Воєнно-політична ситуація в Білорусі (листопад 2025)
Керівництво Білорусі знаходилося у тісній координації з Росією з питань безпеки. У фокусі був мирний процес за посередництва американців та можливе долучення до нього РБ. Паралельно Мінськ активізував контакти на західному напрямі, використовуючи звільнення політв’язнів як привід для продовження діалогу.
Москва затягує Мінськ у переговори
У листопаді Білорусь підтримувала інтенсивний діалог з Росією, який, втім, будувався довкола поточних двосторонніх та міжнародних проблем. 15 листопада В. Путін та О. Лукашенко їх обговорили по телефону. А 26 листопада вони провели особисту зустріч у Бішкеку напередодні саміту лідерів країн ОДКБ, під час якої предметно обговорили двосторонній порядок денний. Як пояснив О. Лукашенко, «є питання, які треба обговорити, і для подальшого ухвалення рішень порадитися». Однією з головних тем під час переговорів було «забезпечення безпеки Союзної держави». В. Путін звернув увагу на координацію між країнами, зазначивши, що телефоном О. Лукашенко вже поінформував його про те, «як розвиваються відносини з вашими сусідами» (швидше за все, йшлося про конфлікт із Литвою навколо метеозондів із контрабандою, а також відносини з Польщею, де РФ організувала диверсії на залізниці). У свою чергу В. Путін поінформував О. Лукашенка про результати переговорів з американцями, які активізували зусилля для завершення російсько-української війни дипломатичним шляхом. Він також відзначив внесок РБ і особисто О. Лукашенка у «врегулювання конфлікту»: «буквально з перших днів усі зусилля, які вживалися в Білорусі за цим напрямком, мали хороші результати». «Якщо у вас буде бажання повернутися до Мінська знову, це буде доречно, ви знаєте, ми завжди готові», – відповів на це Лукашенко.
Загалом сигнали про зацікавленість Москви у більш активній участі Мінська в переговорному процесі звучали на різних рівнях. Так, міністр закордонних справ РФ С. Лавров напередодні зустрічі В. Путіна та О. Лукашенка зазначав, що Білорусь поряд із такими країнами як Туреччина та Угорщина може «зіграти конструктивну роль посередника». «Ми будемо готові бачити Білорусь серед країн, які допомагають справі. При цьому президент Лукашенко неодноразово говорив, що для Білорусі це має не якесь там морально-політичне значення, а практичне значення, оскільки Білорусь — сусідня з нами країна, і з Україною теж. І від того, як будуть урегульовані питання безпеки, передусім залежить, звісно, і як себе буде почувати Білорусь. Ми повною мірою враховуємо інтереси нашого союзника, коли приступаємо до практичних справ і практичного розгляду різних ідей», – заявив С. Лавров за підсумками спільної колегії МЗС РФ і РБ, яка відбулася 25 листопада в Москві. На думку О. Лукашенка, на переговори між США, РФ та Україною в Мінську «всі згодні», «крім Володі Зеленського». Публічно про таку згоду повідомляла лише російська сторона.
Лукашенко наживається на російському паливному дефіциті
Двосторонній порядок денний РБ і РФ у листопаді також включав питання співпраці в торгівлі, промисловості, енергетиці. О. Лукашенко виніс на обговорення формат подальшого партнерства з РФ у сфері ядерної енергетики після того, як Мінськ оголосив про рішення будувати новий енергоблок на Білоруській АЕС в Островці. Для О. Лукашенка це один із флагманських проєктів, і він розраховує на залучення російського фінансування для будівництва нових потужностей (причому РБ готова побудувати самостійно все, крім реакторів), а в подальшому – забезпечити ринок збуту для атомної енергії, генерація якої суттєво зросте в майбутньому. О. Лукашенко хоче експортувати е/е до південно-західних регіонів Росії.
Окремо варто відзначити залучення Білорусі до вирішення паливної кризи в Росії, яка виникла внаслідок атак українських дронів на російські НПЗ. За словами голови адміністрації О. Лукашенка Дмитра Крутого, білоруські НПЗ вже переробляють російську нафту за давальницькою схемою в рамках підписаних із РФ угод. Готові нафтопродукти надходять назад до Росії, але частина споживається в Білорусі, а також продається на експортних ринках. За словами Д. Крутого, у четвертому кварталі два білоруські НПЗ зможуть вийти «на стійку норму прибутку», хоча вони, як він висловився, «не жирують». Водночас РФ підготувала нові послаблення для підтримки цієї схеми. У листопаді Рада Федерації схвалила поправку з бюджетного пакета, згідно з якою компанії, що переробляють російську нафту на давальницьких умовах за межами Росії, зможуть отримувати зворотний акциз (по суті – податкове вирахування) так само, як і російські НПЗ. РФ і РБ також вели перемовинищодо умов постачання російського газу, остаточний результат яких ще належить узгодити на рівні перших осіб. Тим не менш, РФ продемонструвала готовність, як сказав Д. Крутий, врахувати необхідність створення «комфортних умов» і зберегти «конкурентоспроможні тарифи на електроенергію для наших промислових споживачів і для нашого населення».
Ще одне важливе питання – залучення російського фінансування для обслуговування білоруського держборгу в 2026 р. За словами голови Мінфіну РБ Ю. Селіверстова, попередні домовленості з цього приводу з РФ вже є.
Білорусь показала США «жест доброї волі»
Паралельно білоруське керівництво робило зусилля для зближення із Заходом, щоб посилити свої позиції в регіоні та послабити вплив Кремля, особливо з огляду на активний пошук форматів завершення російсько-української війни. У цьому плані показовою є взаємодія зі США. Після призначення Джона Коула спецпосланцем президента США по Білорусі О. Лукашенко кілька разів анонсував новий раунд переговорів з американцями. Нібито вони мають відбутися у грудні. Їх порядок денний не розголошувався, але з публікації Reuters стало відомо, що американці хочуть домогтися від РБ одночасного звільнення великої групи політв’язнів – не менше 100 осіб. Вочевидь, щоб продемонструвати конструктивну позицію, Мінськ вирішив помилувати 31 громадянина України, які відбували покарання на території Білорусі. Як пояснила прессекретар О. Лукашенка Н. Ейсмонт, це стало результатом «домовленостей між президентом США Дональдом Трампом і президентом Республіки Білорусь Олександром Лукашенком на прохання української сторони з метою створення умов для врегулювання збройного конфлікту в суміжній державі», а також «жестом доброї волі». На це рішення відреагував і Дж. Коул, назвавши його «ще одним позитивним кроком з боку президента Лукашенка». І додав, що американська сторона «за підтримки Дональда Трампа» продовжує працювати з Білоруссю «над більш масштабними цілями». Українська сторона висловила вдячність за звільнення людей лише американцям.
Мінськ надав цій хвилі помилування підкреслено політичне значення. Коментуючи рішення О Лукашенка, Н. Ейсмонт зазначила, що він «послідовно виступає за стабілізацію ситуації в регіоні, налагодження діалогу між усіма державами та вирішення всіх спірних питань виключно мирним шляхом». При цьому вона додала, що переговори Мінська з Вашингтоном «перебувають в активній фазі» і заявила, що Білорусь «відкрита до діалогу і готова розглядати пропозиції всіх зацікавлених сторін». Ніби на підтвердження серйозності намірів Н. Ейсмонт згадала про ще один «жест доброї волі» – помилування католицьких священників Анджея Юхневича та Генріха Околотовича, яке відбулося у листопаді на прохання Папи Римського Льва XIV за участю митрополита Юзефа Станевського і «з метою розвитку відносин Республіки Білорусь зі Святим Престолом». Це, вочевидь, було черговим сигналом західному світу та сусіднім Україні, Польщі, Литві про готовність вести конструктивний діалог і йти на виправдані, на думку режиму, поступки за умови, що там будуть готові до пропорційних відповідних дій.
Комунікація зі США так чи інакше породжувала розмови про те, як розвиток відносин з американцями вплине на взаємодію Білорусі з Росією. У спілкуванні із західними журналістами деякі офіційні особи США зазначали, що увага адміністрації Д. Трампа до РБ пов’язана не лише з питанням політв’язнів, але також є частиною довгострокової, ширшої стратегії щодо виведення Мінська з геополітичної орбіти Москви. Враховуючи подібні повідомлення, О. Лукашенко передбачливо зробив низку заяв про те, що взаємодія Мінська і Вашингтону не зачіпає стратегічне партнерство РБ і РФ («американці… ніколи не порушують цього питання»).
Водночас Мінськ посилав сигнали невдоволення надто тісними «обіймами» Москви. Так, у листопаді на зустрічі з одним із російських губернаторів О. Лукашенко згадав про надмірну активність «Россотрудничества». Звертаючись до російського посла Бориса Гризлова, він зазначив: «головне для нас — не ходити тут із «Россотрудничеством», агітувати за Росію… Білорусів за Росію агітувати не треба. Треба економічно пов’язувати наші держави і народи».
Польщі– «добросусідство», Литві – «блокада»
На тлі зусиль Мінська на західному напрямку показовою стала реакція на акти диверсій на польській залізниці. За інформацією польської влади, у період з 15 по 17 листопада неподалік українського кордону було організовано підрив залізничних колій на одній ділянці, а на іншій встановлено сталевий затискач, який, як припускається, міг призвести до аварії поїзда. За інциденти відповідальні двоє українців, що співпрацювали з російськими спецслужбами. Після здійснення диверсії вони втекли до Білорусі. МЗС Польщі 20 листопада передало тимчасовому повіреному РБ ноту із запитом про видачу підозрюваних. Білоруська сторона не стала заперечувати ситуацію. 21 листопада МЗС РБ підтвердило факт в’їзду підозрюваних і повідомив, що вже ведуться «активні розшукові дії». «Спільно з польською стороною відпрацьовуються контакти підозрюваних та реалізується комплекс інших оперативних заходів», – йшлося у повідомленні відомства, хоча польська сторона не повідомляла про співпрацю. Білоруський МЗС також пообіцяв, що підозрюваних затримають, якщо виявлять на території країни, і навіть розглянуть питання про екстрадицію. «Ця робота ведеться у дусі партнерства і добросусідства, попри відсутність офіційного запиту про правову допомогу з боку Польщі», — підсумувало міністерство. Вочевидь, Мінськ вирішив не загострювати ситуацію після очевидних поступок Варшави, яка в листопаді відновила роботу двох пунктів пропуску на кордоні з РБ (не працювали кілька років), і скористався ситуацією, щоб підштовхнути її до подальшого діалогу (зокрема про звільнення поляків із в’язниць РБ) та, можливо, розширення двостороннього порядку денного.
Тим часом відносини з Литвою загострилися у зв’язку з конфліктом навколо метеозондів із контрабандою, що неконтрольовано залітають у повітряний простір Литви. На думку Вільнюса, такі випадки почастішали й переросли у гібридні атаки, що здійснюються за сприяння білоруської влади. Президент Литви Гітанас Науседа також допустив, що РБ у цьому випадку може діяти в інтересах Росії – дестабілізувати ситуацію з безпекою в Європі на тлі переговорів про завершення російсько-української війни. У відповідь на інциденти, які, зокрема, порушують роботу аеропортів країни, Литва закрила всі наземні пункти пропуску з РБ (з кінця жовтня строком на 30 днів). Паралельно керівництво країни намагалося притягнути Мінськ до відповідальності, задіявши міжнародні механізми та дипломатію: 10 листопада глава МЗС Литви К. Будріс обговорив ситуацію з держсекретарем США М. Рубіо та Дж. Коулом у рамках візиту до Вашингтона, закликавши їх посилити санкційний тиск на режим О. Лукашенка. Ймовірно, американська сторона намагалася обговорити цю тему з білорусами, оскільки, торкаючись теми Литви на одному із засідань, О. Лукашенко зазначив: «відчуваю, що без них (США – ред.) тут не обійшлося». Литва також ініціювала консультації щодо нових санкцій проти РБ на рівні ЄС (у Єврокомісії підтвердили, що «готуються подальші заходи»).
Втім, участь американців і європейців не призвела до негайної деескалації. Хоча О. Лукашенко згодом провів кілька нарад щодо ситуації на кордоні за участю глав МЗС М. Риженкова, Держприкордонкомітету К. Молостова, МВС І. Кубракова, КДБ І. Тертеля та інших, головним підсумком яких стали заяви про готовність Білорусі до діалогу та відновлення повноцінної роботи прикордонних переходів, а також звинувачення на адресу Литви, яка, на думку Мінська, сама ескалювала ситуацію. Мінськ також намагався вивести це питання на рівень політичного діалогу: О. Лукашенко доручив вести переговори про врегулювання ситуації голові МЗС РБ. Литва виступила категорично проти. Контакти після затягування з боку РБ зрештою відбулися на рівні технічних команд прикордонних відомств. Причому після закриття кордону РБ заблокувала на своїй території литовські вантажівки, заборонивши їм виїжджати через інші ділянки кордону, окрім литовського. У результаті Литва була змушена пом’якшити позицію й оголосити про дострокове відкриття пунктів пропуску з 20 листопада. Але як швидко з’ясувалося, з РБ змогли виїхати лише ті машини, які прямували транзитом через РБ або ті, що заїхали на білоруську територію вже після відновлення роботи ПП. Основна частина фур (понад 1800) залишалася заблокованою в Білорусі. Голова Радбезу РБ О. Вольфович після чергової наради з О. Лукашенком (25 листопада) звинуватив у ситуації Литву, зазначивши, що фури залишаються в РБ «тільки з однієї причини: керівництво Литви не хоче йти на конструктивний діалог на політичному рівні». Тобто Мінськ продовжив тактику примусу до діалогу на високому рівні.
Ольга КРАВЧЕНКО, аналітик Центру політичного аналізу,
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
для «Української лінії»