Воєнно-політична ситуація на китайському напрямі (серпень 2025)
Китай, займаючи пасивну позицію щодо російсько-українського врегулювання, уважно стежить за переговорним процесом, насамперед між Росією та США. На позицію Китаю намагаються вплинути партнери з Глобального Півдня – Бразилія і, очевидно, Індія, які зіткнулися з проблемою підвищення американських тарифів через тісні економічні зв’язки з РФ. У відповідь китайська сторона озвучувала моральну та політичну підтримку, але, скоріше, використала цю ситуацію, щоб зміцнити свою роль лідера Глобального Півдня. Своєю чергою Україна, хоча і висловлюється за більш активну роль КНР у мирному процесі, але принципово не розглядає його серед гарантів своєї безпеки.
Бразилія та Індія тиснуть на Китай
Китай продовжував займати пасивну дипломатичну позицію у контексті російсько-українського врегулювання. Новим чинником стало те, що у серпні вплинути на китайську позицію намагалися не лише європейські партнери, а й союзники Пекіна з Глобального Півдня. Тут передусім йдеться про Бразилію, яка опинилася під загрозою запровадження американських санкцій через торгівлю з Росією. 6 серпня відбулася телефонна розмова спеціального радника президента Бразилії Селсу Аморимом із главою МЗС КНР Ван Ї. Останній погодився, що процес врегулювання «української кризи» досяг критичного моменту і навіть заявив, що «Шість пунктів консенсусу», спільно вироблені Китаєм та Бразилією, відіграли позитивну роль у зниженні напруженості, а ініційована ними група «Друзів миру» разом з країнами Глобального півдня озвучує об’єктивну і раціональну позицію, докладає зусиль для просування діалогу і переговорів. За його словами, Китай і Бразилія продовжуватимуть підтримувати комунікацію та співпрацювати з метою сприяння діяльності групи «Друзі миру» та подальшому формуванню консенсусу на Глобальному Півдні щодо припинення вогню та бойових дій та сприяння діалогу та політичному врегулюванню. У свою чергу, С. Аморім зазначив, що Бразилія та Китай можуть далі посилювати роль групи «Друзі миру», просувати припинення бойових дій та активізувати посередництво для просування переговорів між сторонами.
12 серпня з ініціативи бразильської сторони відбулася телефонна розмова Сі Цзіньпіна та Лули да Сільви, в якій серед іншого згадано, що сторони «зміцнюватимуть роль групи «Друзів миру» у просуванні політичного розв’язання української кризи». До речі, у телефонній розмові з Володимиром Путіним 18 серпня Лула да Сільва, отримавши інформацію про саміт на Алясці, зазначив, що вона важлива «з урахуванням роботи, що ведеться у «Групі друзів миру». Нарешті, 28 серпня пройшла телефонна розмова Ван І з міністром закордонних справ Бразилії Мауро Вієйрою на прохання останнього: у китайському повідомленні про переговори російсько-українська війна не згадувалася, але з контексту можна зробити висновок, що обговорювалася координація кроків у світлі загроз США запровадити вторинні санкції проти РФ.
Можна припустити, що консультації навколо російсько-українського протистояння пройшли між Китаєм та Індією, яка потрапила під збільшення тарифів США через закупівлю російської нафти. Вже 7 серпня офіційний представник МЗС КНР Го Цзякунь заявив, що Китай виступає проти таких кроків Вашингтону і вважають їхнє зловживання. 19 серпня під час переговорів у Нью-Делі Ван Ї та міністр закордонних справ Субрахманіям Джайшанкар «обмінялися думками з міжнародних та регіональних питань, що становлять взаємний інтерес». В рамках візиту Ван Ї також провів зустріч із радником прем’єр-міністра Індії з питань національної безпеки Аджитою Довалом, який на початку серпня відвідував Москву для переговорів із В. Путіним та С. Шойгу. Зрештою, на зустрічі Сі Цзіньпіна та Норендри Моді 31 серпня у Тяньцзіні згадувалася необхідність зміцнювати «багатосторонню співпрацю для захисту спільних інтересів» та «взаємодія та співробітництво з важливих міжнародних та регіональних питань».
Дещо несподіваним був сплеск медіа уваги до теми потенційного залучення китайських миротворців у зону російсько-українського конфлікту. Спочатку німецька Die Welt, з посиланням на анонімних дипломатів ЄС, оприлюднила інформацію, що нібито Китай висловив готовність взяти участь у миротворчій місії в Україні, але лише «на підставі мандату ООН». Газета зазначала, що в Брюсселі ця ініціатива була сприйнята неоднозначно: з одного боку, участь країн Глобального Півдня, таких як Китай, може підвищити рівень довіри до розміщення іноземних військ для контролю за дотриманням миру, але, з іншого боку, «існує небезпека, що Китай в першу чергу захоче шпигувати в Україні і займе позицію». 25 серпня на брифінгу речник МЗС Китаю Го Цзякунь заявив, що інформація Die Welt не відповідає дійсності. А наприкінці серпня британська Financial Times вже повідомила, що Д. Трамп під час зустрічі з європейськими лідерами та В. Зеленським запропонував попросити Китай відправити миротворців для контролю нейтральної зони вздовж 1300-кілометрової лінії фронту в Україні в рамках мирного врегулювання з Росією. Проте джерела ЗМІ у Білому домі не підтвердили цю інформацію. В цілому, перспективи залучення китайських миротворців до російсько-українського врегулювання виглядають вкрай малоймовірними – це навряд чи прийнятно як для Києва, який постійно дорікає Пекін за явну і приховану підтримку РФ, так і для Москви, яку навряд чи влаштує постійна військова присутність Китаю ще й на своїх західних кордонах. Нарешті, цей крок неоднозначний і для самого Китаю, несучи йому більше ризиків, ніж можливостей.
Київ: Пекін не гарант, але мав би грати активніше
Україна продовжувала транслювати своє невдоволення підтримкою Росії із боку Китаю. 4 серпня під час поїздки на фронт у Харківській області В. Зеленський знову згадав про участь китайських громадян у російській агресії проти України. Зокрема, він сказав: «Фіксують воїни на цьому напрямі участь у війні найманців із Китаю, Таджикистану, Узбекистану, Пакистану та країн Африки. Реагуватимемо». У контексті цієї заяви офіс прес-секретаря МЗС КНР на запит кореспондента Укрінформу в Китаї відповів таке: «Уряд Китаю опублікував численні попередження з безпеки, закликаючи китайських громадян триматися подалі від зон збройних конфліктів в інших країнах і уникати будь-якої участі в будь-яких конфліктах».
Проблемним питанням була китайська підтримка російського ВПК. Уповноважений президента з питань санкційної політики Владислав Власюк описав таку ситуацію: «Ми абсолютно щиро цінуємо Китай як надійного торговельного партнера. Ми поважаємо, що Китай не постачає летальну зброю до Російської Федерації. Відбувся ряд консультацій з ними на тему китайських компонентів в російській зброї. З одного боку, є абсолютно серйозне сприйняття, мовляв, це — проблема, китайський уряд не повинен дозволяти надходження такої кількості критичних компонентів до російського ВПК. З іншого боку, ми жодного разу не отримали відповіді за результатами якогось розслідування, яке вони могли б зробити на основі нашої інформації».
21 серпня В. Зеленський, реагуючи на російські вкидання (див. нижче), прямо заявив, що Китаю не розглядається як гарант безпеки України, оскільки той не допоміг зупинити війну від самого початку, більше того, він «допоміг Росії, відкривши ринок дронів». А далі президент зазначив: «…тут питання навіть не про військовослужбовців, які там присутні. Мова йде про Будапештський меморандум. Китай був серед підписантів, вони не зробили нічого, коли був окупований Крим». В. Зеленський наголосив, що Україні не потрібні гаранти, які не допомагають і не допомагали в той момент, коли нам справді це було потрібно після 24 лютого 2022 р. «Саме тому нам потрібні гарантії безпеки лише від тих країн, які готові нам допомогти», — додав він.
Водночас 24 серпня В. Зеленський опублікував вітання від Сі Цзіньпіна у зв’язку із Днем Незалежності України. У ньому, зокрема, говорилося: «Я готовий працювати разом з Вами, щоб спрямовувати наші двосторонні відносини до сталого та довгострокового розвитку та приносити ще більше користі народам обох країн». У відповідь В. Зеленський подякував Сі Цзіньпіну і наголосив на зацікавленості у розвитку довгострокового двостороннього діалогу на основі взаємної поваги і заради миру, стабільності та процвітання. Зазначимо, що китайська сторона не оприлюднила тексту привітання Україні.
Українська сторона спробувала чинити тиск на Росію, ніж її партнерів із ШОС – В. Зеленський провів низку переговорів із лідерами країн-учасниць, які брали участь саміті. Втім, керівників Китаю серед них не було. Вочевидь, це дало результат: Тяньцзинська декларація саміту ШОС не містить жодної згадки про російську війну проти України (очевидно, у цьому Китай як головуючий в організації зіграв свою позитивну роль). МЗС України інтерпретувало це наступним чином: «Відсутність згадки російської війни проти України в декларації саміту ШОС свідчить про провал дипломатичних зусиль Москви. Кремль зазнав чергової поразки у намаганнях представити світ розділеним в оцінках російської агресії проти України, навʼязати уявлення про те, що держави за межами Європи та Північної Америки мають прихильний до Росії погляд на причини, наслідки та шляхи завершення її війни проти України». А далі резюмувалося: «Враховуючи вагому геополітичну роль КНР, вітатимемо більш активну роль Пекіна в наближенні миру для України, заснованого на повазі до Статуту ООН».
На тлі російського масованого удару по Києву в ніч проти 28 серпня В. Зеленський звернувся до Китаю відреагувати на агресію РФ: «Ми очікуємо реакції Китаю на те, що відбувається. Китай неодноразово закликав до нерозширення війни та до припинення вогню. Цього немає через Росію…Ми очікуємо на реакцію кожного у світі, хто закликав до миру, а зараз частіше мовчить, ніж займає принципові позиції». У даному контексті звернемо увагу, що посол Китаю в Україні Ма Шенкунь взяв участь у вшануванні загиблих на місці російського удару, яке було організовано МЗС України.
Москва тримає Пекін в курсі
Стрімка активізація у серпні російсько-американського діалогу змушувала Москву переконувати Пекін, що це не зашкодить їхнім стосункам та довірі між сторонами. 8 серпня В. Путін за своєю ініціативою зателефонував Сі Цзіньпіну. Згідно з китайським повідомленням, президент РФ поінформував про поточну ситуацію навколо російсько-української війни та політичні контакти Росії та США (комунікація відбулася після переговорів у Москві з посланцем президента США Стівеном Уіткоффом і перед оголошенням про проведення саміту на Алясці з Дональдом Трампом). При цьому В. Путін запевнив, що російсько-китайські відносини всеосяжного стратегічного партнерства та взаємодії залишаться незмінними за будь-яких обставин, і що Росія готова продовжувати підтримувати тісні контакти з Китаєм. У свою чергу, Сі Цзіньпін виклав позицію Китаю, зазначивши, що складні проблеми не мають простих рішень. І наголосив, що незалежно від розвитку ситуації, Китай дотримуватиметься своєї послідовної позиції і продовжуватиме сприяти миру та діалогу. Він також заявив, що Китай вітає взаємодію Росії та США, покращення відносин та сприяння політичному врегулюванню української кризи. Згідно з повідомленням прес-служби Кремля, В. Путін «у дусі відносин всеосяжного партнерства та стратегічної взаємодії між двома країнами» розповів Сі Цзіньпіну про основні підсумки бесіди з С. Уіткоффом , а Сі Цзіньпін, подякувавши за надану інформацію, висловився за врегулювання «української кризи» на довгостроковій основі.
На тлі активізації діалогу навколо російсько-українського врегулювання Москва порушила питання, що одним із гарантів мирної угоди може виступити Китай. За повідомленнями ЗМІ, це запропонував В. Путін у ході переговорів 15 серпня з Д. Трампом на Алясці. А 20 серпня міністр закордонних справ Сергій Лавров це фактично підтвердив, заявивши, що Росія погоджується з тим, щоб гарантії безпеки України забезпечувалися на рівній основі за участю таких країн як Китай, США, Великобританія та Франція. Однак не ясно, наскільки вказані російські заяви були узгоджені з Пекіном – з його боку підтверджень про готовність стати гарантом не було, а озвучена реакція з боку китайських експертів має досить скептичний характер, чи це вигідно КНР. Додамо, що 22 серпня відбулася зустріч заступника глави МЗС Сергія Рябкова та посла КНР у РФ Чжан Ханьхуейя, під час якої обговорили хід дискусій із США щодо врегулювання ситуації навколо України: тут могли обговорювати, серед іншого, і російські ініціативи щодо ролі КНР як гаранта.
25 серпня Китай відвідала делегація на чолі з головою Держдуми В’ячеславом Володіним (до речі, тижнем раніше він відвідував КНДР) для проведення 10-го засідання Міжпарламентської комісії зі співробітництва Федеральних зборів РФ та Всекитайських зборів народних представників (ВСНП). Серед питань порядку денного були особливо виділені «протидія санкційному тиску та зовнішньому втручанню, розширення торговельно-економічних зв’язків, захист історичної правди, молодіжні обміни для зміцнення гуманітарної співпраці». 26 серпня В. Володін був прийнятий Сі Цзіньпіном, який закликав сторони «спільно захищати інтереси безпеки та розвитку обох країн, об’єднувати країни Глобального Півдня, відстоювати справжню багатосторонність та сприяти розвитку більш справедливого та рівноправного міжнародного порядку». В. Володін передав Сі Цзіньпіну «сердечні вітання та найкращі побажання» від В. Путіна.
Саміт ШОС: Китай включив Росію у Глобальний Південь
31 серпня безпосередньо перед самітом ШОС В. Путін та Сі Цзіньпін провели спілкування «на ногах»: неформальна бесіда тривала близько п’яти хвилин. У ході самого саміту, за словами помічника президента РФ Юрія Ушакова, лідерам Росії та Китаю вдалося обговорити переговори на Алясці: «Так, дуже докладно наш президент передусім спілкувався, звісно, з головою КНР. Вони разом сиділи та могли активно, дуже результативно поговорити. У тому числі, як сказав наш президент, обговорювалися останні контакти з американцями, наші контакти з американцями».
В. Путін, виступаючи на саміті ШОС, значну увагу приділив російсько-українській війні, хоча вона начебто безпосередньо не стосується цього об’єднання. Після традиційного перерахування її «першопричин» він зазначив: «У зв’язку з цим ми широко цінуємо зусилля та пропозиції Китаю, Індії, інших наших стратегічних партнерів, покликані сприяти врегулюванню української кризи». Примітно, що з боку Росії не було реакції на відсутність у Тяньцзинській декларації згадок про російсько-українську війну.
На засіданні формату «ШОС плюс» Сі Цзіньпін оприлюднив ініціативу щодо глобального управління. Очевидно, російська сторона про це була повідомлена заздалегідь: В. Путін, читаючи з папірця, заявив, що «Росія підтримує цю ініціативу і зацікавлена в тому, щоб приступити до конкретного обговорення пропозицій, які висловили наші китайські друзі». При цьому навіть зазначив, що «саме ШОС могла б взяти на себе лідируючу роль у зусиллях формування у світі більш справедливої та рівноправної системи глобального управління». Водночас коментар С. Лаврова по «гарячих слідах» був більш стриманий: «Запропоновано низку ініціатив, у тому числі ініціативи голови КНР Сі Цзіньпіна щодо реформи глобального управління, розвитку “зеленої” економіки, співробітництва у сфері сучасних технологій, включаючи штучний інтелект. Це все взято на замітку і обговорюватиметься в органах ШОС…». Додамо, що з російського боку ініціатива Сі Цзіньпіна трактується, перш за все, як антизахідний крок, тоді як її претензія на лідерство серед країн Глобального Півдня і, більше того, віднесення до їх числа самої Росії (наприклад, зазначимо таку фразу з інтерв’ю посла в РФ Чжан Ханьхуея росЗМІ: «Будучи цього року ротаційним головою ШОС, китайська сторона широко об’єднує партнерів глобального Півдня, включаючи Росію»), у Москві за тактичними мотивами вважають за краще не помічати.
Сі та Пу не змогли прогулятися без Білоусова
Переговорний раунд 2 вересня у Пекіні розпочався із тристоронньої зустрічі Сі Цзіньпіна, В. Путіна та президента Монголії Ухнаагійн Хурелсуха, яка стала їх сьомою за рахунком у такому форматі. Основну увагу на ній було приділено розвитку співробітництва в енергетичній сфері. Зазначимо фразу В. Путіна, що ініціатива зустрічі виходила від китайської сторони.
Потім пройшли китайсько-російські переговори у розширеному складі. На них Сі Цзіньпін задоволено зазначив: «Китайсько-російські відносини витримали випробування міжнародною кон’юнктурою…». У свою чергу, В. Путін висловив готовність «підтримувати стратегічну координацію з Китаєм, зміцнювати контакти на високому рівні та розширювати практичну співпрацю у різних галузях для сприяння подальшому розвитку двосторонніх відносин на високому рівні». На полях переговорів було підписано 22 документи про співпрацю, причому сім із них стосувалися взаємодії ЗМІ двох країн.
Переговори лідерів продовжились в особистій резиденції глави КНР. З російської сторони в них взяли участь С. Лавров, М. Орєшкін, Ю. Ушаков та А. Білоусов. Зазначимо також, що В. Путін та Сі Цзіньпін окремо прогулялися територією резиденції Чжуннаньхай – спочатку удвох (з перекладачами), а потім до них приєдналися міністр оборони РФ А. Білоусов та посол РФ у Китаї І. Моргулов . Про що йшлося – не розкривалося.
Китайці проводять навчання зі зрадником
1 – 5 серпня відбулися російсько-китайські навчання «Морська взаємодія – 2025». Керували ними віце-адмірал Денис Березовський (зазначимо, що він до 2014 р. служив у ВМС України, а на початку російської окупації Криму, зрадивши присягу, перейшов на бік РФ) та віце-адмірал Лю Цзичжу . Від ВМС НВАК в навчаннях брали участь ескадрені міноносці «Шаосин» та «Урумчі», дизель-електричний підводний човен, судно комплексного постачання «Цяньдаоху» та судно порятунку підводних човнів «Сіху». Від ВМФ Росії брали участь великий протичовновий корабель «Адмірал Трибуц», корвет «Гучний», рятувальне судно «Ігор Білоусов» та підводний човен «Волхов». Основна частина навчань проходила у акваторії Японського моря:відпрацьовувалися спільні дії з пошуку та порятунку на морі, а також протичовнові завдання та ППО, проводились спільні артилерійські стрільби,крім того, тренувалася спільна оборона від атак безекіпажних катерів та БПЛА. Вперше на практиці навчань на березі було створено спільний штаб, який координував усі дії кораблів-учасників у морі.
7 – 25 серпня кораблі ВМС Росії та ВМС НВАК сформували загін і вийшли в Японське море для виконання завдань спільного патрулювання. До складу загону увійшли той самий великий протичовновий корабель «Адмірал Трібуц» та есмінець « Шаосін » у супроводі суден постачання обох країн. Пізніше було повідомлено, що у спільному патрулюванні вперше брали участь дизель-електричні підводні човни ВМФ Росії та ВМС НВАК.
Зазначимо сигнал, що російська сторона, очевидно, намагалася якимось чином залучити Китай до взаємодії з Курською областю, яка стала полем бою між Україною та Росією. Так, 19 серпня ТАСС оприлюднило відповідь прес-бюро МЗС КНР на раніше відправлений запит про перспективи взаємодії в рамках побратимства Курська та міста Шеньян (адміністративний центр провінції Ляонін): відомство лише заявило, що Китай готовий розвивати регіональну співпрацю з Росією для підтримки високого рівня взаємодії.
З’являлися сигнали про російсько-китайську взаємодію у виробництві військової техніки та продукції подвійного призначення. 21 серпня в Хабаровську пройшло 3-тє засідання спільної російсько-китайської комісії зі співробітництва в галузі попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій. Співголовами виступили глава МНС РФ Олександр Куренков та заступник міністра з надзвичайних ситуацій КНР Сюй Цзяай . За підсумками засідання комісії прийнято рішення продовжити співпрацю та обмін досвідом з питань застосування авіації, робототехніки, безпілотних та інших технологій для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій. А. Куренков деталізував: «Порушувалося питання щодо робототехніки, у тому числі безпілотних літальних апаратів для пожежогасіння, які досить енергійно розвиваються в КНР. Ми це бачимо, нам це цікаво, ми приєднуємось до цього досвіду, накладаємо щось своє. І також домовилися про обмін фахівцями з цієї роботи, тобто делегації технічного характеру будуть направлені на підприємства КНР, де китайські товариші поділяться з нами концепцією та стратегією розвитку такого напряму з безкоштовних літальних апаратів і робототехніки».
Глава «Ростеха» Сергій Чемезов у коментарі росЗМІ заявив, що Росія та Китай взаємодіють як у військово-технічному напрямку, так у виробництві цивільної техніки. І додав: «Ми готові також спільно працювати і з авіації, і з гелікоптеробудування. Тобто, проектів у нас досить багато…». А в ході візиту до Китаю глава мінпромторгу РФ Антон Аліханов відвідав центри технологічного розвитку та інновацій КНР. Зокрема, з керівництвом Китайського інституту авіаційних двигунів обговорювалися перспективи російсько-китайського співробітництва у сфері авіадвигунобудування, також було відвідано центр досліджень та розробок виробника електромобілів Li Auto та компанія Piesat Information Technology, яка є найбільшим у Китаї експлуатантом телекомунікаційних супутників та апаратів дистанційного зондування землі.
Лукашенко бажає «вершити долю людства» разом з Сі
Олександр Лукашенко на китайському напрямку був медійно дуже активним і часто нагадував про особливі відносини Мінська та Пекіна. Так, в інтерв’ю журналу Time він охарактеризував свої стосунки із Сі Цзіньпіном як «сімейні»: «У нас форма спілкування є, коли моя сім’я – я та Коля (син О. Лукашенка) – приїжджаю до нього додому і ми обговорюємо якісь питання. І він у мене вдома був. У нас давно-давно склалися з ними теплі дружні стосунки». В інтерв’ю Центральному телебаченню Китаю О. Лукашенко підкреслив, що Білорусь і Китай не мають жодних проблем і розбіжностей: «Якщо треба погодити якесь питання, прийняти спільне рішення, підтримати одне одного, достатньо одного дзвінка з Пекіна до Мінська чи навпаки. І ми про все домовимося за кілька хвилин». Більше того, О.Лукашенко стверджував, що він захищає Китай під час переговорів з американцями: «…Я намагаюся їх переконати, що Китай сьогодні не можна поставити на коліна. Китай не можна сьогодні нахилити – це вже не той Китай». За його словами, Китай перетворився на імперію, без якої неможливо вирішити жодного глобального питання у сучасному світі. Водночас зазначимо й такі слова О.Лукашенка: «Хоча з деяких питань я хотів би, щоб залученість Китаю була більшою. Щодо політики, дай боже, щоб наша економіка, наші економічні та фінансові відносини дорослі до рівня політичних».
31 серпня Сі Цзіньпін провів зустріч із О. Лукашенком – з одним із перших серед лідерів, які приїхали на саміт ШОС. У протокольних повідомленнях про переговори основний акцент було зроблено на загальному позитивному настрої обох сторін на розвиток співробітництва. При цьому в китайському повідомленні згадувалося без деталізації підписання низки двосторонніх документів про співпрацю в галузі науки і технологій, фінансів, метрології, засобів масової інформації, транспорту, митного контролю та карантину. Водночас звернемо увагу, що 21 серпня на нараді з питання ракетного виробництва О. Лукашенко, говорячи про необхідність визначитися зі стратегією розвитку цього напряму, дав зрозуміти, що це важливо в контексті майбутнього візиту до КНР: «Чому? Тому що ми розпочинали або продовжували ракетобудування в тісному зв’язку з китайським військово-промисловим комплексом, і зараз у нас є контакти».
Звернімо увагу на фразу, якою О. Лукашенко резюмував свій виступ на саміті ШОС : «Думаю, що і в майбутньому, як колись радянський та китайський народи були разом, ми так само вершитимемо долю людства». У контексті останнього очікувано О. Лукашенко на засіданні формату «ШОС плюс» підтримав ініціативу з глобального управління, висунуту Сі Цзіньпіном, і пообіцяв: «Ми готові підключитися до цієї ініціативи і в ШОС, і на майданчику ООН». Зазначимо також, що у своїх виступах на обох засіданнях О. Лукашенко позитивно згадував Китай, тоді як Росія не згадувалася.
2 вересня О. Лукашенко провів окремі переговори з членом Постійного комітету Політбюро ЦК Компартії Китаю, секретарем Секретаріату та головою Канцелярії ЦК КПК Цай Ці. Вочевидь, на них обговорювалися практичні питання міждержавної взаємодії. У той же день прес-служба О. Лукашенка повідомила про серію його зустрічей з керівництвом низки найбільших китайських компаній, при цьому зазначено, що деякі з них мали закритий характер. На них обговорювалися перспективні проекти, у тому числі в таких сферах, як промисловість, авто- та моторобудування.
Зазначимо, що за два тижні до візиту О. Лукашенка до КНР, 15 серпня в Мінську пройшло засідання Координаційного комітету зі співробітництва в галузі озброєнь та військової техніки між Білоруссю та Китаєм. Серед основних питань сторони розглянули нові напрями кооперації у розробці та виробництві сучасних видів озброєнь. Особливу увагу приділено питанням трансферу технологій та спільним НДДКР. Обговорено розширення експортних можливостей, зокрема, перспектив просування білорусько-китайської продукції на світові ринки, а також реакція на глобальні виклики — сторони проаналізували зміни у міжнародній безпеці та їх вплив на двосторонню співпрацю. Було підписано Меморандум про взаєморозуміння між управлінням ВТС Державного військово-промислового комітету Білорусі та Управлінням з розвитку військових технологій та військової техніки Головного управління розвитку озброєння та військової техніки КНР. А 26 серпня державний секретар Ради безпеки РБ Олександр Вольфович зустрівся із послом КНР Чжан Веньчуанем. Повідомлялося про «обговорення актуальних питань білорусько-китайського співробітництва в різних сферах, а також перспективного порядку денного взаємодії в галузі міжнародної та регіональної безпеки», а також було підтверджено відданість курсу стратегічного партнерства, зміцнення контактів та розвитку спільних проектів з усіх напрямків співробітництва, у тому числі у сфері оборони та правоохоронної діяльності.
Володимир ГОЛОВКО, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
