тоді не наклали? Чому продовжили закуповувати російські енергоносії, приймати їх туристів? Чи маємо ми тепер моральне право засуджувати офіційний Тбілісі за те, що вони хочуть триматися осторонь російсько-української війни?
Чи вступлять українці у війну проти Москви, якщо такий напад на якусь європейську країну станеться після російсько-української війни?
Сьогодні київські урядовці говорять про те, що українська армія – єдина сила, яка може захистити Європу від російського нападу. А ми впевнені, що українці після завершення виснажливого протистояння з Москвою, в якому зазнали величезних людських втрат та інфраструктурних руйнувань, знов захочутьвв’язуватися в бійку з Путіним навіть якщо Європа щедро за це заплатить?
Не виключено, що багато українців стануть схожими на сучасних грузинів, які більше не хочуть дратувати північного сусіда.
Чому ми кепкуємо з європейців та американців, які більше симпатизують палестинцям в Газі, ніж українцям на Донбасі? А багатьох українців хвилюють/хвилювали ті самі палестинці, гренландці, афганці, уйгури, сирійці, венесуельці, іранці? То чи маємо ми право учити інші нації милосердю та солідарності?
Це питання про минуле. А тепер пару питань про теоретичне майбутнє:
Чи можемо ми засуджувати Д. Трампа за тиск на Україну щодо територіальних поступок Росії, коли за останнім опитуванням КМІС 40% українців готові поступитися Донбасом московитам?
Чи будуть українці підтримувати диктаторський або фашистський режим, якщо такий захопить владу на печерських пагорбах? Чи будуть українці засуджувати свій уряд, якщо він розпочне загарбницьку війну з сусідами і почне нищити мирне населення? Чи вийдуть з протестами на майдани?
Впевнений, що будуть, вийдуть. Питання тільки, яких голосів виявиться більше: «за» чи «проти».
Основні підсумки чотирьох років російсько-української війни:
1. Російсько-українська війна означає остаточну загибель Радянського Союзу. Спочатку він розвалився фізично, а тепер ментально. Міф про спільноту «братніх народів» більше не існує.
2. Помер і міф про непереможну російську армію і про невичерпність ресурсів Росії.
3. Попри те, що Росія тільки нарощує кількість повітряних ударів, інтенсивність штурмів, дипломатичний тиск, Україна продовжує захищатися і завдає ворогу все більших утрат як на фронті, так і в глибокому тилу.
4. СРСР, як переможець фашизму у Другій світовій війні, сам перетворився на імперську фашистську Росію. Можна було б сказати, що переможець Дракона сам став драконом. Але Московія сама завжди була драконом. Тому як і в 1939-1945 рр. зло пожирало саме себе (Сталін – Гітлера), як зогнила радянська тюрма народів, так і цього разу путінський режим сам зжере себе із середини. А ми допоможемо.
5. Стало зрозуміло, що ця війна екзистенційна (тобто йдеться про саме існування держави і нації) не тільки для України, а й для Росії.
6. Путінська СВО дискредитована, оскільки Україна продовжує стримувати повномасштабну військову агресію однієї з найпотужніших ядерних держав, завдаючи їй болісних ударів у відповідь, довше, ніж тривала міфологізована «Велика Вітчизняна війна».
7. Українська армія потужна, як ніколи в своїй історії.
8. Українська культура переживає період стрімкого розвитку.
9. День-у-день розширює свої межі українізація освіти, науки, культури, спорту, церкви, вулиці, еліти.
10. Українське суспільство продовжує терпіти всі труднощі війни і демонструвати стабільну підтримку своїй армії. Українці мріють про компромісний мир, але відкидають капітуляцію. Триває очищення країн Заходу від російської агентури і впливу засобів масової інформації.
11. Разом з тим, у Європі наростає популярність політичних сил, які виступають проти підтримки України.
12. На фоні проблеми з ремонтом нафтопроводу «Дружба» наростає конфлікт України з Угорщиною та Словаччиною.
13. Російський уряд та громадяни все більше відчувають тягар війни і наслідки санкцій.
14. Ослабленням Росії неминуче скористається і вже це робить Китай. Поки Москва затято бореться із Заходом, в Пекіні потирають руки і підраховують прибутки.
15. Наростає технологічне відставання Росії, деградація інфраструктури та втрата нею преміальних європейських ринків. Паралельно китайські товари витісняють російські з власного ринку.
16. Ослаблена війною РФ неухильно втрачає зовнішньополітичний вплив. Втрачено Венесуелу, Сирію, Вірменію, поступово віддаляються від Росії середньоазійські держави. Під загрозою втрати Куба та Іран.
17. Попри значні зусилля по витісненню Франції з африканських держав Сахелю, проросійські уряди в Малі, Нігері та Буркіна-Фасо зазнають все більш потужних ударів від місцевих повстанських угруповань.
18. Посилилася моральна деградація російського населення, армії та еліти.
19. З’явилися ознаки початку деморалізації Z-спільноти, яка все частіше піднімає питання смислу продовження виснажливої і малорезультативної війни, в якій понесені жертви не співвідносяться зі здобутками.
20. Путін переконаний, що час грає на нього: він виснажить Україну і досягне поставлених цілей. Насправді, час грав і гратиме проти Москви. Україна не зможе розгромити РФ, але ця зловісна імперія ослабне і сама розвалиться до стану середньовічної Московії. Росіяни пройдуть через очищення моральною, фізичною, матеріальною, територіальною і воєнною катастрофою.
Вогонь війни розповзається світом
На фоні четвертої річниці російсько-української війни почалися масштабні бойові дії між Афганістаном і Пакистаном, а за ними ще більш масштабна операція США та Ізраїлю проти Ірану. Зрозуміло, що для Ізраїлю нейтралізація Ірану носить екзистенційний характер, але США об’єктивно уже давно не має стратегічних інтересів на Близькому і Середньому Сході. Це важливий регіон для Європи, але не для США. Тому участь в конфлікті Вашингтона має не стільки політичний, скільки релігійно-ідеологічний підтекст. Але про це поговоримо іншим разом.
Тож, якщо протистояння затягнеться, то це створює серйозну загрозу, що вона стане останньою війною Америки в якості світового лідера. Китай може послідовно перехопити чільні позиції як в економіці і технологіях, так і в міжнародних справах. 2025 рік Китай завершив в рекордним профіцитом торгового балансу – 1,2 трлн $. Підвищення цін на нафту дуже невигідне Україні, адже дасть друге дихання путінському режиму.
Отже, світ все більше занурюється у воєнний хаос з непередбачуваними наслідками.
Микола СЛОБОДЯНЮК,
спеціально для «Української лінії»