Торговельна війна президента США Дональда Трампа, яка почалася з метою усунення торгового дефіциту з країнами-партнерами, вступила в новий етап економічного примусу з початком серпня, і в епіцентрі шторму опинилася Республіка Індія. Мета була подвійна: змусити Індію вплинути на Росію і взагалі тиснути на агресорку з метою підписати мирну угоду з Україною, а також схилити Індію погодитися на жорсткі умови США під час довго триваючих торгових переговорах. Та виникає питання: чому за війну Росії проти України покарана виключно Індія (принаймні поки що)? Тож не дивно, що Нью-Делі назвав нападки на Індію через купівлю російської нафти «невиправданими та необґрунтованими» і пообіцяв вжити «всі необхідні заходи» для захисту своїх «національних інтересів та економічної безпеки».
Погрози Д.Трампа в бік Індії прийшли за численними різкими зауваженнями американського президента на адресу групи БРІКС, критикою виробничих компанії Apple в Індії і вимогами «повернутися додому, в США», і, на додачу до всього, різким покращенням відносин з Пакистаном, багаторічним супротивником Індії – аж до запрошення очільника пакистанської армії до Білого дому, а пізніше – укладання торгової угоди й надання Пакистану нижчого від Індії тарифу в 19 %.
В Індії вже визнали, що їхні експортери опинилися у скрутному становищі, намагаючись зберегти доступ до США — свого найціннішого експортного ринку, на який припадає майже 20 % від загального обсягу експорту країни. Не лише у самій Індії, а й по всьому світуексперти з питань торгівлі та геополітики заявили, що нові тарифи США, запроваджені дляІндії можуть не тільки викликати проблеми для бізнесу (обох держав!), але й загалом підірвати відносини між США та Індією, які мали великий прогрес за останні 25 років. А ще – підштовхнути Індію до більшого зближення з незахідними країнами, РФ і КНР.
Справді, «тарифний удар Трампа» став для більшості в Індії справжнім шоком, оскільки ще нещодавно двосторонні відносини США з Республікою Індією (РІ) вважалися зразком конструктивних стосунків, зумовлених спільними інтересами. Більш того, експерти наголошували на тому, що в сучасних умовах фактичної хаотизації світового простору ці відносини залишаються одним з небагатьох прикладів стабільного стратегічного партнерства. Індія утримувала унікальну позицію між особливим партнерством з США та власною стратегічною автономією, зберігаючи нейтральний підхід та балансуючи між різними центрами сили. І так було не лише за адміністрації Дж.Байдена, під час першого президентського терміну Д.Трампа американсько-індійські відносини визначалися міцним партнерством у сфері оборони, обережними торговельними переговорами та спільним стратегічним інтересом у стримуванні Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. Тоді в лідерів склалися дружні особисті відносини, подія «Howdy Modi» в Г’юстоні була організована, щоб привітати Н.Моді в США в 2019 р., тоді як зібрання на крикетному стадіоні в рідному місті Моді Ахмедабаді «Namaste Trump» – для зустрічі Трампа в Індії у 2020 р.. Порозумінню сприяли й спільні особисті характеристики двох харизматичних лідерів: обидва люблять публічність та рекламу, схильні до авторитаризму та не допускають критики на власну адресу. Тепер Н.Моді одним з перших привітав Д.Трампа з перемогою на виборах і назвав його у своєму пості «другом».
Очікувалося, що Д.Трамп скористається прогресом у розвитку відносин між країнами, і після його перемоги 84% населення Індії (більше, ніж в будь якій іншій країні світу) визнали, що повернення Д.Трампа до Білого Дому – хороша новина, і сподівалися на продуктивні відносини у найближчі 4 роки. Нарендра Моді прибув з візитом до США вже 12 лютого, він став одним з перших світових лідерів, хто отримав запрошення до Вашингтону, що також наче свідчило про спеціальну увагу нової адміністрації США до Індії. Хоча вже тоді пролунали перші тривожні дзвіночки – Д.Трамп оголосив про можливі вищі тарифи для багатьох країн світу, в тому числі – своїх союзників. Тож в Індії усвідомлюють, що 47-й президент США відрізняється від 45-го, і візит Н.Моді мав за мету дії на випередження, в тому числі – початок торгових переговорів між представниками двох країн.
Індійське керівництво добре пам’ятало, що під час свого першого терміну Д. Трамп скасував статус преференційного торгового партнера Індії, який надавав нижчі або нульові тарифи,сприяв обмеженню імпорту іранської нафти в Індію та підвищив тарифи на індійську сталь і алюміній. Відтоді торговельний дефіцит Америки з Індією збільшився, з 24 млрд доларів у 2020 р. до 46 млрд доларів у 2024 році, і саме це непокоїло Трампа. Водночас, обсяг двосторонньої торгівлі подвоївся за останнє десятиліття і досяг 190 млрд доларів у 2024 році. США є найбільшим торгівельним партнером Індії (до 2021 року ним був Китай), американські фірми винаймають в Індії 1,7 мільйона людей. Під час переговорів Н.Моді з Д.Трампом 13 лютого 2025 р. була оголошена нова ціль: досягти товарообігу на 500 млрд доларів до 2030 р.
З метою запобігання будь-яким складнощам у торгівлі після агресивної риторики Д.Трампа, уряд Н.Моді заздалегідь пішов на поступки. У Федеральному бюджеті Індії, прийнятому 1 лютого, тарифи на велику кількість товарів було знижено (в середньому з 13% до 11%). Індійська сторона також повідомила, що готова збільшити закупівлі різних груп товарів з Штатів, від алкогольних напоїв до сільськогосподарських товарів та скрапленого газу(індійські імпортери природного газу напередодні поїздки Н.Моді в США вже розпочали переговори про більші закупівлі в американських постачальників). Нью-Делі знизив мита на мотоцикли високого класу — на користь Harley-Davidson, культового американського виробника, чия боротьба з конкурентами в Індії вочевидь дратувала Трампа. Тарифи на купівлі дорогих мотоциклів було зменшено до 30 % з 50 %; на віскі Бурбон – зі 150 % до 100%.
Коли 2 квітня Д.Трамп оголосив список країн, до яких будуть застосовані від 1 серпня нові тарифи, там опинилася й Індія з 26 %, проте згодом американський президент подобрішав і відтермінував таке рішення, знизив ставку до 10 % та надав Індії, як і більшості інших держав можливість укласти «хорошу угоду» з США. Тоді торгові переговори між двома державами активізувалися, делегації відвідували країну-партнера, а для активізації перемовин США навіть залучили до них віце-президента Дж.Д.Венса, який наприкінці квітня відвідав Індію разом зі своєю дружиною Ушою, яка має індійське походження. Щоправда, за результатами візиту Венс зазначив, що Індія – «складний переговорник». Згодом стало зрозуміло про що йдеться: по-перше, Індія не поспішала давати згоду на закупівлю літаків F-35, а по-друге не захотіла надавати доступ на свій ринок окремим товарним групам харчової промисловості США (як-от геномодифікована соя та кукурудза, які не відповідають харчовим стандартам, а ще молочні вироби, оскільки в більшості вони можуть мати якісь складові тваринного походження, що суперечить релігійним переконанням індусів). Про деталі переговорів не повідомлялося, але очевидно вони не були простими.
І от 31 липня стало відомо, що Сполучені Штати Америки ввели 25-відсоткові мита (усього на 1% менше за очікувані), після чого 6 серпня оголосили про додаткові 25-відсоткові мита як покарання за купівлю російської нафти, в результаті чого загальний розмір мит на Індію склав аж 50 %. Хоча початкові 25-відсоткові мита набули чинності 7 серпня, решта 25відсотків набудуть чинності за 3 тижні від оголошення – 27 серпня. Такі ж тарифи – 50% отримала ще одна країна БРІКС – Бразилія, тоді як для більшості азійських країн, у тому числі найближчих сусідів Індії вони становлять менший відсоток: Пакистан – 19, Бангладеш -20%.
Незабаром після того, як президент США оголосив про додаткові 25 %, індійський уряд заявив, що вживатиме заходів для «захисту національних інтересів». Натомість американський президент США Дональд Трамп зазначив, що його тарифи на Індію за купівлю російської нафти стали “великим ударом” по економіці Москви, оскільки 50-відсоткове мито на Делі, “найбільшого або другого за величиною покупця нафти” Росії, впливає на її військову машину. При цьому ніхто не звертав уваги на те, що протягом останніх років РІ розраховується за російську нафту в рупіях, які осідають в індійських банках і використовуються для фінансування індійських проєктів (в тому числі – спільних з РФ). Не враховано й той факт, що за попередньої американської адміністрації РІ «отримала добро» на купівлю російської сирої нафти, її переробку та продаж до європейських країн – і саме це дратує Трампа чи не найбільше. Також Індія на своє виправдання нагадала, що ніколи не порушувала встановлену «стелю» – граничну ціну на нафту, тобто не купувала її дорожче за 60 дол. США за барель.
Індійське МЗС навело усі ці пояснення в спеціальній заяві, проте ніхто її в США до уваги не взяв, а Трамп наполягав на покаранні Індії за фінансування російсько-української війни. Тарифи Трампа з того часу обговорюються та засуджуються в індійських політичних колах, багато хто критикує президента США за “економічний шантаж”, проте багато хто критикуєтакож і Н.Моді – за непоступливість. За кілька днів після того, як Трамп ввів нові тарифи, міністр фінансів США заявив: «Індія уперта на торгових переговорах», але можна ще додати, що індійська сторона проявила занадто високу впевненість і була зарозумілою, що й завело торговельні переговори в глухий кут.
Після п’яти раундів торгових переговорів індійські чиновники були настільки впевнені в укладенні вигідної угоди зі Сполученими Штатами, що навіть передчасно повідомили ЗМІ, що тарифи можуть бути обмежені 15 %. Індія вважала, що після візитів міністра торгівлі Індії Піюша Гояла до Вашингтона та віце-президента США Дж. Д. Венса до Делі, перемовини тривають добре, тим більше – вона пішла на низку серйозних поступок. Індійські чиновники справді очікували, що президент США оголосить про угоду сам за кілька тижнів до крайнього терміну 1 серпня. Проте в реаліях Нью-Делі опинився в ситуації з несподіваним введенням 25-відсоткового тарифу на індійські товари, разом з погрозами про невідомі штрафи за імпорт нафти з Росії, і це тоді, як Д.Трамп уклав угоди з Японією та ЄС і навіть з Пакистаном.
Пізніше стало відомо, що Нью-Делі пропонує нульові тарифи на промислові товари, які становлять близько 40 % експорту США до Індії. Попри внутрішній тиск, Індія також готова поступово знизити тарифи на американські автомобілі та алкоголь з квотами та задовольнитиосновну вимогу Вашингтона щодо збільшення імпорту енергії та оборонної продукції зі США, повідомили чиновники. Щоб подолати торговельний дефіцит товарів у розмірі 47 мільярдів доларів, Індія пообіцяла закупити енергоносіїв у США на суму до 25 мільярдів доларів і збільшити імпорт зброї. Більшість розбіжностей було начебто вирішено після п’ятого раунду у Вашингтоні, що й дало надію на прорив. До того ж, переговорники вважали, що США врахують небажання Індії щодо безмитного імпорту сільськогосподарської продукції та молочних продуктів зі США. Це було прорахунком: Трамп бачив питання по-іншому і хотів більших поступок, і хоч багато прогресу було досягнуто на переговорах, алене було напрацьовано тієї угоди з Індією, яка б справді сподобалася Білому дому. Індія стала надмірно самовпевненою після того, як Трамп заговорив про «неминучу угоду», сприйнявши це як сигнал про те, що питання вирішене.
Багато хто в Індії вважає, що відсутнім компонентом була пряма лінія зв’язку між президентом Трампом і прем’єр-міністром Моді. Але ж Н.Моді не міг зателефонувати, побоюючись односторонньої розмови з Трампом, яка могла б поставити його в незручне становище. Індія відреагувала з «глибоким роздратуванням» на потепління відносин між США та своїм давнім супротивником Пакистаном, особливо після отримання тарифів у 50%, тоді як ставка Пакистану була встановлена на рівні 19 %.
Тож уся ця історія має й іншу, суто політичну складову. Неодноразові зауваження Трампа щодо посередництва в індійсько-пакистанському конфлікті ще більше ускладнили переговори та сприяли тому, що Н.Моді так і не підняв слухавку і не зробив остаточного дзвінка. То може в цьому і є справжня причина показового покарання Індії Трампом?
Щоб не казали публічно, пояснення тут дуже просте: Прем’єр-міністр Нарендра Моді наважився не погодитися з заявою Д.Трампа про те, що США виступили посередником у травневому припиненні вогню між Індією та Пакистаном. Нью-Делі підкреслив, що угода була досягнута через прямі канали між їхніми військовими, а Моді декілька разів наголошував, що Індія не погоджувалася на посередництво в минулому і ніколи не погодиться на нього. Дійсно, Індія розглядає свою суперечку з Пакистаном щодо Кашміру як внутрішню справу і послідовно відкидає посередництво третіх сторін. І це тоді, коли Пакистан першим висунув кандидатуру Д.Трампа на отримання Нобелівської премії миру. Пізніше стало відомо, що у червні Прем’єр-міністр Нарендра Моді відхилив запрошення президента Сполучених Штатів відвідати Білий дім через побоювання, що той організує тристоронню зустріч з очільником пакистанської армії фельдмаршалом Асімом Муніром, який в той час перебував у Вашингтоні – для отримання відповідної картинки для Нобелівського комітету.
Нещодавні дипломатичні контакти Пакистану з адміністрацією президента Трампа призвели до помітного і вкрай несподіваного покращення двосторонніх відносин і викликали сильну реакцію з боку Індії. Головнокомандувач збройних сил ІРП Асім Мунір двічі був прийнятий на високому рівні в США цього літа, зустрівся з президентом Трампом у червні і мав дві години приватної зустрічі за обідом, лише через місяць після того, як Пакистан та Індія пережили найкривавішу конфронтацію за десятиліття. Потім він мав декілька зустрічей вже в серпні у Флориді, де зокрема був присутній на церемонії виходу на пенсію генерала Майкла Курілли, керівника Центрального командування США. Зміна настрою щодо Ісламабаду є помітною, враховуючи попередню публічну критику Пакистану з боку Д. Трампа. Сполучені Штати підтвердили, що їхні відносини як з Пакистаном, так і з Індією «залишаються незмінними», і що їхні дипломати «віддані обом націям», але відчутне потепління щодо Пакистану (укладання торгової угоди, менші тарифи, приватні зустрічі, домовленість про розробку нафти американськими компаніями в Пакистані) є значним подразником для Індії.
Наслідки для індійської економіки
Заходи США щодо збільшення тарифів на товари з Індії викликають велике занепокоєння серед індійських експортерів. Згідно зі звітом Citi Research, Індія може щорічно втрачати близько 7 млрд дол. США через ці мита. Найбільше постраждають хімічна промисловість, металовироби та ювелірні прикраси, за ними йдуть автомобільна та текстильна промисловість, фармацевтика та продукти харчування, морепродукти зокрема. Ювелірний ринок втратив біля 7 % свої прибутків навіть після введення 10 % тарифів, що вже казати про 50 %.
Колишній голова Резервного банку Індії Д. Суббарао каже, що високі тарифи, запропоновані президентом США Дональдом Трампом на трудомісткий експорт, такий як текстиль і коштовності, поглиблять проблему зростання безробіття, оскільки 50-відсотковий тариф США загрожує експорту на суму близько 2 відсотків ВВП країни. Він також попередив, що для Індії високими є репутаційні витрати від того, що вона була названа президентом США «мертвою економікою».
Індійська рупія вже впала до історичного мінімуму – нижче позначки 88 за долар СШАвнаслідок погроз Трампа та на тлі введення 25 % – их тарифів на імпорт з Індії. На тлі погіршення настроїв рупія ослабла навіть попри загальне зниження курсу долара. У понеділок 4 серпня індійська валюта не змогла втримати щоденне зростання до позначки 87,20 і знову пішла вниз. Нова погроза Трампа тільки посилила тиск, тож найімовірніше, Резервний банк Індії має втрутитися, щоб не допустити безконтрольної девальвації на тлі конфронтації зі США. Також існує ризик посилення відтоку іноземних інвестицій з індійського фондового ринку: Індія всього за три місяці перетворилася з улюбленої азійської фондової біржі для керівників фондів на найменш бажану на тлі тарифів Трампа.
Окрема історія – ринок ІТ-послуг, і тут втрати можуть бути взаємними: відомо, що економіка Америки виграє від майже 5-мільйонної індійсько-американської діаспори – найбільш освіченої та успішної етнічної громади (1.5% населення США), яка сплачує 6% податків у федеральний бюджет. Пропозиції президента Трампа щодо обмеження руху кваліфікованої та некваліфікованої робочої сили можуть створити значні проблеми: індійський аутсорсинговий та ІТ-сектор у значній мірі орієнтований на США, причому зв’язки з США забезпечують понад 80 % доходів ІТ-сектору Індії. Оскільки президент Трамп карає американські компанії, які використовують закордонних спеціалістів, галузь аутсорсингу та ІТ-послуг в Індії зазнає значних обмежень.
Резервний банк Індії залишив свій прогноз зростання ВВП на поточний фінансовий рік з квітня по березень незмінним на рівні 6,5%, незважаючи на невизначеність, створену підвищенням тарифів. Проте ситуація може погіршитися, адже уряд у своєму звіті про оцінку ситуації припустив 10 % штраф за купівлю російської нафти, доводячи тариф до 35 %,а отримав загалом 50 %.
Після того, як Трамп подвоїв мита для Індії на початку цього місяця, Нью-Делі виступив із рішучою відповіддю, зазначивши, що США націлилися на Індію за “дії, які також здійснюють кілька інших країн”. Коли Дональда Трампа запитали, чому мішенню стала лише Індія через її торгівлю з Росією, він сказав: “Минуло лише 8 годин. Тож подивимося, що буде. Ви побачите набагато більше… Ви побачите багато вторинних санкцій”. Проте поки що нічого не сталося, а точніше – відбулося чергове відтермінування на 90 днів введення вищих тарифів для КНР, тоді як нових санкцій проте РФ так і немає.
Індія – Китай
Дві найбільш густонаселені країни світу є запеклими суперниками, але водночас співпрацюють у різних міжнародних організаціях. Проте Індія також є частиною безпекового альянсу Quad зі Сполученими Штатами, Австралією та Японією, який розглядається як противага Китаю. Після прикордонного конфлікту у Гальвані в 2020 році двосторонні відносини погіршилися, але тепер, потрапивши у глобальну торговельну та геополітичну турбулентність, спричинену тарифною війною президента США Д. Трампа, країни почали налагоджувати стосунки.
Відносини між Індією та Китаєм демонструють ознаки покращення ще з 2024 року, обидві сторони час від часу надсилають позитивні сигнали. До них належать заклик прем’єр-міністра Нарендри Моді до “термінового” вирішення прикордонного глухого кута в інтерв’ю у квітні 2024 року та призначення Китаєм нового посла в Індію після 18-місячної перерви. 21 жовтня Індія та Китай досягли угоди про патрулювання вздовж лінії фактичного контролю (LAC) в районах Депсанг і Демчок, що призвело до остаточного відведення військ з усіхточок зіткнення у 2020 році.
Далі відбулася зустріч 23 жовтня між прем’єр-міністром Н.Моді та головою КНР Сі Цзіньпіном на саміті БРІКС в Казані, і з того часу активізувався обмін на високому рівні між Індією та Китаєм. 18 грудня 2024 року в Пекіні відбулася 23-тя зустріч спеціальних представників двох держав, перша між двома сторонами за п’ять років. У січні цього року держсекретар закордонних справ Вікрам Місрі відвідав Пекін після відновлення діалогового механізму на рівні секретарів закордонних справ та заступників міністрів між Індією та Китаєм. У наступні місяці радник з національної безпеки Індії Аджит Довал, міністр оборони Раджнатх Сінгх та заступник міністра закордонних справ Китаю Сунь Вейдун провели окремі зустрічі. Міністр закордонних справ С. Джайшанкар декілька разів зустрічався зі своїм китайським колегою Ван І з різних приводів і в липні вперше за останні 5 років відвідав КНР для участі в засіданні міністрів закордонних справ країн ШОС. 18 серпня Джайшанкар зустрівся зі своїм китайським колегою Ван І в Делі, вони обговорили низкуважливих питань, Ван І зазначив, що відбувається «відновлення діалогу на всіх рівнях».
Один з останніх кроків прем’єр-міністра Н.Моді – рішення відновити прямі рейси з Китаєм вже наступного місяця. Авіакомпанії в Індії отримали від уряду вказівку підготувати рейси до Китаю в короткий термін. Пасажирські рейси між Індією та Китаєм були припинені під час пандемії, що збіглося з сутичкою в долині Галван у східному Ладакху, це змусило мандрівників з двох сусідніх країн літати через Гонконг або Сінгапур.
Китай теж робить демонстративні кроки назустріч. Нещодавно, на тлі торговельної напруженості між Індією та США Сюй Фейхун, посол Китаю в Індії, запропонував Н. Моді моральну підтримку щодо тарифів. “Даси хулігану дюйм, він візьме милю”, – написав Сюй минулого тижня в X, цитуючи заяву міністра закордонних справ Китаю Ван І, який засудив використання тарифів “як зброї для придушення інших країн”.
Тож потепління є очевидним, аж так, що на Заході і в Україні виникають побоювання щодо стрімкого зближення двох не-західних гігантів та можливої активізації (всупереч планам Д.Трампа) їхніх відносин з РФ. Китай має дві ключові вимоги до Індії: 1 – Політика Індії щодо Китаю не повинна змінюватися через будь-які стимули з боку США; 2 – Індія не повинна різко реагувати на можливі майбутні прикордонні суперечки. Багато китайських експертів вважають, що якщо ці вимоги не будуть виконані, китайсько-індійські відносини залишаться нестабільними.
Тим не менш, майже одразу після «митного шоку» з боку США з’явилася новина про підтвердження візиту прем’єр-міністра Моді до Китаю для участі в 25-му саміті лідерів ШОСпісля п’ятирічної перерви, зумовленої погіршенням відносин із Китаєм. Він відбудеться укитайському Тяньцзіні 31 серпня, і це буде не рядова зустріч. Вона стане наймасштабнішим самітом ШОС — участь підтвердили понад 20 країн і 10 міжнародних організацій. Туди ж прилетить і лідер РФ, хоча остаточного підтвердження ще немає, але водночас попередньо відомо, що на полях саміту готується і зустріч у форматі РІК — Росія, Індія, Китай. Востаннє такий формат мав місце аж 2018 року на полях саміту G20 у Буенос-Айресі, але минулого року С.Лавров неодноразово натякав на можливість відродження цього формату, запропонованому колись відомим російським дипломатом Є.Примаковим. Щоправда, в Індії до цього «трикутника» і зараз ставляться критично, більшість експертів категорично заперечує можливість такого зближення з РФ та КНР, особливо – з останньою.
Очікується, що на саміті ШОС Сі Цзіньпін представить бачення нового багатополярного світу, в якому країни Заходу більше не відіграють провідної ролі, а майбутнє належить Євразії, що гуртується навколо Китаю. Лідери Китаю вже неодноразово заявляли, що мають власні мирні пропозиції для врегулювання «української кризи», хоча формально КНР позитивно реагує на будь-які мирні зусилля, в тому числі – нещодавні зустрічі Д.Трампа з В.Путіним та В.Зеленським.
Поки що очевидно, що погрози митами за імпорт російської нафти Китаю з боку США виявилися пустослів’ям, покараною лишається виключно Індія. Країна вже розпочала диверсифікацію закупівель сирої нафти за рахунок відновлення традиційних джерел постачання з країн Перської затоки, розглядає варіанти імпорту з Латиської Америки (Гайани), і підписала перші контракти з США. Для нас важливо, що РІ зменшила імпорт нафти з Росії (принаймні поки що), але важко прогнозувати – чи не поновить вона свої закупівлі в РФ, якщо не вдасться владнати проблеми в торгівлі з США (наразі двосторонні переговори призупинені). Недарма на початку серпня радник з нацбезпеки А.Довал відвідав Москву, а В.Путін вже двічі дзвонив індійському прем’єру в серпні. Сам Нарендра Моді, ймовірно, зустрінеться з президентом Дональдом Трампом під час візиту до Сполучених Штатів наступного місяця для участі у засіданні Генеральної Асамблеї ООН. Але ця зустріч відбудеться вже після саміту ШОС в Китаї. Мабуть тоді ситуація стане більш зрозумілою, зокрема, побачимо, чи пройшла знаменита «стратегічна автономія» Нью-Делі складний тест на її дієвість.
Олена БОРДІЛОВСЬКА,
для «Української лінії»
