Керівництво КНР замість російсько-української війни воліло обговорювати кризові ситуації, що протягом місяця повсякчас виникали у різних куточках світу. А на додачу до цього військове керівництво КНРсколихнули антикорупційні чистки, які так наполохали росіян, що С. Шойгу терміново відвідав Пекін, щоб прояснити ситуацію.
Китаю відкрили латиноамериканський фронт?
Резонансні міжнародні події, що відбулися з початку 2026 р. (загострення навколо Венесуели, Ірану, Гренландії, Куби), знизили пріоритетність уваги Пекіна до проблеми російсько-української війни.
Звертає на себе увагу, що в переговорах китайського керівництва із західними лідерами тема «української кризи» публічно практично не звучала. Зокрема, йдеться про переговори Сі Цзіньпіна з прем’єр-міністром Ірландії Міхолом Мартіном (5 січня) та прем’єр-міністром Канади Марком Карні (15 січня). Однак у низці випадків російська агресія все ж таки обговорювалася. Так, прем’єр-міністр Фінляндії Петтері Орпо під час візиту до Пекіна 27 січня заявив: «Підтримка, або непряма підтримка Китаєм Росії є значною, оскільки вона підриває відносини між Європейським Союзом і Китаєм, а також допомагає Росії продовжувати цю безглузду війну та вбивства. Китай та Сі можуть допомогти нарешті принести мир в Україну». Однак у повідомленні китайського МЗС згадки про обговорення цієї теми не було, лише була наведена загальна фраза: «Китай готовий співпрацювати з Фінляндією для надійного захисту міжнародної системи, в основі якої лежить Організація Об’єднаних Націй, та міжнародного порядку, заснованого на міжнародному праві, спільного вирішення глобальних проблем та сприяння розбудові справедливого та впорядкованого багатополярного світу та інклюзивної економічної глобалізації».
З великою ймовірністю, тема російсько-української війни обговорювалася під час візиту Кіра Стармера до Китаю 28–31 січня Тут звертає на себе увагу, що прем’єр-міністр Великої Британії напередодні своєї поїздки, 27 січня, провів телефонну розмову з Володимиром Зеленським, який після цього повідомив, що вони мають спільну позицію щодо посилення тиску на Росію і при цьому зазначив, що «свою вагому роль може відіграти, зокрема, і Китай». Втім, у повідомленнях про переговори К. Стармера із Сі Цзіньпіном згадок про російсько-українську війну не було. Водночас на полях візиту відбулося обговорення, зокрема й «української кризи», між Ван Ї та радником прем’єр-міністра Великої Британії з питань національної безпеки Джеромом Пауеллом. Примітно, що того ж дня відбулися телефонні переговори Ван Ї з радником президента Франції з питань зовнішньої політики Еммануелем Бонном. Серед обговорюваних питань, крім китайсько-європейського та китайсько-французького треку, була й російсько-українська війна (поряд із ситуацією навколо Венесуели та Ірану).
Показово, що в розмові Сі Цзіньпіна та президента Бразилії Лули да Сілви 23 січня основний фокус було зроблено на ситуації в Латинській Америці – сторони не згадали ні про війну в Європі, ні про групу «Друзів миру».
Ситуація нова – риторика стара
На рівні риторики Китай продовжував закликати до пошуку політичних шляхів вирішення російсько-українського конфлікту. Так, 13 січня заступник постійного представника КНР при ООН Сунь Лей на засіданні Ради Безпеки заявив, що Китай закликає всі сторони докласти зусиль для деескалації ситуації навколо України. Він підкреслив, що діалог має переважати над конфронтацією і для якнайшвидшого досягнення миру та укладення «всеосяжної, міцної та зобов’язуючої угоди» сторони конфлікту мають піти назустріч одна одній і «всерйоз зайнятися взаємними занепокоєннями у сфері безпеки». Сунь Лей також відзначив необхідність побудови збалансованої та стійкої архітектури європейської безпеки, але водночас виступив категорично проти використання кризи як приводу для введення незаконних односторонніх санкцій.
22 січня посол Китаю в РФ Чжан Ханьхуей у колонці, опублікованій на сайті російського ТАСС, зазначив: «У таких гострих міжнародних питаннях, як українська криза та палестино-ізраїльський конфлікт, Китай незмінно дотримується неупередженої та справедливої позиції, активно закликає до миру та сприяє переговорам, невтомно докладає зусиль для припинення вогню та відновлення миру». А далі він підкреслив: «У принципових питаннях, що стосуються міжнародної справедливості та чесності, Китай займає чітку позицію, завжди стоїть на правильному боці історії, рішуче відкидає гегемонізм, виступає проти залякування та політики сили, твердо відстоює міжнародну справедливість».
29 січня офіційний представник МЗС КНР Го Цзякунь заявив, що Китай закликає всі сторони конфлікту в Україні суворо дотримуватися трьох принципів: «Поле бою не повинно розширюватися, бойові дії не повинні ескалуватися, а сторони не повинні роздмухувати полум’я конфлікту».
Україна демонструє прагматизм та ловить шпигунів
Крім розмови з К. Стармером, українське керівництво не згадувало Китай як важливого актора у закінченні війни, але продовжувало акцентувати увагу на китайській підтримці Росії. Новою тональністю стало використання китайського прикладу в Давоській промові В. Зеленського, який, згадавши, що росіяни не змогли виробити жодну свою ракету без критичних компонентів з інших країн, заявив: «І це не лише Китай. Занадто часто люди ховаються за виправданням, що Китай допомагає Росії. Так, допомагає. Але не лише Китай. Росія отримує компоненти від компаній з Європи, США, Тайваню». І далі деталізував тайванський аспект: «Зараз багато хто вкладається у стабільність навколо Тайваню – щоб не було війни. А чи можуть компанії з Тайваню перестати вкладатися своєю електронікою в російську війну?». Пізніше, реагуючи на претензії В. Зеленського, президент Тайваню Лай Цзінде запропонував Україні провести переговори про посилення санкцій. За його словами, Тайвань давно співпрацює з глобальними партнерами, щоб підтримувати Україну як гуманітарною допомогою, так і скоординованими санкціями. Він висловився за подальший обмін інформацією з Києвом для припинення незаконних поставок запчастин до третіх країн та прихованого кінцевого використання. «Ми готові посилити контроль за товарами, що переправляються через треті країни, приховуючи при цьому їх кінцевий пункт призначення, щоб запобігти їх попаданню в Росію і захистити Україну», — додав лідер Тайваню. Лай Цзінде також нагадав, що були молоді тайванці, які пожертвували своїми життями, захищаючи Україну у війні Росії.
Новий голова Офісу президента Кирило Буданов на Давоському форумі висловив думку, що Китай поступово посилює політичний, економічний та технологічний вплив на РФ, фактично поглинаючи її на тлі санкційного тиску. Він нагадав, що вже на початку широкомасштабного вторгнення стало очевидним, що Росія зіткнулася з гострою нестачею електронних компонентів, мікросхем та контролерів через санкції. І для вирішення цієї проблеми з Китаю до Росії почали «доставляти тисячами пральні машини, різні комп’ютери і т. д.». У той же час К. Буданов зазначив, що тоді Китай не продавав Росії безпосередньо ці електронні компоненти та мікросхеми. «Далі Китай зрозумів, як усім цим користуватися, а Росія, оскільки як агресор опинилася під ще більшими обмеженнями, ніж була, почала шукати шляхи виходу з цієї ситуації. Цілком очевидно, що вона через бізнес-канали, при, скажімо так, мовчазній згоді згори, знайшла надійного партнера для того, щоб мати надійні канали постачань. Насамперед — компонентів електроніки, потім пішли верстати, потім різні матеріали, з яких виробляються ті чи інші елементи озброєнь і так далі. Тобто ця співпраця посилювалася. Росія за це платила величезні кошти, набагато більше, ніж будь-яка країна за такі товари до цього платила, але у них не було, в принципі, іншого варіанту», — зазначив К. Буданов. За його словами, далі Китай «почав користуватися цією ситуацією»: «З’явилася можливість надзаробітку, просто величезного. Після цього пішла політична частина, вони почали, скажімо так, впливати ще більше на РФ. Чим більше працювали санкції та тиск ззовні, тим більше Росія йшла в руки Китаю. Що, зрештою, зараз уже всі просто неприховано бачать». Він зазначив, що зараз співпраця перейшла на новий рівень — відбувається обмін військовими технологіями, причому саме з Росії до Китаю. Нарешті, екс-голова військової розвідки акцентував: «Китай, до речі, не передав жодної готової одиниці озброєння. Як би ми там не ставилися до Китаю, добре чи погано, але він цього не зробив… Чи використовував він це для збагачення своєї країни — я маю на увазі Китай — і посилення впливу на РФ, і, зрештою, чи поглинають вони цю Російську Федерацію? Так, це так і є. Росіянам боляче це визнавати, але вони це теж знають. Вони чудово це знають».
Про військово-технічне та технологічне співробітництво КНР та РФ регулярно повідомляла Служба зовнішньої розвідки України. Так, В. Зеленський після доповіді першого заступника керівника СЗР Олега Луговського зазначив, що китайські компанії застосовують нові схеми, щоб допомогти Росії обходити санкції проти фінансового сектору. І відповідну інформацію Україна передасть партнерам.
3 січня В. Зеленський підписав указ про введення в дію рішення РНБОУ про продовження санкцій проти громадян КНР та китайських компаній, які намагалися придбати контрольний пакет акцій авіадвигунобудівної корпорації «Мотор Січ». Крім того, були введені нові санкції проти низки китайських виробників електроніки. Ці санкції стали частиною ширшого пакету обмежень, спрямованих на осіб, пов’язаних із обслуговуванням державного оборонного замовлення РФ та діяльністю її оборонно-промислового комплексу.
У січні ГУР та СБУ повідомили про викриття шпигунки білоруського КДБ Інни Кардаш, яка працювала під прикриттям в українських ЗМІ (останнім часом в інформаційному агентстві «Інтерфакс») та намагалася проникнути в один із підрозділів української військової розвідки. При цьому зазначено, що одним із її завдань було встановити зв’язки зі співробітниками посольства КНР у Києві, щоб зібрати інформацію про діяльність китайських дипломатів в Україні.
Звернемо увагу на стійке негативне ставлення української громадської думки до китайського керівництва. Згідно з дослідженням, проведеним соціологічною групою «Рейтинг» у межах міжнародного проекту «End of Year» від Gallup International, 80% українських респондентів негативно оцінюють Сі Цзіньпіна (40% — дуже негативно, ще 40% — швидше негативно), позитивне ставлення висловили 10% опитаних, ще 10% не змогли визначитися.
Китай та Росія розмірковують, як оновити дружбу
Російсько-китайський офіційний діалог практично завмер у першій половині січня, але швидко набрав інтенсивності з другої половини місяця.
Офіційні комунікації розпочалися 12 січня з зустрічі заступника міністра закордонних справ Лю Біня з послом Росії в Китаї Ігорем Моргуловим. А 22–23 січня заступник міністра закордонних справ Андрій Руденко відвідав Пекін. Спочатку він провів консультації з Лю Бінем. Згідно з повідомленням МЗС РФ, відбувся обмін думками щодо актуальних тем двостороннього порядку денного, включаючи графік політичних контактів, у тому числі в контексті відзначуваного сторонами в поточному році 25-річчя укладення Договору про добросусідство, дружбу та співробітництво від 16 липня 2001 р., різні аспекти двостороннього діалогу та багатопланового співробітництва між Росією та Китаєм. «Сторонами надано високу оцінку нинішньому стану російсько-китайських зв’язків, які в умовах швидкозмінної міжнародної обстановки демонструють стабільність, передбачуваність та стресостійкість. Підтверджено готовність до продовження спільної роботи з метою розкриття всього потенціалу двосторонньої взаємодії, у тому числі на майданчику ШОС», — зазначило відомств. Повідомлення МЗС КНР було лаконічнішим: згадувалося, що обговорювали «можливості для виведення китайсько-російських відносин на новий рівень та досягнення нових успіхів у межах ШОС», а також «обмінялися детальними думками з інших міжнародних та регіональних питань, що становлять взаємний інтерес».
Потім А. Руденко провів консультації із заступником міністра закордонних справ КНР Сунь Вейдуном з питань взаємодії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Обговорили координацію Росії та Китаю в регіоні — дали їй високу оцінку і висловилися за подальше нарощування зусиль зі стратегічної взаємодії. «Висловлено прагнення нарощувати кооперацію в межах АСЕАН та її механізмів з метою купіюваня нових викликів у галузі безпеки в регіоні на тлі військово-політичних квазіальянсів селективного складу, що там множаться. Росія та Китай солідарно виступають проти дій та планів «колективного Заходу» з мілітаризації АТР, нав’язування йому індо-тихоокеанських стратегій, включаючи спроби розміщення в регіоні військової інфраструктури за стандартом НАТО». Повідомлено, що дипломати обговорили різні аспекти двосторонньої взаємодії у зв’язку з розвитком ситуації в М’янмі, Афганістані, на Корейському півострові та в Північно-Східній Азії в цілому.
Москва напружилась через арешти в Пекіні
Після того, як з’явилася інформація про масштабні антикорупційні чистки у військовому керівництві КНР, активізувалася комунікація по лінії силовиків двох країн — очевидно, китайська сторона давала відповідні пояснення та заспокоювала росіян у незмінності свого курсу.
27 січня відбулася відеоконференція міністрів оборони РФ та КНР Андрія Бєлоусова та Дун Цзюня. Очевидно, що вона була позаплановою: варто нагадати, 20 листопада 2025 р. проходили переговори А. Бєлоусова з заступником голови Центральної військової ради КНР генерал-полковником Чжаном Юся, який у січні 2026 р. був заарештований за звинуваченням у корупції, і, очевидно, російська сторона запросила консультації. У цьому контексті відзначимо таку заяву Дун Цзюня: «Це наша добра традиція за різними формами та каналами здійснювати практичні зв’язки у важливі моменти. Я думаю, що перед обличчям мінливої міжнародної обстановки наші контакти та зв’язки — це дуже своєчасно та важливо». У той же час він зазначив, що проведення відеоконференції на початку року показує глибокі взаємини між збройними силами РФ та КНР, а також обопільну велику увагу до розвитку стратегічної взаємодії: «Збройні сили наших країн чітко реалізують важливі домовленості глав наших держав та домоглися нових успіхів у галузях обміну високими делегаціями, спільних навчаннях, патрулюванні та обміну досвідом за спеціальностями». А далі міністр оборони КНР заспокоїв російську сторону: «Китай готовий разом із Росією сумлінно реалізовувати важливі домовленості, досягнуті між главами двох держав, зміцнювати стратегічну координацію, робити змістовнішою нашу співпрацю, удосконалювати механізми обмінів, спільно посилювати потенціал для протидії різним ризикам та викликам, спільними зусиллями надавати позитивного імпульсу глобальній безпеці та стабільності». У свою чергу А. Бєлоусов також підтвердив готовність Москви зміцнювати контакти з китайськими збройними силами, просувати практичне співробітництво, проводити спільні заходи та взаємодіяти в таких напрямках, як кадрова підготовка, виводити двостороннє стратегічне співробітництво на вищий рівень. Крім того, А. Бєлоусов заявив, що приклади Венесуели та Ірану вимагають від військових відомств РФ та Китаю «організації постійного аналізу ситуації у сфері безпеки та відповідних дій».
Додамо, що 29 січня офіційний представник Міноборони КНР Цзян Бінь пообіцяв: «Китай співпрацюватиме з Росією для подальшого зміцнення стратегічної координації, збагачення змісту двостороннього співробітництва, твердої взаємної підтримки з питань, що зачіпають основні інтереси та головні проблеми одне одного, та щоб зробити новий внесок в поглиблення всеосяжного стратегічного партнерства КНР та РФ у нову епоху і безперервно привносити позитивну динаміку в глобальну безпеку та стабільність».
1 лютого Пекін терміново відвідав секретар Ради безпеки РФ Сергій Шойгу. Мета —проведення консультацій з Ван Ї (як було зазначено в китайському повідомленні, візит був організований з ініціативи В. Путіна для «стратегічного спілкування»). Їхню необхідність С. Шойгу пояснив так: «Обговоримо за дорученням президента Росії низку важливих, достатньо назрілих і десь перезрілих питань (! – Виділено ред.) не лише наших двосторонніх відносин, а й, безумовно, усього того, що відбувається у світі». На початку переговорів С. Шойгу заявив, що з часу проведення стратегічних консультацій на початку грудня 2025 р. міжнародна обстановка стрімко змінилася: «За цей, здавалося б, нетривалий час, трохи більше двох місяців, відбулося стільки подій, що раніше це вмістилося б у рік, напевно, і більше». І далі сказав: «2026 рік справді розпочався дуже динамічно. Ми спостерігаємо глибинні зміни щодо всього світоустрою. Обстановка в різних частинах світу продовжує деградувати». У свою чергу Ван Ї, назвавши С. Шойгу давнім другом, погодився, що у 2026 р. міжнародна обстановка стала «ще складнішою та нестабільною», оскільки післявоєнний глобальний порядок та основоположні норми міжнародних відносин «зазнали серйозних потрясінь». І вказав на неприйнятність того, щоб у ситуації, що склалася, світ повернувся до «закону джунглів». У той же час Ван Ї заявив, що Китай і Росія «несуть відповідальність та зобов’язання у плані… просування всеосяжної інклюзивної економічної глобалізації, формування справедливішої та раціональнішої системи глобального управління». І уточнив, що Пекін та Москва повинні сприяти формуванню «справжнього багатостороннього підходу, збереженню міжнародної системи з центральною роллю ООН, відстоювати справедливу та впорядковану багатополярність». У свою чергу С. Шойгу зазначив: «Готові до більш щільної зовнішньополітичної координації з Пекіном, у тому числі на майданчику ООН та її Ради Безпеки, а також у межах БРІКС, ШОС та інших багатосторонніх форматів. Зацікавлені в оформленні справедливого багатополярного світопорядку, протидії неоколоніальним практикам, вибудовуванні архітектури рівної та неподільної безпеки на території всієї Євразії».
Після переговорів С. Шойгу заявив: «Позиції наших країн з питань відстоювання національних інтересів, забезпечення суверенітету та територіальної цілісності, безпеки та розвитку збігаються чи близькі. Хотів би ще раз запевнити, що ми будемо спільно, пліч-о-пліч вживати належних заходів щодо збереження глобальної та регіональної стабільності, а також з відстоювання міжнародного права, заснованого на системі ООН». С. Шойгу повідомив, що обговорили графік контактів, у тому числі на найвищому рівні: «Глави наших держав підтримують дружні стосунки, ведуть найактивніший діалог. Тому цілком природно, що цього року таке спілкування триватиме на регулярній основі». І додав, що у фокусі уваги також був розвиток обстановки в різних регіонах світу, що зачіпають інтереси як Москви, так і Пекіна. Про те, що у Кремлі була певна нервозність, свідчать такі слова С. Шойгу: «Західники сплять і бачать, як внести розлад у стратегічну зв’язку наших держав. Хотів би ще раз зазначити, Москва та Пекін не будуть сидіти склавши руки та терпіти ангажовані інсинуації». Окремо секретар РБ РФ підкреслив, що зустріч із Ван Ї була «вельми своєчасною». А також анонсував, що Росія та Китай нарощуватимуть співпрацю в межах ШОС та БРІКС: «Дані формати є зразком взаємоповажної міждержавної взаємодії. Вони висловлюють інтереси світової більшості, а не вузької групи осіб, що, як і раніше, вважають себе обраними жителями квітучого саду».
Додамо, що 2 лютого офіційний представник МЗС КНР Лінь Цзянь, коментуючи візит до Китаю С. Шойгу та перспективи взаємодії між двома країнами у 2026 р., заявив: «Китай і Росія здійснюють співпрацю, вибудовуючи відносини всеосяжного стратегічного партнерства у нову епоху, незмінно підтримують тісні контакти з важливих двосторонніх питань, надають одне одному підтримку з проблем, що зачіпають їхні ключові інтереси». Як уточнив китайський дипломат, Пекін та Москва спільно ефективно відстоюють свої інтереси в умовах нестабільної міжнародної ситуації. Він підтвердив намір Китаю та Росії підтримувати багатосторонній підхід, створювати розумнішу систему глобального управління, сприяти зміцненню існуючого світового порядку, де ключову роль відіграє ООН.
Російсько-китайське «братство по зброї» продовжується
9–16 січня в територіальних водах Південно-Африканської Республіки були проведені військово-морські навчання «Воля до миру 2026» (Will for Peace 2026), у яких взяли участь кораблі ПАР, КНР, РФ та Ірану. Об’єднане оперативне командування Збройних сил ПАР (SANDF) повідомило, що ключову роль у плануванні та проведенні маневрів відіграв Китай. Задекларованою метою навчань є відпрацювання спільних дій із забезпечення морської безпеки, підвищення рівня координації між підрозділами та виконання завдань морського патрулювання. Захід подавався як міжвідомче та багатонаціональне навчання за участю країн формату «БРІКС+». Хоча Індія та Бразилія від участі в навчаннях відмовилися.
Наприкінці січня робочий візит до КНР здійснив генеральний директор «Рособоронекспорту» Олександр Міхєєв. Програма візиту не повідомлялася, лише була інформація про зустріч О. Міхєєва з послом Росії в КНР Ігорем Моргуловим, під час якої вони обговорили «російсько-китайські відносини у сфері військово-технічного співробітництва, а також їх значення для зміцнення та розвитку всеосяжного партнерства та стратегічної взаємодії між країнами». Крім того, говорили про участь «Рособоронекспорту» в авіаційно-космічній виставці Airshow China 2026, яка відбудеться у листопаді 2026 р., де компанія планує представити найновішу продукцію в галузі авіації та ППО.
У контексті фінансового супроводу військово-технічного співробітництва РФ та КНР звернемо увагу, що 16 січня одне з найбільших кредитних рейтингових агентств Китаю CSCI Pengyuan присвоїло банку «Новіком» (входить до холдингу «РТ-Фінанс» держкорпорації «Ростех») первинний кредитний рейтинг «AA+» зі стабільним прогнозом за національною шкалою КНР. «Це свого роду знак якості, який дозволить нам сприяти просуванню інтересів високотехнологічних підприємств на зовнішніх ринках», — прокоментувала отримання рейтингу голова правління банку «Новіком» Олена Георгієва.
Лукашенко малює директиви
27 січня Олександр Лукашенко провів нараду з питань розвитку співпраці з КНР, під час якої багато розмірковував про перспективи взаємодії. Відзначимо такі заяви:
• «В умовах тектонічних геополітичних змін Пекін для Мінська — найважливіша точка опори. І не лише для Мінська. Особливий статус білорусько-китайської взаємодії визнають і враховують усі — від росіян, американців до країн Африки».
• «Для нас Китай — найнадійніший союзник з усіх питань. Рішення про вибудовування з Китаєм стратегічних відносин найвищого рівня перегляду не підлягає. Навпаки, ми будемо інвестувати ресурси, час, увагу у зміцнення нашої співпраці. Для цього є всі резерви».
• «Китай — це всерйоз і надовго. З Китаєм ми будемо співпрацювати завжди, скільки існуватиме наша країна як самостійна та незалежна держава. Я впевнений, що ми будемо незалежними та суверенними теж завжди».
• «У людей в Білорусі вже інше уявлення про Китай, ніж було раніше. «БЕЛДЖІ» практично в кожному білоруському дворі. І непогана машина вийшла. Мінськ прикрасили спортивні об’єкти світового класу, і це подарунок справжніх друзів. Вивчати китайську та навчатися в КНР стає нормальним для нашої просунутої молоді».
Окрему увагу на нараді приділили директивам щодо розвитку відносин із Китаєм: перший такий документ був затверджений О. Лукашенком на 2015–2021 рр., а потім були директиви на 2021–2025 рр.. На нинішній нараді він зазначив: «Своє бачення Директиви на чергову п’ятирічку Уряд представити сьогодні не готовий. Може, й правильно. Зараз треба визначитися з магістральними параметрами нового документа. І обговорити ті ключові проєкти, які з подачі Уряду просувалися останнім часом, у тому числі в ході візитів на найвищому рівні у 2025 році». Далі О. Лукашенко, з одного боку, вимагав, щоб завдання в новій Директиві були конкретизовані — «прописані і в штуках, і в кілограмах», але, з іншого боку, заявив, що треба також сформулювати «генеральні цілі», а саме: наростити частку Китаю в сукупному експорті Білорусі: «В ідеалі — до двозначних чисел. Ось це буде якісна зміна. А конкретні цифри в розрізі організацій та товарів — відповідальність уряду».
Говорячи про офіційні контакти, зазначимо, що 15 січня посол Олександр Черв’яков зустрівся з Лю Бінем. Сторони підбили підсумки взаємодії у 2025 р.: було відзначено активізацію політичного діалогу, розширення координації на міжнародних та регіональних майданчиках, поглиблення взаємодії по лінії зовнішньополітичних відомств та інших структур. Було підтверджено взаємну зацікавленість у подальшому посиленні співпраці за всіма напрямами двосторонньої взаємодії.
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,